Вступ
Обран тема є актуальною, оскільки Україна з перших років своєї незлежності намагається створити передумови для розвитку ринкової економіки і мінімізувати вплив монополій на економічний розвиток держави. Одним із найважливіших завдань для України є проведення ефективної антимонопольної політики. Український ринок майже захоплений монопольними підприємствами, це дуже негативно впливає на загальний стан економіки. У світі монополізація впливає лише на виробничу сферу, тоді як в Україні монополізовані майже всі сфери виробництва.
Даною проблемою займалися такі вчені, як: С. Крук, який розглядав стан та окремі тенденції змін конкурентних умов в економійі України, О. Мельникова, яка досліджувала особливості національної монополії, Г. Филюк, який вивчав проиродну мрнрполію, В. Полуянов, який розглядав монополізованість промисловості.
Метою даного дослідження є ознайомлення з монопольним ринком, розгляд процесу монополізації в Україні, а також перспективи та проблеми його розвитку.
Для початку слід визначити, що ж становитьпоняття «монополія». Монополія – це такий тип економічних відносин, що дає можливість одному з учасників цих відносин диктувати свої вимоги на ринку певного товару. Згідно методів українського антимонопольного комітету, монополіст – це фірма, частка ринку якої складає більше 35%. Звичайно в Україні монополії мають деякі свої особливості. Монополізм, у світі є тільки у виробничій сфері. В Україні монополізм є не тільки у виробничій сфері, а майже у всіх. Наслідки колишньої командно-адміністративної системи СРСР спостерігаються і сьогодні. На Українському ринку ознаками функціонування монополії є:
• рівень концентрації товарних ринків є надмірним
• під впливом деяких чинників зростання цін не може бути поясненим
• несформованість економічних стимулів призводить до низької продуктивності праці
Існують 3 види монополії такі, як відкрита, закрита та природня. Цей розподіл монополії є дуже умовний. Можна вважти, що практично всі монополії в Україні відкриті, але деякі підприємства можуть належати одночасно до кількох видів. Галузь є природною монополією, якщо ж виробництво продукції однією фірмою обходиться суспільству дешевше, ніж кількома. Цей вид монополії є вигідним для суспільства. Для загальнодержавних ринків природної монополії слід віднести:
• Інтернет
• Водопостачання
• Універсальні послуги поштового зв’язку
• Користування залізничними коліями, вокзалами, диспетчерськими службами
• Послуги з передачі електричної енергії
• Радіозв’язок
Монополізація може носити і позитивні і негативні наслідки.
Позитивними наслідками монополізації є:
• зниження витрат при монопольному виробництві
• Продукція більш висощої якості
• Монополізація впливає на розвиток виробництва, підприємства монополісти більш розвинуті, ніж інші підприємства.
Усе це дуже впливає на ціну їх продукції, вона зазвичай набагато вища.
Негативними наслідками монополізації є те, що:
Зберігання та підсилювання влади на ринках
Монополісти несуть значні збитки, у зв'язку з тим, що таким підприємствам постійно потрібно удосконалюватися
Монополістичні підприємства частіше всього випускають якийсь певний тип продукції, найчастіше це товари розкоші
Вона призводить до обмеження об’ємів виробництва і встановлення більш високої ціни.
Таким чином, на сьогодні в Україні існує проблема монополізму . В цілому, на розвиток економіки це впливає негативно, адже більщість монополістичних підприємств є збитковими.
Отже, необхідне регулювання діяльності фірм-монополістів, проведенні експортно-імпортної політики, створенні доступних цін, стимулюванні підприємств та скорочування витрат і залучання інвестицій, створенні нових підприємств.
1. Ринок праці в економічній системі та його особливості
Ринок праці, як і інші ринки товарів, капіталів, цінних паперів, є складовою частиною ринкової економіки. На ринку трудящі та підприємці спільно ведуть переговори, індивідуальні або колективні, з приводу умов праці, заробітної плати та працевлаштування.
Карл Маркс досліджував механізм функціонування ринкової економіки. Його теорія грунтувалась на тому, що робоча сила як « сукупність фізичних і духовних здібностей, якими володіє організм, жива особистість людини», є товаром, а виробничі відносини базуються на вільній купівлі-продажу робочої сили, де її ціною є заробітна плата.
З розвитком капіталізму, зазнав істотних змін ринок робочої сили. Це пов'язано з переходом його в монополістичну стадію і з ускладненням економінихі зв’язків і економічних відносин. Змінилося ставленнятдо робочої сили і в підприємців. Стрімкий розвиток сучасного виробництва пред’явив вищі вимоги до якості робочої сили: професійної та загальноосвітньої підготовки, кваліфікації, високій якості роботи, творчому відношенню до праці. Авансуючи працівників матеріальними витратами на навчання, бізнес активно включився у професійну підготовку кадрів. На сьогодні ринок праці являє собою систему суспільних відносин. Вони відображають рівень розвитку і досягнутий на даний період баланс інтересів між силами, які є присутніми на ринку: працівниками, державою та підприємцями. Іншими словами, ринок праці – це інститут або механізм, що зводить разом покупців та продавців праці.
Іншими словами, на ринку існують три основні агенти: профспілки, держава та підприємці. Держава виступає роботодавцем та інвестором, фінансуючи великі проекти та програми розвитку. Однак головною функцією є регулювання інтересів партнерів та протиборчих сил. Механізм регулювання ринку праці охоплює весь спектр економічних, соціальних, психологічних та юридичних факторів, що визначають функціонування ринку праці. Функціонування ринку праці здійснюється через систему працевлаштування, включаючи широку мережу бюро з зайнятості, державні програми допомоги в набутті професійних знань і працевлаштуванні незайнятому, цільові програми підприємств, що передбачають перепідготовку кадрів у зв’язку з планованою модернізацією виробництва. Всі ці складові частини ринкового механізму в різних галузях знаходяться в різному співвідношенні в залежності від історичних та економічних умов розвитку даної галузі.
2. Різновиди ринків праці
Ринок праці має складну будова.
Схема 1. Структура ринку праці
Монопсоністичний ринок праці – ринок з монополіює одного покупця . Основними рисами якого є:
• Працівники, які зайняті одним видом праці, знаходяться на одному підприємстві;
• Заробітну плату диктує підприємство, але її ставка безпосередньо залежить від кількості найманих працівників;
• В силу географічних факторів працівник за своєю спеціальністю не може знайти інше місце роботи .
Олігопсонія - це коли невелика кількість підпиємств держить монополію на ринку праці.
Відрізняють декілька знаних моделей ринку праці:
Японська модель. Для неї характерна система «довічного найму». Згідно цієї моделі гарантується зайнятість працівника до досягнення ним віку 55-60 років. Працівники послідовно підвищують кваліфікацію і переміщуються на нові робочі місця суворо за планом.
Модель США. Для ринку характерна децентралізація законодавства про зайнятість та допомогу безробітним. На підприємствах діє жорстоке відношення до працівників. Завчасно працівників не попереджують про майбутнє звільнення , а інформують про факт звільнення у цей день.
Шведська модель характеризується активною політикою держави насамперед у галузі зайнятості. У результаті чого рівень безробіття у країні є мінімальним. Головна мета політики на ринку праці – є попередження безробіття.
Існують 2 типи ринку:
Внутрішній ринок праці можна охарактеризувати як систему соціально-трудових відносин ,які є обмеженими рамками одного підприємства, всередині якого призначення ціни робочої сили.
Особливості внутрішнього ринку праці:
Невелика кількість агентів на ринку
Швидке переміщення працівників без значних затрат
Відносно невелика кількість варіантів мобільності
Обмеженість місць прикладення праці
Велика значимість адміністративних методів регулювання
Зовнішній ринок праці можна охарактеризувати як систему соціально-трудових відносин між роботодавцями та працівниками, які наймаються у межах країни, галузі, регіону.
Виділяють декілька основних сфер, де зовнішній ринок праці має переважне значення:
• Продукція короткострокового попиту
• Надання послуг за спеціальними замовленнями
• Адаптація масової продукції до індивідуальних вимог
• Створення альтернативних масових видів продукції
Схема 2. Різновиди ринків праці
Основні типи ринків праці:
відкритий
прихований
На відкритому ринку праці представлене все працездатне населення. Це відповідно офіційна частина ринку, тобто це безробітні. Друга- це неофіційна. Ця частина охоплює тих громадян, які намагаються влаштуватися на роботу через прямі контакти з підприємствами.
До прихованого ринку належать працівники, які мають роботу, але можуть стати безробітними з причин зниження темпів виробництва.
Аналізуючи ринок праці слід зауважити, що важливим моментом є поділ ринку праці на сегменти. Також ринок праці поділяється на цільові ринки, які називаються сегментами.
Звичайно, сегментація ринку праці – це процес структуризації ринку праці, при якому під впливом соціальних та політико-економічних факторів розвитку суспільства потрібно ринок праці розподілити на окремі сегменти, які відрізняються правилами поведінки, з урахуванням особливостей кожної категорії працівників.
Ознаками сегментації можуть бути:
Географічні характеристики (територіальне положення) – регіон, район тощо
Демографія – сімейний та статевовіковий склади населення
Економічні критерії
Соціально – економічні характеристики
Соціальні характеристики– особисті якості працівників, їх належність до певних верств і прошарків суспільства тощо
Поведінкові характеристики – мотивація зайнятості.
Всі ці ознаки можна об’єднати у три такі групи:
Професійно-галузеву
Кваліфікаційно – оплатну
Соціально – демографічну
Територіально –сегментаційна структура ринків праці має такий вигляд:
Схема 3. Територіально- сегментаційна структура ринків праці
Коли пропозиція робочої сили перевищує попит на неї, з’являється надлишок робочої сили, тобто безробіття.
Коли попит на робочу силу перевищує її пропозицію, це означає нестачу , дефіцит робочої сили з усіма відповідними наслідками.
Ринок праці сегментується ще й за такими ознаками.
З точки зору територіального підходу існують ринки праці:
• Внутрішній –місцевий, національний, регіональний;
• Зовнішній – світовий та транснаціональний
Залежно від професійного підходу:
• Ринок робочих кадрів
• Ринок спеціалістів
З погляду ланки суспільного виробнцтва виокремлюють ринки:
• Внутрішньовиробничий
• Галузевий
• Національний
За демографічною ознакою:
• За статевою ознакою – жінки, чоловіки
• За віком – молодь, особи пенсійного віку, особи працездатного віку
За рівнем освіти:
• З вищою освітою
• З середньоспеціальною освітою
• Із середньою та неповною освітою
За часом:
• Постійний (річний)
• Тимчасовий (погодинний, сезонний, помісячний)