4. Класифікація отрут

Загальновизнаної класифікації отрут та отруєнь досі немає. Токсикологи, фармакологи, судові медики класифі­кують їх по-різному. Одні поділяють отрути за їх хімічним складом, інші — за їх дією на організм. Найраціональнішою є судово-медична класифікація отрут на такі групи:

І. З переважно місцевою дією (корозійні):

1) неорганічні (мінеральні) кислоти;

2) органічні кислоти;

3) їдкі луги;

4) фенол (карболова кислота), формалін та ін.

II. З переважно загальною дією (резорбтивні):

1) деструктивні;

2) кров’яні;

3) нервово-функціональні.

III. Пестициди (отрутохімікати).

IV. Харчові токсини.

За перебігом отруєння поділяють на гострі, підгострі і хронічні. При отруєннях деякими отрутами спостерігаються специфічні зміни, які певною мірою допомагають встановити групу отрути, а іноді навіть конкретніше її визначити. У зв’язку з цим нижче розглянуто ознаки гострого отруєння окремими отрутами, які призводять до смерті

Білет №14

1. Трупне заклякання і його судово-медичне значення

Трупне заклякання. Після настання смерті в м'язах трупа відбу-

ваються біологічні процеси, що призводять спочатку до розслаблення, а

потім (через 3-4 год після смерті) до їх незначного скорочення і вира-

женого ущільнення — «заклякання». Для маніпуляцій з суглобами, на-

приклад кінцівок, в таких випадках необхідно застосовувати фізичну

СИлУ> іноді значну (кульшові суглоби). Повний розвиток трупного за-

рання у всіх групах м'язів досягається в середньому до кінця доби.

Через 1,5-3 доби заклякання зникає, що виражається в розслабленні м язів.

Вважають, що в розвитку трупного заклякання можна прослідку-

И певну послідовність: м'язи обличчя, потім м'язи шиї, грудей, живота,

' верхніх і нижніх кінцівок. Зникає трупне заклякання в зворотному по

Рядку (від низу до верху). Якщо трупне заклякання штучно поруши-

5» Застосувавши зусилля, то в перші 10-12 год після смерті воно здатне відн

Овлюватися, але виявляється в слабшому ступені; після цього терміну

трупне заклякання не відновлюється, і м'язи залишаються в розслабленому стані. Таке порушення трупного заклякання мож

зміні пози труна (при переміщенні трупа у вузьких проходах ИВЄ ^

ганні і за інших обставин). Тому при огляді трупа на місці події необ

хідно не тільки встановити наявність трупного заклякання але •

вити ступінь його вираженості в різних групах м'язів. '

Розвиток трупного заклякання прискорюється в умовах в

температури (добре виражене вже через 2-4 год), при низькій мас ^

затримка його розвитку (виявляється через 10-12 год). Трупне чя'61*

кання у трупів виснажених осіб, немовлят настає швидко, але вира^

слабо. У літературі описані випадки, коли трупне заклякання розмаї'

лося «миттєво», фіксуючи при цьому позу трупа у момент настань

смерті — так зване каталептичне заклякання. Такі випадки нібито сію

стерігалися при грубих механічних ушкодженнях довгастого мозщ

(наприклад, при вогнестрільному пораненні).

Наявність і вираженість трупного заклякання оцінюють шляхом

перевірки можливості здійснення рухів в великих суглобах (нижньоще-

леповому, плечовому

2. Ознаки різаної рани

Морфологічні особливості ран залежать від властивостей гост-

рого предмета.

Так, різані рани характеризуються наступними ознаками:

^ при зведених краях мають форму відрізка прямої лінії, рідше дугоподібну,

ламану, (при краях, що розійш.іися, набувають відповідно веретеноподіб-

ної, півмісяцевої або щілиноподібної форми);

^ краї рани рівні, без саден;

^ кінці при помірному розведенні країв рани гострокутні;

^ довжина рани зазвичай переважає над її глибиною;

^ один з кінців або обидва переходять в поверхневі надрізи («насічки») за-

вдовжки 0,6-1,0 см

Білет №15

1. Трупне охолодження і його судово-медичне значення

Охолодження трупа. Температура трупа внаслідок припинення

обмінних процесів в організмі поступово знижується до температури

навколишнього середовища (повітря, води тощо). Ступінь охолодження

залежить від низки чинників: температури навколишнього середовища

(чим вона нижча, тим швидше йде охолодження, і навпаки), характеру

одягу на трупі (чим він тепліший, тим повільніше йде охолодження).

Угодованості (у трупів огрядних людей охолодження наступає повіль-

н е , ніж виснажених), причини смерті тощо. Частини тіла, не прикриті

°Дягом, охолоджуються швидше. Вплив цих чинників на швидкість

охолодження слід враховувати.

При низьких температурах (нижче -4°С) охолодження переходить

замерзання. Температуру трупа краще вимірювати в прямій кишці.

ВеДено вважати, що в середньому температура в прямій кишці зни-

^ться при кімнатній температурі (+16-17°С) приблизно на один гра-

на годину і, отже, до кінця доби порівнюється з температурою на-

г ВОЮього середовища. Слід вимірювати температуру трупа протя-

Певного часу — на початку і в кінці огляду місця події, а потім під

і

час надходження трупа в морг (одночасно фіксують температуп

вколишнього середовища). Температуру доцільно також вимірю Йа І

через кожні дві години.

Охолодження трупа нижче +20'С вказує на смерть.

За відсутності термометра температуру трупа оцінюють приб

но, торкаючись тильною стороною долоні прикритих одягом частин ^

ла =г шкіри пахвових загіадян і живота (відкриті частини тіла ост ^

ють швидше і не відображають температуру всього трупа).

2. Ознаки колото-різаної рани

Колото-різані рани:

^ зазвичай мають вхідний отвір (власне рана), рановий канал і, іноді, відхід-

ний отвір (друга рана);

^ мають форму відрізка прямої лінії (при краях, що розійшлися, набувають

веретеноподібної форми) або тупого кута («великий ластівчин хвіст») —

якщо при витяганні предмета змінюваюся його положення в рані, Щ°

спостерігається коли жертва здійснює активні рухи; ящо предмет з

одностороннім заточуванням має широкий обушок, форма рани мозМ

бути у вигляді подовженого трикутника або знаку оклику

, краї Рши рівні, проте, якщо поверхня предмета шорстка, може спостері-

гатися поясок осаднення, якщо забруднена — поясок забруднення;

/ краї рани рівні, зазвичай не осаднені;

/ кінці "Р11 помірному розведенні країв рани або гострокутні (при вузькому

обушку, двосторонньому заточуванні клинка) або один з кінців гостроку-

тний, а інший «П»-подібніш, «М»-подібний («малий ластівчин хвіст») або

закруглений;

/ глибина рани зазвичай переважає, над її довжиною;

/ кінці рани без надрізів, або у одного з кінців спостерігається короткий

(0,2-0,З см) надріз — яюцо клинок занурювався в шкіру під кутом;

/ при повному зануренні колючо-ріжучого предмета («до упору») на шкірі

можуть утворюватися

Білет №16

1. Трупне висихання і трупний аутоліз. Їх судово-медичне значення.

Трупне висихання. Висихання кон'юнктиви, перехідної облямів-

ки губ стає помітним порівняно швидко (через 5-6 год після настання

смерті). Рогівки розплющених очей висихають на ділянках, що повто

рюють форму і розміри очних щілин (рогівка мутніє, стає шорсткою на

вигляд, набуває білясто-жовтуватого відтінку). Цей феномен в судовій

медицині отримав назву плям Лярше. Червона облямівка губ при виси

ханні стає ущільненою, зморщеною, буро-червоною. Якщо кінчик язика

виступає з порожнини рота, то він також стає щільним і бурим.

Ділянки прижиттєвих, таких, що виникли незадовго до смерті,

посмертних саден (що виникли при транспортуванні трупа, наданні по-

страждалому допомоги і т. ін.) також швидко висихають, набуваючи

вигляду буро-жовтих, ущільнених ділянок з підшкірними судинами, ЩО

просвічують. Вони отримали назву пергаментних плям. Для встанов-

лення прижиттєвого або посмертного походження таких «плям» прово-

дять гістологічне дослідження. Нерідко спочатку після смерті ділянки з

саднами шкіри можуть бути непомітними. По мірі ж підсихання вони

набувають характерного для них вигляду («феномен посилення»).

Особливо швидко піддаються висиханню шкіра і слизові о б о л он

ки трупів новонароджених дітей і людей похилого віку. Ознаки т р у п но

го висихання використовуються при зовнішньому огляді трупа для

статації смерті, при вирішенні питань про давність її н а с т а н н я , ПР°

прижиттєве або посмертне походження ушкоджень шкірних п о к р и в і в -

прижиттєве або посмертне походження ушкоджень шкірних п о к р и в і в -

Трупний аутоліі. З настанням смерті тканини трупа під впли

ферментів піддаються «самоперетравлюванню», особливо т к а н и н н і і органи, багаті ферментами: підшлункова залоза, надниркові залози, печінка.

Внутрішні органи під впливом аутолізу тьмяніють, стають

вялими, просочуються забарвленою в червоний колір плазмою крові.

Слизова оболонка шлунку під впливом травних соків піддається швид-

кій30® опЄретравлюванню», у трупів немовлят таке «самоперетрав-

комУ й

м0Же привести до руйнування стінки шлунку і потрапляння

його вмісту в черевну порожнину. Іноді прояви аутолізу симулюють

морфологічні прояви захворювань (гастриту, нефриту, пневмонії, міо-

"0рФ°'1строф"- септичної селезінки тощо).

2. Особливості ушкоджень при падінні тіла з висоти.

При падінні на площину (з висоти власного зросту) можуть вини-

кати типові для цього виду травми ушкодження:

S тріщини потиличної кістки, що поєднуються з забоями головного мозку

на протилежних ділянках його, в передніх відділах лобових і скроневих

часток («симптом протиудару»);

S переломи куприка;

^ «дистанційні переломи»: переломи кісток зап'ястя в «типовому місці»;

перелом ліктьового відростка променевої кістки, перелом плечової кістки

в місці хірургічної шийки, «непрямий» перелом ключиці;

S гвинтоподібні переломи кісток гомілки;

S двокісточковий і «трьохкісточковий» перелом в гомілковостопному суг-

лобі;

S симетрично розташовані садна, синці на передній поверхні колінних суг-

лобів, на долонях

Білет №17

1. Особливості ушкодження при рейковій травмі

рани).

До залізничної (рейкової) травми відносять комішекс ушко-

джень, що виникають внаслідок руху залізничного (рейкового) транс-

порту.

Виділяють такі види залізничної травми:

•Ґ від переїзду колесами рухомого залізничного транспорту;

^ від удару частинами рухомого залізничного транспорту з подаїьшим від-

киданням тіла;

від випадіння з рухомого заіізничного транспорту;

/ від здавлення між вагонами;

травмування усередині вагону при залізничних пригодах.

Ушкодження, що утворюються при залізничній пригоді, характе-

ризуються низкою особливостей. Розрізняють наступні види ушко-

джень:

1. Ушкодження, що наносяться переважно колесами залізничного

транспорту при перекочуванні їх через тіло, розташоване на рейках. До них

відносяться:

^ смуги тиснення (смуга тиснення — зона ущільнення шкіри від дії колеса,

ширина її коливається від 7 до 13 см; має властивості «пергаментної

плями»);

^ смуги обтирання (смуга обтирання — ділянка шкіри з садном по краю

смуги тиснення, вона утворюється від тертя шкіри об бічні поверхні ко-

леса; ширина її коливається від 2 до 15 см);

* відділення голови від тулуба (повне, неповне);

^ поперечне розділення тулуба на дві половини (повне, неповне);

^ відділення кінцівок (повне, неповне);

утворення клиноподібних дефектів тканин (відсутність тканин на ділян-

ці шириною 5-10 см в місці розділення тіла);

^ осколкові переломи трубчастих кісток в місцях переїзду, причому площи-

на відділення відчленованої кістки, обернена назовні від колії, виявляється

перпендикулярною до поздовжника кістки, тоді як на протилежному кін-

ці, оберненому всередину колії, відмічається косий перелом.

2. Ушкодження що виникають від ударів і тертя об залізничну колію

відриви кінцівок;

сліди волочіння;

/ відкриті і закриті переломи кісток;

/ різного роду ушкодження внутрішніх органів: від незначних до переміщен-

ня їх і випадання через відкриті порожнинні рани.

3. Ушкодження, що утворюються переважно в результаті удару і ві-

ддання частинами рухомого залізничного транспорту:

/ сліди удару частинами рухомого залізничного транспорту; просторі сад-

на на шкірі, синці, переломи кісток;

/ сліди падіння на тілі.

4. Ушкодження, що утворюються переважно у зв 'язку із знаходжен-

ням постраждалого біія колії в меж ах габаритів рухомого составу у мо-

мент його проходження:

/ ушкодження, характерні для тих, що наносяться твердими тупими пре-

дметами;

/ у випадках стиснення між платформою і рухомим транспортом

розм яття тіла.

5. Ушкодження, пов 'язані переважно з падінням з рухомого составу:

/ при падінні під рухомий состав — характерні для ушкоджень колесами,

частинами, розташованими нижче за раму локомотива, вагонів, волочін-

ня тіла;

/ при падінні з рухомого зашничного транспорту без подальшого попадан-

ня під нього характерні для падіння з висоти.

6. Ушкодження, пов'язані перевалено з ураженням електричним

струмом при знаходженні па дахах вагонів, що рухаються по шляхах елект-

рифікованої залізниці:

/ слектромітки, ознаки смерті, що швидко настала;

/ характерні для падіння з висоти у випадку, якщо після ураження струмом

постраждапий падає з даху вагона.

7. Ушкодження, переважно пов 'язані із здавленням між буферами або

в автозчіпному механізмі:

^ закриті переломи ребер, хребта, лопаток;

розриви діафрагми, відриви і розриви внутрішніх органів, переміщення їх;

виходження легенів через рот, розриви промежини з випаданням петель

кишечника; утворення травматичних гриж (пахових, стегнових) із запов-

ненням) грижових мішків внутрішніми органами, аж до серця і иілунку;

* відбитки контурів буферів на шкірі грудей і спини

2. Ознаки отруєння монооксидом вуглецю (СО).

Отруєння окисом вуглецю (СО) (оксид вуглецю (II), (неточний

синонім «чадний газ») відбувається аерогенним шляхом. Окис вуглецю

швидко утворює з гемоглобіном стійке з'єднання — карбоксигемогло-

бін, яке не сприймає кисень, що приводить до кисневого голодування

тканин, перш за все, головного мозку, і смерті від паралічу його житк-

во важливих центрів. Зазвичай смерть настає швидко: після декількох

вдихів повітря і з вмістом окису вуглецю порядку 0,6-0,8% ЛЮДИ®

втрачає свідомість, розвиваються судоми, припиняється дихання. При

менших концентраціях постраждалі можуть знаходитися без с в і д о м о «*

тривачий час і гинуть від прогресуючого пригноблення функції ЦНС1

виснаження.

Секційними ознаками отруєння окисом вуглецю є:

S яскраво-червоні трупні тями;

/ яскраво-червоне («малинове») забарвлення крові і внутрішніх органів;

•S множинні дрібні крововиливи в речовині головного мозку;

S наявність карбоксигемоглобіну в крові в концентрації 60-80%.

Багато речовин мають властивість утворювати м е т г е м о г л о б 'Ц

(гемоглобін, що містить тривалентне залізо замість двовалентного, 1 не

І «60 }

ї здатності переносити кисень). Це бертолетова сіль (КСЮз), нітро-

Г АаазоЛ ( № N 0 2 ) , анілін (ОНтМ), нітроаніліни (СбН,Н202), нітрати, ні-

ііти тошо). В результаті отруєння відбувається гемоліз еритроцитів,

Зникають порушення перенесення кисню і кисневе голодування тка-

е смерть настає при явищах пригнічення ЦНС протягом 6-24 год.

гертельна доза бертолетової солі і аніліну 10-20 г, нітробензолу — 1-2

нітриту натрію (№N02)— 15-20 г. Секційні ознаки отруєння:

/ сірувато-коричневий відтінок трупних плям;

/ коричневе («шоколадне») забарвлення згущеної крові і внутрішніх органів;

/ наявність в просвіті звивистих ниркових канальців гпибок метгемоглобі-

ну' . ,

/ набряк тканини і ополонок головного мозку

Білет №18

1. Питання, які вирішуються при огляді місця події.

Огляд трупа на місці події

У випадках виявлення трупа людини з ушкодженнями або тд0з

рою на насильницьку смерть для з'ясування обставин викликають

представників слідчих органів, зокрема слідчого, який проводить огляд

місця події, включаючи огляд трупа на місці його знайдення.

Правова регламентація огляду місця події закріплена КПК

України (ст.ег. 127, 128, 190-192,227).

Огляд місця події і трупа на місці його виявлення організовує і

проводить слідчий.

Учасниками огляду місця події і трупа на місці його виявлення е:

^ слідчий;

^ спеціаліст в галузі судової медицини (судово-медичний експерт або лікар

будь-якої спеціальності).

Залежно від обставин справи, за рішенням слідчого кількість уча-

сників огляду місця події може бути розширена (залучаються експерт-

криміналіст, експерт-автотехнік, оперативні працівники, кінолог, інже-

нерно-технічні працівники тощо). Оглядають місце події за участю

двох понятих.

Відповідно до ст.192 КПК України, зовнішній огляд трупа на міс

ці його виявлення слідчий проводить за участю судово-медичного екс-

перта і в присутності двох понятих. Коли неможливо викликати судово

медичного експерта, то запрошується найближчий лікар. Таким чином

лікар будь-якої спеціальності повинен мати достатньо чітке уявлення

щодо його обов'язків, процесуального статусу під час огляду трупа, ме

тодики і специфіки огляду при різних випадках насильницької і нена

сильницької смерті.

Під місцем події розуміють ділянку місцевості або примішений

де безпосередньо відбулася яка-небудь подія (часто злочин),

гає слідчому огляду. Під центром місця події розуміють о с н о в н и й V

ж „ у пазі виявлення трупа, центром місця ПОДІЇ є мертве ті-

ВГ зазначено, відповідно до існуючого українського законо-

ві*. 192 КПК України) будь-який лікар, незалежно від спеці аль-

буХИ запрошений для участі в огляді місця події і трупа на

ності-м° вИЯВЛення. Дані огляду, проаналізовані медиком, допомага-

міс"1 и°п,оМу з'ясувати суть випадку (ПОДІЇ), місце і час кого, характер,

і механізм утворення ушкоджень, виявлених на трупі, де-