31.Неуважність та її причини.

Іноді ми чуємо, що неуважність — «риса великих», але так говорять люди, які не бажають позбавлятися від своїх недоліків, причому не настільки нешкідливі, як може здатися.

Що ж таке неуважність?

Фахівці визначають неуважність, як стан уваги, що виражається в нездатності людини зосередитися на подіях і діях. Ще неуважність називають незібраністю, неуважністю і неуважністю; іноді підкреслюється, що це не порок, а всього лише властивість натури, або характеру.

Однак жодна людина не народжується розсіяним — звичайно, мова не йде про вроджених психічних відхиленнях. Деякі люди, бажаючи втішити своїх неуважних знайомих, називають неуважність «милим недоліком», але є чимало випадків, коли цей недолік ставав причиною справжніх трагедій: наприклад, обертався порушенням техніки безпеки на виробництві або дорожньою аварією. Зрозуміло, не всі розсіяні люди представляють загрозу безпеці суспільства, але проблем вони створюють достатньо: на роботі вони неефективні, а в сім'ї не можуть побудувати відносини, створюючи побутові «катаклізми» і забуваючи про насущні потреби близьких — все списується на неуважність і слабку пам'ять.

Неуважність не має відношення до порушень пам'яті — це порушення уваги, причому ця риса в переважній більшості випадків не вроджена, вона набувається в процесі життя. Отже, від неуважності можна і потрібно позбавлятися, якщо вам хочеться налагодити своє життя, і перестати приносити собі і оточуючим дрібні, а можливо і великі неприємності.

Фахівці виділяють два основних види неуважності: справжню і уявну.

У першому випадку неуважність дійсно може бути обумовлена проблемами зі здоров'ям: це неврастенія, анемії різних видів, хвороби дихальної системи та носоглотки, синдром хронічної втоми і сильну перевтому. Люди в таких випадках насилу можуть утримувати увагу на чомусь конкретному, а легко відволікаються — щоб зосередитися на дії чи предмет, їм доводиться прикладати чимало вольових зусиль.

Уявна ж неуважність, як це не парадоксально звучить, часто виникає саме по причині зосередженості, але надмірної, коли увага спрямована на щось одне, а решту предметів і явищ людина не помічає. До цього виду і відносять «неуважність великих»: нею нерідко «страждають» вчені, професори, керівні працівники, і навіть бізнесмени і політики — неуважність останніх обходиться іншим людям досить дорого.

В західній культурі існує переконання, що розсіяних людей «не виправити», але така точка зору ні на чому не заснована — людям просто не хочеться займатися собою. А ось на сході розсіяних мало: східному людині не прийде в голову виправдовувати своє неувага до навколишнього світу слабкою пам'яттю і особливостями характеру.

Так що неуважність — не фатальна властивість, і її причини цілком можна усувати своїми силами.

32. Розв. Уваги у школярів.

Однією з особливостей довільної уваги молодших школярів є низький рівень її вибірковості, диференційованості. Так, старанний молодший школяр намагається охопити все пояснення вчителя, не розрізняючи у ньому суттєве і другорядне. Учні молодших класів майже на одному рівні фіксують і основне, і другорядне.

Удосконалення механізмів уваги детермінує розвиток її властивостей: стійкості, концентрації, переключення, розподілу та обсягу. Якщо в молодших школярів є інтерес до об'єкта або предмета, ступінь зосередженості уваги на ньому може бути високим. Але тривалість зосередженого стану в учнів невелика.

Навчання створює умови для формування у школярів навичок переключення та розподілу уваги. Учні третього класу вже вміють розподілити увагу на зміст завдання, на свою поставу під час письма та на пояснення вчителя. На тлі вікових тенденцій розвитку уваги в молодших школярів виявляються індивідуальні відмінності. Вони стосуються продуктивності уваги залежно від провідної ролі певного видута властивостей уваги, від динаміки виявлення їх упродовж дня, піків активності уваги в цьому проміжку часу.

У підлітків збільшується ступінь вибірковості довільної уваги, концентрації уваги на більш суттєвих моментах навчального матеріалу.

Загалом розвиток довільної уваги та формування навичок навчальної діяльності відбуваються у взаємозв'язку та у взаємовпливі, а тому в підлітковому та старшому шкільному віці активно розвиваються всі властивості уваги: підвищується її стійкість, зростає обсяг, поліпшується здатність до розподілу та переключення.

Правильна побудова навчального процесу сприяє виробленню не тільки навичок спрямування своєї уваги на досягнення мети, а й звички акуратно та сумлінно виконувати завдання. Зовнішня регуляція уваги школярів, систематичний контроль старших породжують в учнів здатність до саморегуляції та самоконтролю, що є водночас і моментом особистісного само творення.