11. Театр у Катеринославі.

Реформаторська діяльність М.С.Щепкіна в царині театрального мистецтва.

У 1806 р. у Катеринославі відкрився перший театр під назвою «Благородный театр». Він розташовувався на розі вулиць Московської та Стародворянської (Плеханова). Там була поставлена п'єса «Осмеянное чародейство», написана місцевим автором для дворянських дітей. Однак спроба заснування театру виявилася невдалою.

У 1824 р. антрепренер (менеджер чи підприємець) трупи Штейн збудував дерев’яний театр, а потім приїжджав з трупою на ярмарок.

Іван Федорович Штейн (кін. 18 ст. — 1837), театральний антрепренер, режисер і балетмайстер родом з Брауншвейгу (Німеччина), з 1802 на сцені німецьких театрів Петербурґу і Москви, згодом в Україні режисер і балетмейстер театру Я. Ілінського в Романові на Житомирщині (1804–1809), учив танцю в Київській гімназії (1809–1811) та Харківському університеті (1812–1816), з 1816 тримав антрепризу (разом з Й. Калиновським) у Харкові, де 1816 побудував театральне приміщення.

Його трупа, найсильніша того часу (40 акторів і 20 оркестрантів), гастролювала в Полтаві, Одесі, Києві та інших містах.

Інші тогочасні антрепренери Зелінський та Молотковський наймали квартиру у Молчанових. Вони ставили драми «Русалка», «Параша Сибірячка». Цей дерев’яний театр проіснував до половини тридцятих років, поки під час бурі не знесло дах. Оскільки публіка бажала мати театр, то допоміг старожил міста Абрам Луцький.

Перший постійний театр було влаштовано лише у 1847 р., кошти на будівництво кам'яного будинку виділив катеринославський купець Абрам Луцький. Його відкрив італійський антрепренер Пілоні.

Видатним актором українського театру XIX ст. був М. Щепкін, який народився у с. Красному Курської губернії у сім’ї селянина-кріпака. Початкову освіту він здобув у повітовому училищі в Суджі, а потім продовжував навчання у Курському губернському училищі. У 1805 р. Михайло Семенович Щепкін розпочав сценічну діяльність у напівкріпосній трупі Курського театру братів Барсових, де вперше почав утілювати правду сценічного характеру, природність поведінки дійової особи, заклав підвалини теорії та практики сценічного реалізму. Заслуга его перед театром состоит не только в утверждении художественного реализма в искусстве, но и в подходе к раскрытию законов актёрского творчества. Как он писал своей любимой ученице А. И. Шуберт, «в искусстве авось не существует, наука и наука...»

Він грав у Полтаві, Харкові, мав власну трупу в Києві. У 1821 р. за сприяння української та російської громадськості актор був викуплений із кріпацтва, після чого переїхав до Москви, де став реформатором російського театру. Водночас Щепкін використовував будь-яку нагоду, щоб відвідати Україну. Він гастролював у Харкові (1829, 1842, 1845, 1850), Одесі (1837, 1845, 1846, 1850), Києві (1843), Миколаєві, Херсоні, Сімферополі (1846), Полтаві (1850), а у 1857 р. приїхав до Нижнього Новгорода виключно для того, щоб зустріти Т. Шевченка, який повертався із заслання.

«Щепкінський метод» розкриття внутрішньої суті сценічного образу успадкували й розвинули його учні та послідовники: М. Кропивницький, М. Заньковецька, М. Садовський, П. Саксаганський.