1. Охарактеризуйте поняття "свобода волі", назвіть філософів, які досліджували питання свободи волі. Наведіть аргументи на користь і проти свободи волі людини.

Серед мислителів, які зробили найбільший внесок у дослід­ження проблеми свободи волі, –Августин, І. Кант, А. Шопенгауер, Ф. В. Й. Шеллінг, А. Бергсон та ін.

Свобода волі - філософське питання про те, чи розум вільний у своїх діях або рішеннях, чи вони визначені наперед, детерміновані. Упродовж віків це питання цікавило філософів і теологів. Розгляд цього питання потребує розуміння взаємодії між свободою і причиною, визначення того, чи закони природи причинно зумовлені.  Принцип свободи волі має релігійні, етичні й філософські наслідки. Наприклад, у вотчині релігії, свобода волі може означати те, що всемогутня божа сутність не нав'язує свого впливу на вибір і волю особи. В етиці, свобода волі може означати те, що особа несе моральну відповідальність за свої дії. В царині науки цей принцип може означати те, що дії тіла, включно з мозком та розумом, не цілком визначені фізичною причинністю.    Проблема свободи волі у світлі соціального натуралізму вирішується так: свобода волі - це можливість людини генерувати (породжувати) свою поведінку, що регулюється свідомістю. Ця можливість може реалізуватися двома способами: 1) відповідно до законів фізичної, біологічної та соціальної природи; 2) всупереч цим законам. Відповідно до цього свобода волі є двох видів (дуалізм свободи волі): 1) свобода волі, упорядкованої законами природи; 2) свобода волі, не упорядкованої законами природи, тобто свобода сваволі. Поняття свободи в цьому контексті інтерпретується наступним чином: свобода - це можливість своєю власною волею генерувати (породжувати) поведінку, що регулюється свідомістю.    Загалом суспільство вважає людей відповідальними за їхні вчинки, й може похвалити чи осудити їх за те, що вони роблять. Проте, побутує думка, що моральна відповідальність потребує свободи волі. Таким чином, ще один важливий аспект дебатів щодо свободи волі у тому, чи індивіди повинні нести моральну відповідальність за свої вчинки, і, якщо так, то в якому сенсі.   Схожий підхід стверджує, що основою моральної відповідальністі людини є її характер. Тобто, людина з характером убивці не може не вбивати, але все ж повинна нести покарання, бо справедливо карати тих, у кого поганий характер. Те, яким чином був сформований цей характер, при такому підході несуттєво.    Єдиним винятком з правила, за яким моральна провина визначається або рисами характеру або свідомими діями, виникає у випадку захисту з огляду на божевілля.

2. Визначте недоліки, які властиві утилітарній етиці.

Етичний утилітаризм (від лат. Utilitas - користь) - теорія та принцип поведінки, згідно з якими основою моральності та критерієм правильних вчинків є корисність. Як і евдемонізм та гедонізм, утилітаризм не був позбавлений недоліків, за які підлягав критиці.

По-перше, зверталась увага на суб'єктивність відчуттів задоволення та страждань як маркерів щастя, до якого повинні всі прагнути. В XX ст. здійснювалася робота з уточнення поняття "корисність", яке в первинному бентамівському та мілівському варіанті було пов'язане з задоволенням. Поняття "задоволення" не лише спрощено тлумачить витоки людської поведінки, але й є недостатньо проясненим для коректного теоретичного використання в процесі розрахунків. Для того, щоб зняти суб'єктивно-психологічні аспекти корисності, теоретики утилітаризму (в економічній теорії зокрема) використовують поняття "переваги", яке дозволяє будувати ієрархії задоволень та індекси їхньої корисності.

По-друге, складність визначення наслідків дії або вчинків для інших людей. З одного боку, наслідки дії пов'язані з іншими складовими вчинку, мотивацією зокрема, яку дослідити важко. З іншого боку, сам процес визначення наслідків може супроводжуватися емоційною розбалансованістю та певною упередженістю тих, хто обговорює це питання.

По-третє, класичним утилітаризмом не забороняються вчинки, які можуть сприяти зростанню щастя за рахунок прав інших людей. Показовою тут буде хрестоматійна ситуація Родіона Раскольникова, який обґрунтовував задум вбивства старої жінки лихварниці шляхом утилітаристського розрахунку. "Утилітаризм правила" прагне зняти невідповідність принципу корисності та вимог дотримання прав людини шляхом впровадження етичного кодексу - простого набору правил та низки ефективних процедур для вирішення конфліктів між нормативними положеннями.

По-четверте, утилітаризм не може пояснити поведінку, яка не ґрунтується на максимізації користі та реалізації приватного інтересу - жертовність, патріотизм, співстраждання. Моральне життя як реальне явище є складним та його не можна розглядати лише з точки зору ефективності та результативності.

По-п'яте, існує складність оцінки щастя: чи повинна враховуватися кількість людей, що отримують щастя, чи слід орієнтуватися на максимум щастя безвідносно до кількості людей, що його отримують? Це питання не в останню чергу є важливим у визначенні державної економічної політики, коли є необхідним прийняття рішень щодо максимізації благ для певних груп населення.