- •Предмет оптимізаційних економіко-математичних методів і моделей. Загальна постановка задачі математичного програмування. Класифікація задач математичного програмування
- •Класифікація задач математичного програмування
- •Приклади моделей лінійного програмування
- •Загальна задача лінійного програмування
- •Форми запису та геометрична інтерпретація задач лінійного програмування
- •Основні властивості розв’язків задач лінійного програмування
- •Графічний метод розв’язування задач лінійного програмування
- •Канонічна задача лінійного програмування
- •Перехід від одного опорного плану задачі лінійного програмування до іншого
- •Оптимальний розв’язок задачі лінійного програмування. Критерій оптимальності плану
- •10. Розв’язування задачі лінійного програмування симплексним методом
- •11. Метод штучного базису
- •12. Економічна інтерпретація прямої та двоїстої задач лінійного програмування
- •13. Означення та правила побудови двоїстих задач
- •14. Основні теореми двоїстості та їх економічний зміст
- •15. Двоїстий симплексний метод
- •16. Економічна і математична постановка транспортної задачі
- •17. Умова існування розв’язку та Властивості опорних планів транспортної задачі
- •18. Методи побудови опорного плану транспортної задачі
- •19. Двоїстий критерій оптимальності розв’язку транспортної задачі
- •20. Метод потенціалів розв’язування транспортної задачі
- •21. Економічна і математична постановка цілочислової задачі лінійного програмування. Геометрична інтерпретація
- •22. Методи відтинання. Метод Гоморі
- •23. Комбінаторні методи. Метод гілок та меж
- •24. Економічна і математична постановка задачі нелінійного програмування
- •25. Класичний метод оптимізації. Метод множників Лагранжа
- •26. Необхідні умови існування сідлової точки
- •27. Теорема Куна–Таккера
- •28. Опукле програмування
- •29. Квадратичне програмування
- •30. Градієнтний метод
- •31. Економічна сутність задач динамічного програмування
- •32. Задача про розподіл капіталовкладень між двома підприємствами на n років
- •33. Метод рекурентних співвідношень
- •34. Задача про розподіл капіталовкладень між підприємствами
- •35. Багатокроковий процес прийняття рішень
33. Метод рекурентних співвідношень
Продовжимо розгляд
задачі (8.7)–(8.8). Позначимо через
максимальний прибуток, який досягнуто
внаслідок виконання n кроків, тоді:
,
де змінні
задовольняють обмеження (8.8).
Як зазначалося вище,
при
маємо однокрокову задачу управління і
прибуток за один рік від вкладення
коштів у два підприємства обчислюється
за формулою:
.
Розглянемо період з
двох років. Як зазначалося вище, до
початку другого періоду залишок коштів
становитиме
.
Використаємо введені вище позначення:
,
.
Найбільший прибуток, який можна отримати на другому етапі, дорівнює:
.
Розглянемо детальніше
зв’язок між величинами
та
,
тобто максимальним прибутком для
однокрокової задачі та максимальним
прибутком, що може бути отриманий за
два кроки.
За довільно визначеного на першому кроці значення х, максимальний прибуток на другому кроці визначатиметься так:
.
Розглянемо тепер – найбільший прибуток, що може бути отриманий від початкової суми b за два періоди. Очевидно це значення буде розраховуватись, як максимальна сума доходів першого та другого періодів:
. (8.9)
Формула
(8.9) є рекурентним співвідношенням, яке
зв’язує величину прибутку, що досягнута
лише за другий інтервал планового
періоду і яка дорівнює
,
і прибуток за обидва (перший і другий)
інтервали планового періоду, який
дорівнює
.
Міркуючи аналогічно, приходимо до співвідношення, що визначає загальний прибуток, який досягається за n інтервалів:
,
, (8.10)
де
.
Очевидно, що
– максимальний прибуток за
останніх кроків за розподілу обсягів
капіталовкладень на першому кроці у
такий спосіб: у перше підприємство –
х, а в друге – решту
.
Визначивши
з (8.10), можемо обчислити
і, користуючись ним, знаходимо знову з
(8.10)
і т. д., причому на кожному кроці обчислень
матимемо як значення
,
так і
.
Отже, процес розв’язування задачі
полягає в обчисленні послідовностей
функцій
та
для всіх
.
34. Задача про розподіл капіталовкладень між підприємствами
Планується на наступний
рік діяльність виробничої системи, яка
складається з n підприємств. Відома
початкова сума коштів –
,
що має бути розподілена між всіма
підприємствами. Сума вкладень х
приносить k-му підприємству прибуток
.
Значення функції
,
задані таблицею.
Необхідно визначити
– кошти, які потрібно виділити k-му
підприємству так, щоб отримати максимальний
сумарний прибуток від вкладення коштів
в усі підприємства
.
Позначимо кількість коштів, що залишилися після k-го кроку (тобто кошти, які необхідно розподілити між рештою (n – k) підприємств через :
.
Задача розв’язується поетапно. В даному разі етапами є вкладення коштів в кожне підприємство.
І етап. Кошти
вкладаються лише в одне (наприклад,
перше) підприємство. Найбільший прибуток
(ефективність першого етапу), що може
бути отриманий, позначимо через
.
Маємо:
.
ІІ етап. Порівняємо
ефективність, яку отримаємо, вкладаючи
кошти лише у перше підприємство та
вкладаючи кошти одночасно і в перше, і
в друге підприємства. Якщо позначити
ефективність другого етапу через
,
то отримаємо:
.
Для k-го етапу маємо рекурентне співвідношення:
.
Послідовно розв’язуючи отримані рівняння, визначаємо оптимальні рішення на кожному етапі.
