1.3 Ігрові технології як засіб формування пізнавального інтересу учнів початкової школи

Ігрові технології є складовою частиною педагогічних технологій. Проблема застосування ігрових технологій в освітньому процесі в педагогічній теорії і практиці не нова. Розробкою теорії ігор, її методологічних основ, з'ясуванням її соціальної природи, значення для розвитку учня у вітчизняній педагогіці займалися Л. С. Виготський, О.М. Леонтьєв, Д.Б. Ельконін та інші.

Слово «гра» не є науковим поняттям в строгому сенсі цього слова. Може бути, саме тому, що цілий ряд дослідників намагалися знайти щось спільне між найрізноманітнішими і різноякісними діями, що позначаються словом «гра», ми не маємо до цього часу задовільного розмежування цих діяльностей та задовільного пояснення різних форм гри [4]

Початок розробки теорії гри зазвичай пов'язують з іменами таких мислителів XIX ст., Як Ф. Шіллер, Г. Спенсер, В. Вундт. Розробляючи свої філософські, психологічні і головним чином естетичні погляди, вони попутно, тільки в декількох положеннях, стосувалися і гри як одного з найпоширеніших явищ життя, пов'язуючи походження гри з походженням мистецтва. У вітчизняній педагогічній літературі зустрічаються різні погляди і підходи до сутності дидактичних можливостей ігор. Деякі учені, наприклад, Л.С. Шубіна, Л.І. Крюкова та інші, відносять їх до методів навчання. В.П. Бедерканова, М.М. Богомолова характеризують ігри як засіб навчання. Ігрову діяльність як проблему розробляли К.Д. Ушинський, П.П. Блонський, С.Л. Рубінштейн.

На думку Д.М. Узнадзе гра є формою психогенного поведінки, тобто внутрішньо властивого, іманентного особистості. Гру як простір «внутрішньої соціалізації» дитини і засіб засвоєння соціальних установок уявляв собі Л.С Виготський [5].

Досить цікаво це поняття охарактеризував О.М. Леонтьєв, а саме як свободу особистості в уяві, «ілюзорна реалізація нездійсненних інтересів». На наш погляд, найбільш повне визначення представлено у В.С. Зозулині. Він вважає, що гра - це вид діяльності в умовах ситуацій, спрямованих на відтворення і засвоєння суспільного досвіду, в якому складаються і вдосконалюється самоврядування поведінкою [10].

Інакше гру представляє Б.П. Нікітін, а саме як набір завдань, які дитина вирішує за допомогою кубиків, цеглинок, квадратів з картону, пластику. Технологія розвиваючих ігор Б.П. Нікітіна цікава тим, що програма ігрової діяльності складається з набору розвиваючих ігор, які при всьому своєму різноманітті виходять із загальної ідеї і володіють характерними особливостями[11].

Трохи пізніше виникло таке поняття як ігрова технологія або що означає в нашому розумінні процес реалізації гри.

У структуру ігрової технології як діяльності обмеженої, входять цілепокладання, планування, реалізації мети, а також аналіз результатів, в яких особистість повністю реалізує себе як суб'єкт. У структуру ігрової технології як процесу входять:

а) ролі, узяті на себе граючими;

б) ігрові дії як засіб реалізації цих ролей;

в) ігрове вживання предметів, тобто заміщення реальних речей ігровими, умовними;

г) реальні відносини між граючими;

д) сюжет (зміст) - область дійсності, умовно відтворена в грі.

Значення ігрової технології неможливо вичерпати й оцінити розважально-рекреативними можливостями. У тому й полягає її феномен, що будучи розвагою, відпочинком, вона здатна перерости в навчання, у творчість, у терапію, у модель типу людських відносин і проявів у праці, вихованні. У сучасній школі, що робить ставку на активізацію та інтенсифікацію навчального процесу, ігрова технологія використовується в наступних випадках:

- в якості самостійних технологій для освоєння поняття, теми і навіть розділу навчального предмета;

- як елементи (іноді досить істотні) більш великої технології;

- в якості технології заняття або його фрагмента (введення, пояснення, закріплення, вправи, контролю);

- як технологія позакласної роботи (гри типу «Зірниця» і т.д.) [15].

Поняття «ігрові технології» включає досить велику групу прийомів організації педагогічного процесу у формі різних дидактичних ігор.

Діяльність учнів повинна бути побудована на творчому використанні гри та ігрових дій у навчально-виховному процесі з молодшими школярами, найбільш задовольняє вікові потреби даної категорії учнів.

Виходячи із значущості ігрових технологій для розвитку пізнавальних інтересів, а також послідовності та системності включенні гри та ігрових прийомів у творчу пізнавальну діяльність, нами виділені загальні умови застосування гри в процесі навчання молодших школярів: а) необхідність оцінювання щоденного застосування гри за подвійним критерієм; по найближчому ефекту і відповідно з перспективою розвитку пізнавальних інтересів, б) розуміння гри як форми організації колективної, керованої вчителем, навчальної діяльності; в) необхідність забезпечення безпосереднього навчального ефекту гри, тобто, пізнавальну спрямованість, націлену на оволодіння способами навчальних дій; г) створення позитивного емоційного настрою, що сприяє викликати у дитини стан творчого пошуку та ініціативи в процесі гри [10].

Ігрова форма занять створюється на уроках за допомогою ігрових прийомів і ситуацій, які виступають як засіб спонукання, стимулювання учнів до навчальної діяльності.

Реалізація ігрових прийомів і ситуацій при урочної формі занять відбувається за такими основними напрямками: дидактична мета ставиться перед учнями у формі ігрової задачі; навчальна діяльність підкоряється правилам гри; навчальний матеріал використовується в якості її засобу, у навчальну діяльність вводиться елемент змагання, що переводить дидактичну задачу в ігрову; успішне виконання дидактичного завдання зв'язується з ігровим результатом.

При використанні ігрових технологій на уроках необхідно дотримання наступних умов:

1) відповідність гри навчально-виховним цілям уроку;

2) доступність для учнів даного віку;

3) помірність у використанні ігор на уроках.

Можна виділити такі види уроків з використанням ігрових технологій:

1) рольові ігри на уроці;

2) ігрова організація навчального процесу з використанням ігрових завдань (урок - змагання, урок - конкурс, урок - подорож, урок - КВК);

3) ігрова організація навчального процесу з використанням завдань, які зазвичай пропонуються на традиційному уроці (знайди орфограмму, зроблений один з видів розбору і т.д.);

4) використання гри на певному етапі уроку (початок, середина, кінець; знайомство з новим матеріалом, закріплення знань, умінь, навичок, повторення та систематизація вивченого);

5) різні види позакласної роботи з російської мови (лінгвістичний КВК, екскурсії, вечори, олімпіади тощо), які можуть проводитися між учнями різних класів однієї паралелі.

Ігрові технології посідають важливе місце в навчально-виховному процесі, так як не тільки сприяють вихованню пізнавальних інтересів та активізації діяльності учнів, а й виконують ряд інших функцій:

1) правильно організована з урахуванням специфіки матеріалу гра тренує пам'ять, допомагає учням виробити мовні уміння і навички;

2) гра стимулює розумову діяльність учнів, розвиває увагу і пізнавальний інтерес до предмету;

3) гра - один з прийомів подолання пасивності учнів.

Висновки до першого розділу

Таким чином, розглянувши теоретичні основи використання ігрових технологій як засіб формування пізнавальних інтересів молодших школярів, ми дійшли таких висновків:

1. Пізнавальні інтереси - це активна пізнавальна спрямованість, пов'язана з позитивним емоційно забарвленим ставленням до вивчення предмета з радістю пізнання, подолання труднощів, створенням успіху, з самовираженням і затвердженням розвитку особистості.

2. У молодшому шкільному віці розвиток пізнавальних інтересів має свої особливості. Пізнавальний інтерес як мотив навчання спонукає учня до самостійної діяльності, при наявності інтересу процес оволодіння знаннями стає більш активним, творчим, що в свою чергу, впливає на зміцнення інтересу. Формування пізнавальних інтересів молодших школярів має відбуватися в доступній для них формі, тобто через застосування ігор, використання ігрових технологій.

3. Заняття, пронизані елементами гри, містять ігрові ситуації, які значно сприяють формуванню пізнавальних інтересів молодших школярів. Під час гри учень - повноправний учасник пізнавальної діяльності, він самостійно ставить перед собою завдання й вирішує їх. Для нього гра - це не безтурботне і легке проведення часу: грає віддає їй максимум енергії, розуму, витримки, самостійності. Пізнання навколишнього світу в грі наділяється у форми, несхожі на звичайне навчання: тут і фантазія, і самостійний пошук відповідей, і новий погляд на відомі факти та явища, поповнення та розширення знань і умінь, встановлення зв'язків, подібності та відмінності між окремими подіями. Але найважливіше - не з потреби, не під тиском, а за бажанням самих учнів під час ігор відбувається багаторазове повторення матеріалу в його різних поєднаннях і формах.

  У наступному розділі ми розглянемо експериментальне дослідження розвитку пізнавальних інтересів молодших школярів з використанням ігрових технологій. 

РОЗДІЛ ІІ. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЩОДО ВПЛИВУ ІГРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ НА ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ПІЗНАВАЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ НА УРОКАХ ПРИРОДОЗНАВСТВА