4

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….5

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО – ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ПІДОЗРУ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ

1.1 Поняття та значення повідомлення про підозру……………………………8

1.2 Зміст та порядок вручення письмового повідомлення про підозру………11

1.3 Зміна повідомлення про підозру………………………………………….....16

РОЗДІЛ 2 ОСОБЛИВОСТІ ІНСТИТУТУ ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ПІДОЗРУ

2.1 Ступінь досконалості нормативно-правових засобів регламентації та впливу існуючої практики на повідомлення про підозру……………………..18

2.2 Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб…………...21

2.3 Порядок повідомлення про підозру в зарубіжних країнах………………..24

РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМИ ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ПІДОЗРУ ТА НАПРЯМИ ЇХ ВДОСКОНАЛЕННЯ

3.1 Проблеми, що пов’язані з повідомленням про підозру під час кримінального провадження в Україні…………………………………………27

3.2 Проблеми, що пов’язані з повідомленням про підозру під час кримінального провадження в зарубіжних країнах……………………………30

3.3 Напрями вдосконалення проблемних питань повідомлення про підозру..33

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..36

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….39

ВСТУП

Кожна людина в процесі свого існування може зіштовхнутися з таким інститутом кримінального процесуального права як повідомлення про підозру. Саме тому вона має бути ознайомлена з нормами права, що врегульовують відносини пов’язані з даним інститутом. Перш за все, це потрібно для того, аби вона могла захистити свої права та законні інтереси. Норми мають бути законодавчо закріплені для можливості ознайомлення з ними. Хоча на сьогодні цьому інституту присвячено всього лише чотири статті Кримінального процесуального кодексу України, грунтовні його дослідження можуть сприяти розширенню кількості цих статтей.

Актуальність теми. Інститут повідомлення про підозру є порівняно новим в юридичній літературі і саме тому, він потребує ще більшої уваги та дослідження. Важливість розгляду даної теми пояснюється тим, що внаслідок вручення повідомлення про підозру, особа набуває статусу підозрюваного. А підозрюваний, у свою чергу, є тією фігурою у кримінальному процесі, навколо якої зосереджуються процесуальні дії органів досудового процесу, прокурора та інших учасників процесу. Важливим в сучасних умовах є і визначення обґрунтованості даного повідомлення та дотримання законності під час його вручення.

Ступінь вивчення проблеми. Дослідження даної теми має відбуватися спираючись на Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 та науково-практичний коментар до нього, адже саме в них відображено стан дослідження інституту повідомлення про підозру. Внаслідок того, що дане питання займає особливе місце під час кримінального провадження, деякі науковці працювали над його вивченням, зокрема, О. Ю. Татаров – доктор юридичних наук, доцент, заслужений юрист України. До розгляду проблем підозри у кримінальному процесі також зверталися такі вчені, як В. Я. Дорохов, З. Д. Енікеєв, М. В. Жогін, І. В. Петров, Р. Д. Рахунов, М. С. Строгович, І. Я. Фойницький. Проте дане питання не є остаточно вивченим і потребує подальшого вдосконалення.

Об’єкт і предмет курсової роботи. Важливим для написання даної роботи є визначення її об’єкта та предмета, їх співвідношення. Об’єктом, у даному випадку, є кримінально-процесуальні відносини, що складаються на стадії притягнення до кримінальної відповідальності особи, що підозрюється у вчиненні злочину. Об’єкт і предмет співвідносяться між собою як загальне і окреме. Предмет міститься в межах об’єкта. Предметом цієї роботи є інститут повідомлення про підозру у кримінальному провадженні.

Мета і завдання курсової роботи. Встановлення мети є невід’ємною частиною ґрунтовного дослідження будь-якого питання. Адже, це те, заради чого воно проводиться. Мета даної роботи полягає в узагальнені знань про інститут повідомлення про підозру, а також в можливості застосування цих знань на практиці. Для досягнення цієї мети мають бути поставлені завдання, які мають бути чіткими. У цьому випадку завданнями є:

1) надання теоретико-правової характеристики повідомленню про підозру в кримінальному провадженні;

2) аналіз ступеня досконалості нормативно-правових засобів регламентації та впливу існуючої практики на повідомлення про підозру;

3) дослідження особливостей повідомлення про підозру окремій категорії осіб;

4) визначення порядку повідомлення про підозру в зарубіжних країнах;

5) вивчення проблем, що пов’язані з повідомленням про підозру під час кримінального провадження в Україні;

6) встановлення напрямів вдосконалення проблемних питань повідомлення про підозру.

Вирішення поставлених завдань дасть змогу використовувати теоретико-правову базу для подальших досліджень, а також для вдосконалення нормативно-правових засобів регламентації даного інституту і практики застосування його норм. Суттєвим є з’ясування особливостей повідомлення про підозру окремій категорії осіб, зокрема, визначення їх причин та значення. Оскільки, людям слід розуміти чому саме окремі категорії мають особливий порядок кримінального провадження. Задля вдосконалення досліджуваного інституту доцільним є визначення порядку повідомлення про підозру в іноземних країнах. Це має здійснюватися з метою не допущення помилок, які були здійснені цими країнами. Інститут повідомлення про підозру, як і будь-який інший, потребує постійного вдосконалення. Для цього мають бути встановлені проблемні питання та можливі шляхи їх подолання. Усі ці завдання мають бути вирішені для того, аби громадяни могли захистити свої права та інтереси спираючись на норми права, що повинні бути демократичними. Норма права є особливим засобом регулятивного впливу на суспільство, однак цей вплив має відбуватися з додержанням таких засад: верховенства права, законності, рівності перед законом і судом, поваги до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканність, недоторканості житла чи іншого володіння особи, таємниці спілкування, невтручання у приватне життя, недоторканості права власності, презумпції невинуватості і забезпечення доведеності вини та ін.

Дослідження теми буде проводитися в курсовій роботі поетапно. Вирішення завдань, що постали перед початком дослідження, зумовили й структуру роботи. У Розділі 1 буде надана теоретико-правова характеристика повідомлення про підозру в кримінальному провадженні. У Розділі 2 зазначено особливості інституту повідомлення про підозру. У Розділі 3 вивчено проблеми та напрями їх вдосконалення.

Основними джерелами інформації є чинні нормативно-законодавчі акти України, науково-практичні коментарі, підручники закордонних та вітчизняних вчених, наукові публікації і монографічні видання.

Ретельне дослідження інституту повідомлення про підозру є необхідним, адже порушення законодавства та помилки, які можуть бути допущені при його врученні та в самому змісті повідомлення можуть призвести до суттєвих обмежень прав і свобод громадянина.

Розділ 1 теоретико – правова характеристика повідомлення про підозру в кримінальному провадженні

1.1 Поняття та значення повідомлення про підозру

Інститут повідомлення про підозру є достатньо новим в юридичній літературі. Проте не зважаючи на це, йому присвячена глава 22 Кримінального процесуального кодексу України.

Аналізуючи положення даного кодексу, можна побачити що він не дає поняття «повідомлення про підозру». Однак детально вивчивши зміст статей глави 22, слід виокремити ознаки, які притаманні вказаному поняттю. До них слід віднести наступне:

1) повідомлення про підозру є процесуальним рішенням;

2) воно складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором;

3) здійснюється на стадії досудового розслідування;

4) внаслідок вручення даного повідомлення, особа набуває статусу підозрюваного.

На основі вказаних ознак можна сформулювати таке визначення поняття «повідомлення про підозру». Повідомлення про підозру – це процесуальне рішення, що складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором на стадії досудового розслідування, внаслідок якого особа набуває статусу підозрюваного.

З’ясувати значення повідомлення про підозру можна спираючись на статтю 276 Кримінального процесуального кодексу України.

Частина 1 вказаної статті передбачає вичерпний перелік випадків обов'язкового письмового повідомлення особі слідчим або прокурором про підозру у вчиненні нею кримінального правопорушення. Зміст такого повідомлення повинен відповідати вимогам статті 277 Кримінального процесуального кодексу України.

Письмове повідомлення про підозру обов'язково вручається особі в разі її затримання без ухвали слідчого судді, суду на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення. Застосувати таке затримання має право кожен, хто не є уповноваженою особою, а також уповноважена особа. Проте відповідно до вимог частини 1 статті 278 Кримінального процесуального кодексу України вручати особі письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення зобов'язані слідчий або прокурор.

Однією з підстав застосування запобіжного заходу під час кримінального провадження є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення. У разі обрання щодо особи одного із запобіжних заходів, передбачених частиною 1 статті 176 Кримінального процесуального кодексу України, уповноважені особи зобов'язані вручити їй письмове повідомлення про підозру. Запобіжними заходами є: особисте зобов’язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи. Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування – слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження – судом за клопотанням прокурора.

Зазначене повідомлення вручається також за наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

У статті не роз'яснюється, що слід розуміти під "достатніми доказами" для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки заздалегідь визначити вичерпний перелік таких відомостей щодо різних видів кримінальних правопорушень та обставин їх вчинення неможливо. "Достатні докази для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення" - це оціночне поняття. Їх достатність для підозри особи в кожному випадку повинні встановлювати уповноважені особи, указані у частини 2 цієї статті, залежно від характеру вчиненого правопорушення, його індивідуальних особливостей та конкретних обставин.

На момент повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення повинно бути зібрано достатньо доказів, які вказують на те, що: 1) кримінальне правопорушення дійсно мало місце, дані про нього внесені до ЄРДР; 2) вчинене воно особою, стосовно якої вирішується питання щодо вручення їй повідомлення про підозру; 3) суспільно небезпечне діяння містить склад конкретного кримінального правопорушення.

Однак навіть при врученні повідомлення про підозру в таких випадках мають дотримуватися засади кримінального провадження, що закріплені в статті 7 Кримінального процесуального кодексу України і є гарантією дотримання прав та законних інтересів у кримінальному провадженні.

Особливий порядок вручення письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення народному депутату України, судді Конституційного Суду України, професійному судді, присяжному і народному засідателю під час здійснення ними правосуддя, кандидату у Президенти України, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Голові Рахункової палати, його першому заступнику, заступнику, головному контролеру та секретарю Рахункової палати, депутату місцевої ради, адвокату, Генеральному прокурору України, його заступнику визначається статтею 481 Кримінального процесуального кодексу України.

З моменту вручення особі письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення вона набуває процесуального статусу підозрюваного. У зв'язку із цим слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа зобов'язані невідкладно повідомити підозрюваному про його процесуальні права, передбачені статтею 42 Кримінального процесуального кодексу України. Окрім цього, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа зобов'язана на прохання підозрюваного детально роз'яснити кожне із його прав [9, с. 691-693].

Виходячи з положень даної статті, можна визначити юридичне значення інституту повідомлення про підозру:

1. У разі якщо підозра є обґрунтованою, вона дозволяє призначити покарання, яке адекватно відповідає скоєному злочину.

2. Акт повідомлення особи про підозру є початковим моментом забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка скоїла кримінальне правопорушення.

3. За допомогою даного інституту забезпечується зміцнення законності та правопорядку, охорона прав та свобод громадян.

4. Після даного повідомлення процесуальне становище особи погіршується.

5. Повідомлення особи про підозру означає, що зібрано достатню кількість доказів, аби можна було підозрювати дану особу у вчиненні кримінального правопорушення.

Однак і після вручення повідомлення про підозру прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов’язані всебічно, повно і неупереджено досліджувати обставини кримінального провадження, адже можуть бути з’ясовані такі обставини, що виправдовують підозрюваного, а також обставини, що пом’якшують чи обтяжують його покарання.