3.1 Ситуація на ринку праці України

З початком трансформаційних процесів багато українських родин вперше в житті зіткнулись з безробіттям. Значний економічний спад призвів до суттєвого зниження купівельної спроможності і життєвого рівня тих, чий достаток великою мірою залежить від заробітної плати. Скорочення зайнятості за попередні роки було навіть меншим за скорочення виробництва, спостерігався певний перерозподіл трудових ресурсів за галузями.

Відкрите безробіття на кінець 2002 р. залишалося без змін (4,16%), тобто становило 1,51 млн. осіб, але разом з прихованим безробіттям цей показник дорівнює майже 7 млн. осіб (23%) працездатного населення. Значно збільшилося навантаження на одну вакансію (майже в 15 разів), зросли терміни перебування у стані безробіття - 12-14 місяців (оптимальне значення 1-3 місяці). Низький рівень офіційного безробіття можна пояснити недосконалістю національної статистики:

_~ чоловіки, старші 60 років, та жінки, старші 55 років, інваліди не можуть вважатись безробітними відповідно до Закону України "Про зайнятість населення";

_~ працівники, звільнені у зв'язку зі скороченням, три місяці не реєструються в центрах зайнятості;

_~ більшість підприємств та установ, наймаючи нових працівників, усупереч приписам минають служби зайнятості.

Структура безробітних має тендерний xapaктер, частка безробітних жінок у ній вища, аніж чоловіків. Майже половину усіх зареєстрованих безробітних становлять люди у віці до 30 років, незважаючи на те, що представники цієї вікової групи мають небагато стимулів для реєстрації.

Серйозним наслідком економічного cпaду 1990-2000 рр. є значне зменшення рівня реальної заробітної плати в 3,9 разу та реальних доходів населення в 4,5 разу. На початок. 2003 р: мінімальна заробітна плата становила 185 грн. (в еквіваленті 34,70 долара США), а погодинна - близько 1,15 грн., або 0,22 долара США (за середнього світового рівня до 5-7 доларів США за годину). Оскільки після 1990 р. тривалий час рівень заробітної плати в більшості галузей економіки встановлювався адміністративним методом, спад заробітної плати слід оцінювати не лише як відповідь ринку на зміни умов, а й як результат поширення бюджетних обмежень і високої інфляції.

Заробітна плата в Україні - одна з найнижчих у світі. Це свідчить про низьку ціну робочої сили, що не стимулює високопродуктивної праці й є однією з причин, які позначаються на стані здоров'я працівників.

Слід зауважити, що формування реально ї заробітної плати частини українського населення відбувається саме у неформальному секторі, збільшення їхніх доходів слугувало розвиткові неврахованої діяльності, яка насичувала. (та и насичує) ринок дешевими і прийнятними для покупців товарами. В 2001 р. У неформальному секторі налічувалось понад 10 млн. осіб працездатного віку, з яких більше 1 млн. працювало в особистому підсобному господарстві, 5,5 млн. мали неформальну зайнятість як вторинну, а 3,5 млн. - офіційну зайнятість але отримували доходи в неформальному секторі. Враховуючи чисельність неорганізованої робочої сили та форми її діяльності, дохід вітчизняного неформального сектора виявився у чотири рази більшим ніж легального.