10. Методи політичного прогнозування і особливості їх застосування. 11. Прогнозування механізмів виникнення, ескалації політичних конфліктів і запобігання їм. 12. Передбачення і забезпечення результатів виборчих кампаній. 13. Прогнозування можливих наслідків політичних рішень. 14. Організація та проведення політичної рекламної кампанії. 15. Порівняльний аналіз виборчих кампаній в Україні. 16. Розробка стратегії та тактики виборчої кампанії. 17. Організація та проведення передвиборчої агітації. 18. Інформаційне забезпечення роботи правлячої команди. 19. Вибір моделі та технології прийняття урядових рішень. Моделі прийняття рішень: формальна, змагальна, колегіальна. 20. Вибори як процедура формування владних відносин. Роль виборів у суспільному житті. 21. Виборчі технології як засіб регулювання електоральної поведінки. 22. Правова регламентація виборчого процесу. 23. Типологія виборчих систем. 24. Інформаційне забезпечення роботи політичної (виборчої) кампанії. 25. Роль інформації в політичному житті суспільства. 26. Маніпуляція в політичній кампанії. 27. Інформаційний захист політичної кампанії. Компромат в політичній боротьбі. 28. Вивчення особливостей функціонування ринку влади в Україні. 29. Виборча інженерія як засіб політичної боротьби. 30. Імідж та основні його типи. 31. Формування іміджу політичних акторів. 32. Імідж політичного лідера як суспільно-політичний феномен. 33. Основні способи формування іміджу політичного лідера. 34. Особливості формування іміджу політичної партії. 35. Політична реклама та її різновиди в сучасних маркетингових технологіях.

36. Політичні технології: суть і особливості реалізації. 37. Політичні технологи: характеристика та класифікація. 38. Класифікаційний вимір адміністративного ресурсу. 39. Оцінювання й аналіз умов політичного ринку. 40. Характеристика форм, методів і засобів використання ЗМІ під час виборчої кампанії. 41. Поняття і сутність політичного маніпулювання. 42. Використання політичної реклами у боротьбі за владу. 43. Політична реклама на телебаченні. 44. Політична реклама та її різновиди в сучасних маркетингових технологіях. 45. Конструктивні способи формуванн?????

10. Методи політичного прогнозування і особливості їх застосування.

поняття «політичне прогнозування» означає багатогранну і різноаспектних діяльність з проведення спеціальних наукових досліджень і розробці прогнозів численних складових політики, у сфері їх різнобічних взаємозв'язків і взаємодій, а також в області взаємозв'язків з іншими сферами життєдіяльності суспільства: економічної, соціальної, духовної. 

Політичні прогнози розробляються з метою підвищити ефективність та результативність вжитих рішень, уникнути небажаного напрямки розвитку подій в різних галузях політичного життя і на ділянках впливу політики на економіку, соціальну та духовну сфери. 

Метод політичного прогнозування - це складний спосіб (або сукупність простих прийомів) теоретичного дослідження перспектив розвитку політичних явищ і процесів, конкретна форма послідовних теоретичних і практичних підходів до розробки прогнозів на основі всебічного пізнання об'єкта прогнозування.

Методи політичного прогнозування, яких налічується понад 150, (найчастіше використовується 17 методів), можна класифікувати в залежності від способу одержання прогнозної інформації, рівня формалізації, загального принципу дій.

Індивідуальні експертні методи побудовані на використанні думок експертів-політологів незалежно один від одного. Найбільш поширеними з індивідуальних методів є інтерв'ю й аналітичні експертні оцінки. Метод інтерв'ю передбачає бесіду прогнозиста з експертом, у ході якої прогнозист згідно із заздалегідь розробленою програмою задає експерту питання щодо перспектив розвитку прогнозованого об'єкта.

При застосуванні експертних методів в політичному прогнозуванні суттєве значення має формулювання експертних висновків.

Метод брейнстормінгу (мозкової атаки, мозкового штурму) - це спосіб колективного одержання нових нестандартних ідей, за допомогою яких можна розв'язати ту чи іншу політичну проблему.

Метод сценарію є сукупністю методичних засобів і процедур по складанню прогнозних сценаріїв і систематичних контекстів.

Під прогнозним сценарієм розуміють послідовний опис можливих майбутніх подій, які характеризують трансформацію об'єкта політичного прогнозування та його середовища.Метод сценарію є найпоширенішим засобом прогнозування, за допомогою якого з досить високою достовірністю передбачають розвиток політичних подій.

Він використовується при підготовці політичних рішень, розрахованих на перспективу, для прогнозування напрямків розвитку конфліктних ситуацій, альтернативних шляхів трансформації держав у новий якісний стан, розвитку політичної панорами світу. 

Імітаційні ігри виникли як інструмент аналізу політичних процесів, поступово перетворившись в один із методів прогнозування. Поширення набули три основних класи імітаційних ігор: ігри виключно за участю людини, людино-машинні ігри, машинні ігри (за допомогою комп'ютера). При організації будь-якої гри виділяються три основні етапи: підготовка, програвання і аналіз.

Під моделюванням у політичній науці розуміють метод дослідження різноманітних існуючих, або створюваних об'єктів політичного життя, уточнення їхніх характеристик шляхом словесного чи математичного конструювання їх моделей (аналогів)

Модель (від лат. modulus - міра, зразок, норма) у політичному прогнозуванні - це спрощене словесне (вербальне) чи математичне уявлення про той чи інший політичний процес чи його окремі компоненти.