1.Чому при перевірці домашнього завдання треба уникати запитань, які передбачають цілком точне відтворення того, шо викладав учитель, чи того, що зафіксовано у підручнику? Наведіть приклади таких контрольних запитань (за фахом)

Я вважаю, що при перевірці домашнього завдання учнів слід уникати запитань, які передбачають цілком точне відтворення того, що викладав учитель, або того, що зафіксовано у підручнику. Все тому, що це не може сприяти повноцінному засвоєнню в учнів навчального матеріалу та застосовування цих знань у майбутньому. Варто зазначити, що завданням учителя є не тільки подання школярам навчального матеріалу, а й створення умов для спрощення й сприйняття учнями набутих знань.

Коли ж вчитель дає завдання дітям достовірно вивчити певний текст, параграф, правило, або визначення, то це може перетворитися на «сліпе зазубрювання» предмету і перешкоджатиме засвоєнню навчального матеріалу. Дитина може досконало вивчити й переказати якись текст чи максимально точно продекламувати визначення, але ймовріність того, що вона буде його пам’ятати згодом, буде невеликою.

До того ж, коли вчитель при перевірці домашніх, контрольних чи самостійних робіт спостерігає, що відповіді учнів майже повністю збігаються з тими, що вказані у підручниках, то у педагога може виникнути підозра, що діти списували.

Отже змушування дітей детально відтворювати поданий їм навчальний матеріал не сприяє розвитку мислення у них, вмінні сприймати інформацію та використовувати її правильно.

На мою думку, для того, щобшколярі мали змогу якомога широко ознайомитись з навчальним матеріалом й запам’ятати його , учителю слід ставити такі запитання, які б спонукали дітей до самостійного мислення, нестандартного підходу до відповіді.

З іншого боку дітям необхідно старано готуватися до уроку, ретельно вчити важливі правила, теореми, аксіоми, визначення. Але для того, щоб вони відкладались дітям у пам’яті, вчителю слід на прикладах пояснити чим отримані знання можуть стати корисними.

Прикладом подібної ситуації може бути насупне:

Коли вчитель образотворчого мистецтва пояснює дітям явище перспективи у зображенні, то він це робить не тільки шляхом заучування учнями визначення терміну « перспектива» і правил її відтворення на площині, а ще й використовує відповідну наочність. Це може здійснюватись за рахунок демонстрації учням репродукцій картин де чітко виражені, повітряна, лінійна перспективи та їх аналізу. І таким чином діти можуть пояснити чому предмети на зображенні стають меншими або більшими по мірі віддалення або зближення.

2.Як уникнути того, щоб повторення змісту навчального матеріалу не стало « мачухою» учіння? ( за в. Сухомлинським).

Повторення - мати навчання, стверджує народна педагогіка. Але нерідко буває, що добра мати стає злою мачухою. Це відбувається тоді, коли учень змушений протягом одного або декількох днів зробити те, що робилося тижні і місяці, наприклад, повторити матеріал, який вивчають протягом десяти, двадцяти або більше уроків. Маса фактів і висновків обрушується на плечі учня, в голові у нього все перемішується. Але ж разом з повторенням матеріалу по одному предмету треба вивчати і інші предмети! Нормальна розумова праця стає неможливою , сили учня надриваються.

Треба вчити дітей віддалятися від матеріалу - не помічати деталей і придивлятися до головного.

У робочому зошиті по кожному предмету на спеціально відведеному полі червоним олівцем записується те, що назавжди треба запам'ятати.

3.Побудуйте модель проблемної ситуації та опишіть її на матеріалі з предмета ( за фахом)

Одним із першочергових завдань сучасної школи є ліквідація відчуження, що існує між значною частиною школярів з одного боку, і вчителем, школою – з іншою. Тому перед вчителями гостро стоїть питання про таку організацію навчально-виховного процесу, який був би більш особистісно зорієнтованим на всебічну підготовку школярів, їхній цілісний і гармонійний розвиток та особисте зростання. Значно кращі успіхи у навчанні досягаються там, де процес навчання будується на основі проблемно-пошукової діяльності молодших школярів. Основою проблемного уроку є взаємодія учителя і учнів, коли між ними розвиваються діалогічні взаємостосунки під час вирішення проблеми. Тому вчитель повинен створити вміло таку ситуацію, організувати обговорення її учнями.

Уроки образотворчого мистецтва є одними з таких да найбільше можуть виникати проблемні ситуації. Припустимо на уроці малювання учні вивчають тему зображення будинку казкового персонажу. Діти зраділи цій темі уроку і з захопленням почали зображувати дім улюбленого казкового героя, користуючись власною уявою і прикладамми, які показав учитель. Але серед дітей педагог зауважує одну, яка сидить за партою понуривши голову, а аркуш її альбому – чистий. Розпитуючи дитину, вчитель виясняє, що учень ( учениця) не буде малювати, тому що в неї немає здібностей до малювання і вона не зможе зробити гарний малюнок.

У цьому випадку педагогові потрібно пробудити інтерес у дитини до виконання завдання. Спочатку, наставник наставник може заохотити школяра(ку), згадауючи його (її) успіхи при створенні попередніх малюнків. А потім, індивідуально пояснюючи поетпне виконання зображення, заохотити дитину до початку творчої праці. Своє пояснення вчитель супроводжує похвальними репліками : « Дуже добре» , «Молодець», « Дуже цікава ідея» , « В тебе дуже гарно получилось».

Кінцеве виконання роботи дитини треба обов’язково оцінити позитивно.

4.Обгрунтуйте положення про те, що процес навчання є процесом триєдиним

У процесі навчання прийнято виділяти такі взаємопов'язані між собою компоненти, як: цільовий, стимулювально-мотиваційний, змістовий, операційно-дієвий, контрольно-регулювальний, оцінювально-результативний.

Цільовий компонент передбачає постановку конкретної мети вивчення навчального матеріалу на уроці. Як правило, вона має триєдиний характер, тобто органічно поєднує освітню, виховну і розвивальну мету. Освітня передбачає засвоєння учнями впродовж уроку визначеного навчальною програмою обсягу знань, умінь та навичок, тобто теорій, понять, законів, закономірностей, фактів тощо. Виховна мета полягає у формуванні засобами змісту навчального матеріалу певних світоглядних уявлень, моральних, етичних, естетичних, вольових якостей, які стають своєрідними "цеглинками" того внутрішнього психологічного "дому", який забезпечує підростаючій людині духовно-психологічну стійкість. Розвивальна реалізує можливості програмового матеріалу для розвитку мислення, уваги, пам'яті, емоційно-вольових якостей, мотивів, здібностей, навчальних інтересів.