5.Вимоги до оформлення курсових робіт

Загальні вимоги. Матеріал курсової роботи слід подати у такій послідовності:

- титульна сторінка;

- зміст;

- вступ;

- основна частина;

- висновки;

- список використаних джерел;

- додатки.

Завершену і оформлену належним чином роботу автор обов'язково підписує на титульній сторінці.

Якщо в курсовій вжито специфічну термінологію, а також використано маловідомі скорочення, нові символи, позначення і таке інше, то їх перелік може бути поданий в роботі у вигляді окремого списку, який розміщують перед вступом.

Якщо в роботі спеціальні терміни, скорочення, символи, позначення і таке інше повторюються менше трьох разів, перелік не складають, а їх розшифрування наводять у тексті при першому згадуванні.

Робота має бути надрукована на одному боці аркуша стандартного білого паперу формату А4 (210x297 мм). Комп'ютерний набір тексту слід здійснювати з використанням шрифтів текстового редактора Word (шрифт – Times New Roman 14 розміру з полуторним міжрядковим інтервалом).

Текст курсової роботи розміщується на аркуші з дотриманням таких розмірів берегів: з лівого боку – 25 мм, з правого – 10 мм, зверху – 20 мм, знизу – 20 мм. Шрифт друку повинен бути чітким, чорного кольору середньої жирності. Щільність тексту курсової роботи повинна бути однаковою.

Вписувати у друкований текст роботи окремі іншомовні слова, формули, умовні позначення можна чорнилом, або пастою лише чорного кольору. При цьому щільність описуваного тексту має бути наближеною до щільності основного тексту.

Робота починається з титульного аркуша, на якому зазначають повну назву міністерства/відомства, найменування вищого навчального закладу, випускової кафедри, тему роботи, прізвище, ім'я та по-батькові й інші відомості про студента, прізвище, вчене звання (посаду) наукового керівника, місто і рік подання курсової роботи до захисту. Скорочення у назвах міністерства/відомства, вищого навчального закладу та теми роботи не допускаються. Зразок титульної сторінки курсової роботи подано в додатку 4.

Зміст має відповідати плану роботи. На сторінці зі змістом напроти кожної складової курсової роботи проставляються номери початкових сторінок усіх розділів та параграфів роботи. Зміст має включати усі заголовки, які є в роботі, починаючи з вступу і закінчуючи додатками. Назви розділів і параграфів у змісті і тексті мають бути тотожними.

Заголовки структурних частин роботи "ЗМІСТ", "ВСТУП", "РОЗДІЛ", “Висновки”, "СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ", "ДОДАТКИ" друкуються великими літерами симетрично до тексту по центру сторінки (без крапки). Заголовки друкуються маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу.

Кожна структурна частина роботи починається з нової сторінки, а назви підрозділів - відразу після закінчення попереднього. Не можна вміщувати заголовок внизу однієї сторінки, а текст починати з іншої. Переноси слів в заголовках на допускаються. Якщо заголовок складається з двох речень, їх відокремлюють крапкою. Крапка в кінці заголовка не ставиться.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом має дорівнювати 3-4 інтервалам основного тексту (20 мм).

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, малюнків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою курсової роботи є титульна сторінка, яка включається до загальної нумерації сторінок. На титульному аркуші номер сторінки не ставиться, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Структурні частини курсової роботи ЗМІСТ, ВСТУП, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНних джерел, ДОДАТКИ не нумеруються як розділи. Номер розділу ставиться після слів «РОЗДІЛ», без крапки, а потім з нового рядка друкують заголовок розділу великими літерами. Кожний розділ починається з нової сторінки

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу, використовуючи номер розділу і порядковий номер підрозділу, між якими ставиться крапка. Наприкінці номера підрозділу ставиться крапка. Наприклад: “1.4" (четвертий підрозділ першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Наприкінці заголовка крапка не ставиться.

Ілюстрації (схеми, графіки, діаграми тощо) і таблиці слід подавати в роботі безпосередньо після тексту, де їх згадано вперше, або на наступній сторінці. Якщо вони містяться на окремих сторінках роботи, їх включають до загальної нумерації сторінок. Ілюстровані або табличні матеріали, розміри яких більші за формат А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або в додатках. На всі ілюстрації мають бути посилання в тексті.

Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу: наприклад, «Рис. 1.2» (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією.

Цифровий матеріал курсової роботи доцільно формувати у вигляді таблиць. Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Слово “Таблиця” та її назву починають з великої літери. Назву не підкреслюють.

Заголовки граф треба починати з великих літер, підзаголовки – з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків має бути не менше 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті або на наступній сторінці. На всі таблиці мають бути посилання в тексті. При цьому по тексту слово «таблиця» пишуть скорочено, наприклад «…у табл..2.1.». У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації скорочено пишуть слово «дивись», наприклад «див.табл.3.2». Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під другою в межах однієї сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її головку, в другому випадку – бокових.

Якщо текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна заміняти лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами “Те саме”, а далі – лапками. Ставити лапки замість повторюваних цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів не слід. Якщо цифрові або інші дані в певному рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.

Таблиці нумерують арабськими цифрами наскрізною нумерацією у межах розділу, за винятком тих, що розміщені в додатках. У правому верхньому куті розміщують напис "Таблиця" із зазначенням її номера, який складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка наприклад: Таблиця 2.3 (третя таблиця другого розділу). Назву таблиці друкують жирним шрифтом малими літерами (крім першої великої) і розміщують над таблицею. Назва має бути стислою і відбивати зміст таблиці.

У разі перенесення таблиці на іншу сторінку над подальшими частинами пишеться, наприклад: "Продовження табл.2.3".

У таблицях слід обов'язково зазначати одиницю виміру. Якщо всі одиниці виміру є однакові для всіх показників таблиці, вони наводяться у заголовку. Одиниці виміру мають наводитись у відповідності до стандартів. Числові величини у таблиці повинні мати однакову кількість десяткових знаків.

Формули в курсовій роботі нумерують в межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого берега сторінки на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).

Пояснення значення символів, числових коефіцієнтів у формулах треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони дані в формулі, і кожне – з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапки.

Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишати не менш як один вільний рядок. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків (+), мінус (–), множення (х) і ділення (:).

Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна під одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою безпосередньо за формулою до її номера.

Приклад: Тр.е.= Езв.р. : Еб.р. х 100; (1.4)

де Т р.е. – темпи росту експорту;

Е зв.р. – обсяг експорту в звітно­му році;

Е б.р. – обсяг експорту в базисному році.

При написанні курсової роботи студент повинен посилатися на джерела, матеріали або окремі результати які наводяться в роботі, або на ідеях і висновках яких розроблюються проблеми, задачі тощо. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли наявний у них матеріал, не включений до останнього видання.

Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, то в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке є посилання в роботі.

Посилання в тексті роботи на джерела наводять у квадратних дужках із зазначенням джерела та сторінки. Перша цифра у квадратних дужках відповідає номеру джерела у списку використаних джерел, друга – номеру сторінки, наприклад: 1, с.39.

Посилання на ілюстрації до курсової роботи оформлюють порядковим номером ілюстрації: наприклад, «рис. 2.3»; на формули – порядковим номером формули: наприклад, «у формулі 3.1». посилання у тексті на таблиці пишуть скорочено: наприклад, «у табл. 1.2». У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вживати скорочено слово «дивись» наприклад, «див. табл. 1.2».

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз «так званий»;

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту та без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, наприкінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело.

Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, котрий містить описи використаних джерел і розміщується після висновків.

Список використаних джерел повинен містити не менше 50 літературних джерел. При написанні курсової роботи використовується алфавітна побудова списку використаних джерел. Бібліографічні записи розміщують чітко за алфавітом прізвищ та ініціалів авторів, або перших слів назв за принципом "слово за словом". У назвах, що починаються з прийменників чи артиклів, останні розглядаються як окремі слова. Тобто бібліографічний запис "До питання…" буде стояти в бібліографічному списку раніше від бібліографічного запису "Документи…".

Основні правила алфавітного розміщення бібліографічних записів:

а) при збігу першого слова назви:

— за алфавітом другого слова і так далі;

б) праці одного автора:

— за алфавітом першого слова назви окремих творів;

г) при збігу прізвищ та ініціалів авторів:

— за алфавітом праць;

д) різними мовами:

— спочатку українською (російською) мовою чи мовами з кириличним алфавітом;

— потім мовами з латинською графікою.

Всі описи повинні бути пронумеровані (без пропусків), щоб діяла єдина цілісна система та був зручним пошук.

Список використаних джерел будується в такій послідовності:

1. Документи, що формують методологічну базу досліджень: (першоджерела, монографії, праці корифеїв науки);

2. Офіційні документи:

• Конституція (основний Закон);

• Закон України та інші акти Верховної Ради України;

• Укази та Розпорядження Президента України;

• Постанови та Розпорядження Кабінету Міністрів України;

• Нормативно-правові акти Національного Банку України;

• Нормативні акти Міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, зареєстровані Міністерством юстиції України;

• Тематичні збірки офіційних документів;

• Програми, Устави, Концепції, матеріали засідань сесій Верховної Ради України;

• Доповіді та виступи керівників держави;

• Документальні джерела, що складають фундаментальну базу досліджень;

• Джерела фактографічної інформації;

• Статистичні збірники, щорічні видання, історичні документи, автореферати дисертацій, збірники наукових праць.

Всі інші матеріали, які входять до списку, розміщуються за алфавітом прізвищ авторів та назв книг чи статей. Приклади оформлення бібліографічного опису подані у додатку 5.

Додатки до курсової роботи мають містити інформаційні матеріали, що становлять базу аналітичних досліджень згідно з обраною темою. Крім того, у додатки доцільно включати допоміжний матеріал, потрібний для повноти сприяння курсової роботи:

• реальні документи підприємства (баланс, звіт про фінансові результати; зовнішньоторговельні контракти підприємства і супровідні документи до них;

• рекламні матеріали;

• проміжні математичні доведення, формули, розрахунки;

• таблиці допоміжних цифрових даних;

• інструкції, методики, опис алгоритмів і програм вирішення задач на ЕОМ, що розроблені в процесі виконання курсової роботи;

• ілюстрації допоміжного характеру.

Додатки оформляються як продовження курсової роботи і розміщуються в порядку посилань у тексті роботи. Додаток повинен мати заголовок, написаний або надрукований малими літерами з першої великої літери симетрично до тексту сторінки.

Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток» і поряд – велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т.д. Єдиний додаток позначається як додаток А.

Текст кожного додатку, за необхідності, може бути поділений на розділи і підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад: «А.2» – другий розділ додатка А; «В.3.1» – перший підрозділ третього розділу додатка В.