Висновки

Розглянуто інститут повідомлення про підозру. Повідомлення про підозру займає особливе місце в структурі досудового розслідування. Воно підводить підсумок проведеної до того часу роботи, зібраним доказам, у більшості визначає подальше спрямування кримінального провадження і є початковим моментом притягнення до кримінальної відповідальності. Даний акт означає появу в кримінальному судочинстві нового учасника процесу – підозрюваного. Підозрюваний є центральною фігурою у кримінальному процесі, навколо якої концентруються процесуальні дії органів досудового розслідування, прокурора, суду та інших учасників процесу. Теоретичні і практичні питання, пов’язані з повідомлення особи про підозру, є фактично новим інститутом в юридичній літературі. Разом з цим проблема обґрунтованості повідомлення особи про підозру на стадії досудового розслідування, суворого дотримання законності при реалізації цього є актуальною. Порушення закону і помилки, що можуть бути допущені при повідомленні особи про підозру можуть призвести до істотних обмежень прав і свобод громадян.

В процесі виконання роботи було надано теоретико-правову характеристику повідомленню про підозру в кримінальному провадженні. А саме, було встановлено поняття, значення, зміст, порядок вручення та зміни повідомлення про підозру. Визначено, що повідомлення про підозру – це процесуальне рішення, що складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором на стадії досудового розслідування, внаслідок якого особа набуває статусу підозрюваного. Значення даного повідомлення полягає у тому, що воно, по-перше, дозволяє призначити покарання, яке адекватно відповідає скоєному злочину. По-друге, є початковим моментом забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка скоїла кримінальне правопорушення. По-третє, за його допомоги забезпечується зміцнення законності та правопорядку, охорона прав та свобод громадян. Також внаслідок даного повідомлення погіршується процесуальне становище особи. А його вручення означає, що зібрано достатню кількість доказів, аби можна було підозрювати дану особу у вчиненні кримінального правопорушення. Зміст, порядок вручення та зміни повідомлення про підозру врегульовано нормами Кримінального процесуального кодексу України.

Згодом, було визначено особливості інституту повідомлення про підозру. А саме, проаналізовано ступінь досконалості нормативно-правових засобів регламентації та впливу існуючої практики на даний інститут, досліджено особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб, встановлено порядок повідомлення про підозру в зарубіжних країнах. Визначивши ці особливості, було встановлено, що даний інститут потребує суттєвого доповнення та вдосконалення, яке має здійснюватися на основі зарубіжного досвіду, а також шляхом виявлення конкретних проблем і шляхів їх подолання.

Саме з метою подолання існуючих проблем було досліджено як проблеми, що виникають у межах інституту повідомлення про підозру під час кримінального провадження в Україні, так і вивчення проблем, які пов’язані з повідомленням про підозру під час кримінального провадження в зарубіжних країнах. В ході виконання роботи було вивчено не лише проблеми, але й напрями їх подолання. Таких напрямів була встановлено два. Один передбачає вдосконалення Кримінального процесуального кодексу України вцілому, а інший має забезпечити покращення становища саме інституту повідомлення про підозру. До другого напряму, зокрема, відноситься:

1) необхідність розширення змісту глави 22 з метою більш чіткої регламентації порядку вручення даного повідомлення;

2) здійснення акценту на застосуванні гарантії прав і свобод людини та громадянина незалежно від його процесуального статусу;

3) забезпечення законності та обґрунтованості процесуальних рішень слідчого і прокурора;

4) визначення доцільності всіх обов’язкових випадків повідомлення про підозру;

5) необхідність уточнення випадків, за яких вручення письмового повідомлення про підозру в день його складення неможливе;

6) визначення сутності такого поняття як «повідомлення про підозру».

В процесі виконання роботи стало очевидним, що запровадивши фактично новий правовий інститут, законодавець врегулював його досить узагальнено. Слід сподіватися, що такі неузгодженості будуть врегульовані відповідними відомчими нормативними актами, роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду України і відповідні прогалини будуть надолужені практикою застосування норм Кримінального процесуального кодексу України.

Над вдосконаленням даного інституту слід працювати шляхом встановлення конкретних проблем та напрямів їх вдосконалення, що мають ґрунтуватися на досвіді іноземних країн. У багатьох країнах даний інститут, так само, є порівняно новим і має досить багато недоліків. У цій роботі були виявлені такі недоліки, проте слід і надалі постійно слідкувати за розвитком іноземного законодавства, а особливо за реформами, що здійснюються у ньому. Це має призвести до ліквідації неузгодженостей, які виникають в процесі застосування норм інституту повідомлення про підозру. Для ефективного дослідження цього інституту науковці мають приділяти більше уваги його вивченню, адже їх знання мають допомогти у його вдосконаленні.

Отже, дана робота має сприяти покращенню змісту як інституту повідомлення про підозру, так і Кримінального процесуального кодексу України загалом, а також стати основою для розвитку практики застосування даних норм, під час якої будуть збережені права, свободи та законні інтереси людини і громадянина.