5. Попит на продукт монопольної фірми

Функціонування одного виробника на ринку є умовою існування монопольного ринку.Тому фірма-монополіст є певною галуззю виробництва. Це може призвести до того, що на ринку не буде поділу на галузевий попит та попит окремої фірми, а також на ринкову пропозицію та пропозицію окремої фірми. У такому випадку існує два варіанти поведінки, відмовитися від споживання товару або купити його у виробника (монополіста). Тому для фірми-монополіста крива попиту має завжди спадний характер.

Умовою існування монопольного ринку є те, що на ринку функціонує лише один виробник . Тому фірма-монополіст є певною галуззю виробництва.

Це може призвести до того, що на монопольному ринку немає поділу на попит окремої фірми і ринковий (галузевий) попит, а також на пропозицію окремої фірми та ринкову пропозицію.

У споживача існує два варіанти поведінки, відмовитися від споживання певного товару чи придбати його у монополіста.

Для монополіста крива попиту має спадний характер:

Рис 1. Крива попиту

Спадний характер кривої попиту впливає на модель поведінки монополіста на ринку при виборі обсягів виробництва. Ціна реалізації додаткової одиниці продукції завжди перевищує граничний дохі д, отриманий від її продажу цієї продукції.

Іншими словами: виробник не може продавати продукцію без зниження ціни на неї.

Аналізуючи еластичність попиту, можна зробити висновок, що при еластичному попиті зниження ціни збільшує валовий дохід продавця. Якщо попит нееластичний, то при зменшенні ціни доход зменшується, а при збільшенні ціни доход збільшується. Цей висновок, ці залежності дають можливість вибирати співвідношення “ціна – обсяг продукту” для монополіста.

Рис 2. Еластичність попиту

Якщо ж монополіст обере ціну, яка відповідає нееластичній ділянці кривої попиту (Р2), то отриманий ним дохід TR2 може мати продажі значно менших обсягів продукції (Q3 < Q2).

Виробник, який захоче максимізувати свій прибуток, буде завжди намагатись певними методами уникнути нееластичної ділянки кривої попиту.

6. Визначення обсягу виробництва і ціни монополістом при максимізації прибутку

Для збільшення доходу, фірма-монополіст повинна досягнути такого обсягу втробництва, MR=MC. Таким чином, ця нерівність є вирішенням проблеми збільшення прибутку як для фірми-монополіста так і для інших фірм.

Прибуток фірми-монополіста визначається за формулою:

ЕП=TR-TC

Із збільшенням обсягу виробництва Q дохід фірми зростатиме поки не досягне максимуму, а потім буде зменшуватися. Якщо Q=0, то обсяг виробництва максимізує прибуток.

Рис 3. Модель вибору обсягу виробництва за загальними значеннями доходу і витрат

MR = MC – це умова збільшення доходу фірми-монополіста

Для фірми-монополіста MR визначається за формулою:

Для монопольної фірми граничний доход визначається формулою:

MR = P (1+ )

Оскільки MC = MR ,то

- перевищення ціни над граничними витратами в процентах від ціни. Ціну можна виразити через граничні витрати як:

P=

При |Еd| = 1 – ціна є невизначеною величиною.

|Ed| < 0 – ціна менша за нуль.

Отже, ці випадки не мають економічного змісту. Тому, фірма-монополіст збільшує свій дохід при |Ed|>1.

Визначаючи ціну, фірма-монополіст може перевищувати граничні витрати на обернено-пропорційну величину до еластичності попиту. Доки продукція знаходить збут потрібно випуск товарів розширювати за тими цінами, які вставновлені фірмою-монополістом. Отже, MC = MR є необхідною умовою збільшення доходу фірми.

Рис 3. Модель монополії в короткостроковому періоді

Отже, монополія в довгостроковому періоді може розширювати свої операції доти , поки не стане випускати ту кількість товару, яка буде відповідати умові максимізації прибутку MR = LRMC. Фірма забезпечує рівновагу в довгому періоді якщо вона зможе "захищати" галузь від проникнення в неї інших фірм.

Монополіст у довгому періоді буде виробляти лише тоді продукцію, коли окупить всі свої витрати. Для свого подальшого розвитку фірма-монополіст завжди обирає більш прибуткові виробництва. При цьому вона орієнтується на довгострокові прогнози щодо ринкового попиту на продукцію.

Висновок

Ринкова владу у загальному вигляді залежить від здібності продавців чи покупців безпосередньо впливати на ціну певного товару. Ринкова влада може існувати у двох основних формах. П Перша коли продавці самі призначають ціну, яка є вищою граничних витрат, тобто вони мають монопольну владу, і ми можемо визначат монопольну влада тієї величиною, яку ціна перевищує граничні витрати. Друга коли покупці можуть самі одержати ціну, яка нижче їх граничною оцінки товару, говоримо, що вони мають монопсонічну владу, та її розмір визначаємо величиною, яку гранична оцінка перевищує ціну.

Монопольна влада може визначатися кількістю фірм, конкуруючих над ринком. Коли в ньому є лише одна фірма, монопольна влада також залежить від еластичності ринкового попиту. Чим менший еластичність попиту, тим більшої монопольної владою фірма має. Коли над ринком діють кілька фірм, монопольна влада залежить від того, як взаємодіють фірми. Чим більше агресивно вони конкурують, тим меншою монопольної владою має кожна з яких.

Ринкова влада може накладати витрати на суспільство. Як влада монополії, і влада монопсонії може бути причиною, що виробництво перебуває нижче конкурентного рівня життя та тому споживчий надлишок, надлишок виробника може мати повні чисті збитки.

Іноді ефект масштабу робить бажаним чисту монополію.

Слід зазначити, що правове поняття «монополія» використовується у суворому значенні – як чиста монополія, але нерідко застосовується у широкому тлумаченні. У разі монополія трактується кілька розпливчасто, як домінування економічного суб'єкта над ринком, що дозволяє думати, що у такий варіант поняття «монополія» вбирає у себе і чисту монополію, і олігополію.

Проблема обмеження і навіть усунення конкуренції хвилює та непокоїть у багатьох країнах. Головна роль її рішенні відводиться державі, сам ринок, як свідчить минулий і його сучасний досвід, недостатньо дієздатний у позиційному захисті конкуренції.