МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ М.П.ДРАГОМАНОВА
Факультет соціально-психологічних наук та управління
Кафедра соціологія
КУРСОВА РОБОТА
на тему:
«Бідність в України»
Виконав студент 32-СЦ групи 26 травня 2016 Оліферчук В.П.
Керівник 26 травня 2016 Коротич О.М.
Оцінка
Київ – 2016
План
Вступ
Розділ 1. Бідність в суспільстві як явище соціальної-економіки.
Основні межі та види бідності в суспільстві.
Основні методики оцінки бідності та соціальне дно населення.
Критерії вирішення бідності
Розділ 2. Бідності в Україні
1.1 Проблеми та причини бідності в Україні
1.2 Методика комплексної оцінки бідності в Україні
1.3 Шляхи подолання бідності в Україні
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Бідність – це відсутність матеріальних засобів для повноцінного життя індивіда чи населення через недосконалий соціально-економічний розвиток суспільства. В 21 столітті самою найактуальнішою проблемою всього світу так і залишила бідність. Населення земного шару все збільшується і з досить великим темпом але й з тим і збільшується проблема бідності в слаборозвинутих країнах. Боротьба з бідністю залишається найважливішим завданням в політиці більшості суспільств світу. Україну можна віднести до перехідної економіки, яка змінює свої економічні відносини до міжнародних стандартів. Бідність за декілька десятиріч на стільки поглинула слаборозвинених країн світу з низьким рівнем заробітної плати ( доходів ), що змусило міжнародних організації об’єднати всі свої зілля для подолання цієї важливо проблеми як надвисла на слаборозвинутими суспільства. Після незалежності України її можна було і зараз можна віднести до слаборозвинених країн світу. Для вирішення цієї проблеми зразу же після незалежності були створення ряд реформ для подолання проблем з бідністю. За допомогою цих реформ стало диференціацією доходів громадян і ще більшої появи бідності серед населення. Самі програмні реформи взагалі то і не передбачала механізм, ще більшого збільшення бідних громадян. За загальними оцінками українських експертів стверджують, що майже половина українського населення перебуває або відносить себе до бідного верства населення. Тому проведенням дослідження і методів подолання бідності в значній мірі є актуальним для українського суспільства.
Мета: Дослідити соціально-економічні проблеми бідності їх подолання в Україні.
Завдання: 1. Бідність в суспільстві як явище соціальної-економіки. 2. Основні механізми та види бідності в суспільстві. 3. Методики оцінки бідності та соціальне дно населення. 4.Критерії вирішення бідності. 5. Проблеми та причини бідності в Україні 6. Методики комплексної оцінки бідності в Україні. 7. Шляхи подолання бідності в Україні.
Об’єкт: Основні аспекти подолання бідності в Україні за світом досвідом.
Предмет: Причини формування бідності і методи їх подолання.
Гіпотеза: Порівняння Української бідності за світовими і методи їх розв’язаннями є особливо важливими, оскільки спрямовується на реформування національної економік, планування соціально-економічного розвитку і реалізації пріоритетних інвестиційних проектів.
Методами цього дослідження є розглянути питання бідності, як соціального явища, фактори та чинники які впливають на бідність населення, шляхи подолання бідності, зарубіжний досвід розв’язання проблеми бідності, проаналізуємо бідність в Україні та заходи державної політики щодо подолання бідності.
Розділ 1. Бідність в суспільстві як явище соціальної-економіки
Бідність невпинно впливає на стан суспільства в незалежності його географічного положення і їх кордонів. Суспільство – організована сукупність людей які об’єднуються певними характеристиками або відносинами на етапі історичного розвитку і займають певну територію. Бідність – це відсутність матеріальних благ за допомогою яких неможливо прожити нормане сучасне життя. До одних із причин неможливого прожиття в сучасному суспільстві без повноцінного матеріального становища, вважається: «Немає можливості прогодувати особисту сім’ю, забезпечити лікарськими препаратами, дозволити дітям отримати вищу освіту. З точки зору філософського феномену бідність можна розглядати, як стан неповноцінного життя індивідів або соціальних інститутів через відсутність або ненадійність одних із складових:
Економічного;
Соціального;
Духовного;
Законно-правого;
В загалом виділяють такі основні причин виникнення бідності які можна конкретно розділити на такі три групи як:
Форм організації життя: Культурні в яких мало розумних індивідів;
Юридичні - не досконала нормативно-правові норми захисту населення; Економічні - низький рівень заробітної плати, що призводить до не можливого прожиткового мінімуму; Безробіття в суспільстві; Відсутністю кваліфікованих комісій з надійністю інвестицій індивідів або суб’єктів господарювання; Соціальне прошарок для актуалізації індивідів слабо розвинений.
За межами суспільства ( зовнішній ) – спрямована на стихійні лиха, а саме:
пожежі, хвороби, неврожаї.
В середині суспільства ( внутрішня ) – тут вже залежить від індивідуальної особи, а саме його розвитку, фізичні дефекти, духовні та інші.
В більшості фінансові аналітики і політики стверджують, що головною причиною бідності в суспільстві вважається, саме низький рівень заробітної плати населення. За яким і вимірюється головний показник кожної держави – це валовий внутрішній продукт. Розрахунок валового внутрішнього продукту припадає саме на душу населення, що позволяє ефективно виміряти чи спроможні індивіди прожити за цим рівнем заробітної плати. Чим нижчий показник валового внутрішнього продукту тим ймовірніше, що в суспільстві відбудеться збільшення безробіття. Чим більше безробіття в суспільстві тим з часом збільшується чисельність бідного населення. Для населення буде біднішати значить і держава буде біднішати.
В більшості країн які слабо розвинуті, основною їхньою причиною бідності є внутрішні перешкоди, а саме соціально-економічні, соціокультурні проблеми. Але внутрішні перешкоди це ще не одна проблема слаборозвинутих країн у світовому господарюванні. Діють, ще також зовнішні фактори під впливом інших країн. Під зовнішнім тиском слаборозвинених країн можна віднести їх кризова заборгованість по кредитам, отриманих від інших країн які більш розвинуті. В більшості слаборозвинених країн світу кредитна заборгованість по валовому внутрішньому продукту припадає 50%. Більшість бідних країн світу оформлюють кредити у розвинених країнах для особистого розвитку або вирішення фінансових проблем як настали в суспільстві. Якщо бідне суспільство не буде вибиратися із фінансової кризи яка настала то більш за все індивіди суспільства будуть шукати кращі умови для проживання. Коли у слаборозвинених країнах настає етап аграрних реформ таким країнам потрібна зовнішня допомога з розвинених краї світу.
Бідність в суспільстві не можливо подолати, якщо вони не подолали енергетичну і ресурсну проблему бідності. Сучасне життя настільки змінилося, що в основному суспільство яке немає сировинних ресурсів, може бути розвиненим в надані послуг. Японія територіально країна немає корисних ресурсів щоб матеріально забезпечити себе. Японія прославилася стала розвинутою країною за допомогою наданні послу, займається експортом і імпортом продукції їх переробкою і створенням побутових товарів. Основною загрозою любої країни як розвинутої так і слаборозвинутою є супроводження людської захворюваності. Організація всесвітньої охорони здоров’я переконана, що на сьогоднішні час кожен 5 індивід земної кулі зараз хворіє. В основному через недоїдання або через погане здоров’я.
Фінансові експерти розвинутих країнах переконані, що щоб подолати бідність у слаборозвинених країна можна і для цього потрібно виконати ряд компонентів для розвинутих країн, які поєднують одне одного, а саме створити нові соціально-економічні підходи:
Зниження тарифів;
Зниження митних тарифів;
Усунути різницю цін експорту і імпорту
Зниження процентної ставки на кредити
Збільшити кількість інвестицій для слаборозвинених країнах.
Отже, з вище написаного можна зробити коротенький висновок, що бідність – це коли людина не може ніяк задовольнити матеріальним планом свої потреби і з цього формується соціальний стан людини, що вона бідна. Основними умовами створення причин бідності в любому суспільстві на землі являється: « рівень заробітної плати, не ефективна законодавча база, хвороби людей, не обізнаність індивідів».
Мінімальний рівень доходу населення та соціальне дно населення
Мінімальний рівень доходу громадян залежить в першу чергу від рівня інфляції і облікової ставки центрального банку. Кожне розвинуте суспільство пройшло етап бідності і за допомогою органів вклади які контролюють на підставі історичного процесу суспільства, щоб знову не опинитися на грані бідності. Якщо розглянути розвинуті суспільства, то помітно, що мінімальних рівень заробітної плати вищий чим слаборозвинених країнах. Отже, рівень доходів індивідів в певному суспільстві які не можуть забезпечити себе простими засобами потреб індивідів називається – межа бідності. В кожного суспільства є своя межа бідності де в основному залежить від соціально-економічного стан суспільства. Часто межу бідності в деяких суспільства визначають за такими методами:
Середньо-подушного доходу;
Рівнем споживання індивідів в суспільстві;
Тільки в деяких випадках розглядають сімейну частку бюджету.
І в соціалістичних суспільствах основну межу бідності використовували за допомогою мінімального споживчого кошика громадян.
Основна межа бідності в світі і яке саме місце посідає в ньому Україна
На основну динаміку бідності як суспільства так і громадян впливають такі основні фактори:
Індекс споживчих цін – яких характеризує основні зміни на ціноутворення
товарів та послуг;
Безробіття - це явище соціально-економічного процесу яке виникає коли
активна частина суспільства немає робити і не може її знайти. В кожному суспільстві є такі спільні причини безробіття: «Мізерна щільність економічного розвитку; Основні зрушення в структурі суспільства; рух робочої сили; Вплив технічних інновацій де заміняється індивідом; Не освідчено-кваліфіковані працівники». Виділяють такі види безробіття природне, сезонне, класичне, структурне, регіональне, приховане і фрикційне.
Військові або політичні процеси в суспільстві.
Загальний рівень заробітної плати за працю.
В суспільстві виділяють не тільки економічні спекти бідності, а й соціальні аспекти куди входять основні людські потреби в самореалізації, в основі чистого повітря та здорове навколишнє середовище суспільства. Цей метод бідності називається відносною бідністю. Відносна бідність показує на скільки індивід чи суспільство бідне в матеріально плані, ресурсному та інші проти іншого індивіда, суспільства.
В сучасному стані світової практики економічну бідність вимірюють за допомогою прожитого мінімуму. Прожитковий мінімум – основні потреби мінімуму непродовольчого, продовольчого товару та мінімального набору послуг для нормального функціонування організму індивіда.
Описуючи соціально-економічну бідність суспільства не можливо якісно описати бідність не згадавши самий найнижчий прошарок населення які не можуть забезпечити себе простими ресурсними, гігієнічними та іншими потреба індивідів. Соціальне дно населення це в першу чергу виділення певних груп індивідів в суспільстві. В незалежності наскільки розвинуте суспільство в кожній країні притаманна таку група мас населення як соціальне дно. Соціальне дно – це група осіб які відкинуті суспільство, позбавленні методами соціальних ресурсів для людського існування, та втратили основні домінантні цінності між іншими групами індивідів. По всьому світі між всіма суспільства виділяють такі групи мас людей які відносяться до соціального дна населення:
Бомжі – це прошарок мас індивідів в яких немає визначеного місця проживання. Саме відсутністю рухомого і не рухового майна є головною проблемою цієї групи населення. В основному бомжами стають індивіди в яких виникли такі проблеми: сімейні конфлікти, що змушує одного із подружжя виїхати з дому; особам які покинули місце позбавлення волі; як наслідок не правильного оформлення документів, що змушує індивідів покидати свою домівку; особи які змушені мігрувати одним словом біженці. Основними притулками для бомжів являються підвали, вокзали, горища житлових будинків. В кожному суспільстві основним фактором бомбування являється саме невдале реалізація бізнесу, що змушує кредиторів конфісковувати будинки боржників.
Злиденні – особи які просять милостині в перехожих з втратою роботи ( доходу) або катастрофічне падіння при відсутності допомоги вибратися із такої ситуації.
Неповнолітні особи – виділяють дві основні причина за якої вони попадають в соціальне дно. Перша причина – неповнолітні особи тікаю з місця проживання через ряд причин, а саме через сімейні причини ( алкоголізм рідних батьків або через насильство); Друга причина – Смерть батьків або батьки попали у в’язницю або відмовлення батьків від дітей.
Вуличні повії – менша половина повій мають особисте житло, а інші ведуть своє життя як бомжі.
Аналізуючи таких груп населення в суспільстві як соціальне дно в більшості переважає саме чоловіче обличчя, а жінки займають мізерне місце в таких груп населення. В основному за дослідженнями всіх суспільств було виявлено, що 90% чоловік з віковою категорією від 20 до 50 років переважає над жінками в 10%. Більшість таких груп населення як бомжі переважно володіють середньою фаховою освітою і більше 6% по всіх суспільствах закінчили вищу освіту.
Основною причиною яка здатна кинути індивіда на соціальне дно являється втрата роботи і саме через це людина впадає в соціальну трагедію. За оцінками експертів в масу соціального дна може є ризик поспати саме особам які виявляються: « самотні індивіди; особи похилого віку; особи які народили або через певну ситуацію стали інвалідами; безробітні люди; мігранти; переселенці». І в таких людей почті немає шансів потрапити на гору по соціальним сходам. В сучасному 21 столітті нависла велика проблема за допомогою якої соціальне дно може поглинути селян, некваліфікованих працівників, творчих інтелігентів. В кожні країні діє механізм поглинання індивідів цих категорій в соціальне дно. Головною такою проблемою являється саме соціально-економічні реформи в суспільстві і не можливістю захистити зі сторони держави своїх громадян. Соціальне дно існувало і буде існувати завжди.