2.2. Статистика ринку праці в Росії

При всій значущості матеріальних ресурсів основною продуктивною силою суспільства, вирішальним чинником економічної діяльності виступає праця. Праця – джерело всякого багатство і головна умова самого людського життя. І чим краще праця оснащена технічно і забезпечений ресурсами, тим ефективніше він виконує цю роль.

Статистика ринку праці належить до найбільш розвинених в міжнародній статистиці, де в основному зосереджена в Міжнародній організації праці (МАРНОТРАТНИК). Під егідою МАРНОТРАТНИК з 1923 р. регулярно проводяться міжнародні конференції статистиків праці. В даний час вітчизняна статистика ринку праці в основному перейшла на міжнародні стандарти, і почала з того, що визнала саме це поняття. Під ринком праці розуміється система економічних, соціальних, організаційних і правових заходів і інститутів, що координують і регулюючих розподіл і використання робочої сили. Товаром на цьому ринку виступає робоча сила, проти чого так різко виступала радянська політична економія.

Статистика ринку праці включає три аспекти: статистику трудових ресурсів і економічно активного населення, статистику продуктивності праці і статистику оплати праці, послідовно розглядаючи показники кількості, якості і оплати праці по його кількості і якості.

Статистика використовує наступні показники для вивчення трудових ресурсів і структури всього населення на макрорівні: загальна численність трудових ресурсів, їх склад і галузева структура; динаміка (абсолютний приріст, темпи зростання і приросту з виділенням природного і механічного руху ресурсів), інтенсивність їх відтворення (співвідношення абсолютного приросту трудових ресурсів за рік до середньої річної їх чисельності); коефіцієнти загального (демографічної) і пенсійного навантаження населення в працездатному віці; коефіцієнти працездатності всього населення і населення в працездатному віці; коефіцієнти зайнятості всього населення і працездатного населення. Можна визначити і прогнозну чисельність трудових ресурсів на недовгий термін, використовуючи наступну статистичну модель:

де Н0 – чисельність населення на початок початкового року;

Ке – коефіцієнт природної зміни населення;

t – число років в прогнозованому періоді;

dтв – частка працездатного населення в загальній чисельності всього населення;

Кттв – коефіцієнт працездатності населення в працездатному віці.

У економічній теорії і практиці розроблена система показників, яка відображає ефективність зайнятості. Звичайно застосовуються чотири групи показників:

• перша група – це пропорції розподілу трудових ресурсів суспільства по характеру їх участі в суспільно корисній діяльності;

• друга група – рівень зайнятості працездатного населення в суспільному господарстві. Економічно цей показник показує, з одного боку, потреба суспільного господарства в робітниках, а з іншою – потреба населення в робочих місцях;

• третя група – структура розподілу тих, що працюють у галузі народного господарства;

• четверта група – це професійно-кваліфікаційна структура тих, що працюють. Вона показує розподіл працюючого населення по професійно-кваліфікаційних групах і відображає ступінь збалансованості системи підготовки кадрів з потребою економіки в кваліфікованих працівниках.