Шановний голово, шановні члени державної екзаменаційної комісії!!!

Актуальним питанням сьогодення є створення оптимальних умов для розвитку рекреаційної сфери як однієї із перспективних в регіонах України. На наш погляд цікавою з туристичної точки зору є Українське Причорноморя. Зважаючи на це, аналіз та оцінка його історико-культурних об’єктів надзвичайно важлива.

Причорноморський рекреаційний район включає Одеську, Миколаївську та Херсонську області, характеризується середнім рівнем промислового розвитку, багатими рекреаційними ресурсами, які необхідно вміло та раціонально використовувати.

Тема нашої бакалаврської роботи – «Історико-культурна спадщина Причорноморського рекреаційного району України» – є досить цікавою та новою для вітчизняної науки, так як в ній зроблена спроба аналізу історико-культурних ресурсів всього Південного району, а не окремих його частин, як це було зроблено нашими попередниками.

Об'єкт дослідження – історико-культурні ресурси, як невід'ємна складова формування рекреаційного комплексу Українського Причорномор’я.

Предмет дослідження – функціонування та територіальна організація рекреаційного комплексу досліджуваної території.

Метою дослідження є вивчення та характеристика цікавих історико-культурних об'єктів та розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення територіальної організації рекреаційного комплексу досліджуваної території, а також раціональне використання її історико-культурної спадщини в туристичній діяльності.

Виходячи з об’єкту, предмету та мети дослідження нами були поставлені та вирішувалися наступні завдання:

- розкрити особливості історико-географічних та соціально-економічних передумов формування досліджуваної території;

- дати оцінку природно-ресурсного та історико-культурного потенціалу, а також перспективу їх рекреаційного та туристичного використання;

- розглянути та прорекламувати можливості використання історико-культурних пам'яток Українського Причорномор'я шляхом створення туристичних маршрутів;

- вивчити географію туризму міста Одеси;

- розкрити особливості функціонування туристичного комплексу Причорноморського рекреаційного району в ринкових умовах, визначити шляхи та розробити пропозиції його оптимізації ;

- проаналізувати напрями регіональної політики в галузі туризму досліджуваної території.

Причорноморський рекреаційний район має сприятливе фізико та економіко-географічне положення. Придунайське розташування району дає змогу підтримувати дешеве річкове сполучення з багатьма європейськими країнами (Румунією, Болгарією, Угорщиною, Хорватією, Словаччиною та ін.). Позитивним є також існування поромної переправи з Болгарією та Грузією. Надзвичайна роль відводиться приморському положенню, завдяки якому Україна має вихід до багатьох світових туристичних ринків.

Рівнинність рельєфу території, своєрідність клімату, що характеризується певними контрастами від помірно теплого до субтропічного, а також степові ландшафти з єдиним у Європі цілинним степом Асканії – Нової у Херсонській області з наявним дефіцитом водних та лісових ресурсів створюють свою особливу туристичну ауру та перспективу розвитку.

Причорноморський рекреаційний район - це один із найбільш важливих туристичних місцин України. Основні курорти - міста Одеса та Білгород-Дністровський, селища Сергіївка, Затока, Кароліно-Бугаз та Приморське. В цьому регіоні домінує «пляжний» туризм, але часто розвивається він безконтрольно і негативно впливає на прибережну та морську екосистему. Санаторії, пансіонати, будинки відпочинку регіону спроможні прийняти величезну кількість «неорганізованих» рекреантів. Їх кількість протягом сезону складає 1,2 - 1,4 млн. чоловік. Дуже часто наслідком неорганізованого відпочинку є інтенсивне забруднення і деградація узбережжя. Але, разом з тим, масовий неорганізований відпочинок може стати досить прибутковим за умови відповідного інфраструктурного оснащення пляжних ділянок.

Думаємо, що анексія Криму приведе до того, що Українське Причорноморя отримає більший туристичний потік туристів у 2016році, які вже з материкової частини не поїдуть на курорти Криму, а осядуть на курортах Одеської, Миколаївської та Херсонської областей. Найбільшим туристичним потенціалом досліджуваної території володіє Одеська область, а місто Одеса позиціонує себе як міжнародна історико-культурна перлина України.

Пам’ятники архітектури, неповторний одеський колорит незвичайно привабливий для туристів. Курортна зона Одеси простягнулася на десятки кілометрів вздовж берега Чорного моря. По всьому узбережжю Одеси розташувалися пляжі: Лузанівка, Ланжерон, Отрада, Дельфін, Аркадія, група пляжів Великого Фонтану, Чорноморка, а також безліч пляжів санаторіїв і будинків відпочинку. Одесити пишаються унікальною культурою та архітектурною спадщиною свого міста.

Одеса має амбіції туристичної столиці. Лише такі фактори як тепле море, заповідні зони в гирлах Дунаю та Дністра, пам'ятки архітектури та культури, достатньо розвинений бізнес розваг, а також іще не втрачені залишки радянської системи оздоровлення (йдеться про санаторії, пансіонати, будинки відпочинку) могли би сприяти стрімкому розвитку туризму в регіоні. Поряд з тим оздоровчий відпочинок можна ідеально поєднувати з пізнавальним, адже місто вміщає чимало цікавих історико-культурних пам’яток, серед них: ансамбль Причорноморського бульвару, XIX ст.; Приморські (Потьомкінські) сходи; театр опери та балету; троїцька церква, 1808р., будинок історичного факультету одеського університету; наукова бібліотека; стара біржа; нова біржа; будинок морського музею; архітектурний комплекс центру міста (Стара Одеса); морський порт тощо .

Варто відмітити, що екологічний туризм є перспективним напрям розвитку туризму в межах Одеської області

Найбільш цікаві з точки зору розвитку туризму та, зокрема, екотуризму райони Одеської області розташовані вздовж чорноморського узбережжя та ріки Дунай. За результатами оцінки природних, географічних та рекреаційних факторів південна частина Одеської області може бути поділена на три екотуристичних райони: 1) дельта Дунаю; 2) район ветландів та озер на північ від Дунаю; 3) Причорноморський .

В комплексі рекреаційних ресурсів Миколаївської області особливе місце займають розміщені в містах та селах культурно-історичні ресурси. Найбільша їх кілкість розташована в м.Миколаїв – це будинок штабу Чорноморського флоту, астрономічна обсерваторія, Свято-Миколаївська церква 1817р., католицький костел, синагога 1822р. та інші.

В с.Парутине Очаківського району – всесвітньовідомий національний історико- археологічний заповідник «Ольвія». В Новобузькому районі зберіглася Пелагіївська церква ХІХ ст.., в м.Очаків – Свято-Миколаївська церква, в м.Первомайську – Свято-Катеринівська церква та інші. В Миколаєві та інших населених пунктах активно діють музеї, виставкові зали, експозиція який постійно поповнюється. Безліч пам’ятників, скульптур, прикрашають Миколаївщину.

Історико-культурні туристсько-рекреаційні ресурси Херсонської області багаті та унікальні. Це підтверджує, по-перше, їх приналежність до різних історичних епох – від знахідок найдавніших стоянок до свідчень про культуру кіммерійців, скіфів, сарматів, греків; древніх слов’ян; запорізьких козаків, татар, турків, росіян. По-друге, тільки на цій території взаємодіють та змінюють одні одних Скіфське царство, грецькі колонії-міста; слов’янські поселення; Запорізька (Кам’янська) Січ та Кримське ханство; Османська Туреччина; Російська імперія. Найбільшими історико-культурними туристичними ресурсами, де практично представлені всі історичні епохи, володіють безпосередньо близькі до Дніпра Нововоронцовський, Білозерський, Горностаївський, Каховський, Цюрупинський, Голопристанський райони. Курганні пам’ятки є практично у всіх районах.

Враховуючи специфіку Одещини наявну тут інфраструктуру та технічні можливості рекреаційно-туристичної сфери, стратегія соціально-економічного розвитку Одеської області вбачає доцільною реалізацію таких першочергових заходів:

− інтенсивний розвиток круїзного морського та річкового туризму з впроваджен­ням комплексу заходів щодо визначення Одеського морського вокзалу Одесь­кого морського торговельного порту базовим круїзним портом Чорного моря;

− яхтингового туризму з реконструкцією наявних марин та будівництвом нових; круїзного туризму по р. Дунай з відвідуванням міст Ізмаїл та Вилкове;

− пляжного та оздоровчого туризму у приморських регіонах області; лікувально-оздоровчого туризму; ділового, культурного, історико-пізнавального, спортивного та розва­жального туризму;

− екологічного та сільського (зеленого) туризму; сюди також слід віднести організацію прибережних морських екскурсійних перевезень;

− забезпечення збереження, реставрації, музеєфікації та пристосування для туристично-екскурсійного відвідування пам’яток культурної спадщини. Зо­крема, це стосується пам’яток-будівель національного значення, в яких роз­міщуються заклади культури і мистецтв, і споруд, які традиційно відвідують­ся туристами. Серед них будівлі Одеського державного академічного театру опери та балету, музею західного і східного мистецтва, обласної філармонії, Воронцовський палац, Приморські сходи у м. Одесі, Акерманська фортеця у м. Білгород-Дністровський, пам’ятки архітектури у м. Болград, Вилкове та Ізмаїл. Музеєфікації потребують пам’ятки археології – залишки Ізмаїльської фортеці, античних городищ Тіра, Ніконій та Кошари.

Основними завданнями Стратегії соціально-економічного розвитку Херсон­ській області в сфері рекреації та туризму є розширення асортименту послуг, створення матеріально-технічної та кадрової бази, необхідної для формування як на державному, так і міжнародному ринку конкурентоспроможних рекреаційних і туристичних послуг, здійснення маркетингового просування туристичного про­дукту. Для реалізації поставлених завдань необхідно:

− створення відповідного іміджу Херсонщини: подальший розвиток населених пунктів у зонах пріоритетного та перспективного розвитку туризму; створення управлінської структури та науково-дослідного супроводу туристичної галузі в органах влади і місцевого самоврядування;

− раціональне використання туристичних ресурсів: розробка і реалізація тери­торіального планування рекреаційно-туристичного комплексу області; ство­рення програми розбудови перспективних для туризму територій; збереження історико-культурного та природного потенціалу; ефективне використання та оновлення наявної матеріально-технічної бази в традиційних туристичних зонах; розширення терміну туристичного сезону;

− запровадження новітніх виробничих систем-кластерів у туристичній і ку­рортній галузі;

− запровадження нової моделі прискореного розвитку внутрішнього дитячого, мо­лодіжного та сімейного туризму – створення транспортно-туристичного кластера «Південні ворота України»: покращення якості послуг для туристів та розвиток інфраструктури; створення нового туристичного продукту в межах регіону; ство­рення мережі дитячих туристичних таборів на базі сіл області; запровадження та розвиток активних форм туризму – водний, пішохідний, велотуризм, кінний, вітрильний, дайвінг тощо; розвиток фестивального туризму; розвиток сільського туризму; освоєння нових територій для будівництва сучасних комплексів.

Туристсько-рекреаційний комплекс в Херсонській області сформувався ще за радянської доби, спрямований здебільшого на оздоровлення населення, найбільше розвинуто санаторно-курортне господарство (санаторії, пансіонати та дитячі літні табори). Тож, з одного боку туристсько-рекреаційне господарство області є однією із галузей спеціалізації економіки регіону, з іншого – сприяє оздоровленню населення регіону та всієї держави.

Миколаївщина має достатні природно-рекреаційні можливості для становлення індустрії туризму. Осмислюючи причини незадовільної ситуації, що має місце на сучасному туристичному ринку, перше місце в списку цих причин займає нераціональне використання рекреаційних ресурсів, не достатня увага з боку органів місцевої влади до цієї галузі. Це видно, з того, що розроблена Програма соціально-екологічного розвитку зон відпочинку Чорноморського узбережжя Миколаївської області не втілюються в реальне життя. Не втілюються в життя в повному обсязі і Програми розвитку туризму в регіоні на 2010-2020 роки через відсутність фінансування відповідних заходів, які визначають такі напрями розвитку туризму:

−      удосконалення системи управління галуззю;

−      зміцнення матеріальної бази туризму;

−      розширення міжнародної співпраці у туристичній галузі;

−      підвищення якості та розширення асортименту туристичних послуг;

−      поліпшення транспортного обслуговування;

−      підвищення ефективності використання рекреаційних ресурсів та об’єктів культурної спадщини;

−      поліпшення інформаційного та рекламного забезпечення;

−      провадження ефективної інноваційної діяльності;

−      поліпшення кадрового забезпечення.