ПЛАН
Вступ 3
Реформа законодавства про акціонерні товариства 4
Публічне акціонерне товариство 6
Приватне акціонерне товариство 9
Позитивні та негативні риси акціонерних товариств 10
Приватні АТ і ТОВ 12
Висновки
Список використаної літератури
ВСТУП
Законодавство має властивість змінюватись і розвиватись. Саме це не минуло і змін типізації акціонерних товариств. Юридичною основою для процесу адаптації українського права до права ЄС є стаття 51 Угода про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами, яка декларує, що важливою умовою зміцнення економічних зв'язків між Україною і ЄС є наближення законодавства України до законодавства до законодавства ЄС.
Органами, відповідальними за право компаній, Кабмін послідовно протягом 2005-2009 років визначав: Мін'юст, Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку, Держкомпідприємництво, Мінекономіки і Мінфін. Послідовно протягом останніх п'яти років Кабінет Міністрів доручав їм розробити проект Закону "Про товариства з обмеженою відповідальністю" і протягом останніх трьох років - проект змін до законів України щодо транскордонної неплатоспроможності. На думку Кабінету Міністрів, інші акти законодавства України не потребують будь-яких змін з метою приведення законодавства України з права компаній у відповідність до законодавства ЄС. Однак насправді навіть якщо ці два законопроекти були вчасно розроблені міністерствами і ухвалені парламентом, вони не здатні були б наблизити українське право до законодавства ЄС з права компаній. Причина полягає в тому, що проекти актів регулюють питання, які не є предметом регулювання або не входять до пріоритетних сфер адаптації законодавства України до законодавства ЄС. Основним актом українського законодавства, який дійсно належить за предметом правового регулювання до сфер, правовідносини в яких регулюються правом Європейського Союзу, є перш за все Закон "Про акціонерні товариства".
1. Реформа законодавства про акціонерні товариства
Акціонерне товариство — господарське товариство, статутний капітал якого не може бути меншим ніж 1250 мінімальних заробітних плат і який поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями. Акціонерні товариства створюються в формі публічних або приватних товариств (ст. 5 Закону України «Про акціонерні товариства), який є основним актом законодавства, що регулює діяльність акціонерних товариства, є Закон «Про акціонерні товариства» від 17 вересня 2008 р. 30 квітня 2009 року, коли набрав чинності Закон «Про акціонерні товариства», почався відлік двохрічного перехідного періоду, відведеного для акціонерних товариств в Україні для впровадження ними суттєвих змін в системі корпоративного управління, а також у їх відносинах з акціонерами, кредиторами і інвесторами.
Офіційні коментарі вказують на декілька джерел, на які орієнтувались реформатори: законодавство європейського співтовариства, до якого автори намагались адаптувати закон про АТ; найкраща світова практика, насамперед стандарти Організації економічного співробітництва та розвитку.
Попри офіційно проголошені напрямки руху реформи, Закон має набагато більше спільних рис із Модельним законом «Про акціонерні товариства», ніж із законодавством ЄС про компанії. Без принципових змін Модельний закон було покладено в основу російського федерального закону «Про акціонерні товариства». Український закон «Про акціонерні товариства» структурно і змістовно повторює російський закон. Втім, багато положень російського закону, направлені на створення ринку корпоративного конролю, захист прав портфельних і крупних акціонерів, обмеження можливостей контролюючих акціонерів і менеджменту з експлуатації товариства у власних інтересах до українського закону не потрапили.
Всупереч вимогам Закону «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» Закон не пройшов обов'язкову експертизу Міністерства юстиції України на предмет відповідності законодавству ЄС. Поза увагою авторів Закону залишились численні протиріччя між Законом і Цивільним кодексом. Перелік деяких виявлених після набуття чинності Законом протиріч був узагальнений Юридичним комітетом Американської торгівельної палати в Україні, який розробив законопроект, направлений на їх усунення.Пріоритетні регуляторні цілі реформи
У 2007 р. Президент України в своєму дорученні Кабінету Міністрів визначив[8] 4 пріоритетні регуляторні цілі, які повинен був досятги закон про акціонерні товариства. Усі ці заходи направлені на захист права власності акціонерів:запровадження процедури кумулятивного голосування під час формування наглядової ради акціонерного товариства; визначення випадків обов'язкового викупу акціонерним товариством на вимогу акціонера належних йому акцій товариства за ринковою вартістю; запровадження обов'язкового повідомлення товариства особою про її намір придбати значний пакет акцій відповідного акціонерного товариства; обов'язок товариства забезпечувати збереження повної та достовірної інформації про себе та свою діяльність та рівний доступ до неї.
Акціонерні товариства набули значної популярності завдяки своїм
позитивним рисам. Однак цим товариствам притаманно чимало негативних
рис, що зумовлює необхідність державного регулювання з метою зменшення
небезпечних для суспільства проявів таких рис.
До позитивних рис АТ належать:
-легкість створення значного за розмірами капіталу;
-обмеженість ризику акціонера розміром сплачених за акції коштів, що сприяє залученню значної кількості учасників (акціонерів) та концентрації великих капіталів;
-стабільність майнової бази AT, оскільки на неї, як правило, не впливає вихід акціонера з AT (це відбувається шляхом відчуження акцій іншим особам, що не веде до зменшення майнової бази товариства);
-необов’язковість персональної участі акціонерів у діяльності AT, що полегшує участь у ньому і відповідно – залучає нових акціонерів і їх кошти;
-можливість залучення до участі у відкритих AT широких верств населення і
відповідно – розподілу прибутку AT між ними;
-можливість застосування в різних сферах народного господарства різних сферах народного господарства (банківська, страхова, інвестиційна діяльність, промисловість, сільське господарство, транспорт тощо) та в усіх секторах економіки – державному,
комунальному, приватному, а також створення змішаних AT;
-використання форми AT у процесі роздержавлення і приватизації;
-можливість здійснення контролю над AT завдяки володінню контрольним
пакетом акцій (для стратегічного інвестора), не витрачаючи кошти на
придбання всіх акцій товариства.
Негативні риси AT:
-складність і тривалість (особливо для відкритих акціонерних товариств)
створення;
-значні вимоги до мінімального розміру статутного фонду та складність
зміни цього фонду;
-ігнорування інтересів меншості;
-можливість формування виконавчого органу з найманих працівників і
необов’язковість персональної участі в них акціонерів зумовлює
відчуження останніх від управління AT;
-складність управління AT і контролю за його виконавчим органом з боку
акціонерів, що викликано наявністю системи органів: загальних зборів
акціонерів, правління, спостережної ради, ревізійної комісії;
-можливість зловживань з боку засновників у зв’язку з легкістю
акумулювання коштів;
-тяжіння до монополізму;
-можливість здійснення контролю над AT завдяки володінню контрольним
пакетом акцій, якщо такий контроль здійснюється на шкоду AT та його
акціонерам;
-значний ступінь державного регулювання діяльності товариства.