3. Поясніть категоричний імператив і. Канта: "Вчиняй так, щоб максима твоєї поведінки могла стати загальним правилом". Визначте, в чому полягає формалізм в етиці і. Канта.

Практичний розум у Канта керує всіма практичними вчинками людини, в тому числі й моральними. Він виходив з того, що людська воля автономна, тобто вона сама собі задає закони своєї діяльності. Воля в своїй дії не залежна ні від зовнішніх чинників, ні від внутрішніх імпульсів людини. На цьому розумінні свободи волі Кант вибудував свою концепцію моралі. Таке розуміння засад моралі було новим для філософії. «Нове слово, сказане Кантом про поведінку людини, - автономія моральності. Попередні теорії були гетерономні, тобто виводили мораль із зовнішніх стосовно неї принципів». Філософи до Канта намагались вивести мораль із волі Бога, настанов суспільства, вимог вродженого чуття, з прагнень до щастя, насолоди, користі. І тільки Кант стверджував принципову самостійність і самоцінність моральних принципів, які ґрунтуються на свободі волі. В основі ж морального вчинку, який у принципі не повинен переслідувати корисливої мети, лежить категоричний імператив, тобто всезагальне веління. Його Кант формулює так: «Вчиняй так, щоб максима твоєї поведінки могла стати загальним правилом». Іншими словами, - чини так, як хочеш щоб чинили із тобою. Живи завжди за совістю, не вигадуй собі жодних виправдань, коли ти їй зраджуєш, умій сповна визнати свої дії і щиро розкаюватися у своїх поганих вчинках, будь відповідальним за все, що думаєш і робиш. Потрібно завжди залишатися людиною

З ототожнення Кантом моралі і свободи (як спроможності людини давати самому собі закони) випливає його формалізм в розумінні моральності. По Канту “безумовно добра воля, принципом якої повинен бути категоричний імператив, невизначена в відношенні всіх об'єктів, буде містити в собі тільки форму воління взагалі, і при цьому як автономію”; це і є “єдиний закон”. Він вважає, що з чисто формального закону в рішенні будь-якої конкҏетної моральної проблеми завжди слідує тільки один можливий висновок, припис до чинності, принцип.

4. Проаналізуйте причини виникнення і культ зороастризму і маніхейства. Розкрийте роль дуалізму Добра і Зла у їх віровченні, його вплив на формування християнства.

Зороастризм (виник у X-VII ст. до н. є.) – релігійна система  на території Давнього Ірану. Засновник - пророк Заратуштра (VII-VI ст. до н. є.). Основою віровчення зороастризму є концепція про постійну боротьбу двох протилежних сил (богів), які є водночас першопричиною світу й уособлюють добро та зло, світло та темряву, життя й смерть. Добро, світло, життя пов’язані з богом Ахурамаздою. Усе, що втілює зло, темряву й смерть, пов’язане з богом Анхра-Майнью (Ариман). Ці боги добровільно поєднали себе з добром і злом. Відповідно до вчення зороастризму перший період розвитку життя на землі отримав назву ера Творіння. Після нього настає другий етап, який називається ера Змішування.  Заратуштра пророкує, що в майбутньому знову переможе добро, з’являться позитивні божества, світ стане досконалим, гармонійним, позбавленим насильства. Прогнозований період отримав назву ера Поділу. Однією з головних ідей зороастризму є ідея про добру людину, яка своєю активністю може сприяти якнайшвидшій перемозі добра. А людина, яка стане на бік зла, буде покарана.  Особливості культу зороастризму: - п’ятикратна молитва, якій передувало обов’язкове очищення тіла (перед молитвою віруючий обов’язково повинен помитися, одягнути чистий одяг тощо).  - відзначення релігійних свят(свято Середини літа, свято Середини весни).  - вшановування вогню, який віруючі сприймали як «силу, що очищує». Тому надзвичайно важливим було свято Поклоніння вогню (святкування Нового року). - храмові комплекси. Ранній зороастризм обмежувався поклонінням богу високо в горах у спеціально відведених для цього місцях, але вже в VII ст. до н. є. стали споруджувати зороастрійські храми. Вперше  маніхейство виникає  у ІІІ столітті нашої ери  в Месопотамії. Засновником  цього   релігійно – філософського напрямку  стає  Мані – перс за походженням. Маніхейство являло собою синтез зороастризму і християнства. З християнства маніхейство запозичило ідею месіанства. Мані вчив, що людина має віддавати всі свої сили в боротьбі світлого начала з темним. Тому вона повинна утримуватись від убивства усього живого, приборкувати свою плоть, дотримуючись вегетаріанства і безшлюбності. Мані запозичив у зороастризму дуалістичну концепцію співвідношення добра і зла, а в християнства - моральну концепцію. Він вчив, що зло пов'язане з матерією, з усім матеріальним, а добро є втіленням світла, духу. І добро, і зло рівні в світі, вони протистоять один одному, ведуть запеклу боротьбу, ця боротьба є змістом світової історії. Маніхейство зазнало гоніння в період свого виникнення від зороастризму, а християнство розглядало його як одну із шкідливих єресей.