ЗМІСТ

ВСТУП 2

РОЗДІЛ 1. ТОРГОВЕЛЬНА МАРКА ЯК ОБ’ЄКТ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЇЇ ФУНКЦІЇ ТА ВИДИ 4

1.1. Поняття «торговельна марка», її об’єкти та умови надання правової охорони 4

1.2. Види торговельних марок та їх правове значення 8

РОЗДІЛ 2. ЕТАПИ РЕЄСТРАЦІЇ ТОВАРНОГО ЗНАКУ 18

2.1. Реєстрація та захист прав на торговельну марку в Україні 18

2.2. Реєстрація торговельних марок в розвинутих країнах світу 24

РОЗДІЛ 3. ЗАХИСТ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА ТОВАРНИЙ ЗНАК 32

3.1. Загальні положення щодо захисту права інтелектуальної власності на товарні знаки 32

3.2. Способи охорони інтелектуальної власності на товарний знак, здійснювані українськими та іноземними компаніями 34

ВИСНОВКИ 41

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 44

ВСТУП

Одним з найважливіших напрямків розвитку сучасного суспільства є підвищення ефективності використання інтелектуальної власності. З плином часу цінність інтелектуальної праці зростає, і сьогодні без його застосування неможливо уявити собі подальше існування і розвиток більшості галузей людського життя. Результатом такої діяльності прийнято вважати не тільки художні або музичні твори, створення яких, безумовно, є однією з найбільш важливих рушійних сил прогресу в сьогоднішньому суспільстві. Крім цього плодами розумової праці є наукові розробки, концепції, що оптимізують виробництво, товарні знаки, бренди, логотипи, бізнес-моделі та багато іншого.

Товарний знак – це спосіб виділити власний товар з ряду інших аналогів, винайдений людьми. Завдання товарного знака - показати переваги і «родзинку» того чи іншого товару, щоб він став затребуваним серед цільової аудиторії. Товарний знак виник після того, як ринкові відносини досягли високого розвитку, і виникла необхідність індивідуалізації товару. В умовах конкуренції на сьогоднішній день, без товарного знака складно уявити який-небудь продукт, адже він вирізняє продукт одного виробника від подібного продукту іншого виробника, та часто є ознакою якості товару.

Зростаюча значимість товарних знаків у комерційній діяльності обумовлена посиленою конкуренцією між фірмами, що здійснюють бізнес у більш ніж одній країні. Товарні знаки використовуються для того, щоб полегшити споживачам ідентифікацію самих товарів і послуг, а також їх якості та вартості. Товарний знак можна розглядати як інструмент, який використовується виробниками для залучення клієнтів. Так само, як і власне ім'я індивіда ідентифікує і відрізняє його від інших індивідів, товарний знак виконує основну функцію ідентифікації джерела продукту і відмінності цього продукту від продуктів з інших джерел.

Метою курсової роботи є висвітлення засад правового регулювання торговельної марки як окремого об’єкта права інтелектуальної власності.

Завдання курсової роботи: визначити положення товарних знаків в національному та порівняльно-правовому міжнародному аспекті, що регулює відносини, які виникають у зв'язку із створенням, реєстрацією і використанням торговельних марок а також визначити порядок та способи здійснення міжнародно-правової охорони права інтелектуальної власності на товарні знаки.

Об’єктом дослідження курсової роботи є правовідносини, які регулюються інститутом інтелектуальної власності на товарні знаки.

Предмет дослідження – нормативно-правові акти, що регулюють правовідносини в сфері товарних знаків.

Серед методів дослідження використано логічний метод, пошуковий, системний, функціональний, описовий та спеціально-юридичний.

При написанні курсової роботи було використано Конституцію України, міжнародні конвенції якими здійснюється регулювання правового положення товарних знаків, цивільний та господарський кодекси України, закони України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», Закон України «Про охорону прав на зазначення походження товарів», наукова література, інтернет-статті та публікації, інші нормативно-правові акти, а також навчальні підручники.

Розділ 1. Торговельна марка як об’єкт правового регулювання її функції та види

1.1. Поняття «торговельна марка», її об’єкти та умови надання правової охорони

Поняття торговельна марка, торговий знак є варіантами перекладу англомовного слова «trademark». «Trademark» (торговельна марка, торговий знак, товарна марка) – те ж, що і товарний знак, тобто позначення, здатне відрізняти товари одних юридичних або фізичних осіб від однорідних товарів інших юридичних або фізичних осіб. Такими позначеннями можуть бути слова, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів. У Цивільному кодексі України відносно знаку для товарів і послуг вживається термін «торговельна марка» [5]. Термін «торговельна марка» є прямим запозиченням із англійської мови. По суті термін «знак для товарів і послуг» та «торговельна марка» означають одне і те саме поняття і тому можуть вживатися як рівнозначні.

Наука цивільного права безпосередньо торговельну марку не вивчає. Норма права тільки враховує ті чи інші її природні властивості, які встановлюються іншими науками, і пов'язує з ними виникнення, зміну або припинення певних прав та обов'язків. Врахування тих чи інших властивостей торговельної марки допускає наявність її визначення [25, c. 433]. На даний час не існує єдиного визначення торговельної марки. І це зрозуміло, торговельна марка – явище містке і багатостороннє. Перш за все розглянемо визначення торговельної марки в нормативних актах. Необхідно відзначити, що визначення не залишалося незмінним у міру вдосконалення принципів правової охорони марок. У Положенні про товарні знаки, затвердженого Постановою Комітету у справах винаходів і відкриттів при Раді Міністрів СРСР від 23 липня 1962, давалося таке визначення: це оригінально оформлене художнє зображення (оригінальні назви і слова, окремі поєднання букв, цифр, різні види упаковок, художні композиції і малюнки в поєднанні з буквами, цифрами, словами або без них тощо), що служить для відмінності товарів і послуг одного підприємства від однорідних товарів і послуг інших підприємств і для їхньої реклами [11, c. 217]. Неважко помітити, що в цьому визначенні було кілька слабких місць.

По-перше, визначення "оригінально оформлене художнє зображення" формально виключало з кола об'єктів, що підлягають охороні як торгові марки, поширений світі її вид - словесні в стандартному шрифтовому виконанні. По-друге, сприйняття даного визначення викликає певні складнощі, адже список у ньому конкретних різновидів торгових марок є в принципі невірним, оскільки мова йде про визначення поняття. А пізнавальна цінність поняття полягає в тому, що воно має виділяти в предметі істотне, загальне (властивість, ознака, функцію і т.д.), абстрагуючись від індивідуального, приватного; завдяки цьому поняття зазвичай характеризує не той чи інший окремий предмет, а цілий клас предметів, які об'єднуються певною ознакою. До того ж закінчувати формулювання невизначеним "і т.д." взагалі неприпустимо.

Наступне за часом визначення торговельної марки містилася в п. 13 Положення про товарні знаки, затвердженого Державним комітетом Ради Міністрів СРСР у справах винаходів і відкриттів від 8 січня 1974. У ньому говорилося, що торговельна марка - це зареєстроване у встановленому порядку позначення, що служить для відмінності товарів (послуг) одних підприємств від однорідних товарів (послуг) інших підприємств. Як бачимо, в порівнянні з попереднім визначенням відсутня зовнішня характеристика торговельної марки, а також не йдеться про її рекламну функцію [11, c. 220].

Стаття 1 Закону України "Про охорону знаків для товарів і послуг" визначає торговельну марку як позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб [7]. Також необхідно зауважити, що схоже визначення міститься і в ст. 492 ЦК України де вказано, що це будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, придатні для відмінності товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами [5]. Порівнюючи дані твердження неважко помітити, що в легальному визначенні торговельної марки підкреслюється важливість тільки її однієї функції - відмінної. Але є і дві інші, не менш важливі.

Учені також не обходили стороною проблему визначення поняття торговельної марки. Так, М.О. Алієв визначає торговельну марку як зареєстроване в належному порядку позначення, призначене для індивідуалізації і для відмінності продукції або послуг одних підприємств від однорідної продукції або послуг інших підприємств [10]. На погляд автора курсової, немає необхідності виділяти окремо індивідуалізуючу і відмінну функцію торговельної марки, тим більше, що підстав для такого розділу немає. Необхідно згадати також визначення, дане С. О. Бондаренком, що це марки, які використовуються в установленому порядку підприємствами та організаціями для позначення певних видів товарів (послуг) з метою їх реклами та відмінності від однорідних товарів (послуг) інших підприємств [13]. На думку автора, таке визначення, з одного боку, відображає можливість охорони марки не тільки на основі законодавства в певній країні, але й на основі міжнародних угод, з іншого боку, підкреслює правове значення використання марки в господарському обороті. Але й у цьому визначенні є певні суперечності. По-перше, з даного визначення можна зробити висновок, що підставою виникнення права на марку є її застосування в господарському обороті. Бажання автора відобразити у визначенні саме важливість використання марки призведе до виникнення двозначності неприпустимої в нормативному визначенні. Взагалі немає необхідності включення в легальне визначення торговельної марки підстав набуття права на марку, достатньо, щоб визначення включало вказівку на те, що марка є охоронним об'єктом.

А. А. Герц пропонує розділити визначення торговельної марки як соціальної реальності і як правового явища. Торговельної марки як соціальної реальності пропонується наступне визначення: торговельна марка – це відображення в громадській уяві об'єктивно існуючого стійкого зв'язку між специфічними споживчими властивостями товару певного роду і характерною рисою зовнішньої цього товару або його упаковки [15]. В цьому визначенні є деякі спірні моменти так як з нього випливає, що торговою маркою буде те, що визнає таким споживач, а не обов'язково те, що пропонує для цієї ролі виробник, оскільки споживач може виділити в товарі деякі інші риси, за якими він буде його дізнаватися: колір , особливості форми і т.д., але це вже не буде торговельною маркою в загальноприйнятому і в легальному сенсі цього поняття. Це можна пояснити тим, що виробник як активний елемент випав з визначення.

Одне з сучасних визначень торговельної марки, сформульоване Є. Л. Головлевою визначає торговельну марку як засіб індивідуалізації результатів господарської діяльності суб'єктів господарювання за допомогою використання певних символів, здатних викликати у споживача певні асоціації з особою товаровиробника, або особою, яка надає послуги [16, c. 12]. З яким також не можна погодитися, оскільки призначення торговельної марки полягає у відмінності певних однорідних товарів (послуг), а не джерела їх походження, тобто товаровиробників. Тому включати в визначення торговельної марки функцію ідентифікації джерела походження товарів, вважаємо, є не доречно.

В цілому можна зазначити, що існує багато різних визначень марки, але всі вони схожі за своєю суттю, тому досить навести одне з них, а саме: марка - це зареєстроване у встановленому порядку позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і послуг інших осіб. Семіотика виділяє в марці план вираження і план змісту. У торговій марці планом вираження є чуттєво-прийнятною об'єкт, що складається в ролі торговельної марки, а компонентами плану змісту можуть бути марковані товари і їхні властивості, а іноді і їх виробник. Кожна марка являє собою єдність плану вираження і плану змісту. Природно, що марка має значення тільки в тому випадку, коли існує й інший невід'ємний елемент знакової ситуації – той, кого марка відсилає, у нашому випадку – людина.

Отже, що стосується відмінностей у визначенні торговельної марки як соціальної реальності і як правового феномена, на думку автора, єдиною відмінною рисою останнього повинно бути відображення в ньому факту визнання, тоді як для торговельної марки як соціальної реальності факт визнання не є суттєвим.