2. Структура особистості в аналітичній психології к.Г.Юнга.

Юнг вбачав в особистості три взаємодіючі структури:

- Его

- Особисте несвідоме

- Колективне несвідоме.

В Его представлено все, що людина усвідомлює. Особисте несвідоме - це сховище пригніченого, витісненого зі свідомості матеріалу, а також скупчень пов'язаних між собою думок і почуттів, які називаються комплексами. Колективне несвідоме складається з архаїчних, початкових елементів, званих архетипами. В архетипах укладено досвід всього людства, починаючи від наших найдавніших предків, що призводять до реагування певним чином на наш поточний досвід. Найбільш значними архетипами в юнговской теорії є персона (від латинського слова «persona», що означає «маска») - це наше публічне обличчя, тобто те, як ми проявляємо себе у відносинах з іншими людьми. Персона позначає безліч ролей, які ми програємо відповідно до соціальних вимог), тінь (представляє пригнічену темну, погану і тваринну сторону особистості), анима (представляє внутрішній образ жінки в чоловікові, його несвідому жіночу сторону), анімус (внутрішній образ чоловіка в жінці , її несвідома чоловіча сторона) і самість. Основним символом архетипу самості є мандала та її численні різновиди (абстрактний коло, німб святого, вікно-розетка).

Самість - найбільш важливий архетип в теорії Юнга. Самість є серцевину особистості, навколо якої організовані й об'єднані всі інші елементи. Коли досягнута інтеграція всіх аспектів душі, людина відчуває єдність, гармонію і цілісність. Таким чином, в розумінні Юнга розвиток самості - це головна мета людського життя.

Юнг ввів поняття двох типів особистісної орієнтації, або життєвих установок: екстраверсія і інтроверсія. Екстраверти зазвичай рухливі, швидко утворюють зв'язки й прихильності; рушійною силою для них виступають зовнішні фактори. Інтроверти, як правило, споглядальні, прагнуть до усамітнення, їх інтерес зосереджений на самих себе. Юнг виділив також чотири психологічних функції: мислення, почуття, відчуття і інтуїція. Мислення і почуття є раціональними функціями, відчуття і інтуїція - ірраціональними.

Згідно з Юнгом, кінцева життєва мета - це повна реалізація «Я», тобто становлення єдиного, неповторного і цілісного індивіда.

Розвиток кожної людини в цьому напрямку унікально, воно триває протягом усього життя і включає в себе процес, який отримав назву индивидуация. Підсумок здійснення індивідуації, дуже непросто досягається, Юнг називав самореалізацією.

3. Діагностика рівня домагання. Спільність та специфічність змісту та характеристики мотивів та мотивації.

3.1. Для діагностики використовують: Опитувальник «Оцінка рівня домагань», розроблений В. К. Гербачевського, призначений для виявлення рівнів домагань випробуваного за допомогою діагностики компонентів мотиваційної структури особистості. Під уровенем домагань особистості розуміється прагнення до досягнення мети тієї ступеня складності, на яку людина вважає себе здатним.

Люди, що володіють реалістичним рівнем домагань, відрізняються впевненістю, наполегливістю в досягненні своїх цілей, більшою продуктивністю в порівнянні з людьми, рівень домагань яких неадекватний їх здібностям і можливостям.

Розбіжність між домаганнями і реальними можливостями людини веде до того, що він починає неправильно себе оцінювати, його поведінка стає неадекватною, виникають емоційні зриви, підвищена тривожність і т. П. З цього випливає, що рівень домагань тісно пов'язаний із самооцінкою особистості і мотивацією досягнення успіхів в різних видах діяльності.

Американськими вченими Д. Макклеланда і Д. Аткинсоном розроблена теорія мотивації досягнення успіхів в різних видах діяльності. Відповідно до цієї теорії, люди, мотивовані на успіх, ставлять перед собою цілі, досягнення яких однозначно розцінюється ними як успіх.

Вони прагнуть будь-що-будь домогтися успіху в своїй діяльності, вони сміливі і рішучі, розраховують отримати схвалення за дії, спрямовані на досягнення поставлених цілей. Для них характерні мобілізація всіх своїх ресурсів і зосередженість уваги на досягненні поставлених цілей.

Зовсім інакше поводяться люди, мотивовані на уникнення невдачі. Для них явно виражена мета в діяльності полягає не в тому, щоб домогтися успіху, а в тому, щоб уникнути невдачі. Людина, спочатку мотивована на невдачу, виявляє непевність у собі, не вірить в можливість досягти успіху, боїться критики, не відчуває задоволення від діяльності, в якій можливі тимчасові невдачі.

Індивіди, орієнтовані на досягнення успіху, здатні правильно оцінювати свої здібності, успіхи і невдачі, адекватно оцінювати себе. У них виявляється реалістичний рівень домагань. Навпаки, люди, орієнтовані на невдачу, неадекватно оцінюють себе, що, в свою чергу, веде до нереалістичним домаганням (завищеними або заниженими). У поведінці це проявляється у відборі лише важких або занадто легких цілей, в підвищеної тривожності, невпевненості в своїх силах, тенденції уникати змагання, некритичності в оцінці досягнутого, помилковості прогнозу і т. П.

Далі описана методика оцінки рівня домагань, як вона представлена ​​в дослідженні В. К. Гербачевського.

Опитувальник В. К. Гербачевського призначений для виявлення рівнів домагань випробуваного за допомогою діагностики компонентів мотиваційної структури особистості. Час на виконання завдань не лімітовано. Залежно від конкретних завдання може виконуватися з перервами.