Історія української драматургії та театру

ЗАЛІК

1. Духовна та шкільна драма в Західній Європі . Жанри містерії, міраклю, мораліте. Шкільна драма в Україні.

2. Особливості інтермедії.

3. Художня особливість трагікомедії «Володимир» Ф.Прокоповича. Новаторство драматурга.

4. Жанрові особливості вертепної драми.

5 Кріпацькі театри в Україні.

6. Роль російського театру в Україні на поч..19 ст. Театр у Катеринославі.

7. Реформаторська діяльність М.С.Щепкіна в царині театрального мистецтва.

8 Художня досконалість драми «Наталка Полтавка».І.П. Котляревського

9 Тематична і жанрова специфіка драматургії Б.Грінченка. Відтворення діяльності народолюбної інтелігенції на селі в п’єсі Б.Грінченка

10. . Історичні п’єси М.Костомарова «Сава Чалий», Трагедія «Переяславська ніч» М.Костомарова( як драма ідей.). Новаторство драматурга.

11. «Чураївна» В.Самійленка як літературна розробка пісенного мотиву про Гриця.

12. Проблеми митця і суспільства в драмі «Талан» М.Старицького

13. Оригінальні п’єси, переробки та інсценівки М.Старицького. Роль митця у

розвитку української драматургії.

14. Соціальна зумовленість проблематики комедії І.Карпенко-Карого «Хазяїн».Характер конфлікту та засоби розкриття образів.

15. Причини ідейної спрощеності, тематичної та жанрової одноманітності української драматургії 2-ої пол. 19 ст..

16. Характеристика старої та нової драми у статті М,Вороного «Драма живих символів».

17. . Шляхи модернізації українського театру на поч. 20 ст.

18. . О.Олесь як представник символізму в укр..літ. Проблема юрби та героя в драматичному етюді О.Олеся «По дорозі в казку»

19. Жанр драматичної поеми у творчості Л.Українки. Художня своєрідність драматургії письменниці.

20. Конфлікти та характери драми В.Винниченка «Чорна пантера і білий ведмідь».

21. Трагедія особистості в драмі В.Винниченка «Пророк».

22. Моральна проблематика та особливості її вираження в драмі О.Коломійця «Дикий Ангел»

23. Дніпропетровський театр одного актора «Крик»- оригінальне явище національного культурного процесу.

24. Український театр останнії десятиліть хх-ххі ст..

25. Тема життя сучасного театру в п’єсі Я.Верещака «Уніформіст».

Відповіді

1. Специфіка драми як роду літератури та її зв’язок зі сценічним мистецтвом.

Драма – особливий рід художньо-літературної творчості. У порівнянні з іншими двома літературними родами – епосом і поезією – драма виділяється суттєвими особливостями як у способах донесення до адресата (глядача) відтворюваних мовними засобами образів і подій, так і в мовній організації тексту літературного твору, призначеного для акторського відтворення в просторі сцени.

Ситуації та образи драматичного твору даються глядачеві у спосіб сприймання реальної (умовно-реальної), відтвореної на сцені ситуації, а також з участю двох рецепторів – зорового і слухового. У творах інших двох родів – епосі та поезії – сприймання змальованого словом образу чи ситуації відбувається за участі лише одного рецептора – зорового.

Актор, який читає текст, є своєрідним посередником між автором (письменником) і “споживачем” (читачем твору), він трансформує графічний текст у текст звуковий, здійснює перерозподіл рецепторів: зоровий рецептор замінюється на слуховий (хоч слухове сприймання може певною мірою доповнюватись сприйманням зоровим, оскільки при читанні тексту актор, природно, використовує і деякі сприймані зором супровідні засоби, наприклад, міміку, жести).

Текст драматичного роду літератури, на відміну від текстів інших двох літературних родів, зорієнтований не тільки на словесне відтворення зафіксованої у писемній формі картини дійсності.

Текст драматичного твору розрахований на відтворення у певному реальному просторі (просторі сцени) життєвих ситуацій і колізій з фізичною участю реальних (точніше – умовно-реальних) осіб, яких зображають на сцені актори. Словесний текст і поведінка фізичних осіб-акторів органічно взаємопов'язані, одне зумовлює інше.

Драматургійний текст розрахований на глядача, а відтворювана на його основі сценічна дія сприймається двома шляхами – візуально і у формі реального мовлення дійових осіб. Персонажі п’єси повинні діяти в заданих письменником умовах, брати участь у вирішенні життєвих проблем і самохарактеризуватись.