2.2. Організаційно-методичні основи надання психологічної допомоги працівникам пожежно-рятувальних підрозділів

Особливу увагу треба звернути на головні чинники, що негативно впливають на діяльність працівників пожежно-рятувальних підрозділів щодо збереження психічного та фізичного здоров’я особового складу:

«розмивання» професійного ядра в службах і підрозділах внаслідок високої плинності кадрів; невідповідність штатної чисельності особового складу реально існуючим і надалі зростаючим рівням завантаженості;

підвищення, порівняно з минулим, вимог до фізичних і, головним чином, - психологічних властивостей працівників;

застаріла навчально-методична основа підготовки та перепідготовки кадрів, у т.ч. й керівного складу з питань психології управління, що не відповідає вимогам професійної діяльності в сучасних умовах;

недостатня ефективність діяльності підрозділів по роботі з персоналом та їх взаємодії з безпосередніми керівниками на місцях, медичними службами;

недостатня сформованість системи психологічного супроводження службової діяльності особового складу для поточного (динамічного) виявлення осіб з невисокою чи порушеною стійкістю до стресогенних факторів, до умов з підвищеним ризиком для життя, що значною мірою обмежує достовірність ранньої діагностики психологічних «зривів» і здійснення попереджувальних заходів чи психокорекції поведінки таких осіб;

невідповідність існуючого в практичній психології арсеналу психодіагностичних методик вимогам, які б забезпечували гарантоване виявлення серед кандидатів на службу в підрозділи ДСНС України осіб, які відносяться до групи посиленої психологічної уваги (суїцидального ризику, з ознаками девіантної поведінки, або нестійких, внаслідок психофізіологічних особливостей і обмежень, до негативного впливу стресів та психоемоційних навантажень);

неефективність та поверховість контролю за поведінкою працівників, які залишаються віч-на-віч зі своїми проблемами, знаходяться в ситуаціях сімейно-побутових негараздів і конфліктів, в умовах суттєвого збільшення напруженості, навантажень при виконанні службових обов’язків та фактичного знищення системи соціальних гарантій для працівників і членів їх сімей;

недостатнє використання в роботі зі стабілізації морально-психологічного стану працівників їх близького оточення (батьків, дружин, родичів) для розв'язання конфліктних ситуацій і запобігання стресам;

Згідно Інструкції з організації психологічного забезпечення службової діяльності аварійно-рятувальних служб (затверджена наказом МНС України № 89 від 23.02.2004 р.), серед основних завдань визначаються [ ]:

здійснення психокорекційної роботи з персоналом оперативно-рятувальної служби, психологічного супроводження та підтримки проходження служби працівниками, проведення заходів їх психологічної реабілітації та відтворення професійної працездатності;

організація та проведення соціально-психологічної роботи, здійснення заходів щодо оптимізації соціально-психологічного клімату в колективах, психологічне консультування керівників оперативно-рятувальних служб, а також працівників та членів їх сімей;

здійснення професійно-психологічної підготовки працівників, надання психологічної допомоги особам, прийнятим на службу, в адаптації до умов службової діяльності, а також психологічне супроводження рятувальної діяльності працівників, зокрема, в екстремальних умовах. Розроблення та впровадження новітніх психологічних технологій у службову діяльність.

Реалізація цих завдань передбачена Типовими функціональними обов’язками працівників відділень (груп) психологічного забезпечення, що затверджені наказом МНС України від 10.04.03 року № 106.

Одним з провідних напрямків психологічної роботи в системі ДСНС України є психологічна допомога працівникам у повсякденних та надзвичайних ситуаціях, а також іншим особам, які знаходяться у сфері інтересу професійної діяльності психологів ДСНС України.

Під поняттям допомога слід розуміти надання людині підтримки, запропонування «руки допомоги». Цей термін у психологічному значенні має багато різновидів та тлумачень. Так, наприклад, психотерапія – довготривалий процес, що займається реконструкцією особистості та характеризується великими змінами у її структурі. Терапія – загальний термін, що узагальнює та об’єднує поняття «консультування», «корекція» та «психотерапія». Усі ці визначення є елементами однієї структури, що має назву «психологічна допомога».

Психологічна допомога – галузь практичного використання психології, що орієнтована на підвищення соціально-психологічної компетенції людей. Вона може бути спрямована на окремого суб’єкта, групу чи організацію. Основні засоби її надання: індивідуальне консультування та групові форми психологічної роботи (групова психокорекція). Психологічна допомога в оперативно-рятувальній службі – це надання практичної допомоги працівникам через застосування методів консультування, психокорекції тощо.

Психологічна допомога працівникам оперативно-рятувальних підрозділів надається з метою:

відновлення психологічних і фізіологічних ресурсів організму людини у будь-яких випадках втоми;

емоційно-вольової підготовки;

запобігання розладам психічних функцій організму;

зниження рівня психоемоційної напруги;

допомоги у вирішенні проблемних ситуацій;

зменшення рівня індивідуальної і групової напруги;

зниження негативного емоційного рівня сприйняття подій, які пережили працівники в екстремальних ситуаціях;

зняття актуальності наслідків стресової ситуації;

навчання прийомам психічної саморегуляції організму;

впливу на мотивацію поведінки;

підвищення працездатності;

позбавлення від психічного стану “душевної кризи”;

позбавлення відчуженості, почуття образи, самотності;

попередження розвитку посттравматичних розладів;

профілактики невротичних реакцій та специфічних, паталогічних змін особистості;

профілактики негативних психоемоційних станів;

психологічного виховання й самовиховання цілісної та гармонійної особистості;

психологічного розвитку особистості та самопізнання;

психологічної реабілітації осіб, які отримали психічну травму під час виконання службових завдань.