3.2. Особливості ріпаку та короткий опис технології вирощування

 Ріпак - надзвичайно цінна олійна культура, один із важливих джерел рослинної олії. Насіння озимого ріпаку містить 45-50% олії, ярого - до 35%, 24-31% білка, 6-12% клітковини. Ріпакова олія за своїм жирнокислотним складом і смаковими якостями наближається до маслинної, і є більш корисною для людини, ніж соняшникова і соєва.

 До складу олії з насіння сучасних сортів входить значна кількість гліцеридів ненасичених жирних кислот, що знижують можливість тромбоутворення і, відповідно протидіють серцево-судинним захворюванням, знижують вміст холестерину в крові, регулюють рівень кров’яного тиску. Ріпакова олія містить речовини, стійкі проти опромінювання. Вона належить до групи напіввисихаючих харчових рослинних олій і може використовуватися для споживання у натуральному вигляді за безпосереднього її додавання до кулінарних страв, а також при виготовленні овочевих, рибних, м’ясних консервів та маринадів. Ріпакова олія є найкращою сировиною для виробництва маргаринів, бутербродного масла, різноманітних харчових продуктів.

  Технологія вирощування 

Інтенсивна технологія вирощування як озимого, так і ярого ріпаку базується на комплексному і раціональному використанні грунтово-кліматичних, біологічних, технічних, матеріальних і грошових ресурсів для максимально можливого задоволення потреб рослин в основних факторах життя з метою отримання високого і стабільного врожаю. Вона органічно поєднує три основні напрями господарської діяльності: технологічний, технічний і розрахунково-економічний.

Інтенсивна технологія спрямована на виконання цілого комплексу науково обгрунтованих агротехнічних, фізико-механічних, селекційно-насіннєвих, хімічних заходів, які обумовлюють отримання якісного врожаю при найменших витратах праці та ресурсів на одиницю отриманої продукції.

 Агротехнічні вимоги

Вивчення біологічних особливостей озимого ріпаку засвідчило, що кліматичні умови є одним із вирішальних чинників при вирощуванні цієї культури і отриманні високих урожаїв насіння.

 Ріпак вважається холодостійкою волого- і світлолюбивою культурою. Озимий ріпак здатний витримувати морози під сніговим покривом до -30^оС, а без снігового покриву - до -15-18^оС. Ця культура може загинути і в результаті випрівання, коли восени сніг випадає на не промерзлий ґрунт і рослини, тривалий час знаходячись під його товстим покривом, виснажуються і гинуть. Весняні заморозки до травня також можуть викликати розрив стебла, ушкодження бруньок, відмирання окремих квіток або суцвіть на рослині.

 Стійкість ріпаку до морозів залежить і від вологості грунту. Якщо грунт перезволожений, то навіть за температури -6-8^оС він може вимерзнути. Якщо грунт сухий, то ріпак витримує низьку температуру в межах -18-20^оС протягом декількох днів. Ріпак негативно реагує на раптові коливання і тривале зниження температури восени, коли рослини ще не встигли загартуватися, або навесні, після відновлення вегетації рослин. При тривалій холодній зимі, або контрастно мінливій температурі на початку весни при поновленні вегетації рослини озимого ріпаку масово вимерзають.

 Насіння ріпаку починає проростати за температури грунту +2^оС, оптимальна температура для його проростання - 15-18^оС. Сприятливих умов сходи озимого ріпаку з’являються через 6-7 діб. Сума ефективних температур повітря вище 10^оС для одержання дружних сходів озимого ріпаку становить 60-90^оС. Сходи можуть переносити заморозки до 3-5^оС, а рослини у фазі розетки - до -8^оС. Вимоги озимого ріпаку до кліматичних умов наведені в таблиці.

 Крім кліматичних чинників, що наведені в таблиці, зимостійкість ріпаку залежить значною мірою від агротехнічних заходів, проведених восени: строк і якість підготовки грунту, якість насіння, строк сівби, норма висіву, кількість внесених мінеральних добрив тощо.

У період вегетації ріпак віддає перевагу помірно прохолодній температурі. Висока продуктивність рослин спостерігається за умови, коли середньомісячна температура повітря у квітні знаходиться у межах +8-10^оС, у травні - +13-15^оС, у червні - +16-17^оС, у липні - +18-20^оС.

Для отримання дружних сходів ярого ріпаку необхідна сума активних температур вище за +5^оС у межах 70-90^оС. Для гарантованого одержання урожаю насіння ярого ріпаку потрібна сума активних температур вище за +10^оС близько 1700^оС.

 Ріпак - вологолюбна культура. Оптимальна вологозабезпеченість рослин озимого та ярого ріпаку відбувається при річній сумі опадів 600-700 мм, задовільна - при 500-600 мм, при сумі опадів нижче 400 мм і в посушливі роки врожай насіння його істотно знижується.

 Для отримання сходів і початкового розвитку рослин необхідно не менш як 20 мм опадів. Що пізніше сходить ріпак, то повільніше розвивається.

Агротехнічні заходи по-різному впливають на агроценоз культури і його складові частини, а також на формування врожаю, рівень його якості та розміри потенційних і фактичних втрат від шкідливих організмів. Вони є основою сучасних систем інтегрованого захисту посівів ріпаку від комплексу шкідливих об’єктів. Основними позитивними якостями агротехнічних заходів є велике профілактичне значення, комплексний і різнобічний вплив на середовище мешкання патогенів, розвитку збудників хвороб та бур’янів, зниження втрат урожаю від шкідливих чинників шляхом підвищення стійкості рослин до них, незначні спеціальні додаткові витрати на агротехнічні заходи.  

 Основним профілактичним заходом, що дає змогу істотно обмежити шкідливість або цілком нейтралізувати певну групу потенційних, переважно спеціалізованих шкідників, хвороб і бур’янів, є сівозміна. Її провідним принципом є розмежування у часі і просторі біологічно споріднених культур.

 Місце в сівозміні 

Правильне включення ріпаку у сівозміну має суттєве значення для отримання високих і стабільних урожаїв і економічно вигідного виробництва. У зв’язку важливу роль відіграє як попередник, так і витримка необхідної паузи в його вирощуванні на полі, а також максимально допустима частка ріпаку у сівозміні. Чергування культур у сівозміні грунтується на потребах постійного підвищення родючості грунту, знищення бур’янів, падалиці та інших капустяних культур, обмеження шкідливості потенціальних, переважно спеціалізованих шкідників і хвороб. Високі й стабільні врожаї озимого та ярого ріпаку отримують при запровадженні в господарствах спеціалізованих ріпакових сівозмін (частка ріпаку займає до 20-25%) з максимальним насиченням їх зерновими культурами.

 Вибір попередника насамперед визначається часом його збирання. Це особливо стосується озимого ріпаку, який вимагає в силу своїх біологічних особливостей значного проміжку часу між збиранням попередньої культури і підготовкою грунту до його сівби.

 Основними вимогами до попередників озимого ріпаку є:

• вони мають швидко звільняти площі;

• залишати поле чистим від бур’янів;

• залишати в грунті достатню кількістю поживних речовин і добру структуру грунту.

Таким вимогам сповна відповідають такі попередники: люцерна, конюшина після першого укосу, зернобобові культури, зернобобові суміші на зелений корм, зернові колосові культури (за винятком ярої пшениці і вівса), рання картопля, удобрена органічними добривами.

 Найкращими попередниками ярого ріпаку є чорні та зайняті пари, зернобобові, зернові колосові культури, картопля, кукурудза, однорічні та багаторічні трави. Добрим попередником вважаються посіви загиблого озимого ріпаку, що дає змогу ефективно використати післядію внесених восени в грунт добрив і гербіцидів. У цьому разі весняну оранку на такому полі слід замінити передпосівним обробітком одночасно з сівбою ярого ріпаку, що дасть змогу зберегти значний запас вологи в грунті.

 Система удобрення

Добрива є одним із факторів, від якого залежить умови розвитку як рослин, так і шкідливих організмів. Їх вплив проявляється у зміні мікроклімату в посівах, морфо-фізіологічних особливостей рослин, зміщенні фенологічних фаз їх розвитку.

 Забезпечення рослин озимого та ярого ріпаку основними поживними речовинами є одним із визначальних чинників доброго їх розвитку і високої продуктивності.

 Ріпак добре реагує на мінеральні добрива. Для формування 1 т насіння він виносить із ґрунту: 48-80 кг азоту, 18-40 кг фосфору, 25-100 кг калію, 30-150 кг кальцію, 5-15 кг магнію, 30-45 кг сірки. Для одержання урожаю насіння у межах 30 ц/га і більше під озимий ріпак необхідно внести на гектар: 140-160 кг азоту, 70-90 кг фосфору, 190-220 кг калію. Величину дози добрив розраховують залежно від родючості ґрунту, стану посівів і отримання запланованого урожаю.

 Азотні добрива є важливим фактором формування високої врожайності і якості насіння. Вони істотно впливають на фітосанітарний стан посівів і рівень потенціальних втрат врожаю.

 На ґрунтах з високою родючістю азотні добрива під озимий ріпак з осені не вносять, запобігаючи переростанню рослин до початку зими, що погіршує зимостійкість рослин і сприяє розвитку бактеріозу коренів, снігової плісені, пероноспорозу, внаслідок чого почасти спостерігається загибель посівів у ранньовесняний період. Надмірні дози азоту сприяють розмноженню капустяної попелиці, хрестоцвітих клопів, біланів. Подібна картина нерідко спостерігається при оптимальних, але не збалансованих норм калієм і фосфором.

На бідних ґрунтах рекомендується вносити з осені до 25% сумарної потреби. Внесення азоту восени перед або під час сівби в нормі 30 кг в д.р. доцільно також за пізніх строків висіву озимого ріпаку і мінімальному обробітку грунту. Навесні азот вносять у два строки: 2/3 частини повної норми до початку відновлення весняної вегетації, а решта - у фазі стеблування-бутонізація рослин. За раннього внесення азотних добрив краще використовувати амонієву селітру та амонієвий сульфат, з метою запобігання можливого вимивання нітратів у грунтові води. Якщо рослини не ушкоджені морозами, з цією метою можна також вносити водний розчин аміаку. Рідкі аміачні добрива покращують не тільки ріст і розвиток рослин ріпаку, а й викликають масову загибель шкідників, що живуть у грунті, виявляють репелентну дію проти рослинних клопів.

Захист посівів від шкідників, хвороб та бур’янів 

Забур’яненість посівів ріпаку негативно впливає на продуктивність рослин. Важливим елементом шкодочинності бур’янів є їх конкуренція за фактори живлення рослин: світло, мінеральне живлення, водозабезпечення. На забур’янених полях знижується польова схожість культури і значною мірою затримується її ріст і розвиток. Привисокій засміченості орного шару грунту втрати врожаю досить істотні.

 Завдаючи прямої шкоди посівам, бур’яни протягом вегетації є ще й кормовою базою у ланці трофічних зв’язків ряду шкідників (хрестоцвітих блішок, ріпаковий квіткоїда, капустяні мухи, біланів, озимої совки). Вони сприяють поширенню хвороб, погіршують якість продукції, ускладнюють збирання врожаю та його переробку.

 Однак у порівнянні з іншими культурами рослини ріпаку, особливо озимого, мають значно вищу конкуренту активність проти бур’янів. При дотриманні технології вирощування, насамперед, системи обробітку грунту, строків сівби, густоти стояння рослин, систем удобрення і захисту рослин ріпак формує велику наземну масу, його рослини здатні самостійно ефективно пригнічувати бур’яни, особливо у другій половині вегетації.

Збирання врожаю 

Ріпак збирають роздільним і прямим способами. Строки і способи збирання визначають за кольором і вологістю насіння.

 За нерівномірного дозрівання насіння, при значній насіннєвій масі і полях з великим ступенем забур’яненості ріпак збирають роздільним способом. Збирати починають, коли половина стручків на рослинах набули лимоно-зеленого кольору, а насіння - жовто-коричневого. Вологість насіння у стручках у цей період повинна становити 30-33%. Рослини скошують у валки на висоті на 2-5 см нижче рівня нижнього ярусу стручків жниварками ЖВС-6, ЖВН-6, ЖВН-6А, ЖВП-6, FLEX; Premium Flow$ тощо. Валки не повинні бути великих розмірів. Висота стерні впливає на якість збирання урожаю.

 Обмолот валків проводять через 5-8 днів після скошування, при досягненні вологості насіння 10-12%.

 За рівномірного дозрівання та на чистих від бур’янів посівах проводять лише пряме комбайнування у фазі технологічної або фізіологічної стиглості рослин, при вологості насіння 12-14%. У цей період насіння має чорне забарвлення. При збиранні врожаю з вологістю насіння більш ніж 14% значно зростають витрати на його післязбиральну доробку, при цьому погіршується якість олії. За вологості нижчій за 10% втрати насіння у результаті розтріскування стручків можуть сягати 50% і більше. З метою зниження втрат насіння збирання ріпаку слід проводити у вечірні і нічні години.

 Для збирання ріпаку використовують вітчизняні комбайни Лан, Славутич, а також комбайни зарубіжного виробництва Agros 560; Дон-1500А, Єнісей, Джон Дір, Кейс, Sampo, Lexion Class, Dominator, Massey Fergusson, Bizon, New Holland CR 9080; Torum тощо.

 Післязбиральна доробка насіння 

Післязбиральну доробку насіння проводять у стислі строки, позаяк воно має підвищену вологість і містить також значні домішки насіння бур’янів, що призводить до швидкого самозігрівання і його псування. Спочатку насіння очищують, використовуючи пересувні повітряно-решітні машини ОВС-25; ОВП-20А; зерноочисні агрегати ЗВС-20; ЗВС-20А; КЗС-25Ш+М-18. За первинної очистки з партії насіння виділяється до 40-60% домішок. Після очистки насіння просушують, використовуючи установки активного вентилювання, бункери активного вентилювання, екранні або шахтні сушарки, подові сушарки при нагріванні його не вище за +30-35^оС, а за їх відсутності - сушать у сонячну погоду на відкритих майданчиках, насипавши його шаром завтовшки 5-10 см, постійно перемішуючи. Товарне насіння ріпаку після первинної очистки доводять до вологості 8% і реалізують або залишають на зберігання у складських приміщеннях насипом чи в мішках.

 Умови зберігання насіння 

Насіння ріпаку зберігають у чистих, сухих насіннєсховищах, вентиляційних установках. Перед завантаженням насіння складські приміщення знезаражують, білять свіже гашеним вапном або вапняно-гасовою емульсією; проти шкідників запасів проводять фумігацію дозволеними фумігантами, суворо дотримуючись регламентів їх застосування та допуску людей до роботи після обробки приміщень.

 Насіння ріпаку у засіках зберігають насипом, недовантажуючи на 15-20 см до кінця перегородок, висотою 1,5 м. При зберіганні насіння у мішках, їх кількість у штабелі не повинна перевершувати 6-8 шт.

 Насіння ріпаку необхідно забезпечити належним доступом повітря, яке сприяє надходженню кисню і відведенню тепла й вологи, що виділяються при диханні. Температура насіння у насипі заввишки 1,5 м вимірюється на 3-х глибинах. У вентиляційних установках насіння охолоджують атмосферним повітрям або з допомогою охолоджувача до температури, яка відповідає рівню його вологості.