4. Дайте характеристику дослідів як методу ознайомлення дітей з природою.

Дослід визначається як спосіб матеріального впливу людини на об'єкт з метою вивчення цього об'єкта, пізнання його властивостей. Отже, це спостереження за спеціально створених умов. Проведенню дослідів з дошкільниками надавали великого значення Є.М.Водовозова, Є.І.Тихєєва, вважаючи, що в процесі проведення дослідів діти повинні спостерігати, діяти, робити самостійні висновки.

Використання дослідів цінне тим, що вони мають велику переконуючу силу, знання, яких набувають діти, мають особливу доказовість, повноту і міцність.

Структура досліду

складається з 4 етапів:

Перший етап – підготовка дітей до досліду. Вихователь проводить з дітьми бесіду, щоб зацікавити їх до досліду.

Другий етап – початок досліду: обговорення умов і висування припущень.

Третій етап – хід досліду.

Четвертий етап – заключний: обговорення наслідків досліду.

Найбільше дослідів в дитячому садку проводиться з метою вивчення властивостей об'єктів неживої природи: води, повітря тощо. Легко переконати дітей шляхом досліду у перетворенні води на пару, води на лід і льоду на воду.

Завдання програми дитячого садка по ознайомленню з природою здiйснюються за допомогою рiзних методiв. Суть методу полягає не тiльки в тому, як доносить до дiтей навчальнi знання педагог, але й у тому, яка дiяльнiсть самих дiтей. Отже, метод — це спосiб взаємозв’язаної дiяльностi вихователя i дiтей, спрямованої на найкраще засвоєння знань, набуття певних умiнь i навичок, розвиток пiзнавальної активностi, самостiйностi i творчих можлвостей дiтей.

В ознайомленнi дошкiльникiв з природою використовуються рiзнi методи: спостереження, демонстрування картин, кiнофiльмiв, дiафiльмiв, використання моделей, нескладнi дослiди, праця в природi, iгри, розповiдь вихователя, читання художньої лiтератури, бесiди.

Застосовуючи той чи iнший метод, вихователь використовує рiзнi прийоми, якi спрямовують дiтей на виконання певного дидактичного завдання: показ, запитання, пояснення тощо. Отже, прийом є складовою частиною методу. Використання прийомiв забезпечує активiзацiю пiзнавальної дiяльностi дiтей i в результатi цього бiльш глибоке засвоєння навчального матерiалу.

У педагогiцi iснує кiлька систем класифiкацiї методiв. Найбiльш широко застосовується класифiкацiя методiв навчання за джерелом знань. Якщо джерелом знань є спостереження, сприймання iлюстративного наочного матерiалу тощо, то це наочнi методи, якщо практична дiяльнiсть (праця в природi, нескладнi досліди) — це практичнi методи; якщо слово вихователя (розповiдь, читання природознавчої художньої лiтератури, бесiда)—це словеснi методи.

(праця в природі, нескладні досліди) – це практичні методи; якщо слово вихователя (розповідь, читання природознавчої літератури, бесіда) – це словесні методи.

5. Розкрийте методику проведення екскурсій в природу з дітьми дошкільного віку.

Методика проведення екскурсій. Організувати і провести екс­курсію в природу важче, ніж заняття в груповій кімнаті. Успіх у її проведенні багато в чому залежить від підготовки. Екскурсії проводяться починаючи з середньої групи. Природо­знавчі екскурсії проводять у певній системі, організовувати їх треба на одні і ті самі об'єкти в різні пори року, щоб простежити сезонні зміни в них. Сільськогосподарські екскурсії організовуються епізодично. Плануючи екскурсію, вихователь точно визначає тему і мету екскурсії, конкретизує програмний зміст, намічає місце екскурсії. Слід виходити з того, що кількість нових об'єктів не повинна пе­ревищувати 2—3 у середній і 3—4 у старшій групі. Під час визна­чення місця екскурсії треба враховувати фізичні можливості ді­тей, особливості дороги, пору року, стан погоди. Як правило, маршрут не повинен перевищувати 2—3 км в обидва кінці. Вихователю слід оглянути місце екскурсії за 1—2 дні до неї. Він уточнює маршрут, знаходить потрібні об'єкти, намічає послі­довність спостережень, місце, де діти будуть самостійно вести спо­стереження, збір матеріалу, а також місце для відпочинку, прове­дення гри. Вихователь заздалегідь підбирає вірші, загадки, при­слів'я, які потім використовує в роботі з дітьми. У роботу вихователя входить також підготовка екскурсійного обладнання. Перед екскурсією вихователь продумує, яке облад­нання взяти з собою, яке підготувати в групі для розміщення об'­єктів, принесених з екскурсії: інсектарії, тераріум, акваріум тощо. Для збору тварин необхідно взяти сачок водяний або ентомологіч­ний, білу тканину для розглядання спійманого у воді, прозорі по­ліетиленові мішечки для перенесення в дитячий садок; для збору рослин — лопату або совок, кошики або відерця для листя, шишок, викопаних рослин. Вихователі повинні бути добре обізнані з законодавством про охорону природи, Червоною книгою України, щоб не завдати шко­ди природі. Взяті в дитячий садок тварини повинні бути поверне­ні в природу. За кілька днів до екскурсії вихователь проводить з дітьми не­велику бесіду, з тим, щоб викликати у них інтерес до майбутнього заняття, оживити враження від попередньої екскурсії. Діти повин­ні знати, куди вони підуть і для чого. Добре разом з дітьми го­тувати екскурсійне обладнання, щоб підвищити інтерес до заняття. Одяг дітей має бути легкий, взуття зручне. Щоб уникнути пере­грівання в літню пору, слід обов'язково мати на голові шапочки. Діти повинні знати, що екскурсія — це заняття, на якому треба бути дисциплінованим і уважним. Перед виходом з дитячого садка слід нагадати правила поведін­ки на вулиці і на місці екскурсії: йти парами, не розбігатися. Вихователь розподіляє між дітьми екскурсійне обладнання і до­мовляється, в якому порядку по черзі повинні нести його діти. Екскурсії проводяться у місця, які мають найбільшу естетичну цінність, тому, починаючи екскурсію, слід надати змогу сприйняти красу краєвиду, підкреслюючи це поетичним словом, а потім по­ставити мету і починати розглядання окремих об'єктів. Основна частина екскурсії — колективне спостереження. Саме в процесі нього вирішуються основні програмні завдання заняття. Вихователь допомагає дітям відзначити і усвідомити характерні ознаки предметів і явищ, їх взаємозв'язки. Методика керівництва спостереженням на екскурсіях не відрізняється від розглянутої нами вище. Під час розглядання нових об'єктів слід звернути ува­гу на особливості естетичного вигляду, зв'язки з умовами життя, значення в житті природи і людини. Важливо в процесі спостереження використати різноманітні прийоми активізації пізнавальної діяльності дітей. Особливу увагу треба приділити питанням, які спонукають дітей роздивлятися предмет, порівнювати, знаходити подібність і відмінність, встанов­лювати зв'язок між явищами природи. Слід подбати про включен­ня різних аналізаторів у сприйманні об'єктів природи. Доцільно в процесі екскурсії використовувати твори художньої літератури для підсилення вражень дітей від сприймання краєвидів, окремих об'єктів. Використання пояснень, розповіді повинно мати місце в тих випадках, коли є потреба у розширенні знань дітей про пристосу­вання, зв'язки з середовищем тощо. Сполучення різних прийомів видозмінюється залежно від мети і змісту екскурсії. Збір природного матеріалу, в процесі якого діти можуть задо­вольнити бажання у самостійних спостереженнях,— відповідальний етап екскурсії. Перш за все вихователь повинен піклуватися про безпеку дітей, домовитися, на яку відстань вони можуть відходити, що можна брати. Збір природного матеріалу слід використати для екологічного виховання, засвоєння правил природокористуван­ня: можна викопати 1—2 рослини з числа тих, яких навкруги ба­гато. Рідкісні брати не можна. Багато жолудів не можна брати тому, що ними живляться сойки, білки, кабани та інші тварини. Після розглядання зібраного матеріалу з метою закріплення знань про природні об'єкти, з якими знайомилися діти, проводять­ся дидактичні ігри «Відгадай, з якого дерева цей листок», «У кого дітки з цієї гілки» та ін. Наприкінці екскурсії підводяться підсумки, в яких відзначаєть­ся, які нові знання одержали діти, їх пізнавальна активність, про­яви дбайливого ставлення до природи. Наводимо приблизний конспект екскурсії на луку з дітьми стар­шої групи. Програмний зміст. Формувати у дітей знання про літні явища в природі, встановлювати залежність між впливом тепла, во­логи і розвитком рослин. Розширювати знання про лучні рослини, показати красу їх цвітіння. Навчити дітей розрізняти їх і ввести в словник дітей слова: лисохвіст, конюшина, люцерна, жовтець, озна­йомити з джмелем. Сфорхмувати знання про значення лучних рос­лин, розвивати спостережливість, виховувати любов до рідних місць, дбайливе ставлення до природи. Хід екскурсії. Привівши дітей на луку, вихователь про­понує зупинитися і помилуватися картиною луки, що цвіте. Звер­тається до дітей з запитаннями: «З чим можна порівняти луку, що цвіте?» (З барвистим килимом). Пропонує дітям глибоко вдих­нути повітря, відчути пахощі. На луці привітно і гарно. «Чому рос­лини на луці так пишно розростаються влітку?» (Тепло, багато вологи). «Давайте роздивимося рослини ближче,— пропонує вихователь, підводячи дітей до злаків.— Придивіться, який гарний султан у цієї трави, доторкніться до нього руками. До чого він подібний? Справді ж він пухнастий і подібний до хвоста лисиці. Тому й на­зивається лисохвіст. Як би ви могли відрізнити лисохвіст від ти­мофіївки, яку вже знаєте? Придивіться уважно, лисохвіст росте на сухій чи вологій землі? Правильно ви відзначили. На луці, де земля волога, лисохвіст розростається у пишний кущ, у нього утво­рюється багато стебел, листків. А чи знаєте ви, яку користь при­носить лисохвіст? Так, лисохвіст люблять їсти всі свійські твари­ни: корови, кози, коні, вівці. А із скошеної і висушеної трави одер­жують хороше духмяне сіно. А тепер розглянемо ось цю рослинку, від якої лука стала та­кою привітною і нарядною. Може, ви знаєте, як вона називається? Це — конюшина. До чого подібні її квіти? Чим вони вам подоба­ються? Понюхайте, чи пахне квітка. Дійсно, квіти у конюшини подібні до рожевої кульки. Роздивіться, дрібненьких квіток багато і вони зібрані у пишні, круглі голівки. Чим відрізняються листки конюшини від листків лисохвосту? Правильно, листки трійчасті: в одному листку зібрано три овальні листочки. Конюшина любить рости на сонячному місці І росте на таких місцях багато років підряд. А тепер уважно придивіться до квіток конюшини і про­стежте, хто прилітає до її квіток. До квіток конюшини прилітають джмелі. Вони збирають солодкий сік-нектар, якого багато у квіт­ках конюшини. А хто ще любить конюшину? Так, конюшину люб­лять кролі, корови, коні. Всі свійські тварини з задоволенням їдять цю поживну рослину. І людям конюшина також приносить користь як лікарська рослина. А зараз я покажу вам рослину, яка і подібна до конюшини, і відрізняється від неї. Це люцерна. Чим вона подібна? Справді, у неї так само, як і в конюшини, трійчасті листки, тільки вони не овальні, а більш видовжені. Чим подібні її квітки до квіток ко­нюшини? Люцерна — родичка конюшини і дуже корисна рослина для всіх свійських тварин. Придивіться, які комахи прилітають до люцерни. Що вони шукають? Люцерна, як і конюшина,— медонос­на рослина. А зараз підійдіть ближче до жовтих квіток, які, неначе золоті вогники, горять серед лучних трав. Чим вони вам подобаються? Називають цю рослину жовтцем. Чому так? Справді, назву свою ці рослини одержали тому, що мають яскравий жовтий колір. Пе­люстки квітів такі блискучі, наче в них відбивається літнє сонеч­ко. Подивіться, де любить рости жовтець. Там, де волога і пожив­на земля. Хто з вас помічав, чи люблять їсти жовтець свійські тварини? Так, жовтець отруйний і його не їдять. Закрийте очі і прислухайтеся до звуків. Що ви почули? Хто дзижчить біля квітів? Кого ми бачили біля квітів конюшини, лю­церни? Ось подивіться на цю картинку, а я вам розкажу про джмеля. Скрізь, де є квіти, можна побачити джмелів. Це дуже гарні комахи. їх вбрання нагадує пухнасту шубку, у якій красиво по­єднуються білий, жовтий і чорний кольори. Джмелі невтомно гудуть, перелітаючи з квітки на квітку. Вони збирають з квітів нек­тар і пилок, яким живляться самі і годують своїх личинок — ді­ток. Найчастіше джмелі влаштовують свої гнізда в нірках, кину­тих маленькими звірками. За літо джмелина сім'я стає дуже вели­кою, вся вона невтомно працює. Перелітаючи з квітки на квітку, джмелі на своїх волохатих шубках переносять пилок. Для рослин це дуже корисно. Якщо ви побачите десь на квітках джмеля — помилуйтеся ним і не заважайте йому робити корисну справу. А тепер згадайте, на яких квітах ви бачили джмелів? Як ви до них ставилися? Де ви бачили такі рослини, які ми сьогодні з вами розглядали? Як треба до них ставитися? Чому? А зараз пограємо в гру «Знайди за описом». Я буду описува­ти рослини, які ми сьогодні з вами розглядали, а ви будете від­гадувати». (Гра проводиться 3—4 рази). Наприкінці заняття вихователь говорить, що сьогодні діти ді­зналися багато цікавого про луку, лучні рослини. Ці рослини не тільки прикрашають луки, але й годують нектаром джмелів, ме­теликів, бджілок, годують рослинами свійських тварин, лікують людей. Тому, коли ви приходите на луку, треба бережно поводити­ся з ними, не рвати квітів, оскільки цим ви позбавляєте їжі джме­лів і метеликів. Враження, одержані під час екскурсії, розширюються і закріп­люються на інших заняттях: під час читання художньої літерату­ри, перегляду діафільмів, діапозитивів тощо, а також під час спо­стережень у кутку природи або на ділянці дитячого садка за рос­линами, тваринами, принесеними з екскурсії.

6. Форми занять – екскурсії, свята, гра, праця.

Заняття – осн. Форма – планова, систематична, послідовна.

Види занять – для формування нових знань; для уточнення, розширення, знань; узагальнення, систематизації; граматичного використання знань.

2 групи занять – 1 основна (обов’язкова) заняття, екскурсії, прогулянки цільові, повсякденні.

Другорядні;епізодичні, (цирк, зоопарк)свята, розваги з батьками. Заняття – первинно – ознайомлювальні, уточню вальні, поглиблено – пізнавальні.

Заняття бувають: комбіновані, тематичні, комплексні, контрольні.

Екскурсії – один з видів занять

Види екскурсій:природничі (в гори, ліс, на море); сільськогосподарські (В сад, город) проводять в сер ст гр..

Робота в повсякденній діяльності:

Прогулянки:на території ДНЗ, цільові – за його межами (пров у всіх вікових групах) Цільові прогулянки мають пізнавальне і практичне значення. Важливого значення екскурсіям надавав Сухомлинський. Особлива цінність – дають змогу формувати реалістичні уявлення про природу, а також перші елементи матеріального світорозуміння.

Екскурсії – найцінніші заняття для фізичного розвитку, зміцнення здоров’я дітей.

- проводяться за межами садка

- планується широкий обсяг програмного матеріалу.

- одержані знання, систематизують уявлення пор природу, вимагають чіткої організації.

Засоби:

- технічні – фільмоскоп, звукозапис, фільми.

- наочні – картини, ілюстрації.

- природні – виготовлення з дітьми і з допомогою батьків.

Ілюстровані посібники – зображення тварин, явищ природи, коли предмет або явище не доступні дітям для спостереження (св. тварини, дикі тварини) великі, кольорові, реальні відображають умови життя.

Діафільм – супроводжується пояснюється, порівнювати, (у всіх вікових групах)Кінофільм у ст групі.Настільні ігри –підбір карток із зображенням тварин, рослин, ст гр. зоологічне лото.

Методи і форми ознайомлення дошкільників з неживою природою.

Формують знання про воду, землю, пісок, глину, каміння, повітря, явища (дощ, сніг, гроза) їх взаємодія.

- Навчити виділяти об’єкти і явища із оточуючого (земля – тверда, холодна; вітер – ранньої весни)

- Виділяти основні властивості і ознаки об’єктів неживої природи (під час ліплення – властивості глини)

- В ст гр. встановити зв’язок між об’єктами (сонце пригріло – розтопило лід)

Ознайомлення з неж природою навчає діяти практично, міркуваим, знаходити спільне, робити висновки.

Спостереження у всіх вікових групах виділяють окремі об’єкти в сер гр. – спостер властивостей в ст гр. – суттєві ознаки і взаємозв’язок.

Худ слово (вірші, казки, оповідання)

Музичне слово.

Пояснення, запитання