19. Як виховувати пам’ять учнів?

Пам'ять – одна з найбільш значущих психічних особливостей людини, і не даремно, адже саме вона виконує ряд функцій, без яких людина не в змозі повноцінно функціонувати як особистість, а також як суб’єкт діяльності і соціальних відносин. Пам'ять посідає одне з головних місць у процесі становлення, формування і розвитку людини. Пам'ять пов’язує минуле із сучасним та майбутнім і є надзвичайно важливою пізнавальною функцією, що лежить в основі розвитку і навчання.

Функціонування пам’яті в процесі навчання є однією з актуальних проблем як для вчителя, так і для учня. Особливо значущим є це питання у підлітковому віці, коли зазначений психічний процес ще перебуває в стадії формування та дозрівання, у зв’язку з чим у пам’яті дітей можуть спостерігатися певні вади (погіршання або втрата здатності запам’ятовувати, зберігати, пізнавати чи відтворювати інформацію), або ж індивідуальні відмінності.

Часто причиною низької успішність у навчанні дітей-підлітків є їх слабка пам'ять, погане запам’ятовування матеріалу. Дуже негативну роль у відставанні грає невміння застосовувати способи ефективного осмисленого запам’ятовування.

Розвиток пам'яті залежить від того, як забезпечується управління цим процесом. Педагоги мають створювати умови, що прискорюють навчання, дають можливість краще засвоїти і зберегти в пам'яті знання. Особистість тільки тоді матиме вагомі успіхи, коли буде досить наполегливо докладати зусиль до запам'ятовування необхідного якнайбільше, загалом і в деталях. Пам'ять погіршується від неповного її використання.

Виховання пам'яті нерозривно пов'язане з вихованням самої особистості. Для розвитку пам'яті в учнівської молоді треба виховувати передусім позитивні мотиви навчання і праці, любов до знань і трудової діяльності, зацікавленість у результатах діяльності та почуття відповідальності за виконання своїх обов'язків. Тільки повноцінна діяльність особистості сприяє розвиткові доброї пам'яті. Інтерес, зацікавленість, активне ставлення до діяльності сприяють мимовільному запам'ятовуванню.

Удосконалення пам'яті вимагає постійних тренувань, які, однак, не повинні бути ізольованим актом, штучним повторенням одного й того самого. Тренуючи пам'ять, кожного разу потрібно виявляти наполегливість та впевненість, постійно домагатись поліпшення результатів запам'ятовування. Отже, вдосконалення пам'яті – процес, що потребує активного втручання людини. Поставлена мета та її реалізація – те, що допоможе вдосконалити той вид пам'яті, який розвинений найгірше.

20. Розкрийте суть стимулююче-мотиваційного компонента процесу навчання (за фахом).

Стимулююче-мотиваційний компонент припускає, що педагог буде здійснювати міри по стимулюванню інтересу, потреби в рішенні поставлених завдань, щоб породжувати внутрішній процес виникнення позитивних мотивів у навчаємих. Стимулювально-мотиваційний компонент має велике значення для навчального процесу. Формування мотивації навчальних дій — це відповідальний етап діяльності педагога. Глибокі, міцні, емоційно забарвлені та змістовні мотиви забезпечують ефективність навчально-пізнавальних дій учнів і надають їм конкретну направленість.

Мотивація навчально-пізнавальної діяльності складається із сукупності певних мотивів. Мотив навчально-пізнавальної діяльності — це намагання учня досягти певного рівня розвитку в учінні та професійній діяльності, в основі якої лежать глибокі, міцні й різноманітні загальнонаукові та професійні знання, навички й уміння. Своєю чергою, ця потреба викликає певне переживання, інтерес, спонуку. Таким чином, для активної участі учня в навчально-пізнавальній діяльності необхідно, щоб мета і зміст учіння та професійної діяльності не тільки були внутрішньо прийняті ним, але й набули для нього особистісного смислу, викликали позитивні переживання, намагання і прагнення ефективних дій.

Безперечно, будь-який педагог повинен прагнути формувати в учнів, першою чергою, мотивацію навчально-пізнавальних дій, тому що їх у цьому разі цікавить сам зміст, смисл і процес навчально-пізнавальних дій, а у випадку мотивації досягнень — тільки прагматичний результат. Пізнавальна мотивація підвищує активність учнів, сприяє перебудові психічних процесів і, відповідно, має вплив на їх розвиток. Тобто, основна проблема для учня в дидактичному процесі — не отримання високих оцінок (мотивація досягнення), а система глибоких, міцних загальнонаукових і професійних знань, навичок і вмінь, всебічний і гармонійний розвиток особистості. Безперечно, мудро чинять ті педагоги, які мотивацію пізнання використовують для формування професійної мотивації та спрямованості особистості майбутнього спеціаліста. Тому в навчальному процесі повинні чітко окреслюватися контури і характер майбутньої професійної діяльності.