Swot-аналіз формування туристичного кластера Одеси

Переваги	Недоліки
Рекреаційна значимість міста Природно-кліматичні умови Вигідне транспортно-географічне положення Унікальні події - День гумору, Джазовий фестиваль Історичні пам'ятки зі світовим ім'ям Імідж торгового міста Активне міжнародне співробітництво бізнес-структур	Слабке просування сучасних брендів Мало дитячих розважальних комплексів Відсутність єдиного туристичного інформаційного центру Відсутність системи інформаційної підтримки
Можливості	Загрози
Зменшення туристичного потоку в анексований Крим Інвестиційна привабливість сфери відпочинку і розваг Наявність інвестиційних проектів розвитку зон відпочинку	Дії «на випередження» територій конкурентів Екологічні кризи Відсутність фінансування Програм

Програмою соціально-економічного розвитку міста Одеси до 2020 року передбачені: [35]

- реконструкція й модернізація застарілої рекреаційної інфраструктури, у першу чергу, в курортному й готельному господарстві;

• розвиток курортних зон, створення рекреаційних комплексів і нових об'єктів туристично-курортного сервісу й супровідних послуг;

• створення різноманітного конкурентноздатного місцевого туристичного продукту й ефективне просування його на ринку туристичних послуг;

• інформаційне просування м. Одеси як центру туризму й міста-курорту міжнародного значення.

Суспільно-політична, історико-культурна, інвестиційна привабливість міста є наслідком сформованого іміджу, що є сукупністю переконань і відчуттів людей. Імідж міста – дуже різноплановий, емоційно забарвлений, іноді штучно створюваний, найчастіше поверхневий образ, що складається у свідомості людей [41]. Від іміджу міста багато в чому залежить процес залучення інвестицій, туристів, реалізація перспективних бізнес-проектів, становище в державі й у світі. Необхідне всебічне глибоке вивчення різних аспектів іміджу, які закріплюються в масовій свідомості у вигляді емоційно забарвлених стереотипів, в очах різних референтних груп (населення, бізнесменів, представників державних інститутів, ЗМІ, іноземних громадян і т.д.). Одесі сьогодні потрібен актуалізований імідж, що поєднує в собі традиційні, історичні й нові, які відповідають сучасним вимогам, символи. Разом з тим, проблема Одеси полягає в тому, що як у гостей, так і в наших жителів відсутнє цілісне сприйняття міста. Саме тому необхідно створювати й активно розвивати бренд Одеси. Бренд – це інформаційне й емоційне уявлення споживачів, що виникає із приводу якого-небудь товару, послуги, ділової репутації, інших матеріальних і нематеріальних цінностей. Світовий досвід показує, що створення й управління брендом – ефективний інструмент формування єдиних уявлень про місто, який при вмілому використанні перетворює нікому не відому провінцію в туристичну Мекку. Бренд міста розглядається як сукупність неминущих цінностей, що відбивають неповторні оригінальні споживчі характеристики даного міста й співтовариства, широко відомі, одержали суспільне визнання й користуються стабільним попитом споживачів. Бренд формується на основі яскраво вираженого позитивного іміджу міста, він є вищим проявом емоційних споживчих переваг. Одночасно бренд виступає як найважливіший фактор конкурентних переваг і доходів міста, цінний актив міської економіки. Найбільшого розвитку в Одесі набули:

- історико-культурний туризм, що ґрунтується на екскурсійному інтересі до пам'ятників історії й культури на території міста, як з боку внутрішньо українських споживачів (в основному, у форматах освітнього туризму, поїздок вихідного дня й т.д.), так і з боку іноземних гостей; - діловий туризм, пов'язаний з функціонуванням на території міста центрів адміністративного й бізнес-управління, розвиненою мережею автодоріг, розташуванням міста у близькості від рік Дунай, Дністер, Південний Буг і Дніпро, а також наявністю великих морських портів Одеса, Іллічівськ і Южний – у сполученні з Одеським міжнародним аеропортом і залізницею. Унікальні передумови створюють сприятливі для прийому, обробки, зберігання й транспортування вантажів, обробки потужних пасажиропотоків. Наявність у місті більше, ніж 467 спільних підприємств із іноземним капіталом і т.і., що включають власне ділову (відрядження, зустрічі, переговори, робочі візити, конференції й т. ін.), пізнавальну (знайомство з визначними пам'ятками, культурна програма), рекреаційну (відпочинок, оздоровлення й розваги);

- складові, які повинні бути віднесені до туристичної діяльності; - рекреаційний відпочинок у санаторіях і на базах відпочинку, в основному жителів України та ближнього зарубіжжя, а також у меншій мірі –відпочиваючих з інших регіонів;

- шопінг, дозвілля й розваги, у першу чергу для жителів Одеського регіону [35].

Місто Одеса виступає на туристичному ринкові України як адміністративна й ділова столиця регіону в певних напрямках подорожей з діловими цілями. Найбільшою мірою культурно-ознайомлювальний туризм розвинений у формі екскурсійного й самостійного огляду визначних пам'яток у м. Одесі. За оцінками туристичних операторів Одеської області, до 90% екскурсійних маршрутів зосереджено на напрямку Одеси [31].

Стосовно історико-культурних ресурсів Херсонської області, то варто відзначити, що вони багаті та унікальні [8]. Це підтверджує, по-перше, їх приналежність до різних історичних епох – від знахідок найдавніших стоянок до свідчень про культуру кіммерійців, скіфів, сарматів, греків; древніх слов’ян; запорізьких козаків, татар, турків, росіян. По-друге, тільки на цій території взаємодіють та змінюють одні одних Скіфське царство, грецькі колонії-міста; слов’янські поселення; Запорізька (Кам’янська) Січ та Кримське ханство; Османська Туреччина; Російська імперія. Найбільшими історико-культурними туристичними ресурсами, де практично представлені всі історичні епохи, володіють безпосередньо близькі до Дніпра Нововоронцовський, Білозерський, Верхньорогачицький, Горностаївський, Великолепетиський, Каховський, Цюрупинський, Голопристанський райони. Курганні пам’ятки є практично у всіх районах. Пам’ятниками та пам’ятними місцями і подіями вирізняються Генічеський, Асканівський, Скадовський рекреаційні центри, Каховсько-Бериславський та Херсонсько-Білозерсько-Голопристанський вузли [6].

Основними завданнями Стратегії соціально-економічного розвитку Херсон­ській області [29] в сфері рекреації та туризму є розширення асортименту послуг, створення матеріально-технічної та кадрової бази, необхідної для формування як на державному, так і міжнародному ринку конкурентоспроможних рекреаційних і туристичних послуг, здійснення маркетингового просування туристичного про­дукту. Для реалізації поставлених завдань необхідно:

− створення відповідного іміджу Херсонщини: подальший розвиток населених пунктів у зонах пріоритетного та перспективного розвитку туризму; створення управлінської структури та науково-дослідного супроводу туристичної галузі в органах влади і місцевого самоврядування;

− раціональне використання туристичних ресурсів: розробка і реалізація тери­торіального планування рекреаційно-туристичного комплексу області; ство­рення програми розбудови перспективних для туризму територій; збереження історико-культурного та природного потенціалу; ефективне використання та оновлення наявної матеріально-технічної бази в традиційних туристичних зонах; розширення терміну туристичного сезону;

− запровадження новітніх виробничих систем-кластерів у туристичній і ку­рортній галузі; [49]

− запровадження нової моделі прискореного розвитку внутрішнього дитячого, мо­лодіжного та сімейного туризму – створення транспортно-туристичного кластера «Південні ворота України»: покращення якості послуг для туристів та розвиток інфраструктури; створення нового туристичного продукту в межах регіону; ство­рення мережі дитячих туристичних таборів на базі сіл області; запровадження та розвиток активних форм туризму – водний, пішохідний, велотуризм, кінний, вітрильний, дайвінг тощо; розвиток фестивального туризму; розвиток сільського туризму; освоєння нових територій для будівництва сучасних комплексів.

Аналіз чинників, які впливають на розподіл, забезпеченість та можливість використання туристсько-рекреаційних ресурсів Херсонської області, було здійснено на основі факторного аналізу [6,8]. За змістом перший фактор можна визначити як соціально-економічний фактор, найсильніша його дія характерна для м. Херсону, що пояснюється найбільшою концентрацією в обласному центрі об’єктів соціально-економічної діяльності. Для Каховського району і Новокаховської міськради – дія цього фактору позитивна; для всіх інших районів його дія має зворотний знак, що свідчить про їх суттєву відсталість у цьому аспекті. Другий фактор визначається як медико-рекреаційний. Необхідно зауважити, що цей фактор виділяється найбільш чітко. Медико-рекреаційний фактор проявляється досить сильно у Скадовському, Генічеському і Голопристанському районах, що зумовлено їх сприятливим географічним положенням та значними рекреаційними ресурсами. Для м. Херсону зберігається позитивне значення цього фактору, для всіх інших районів його дія має від’ємний знак. Третій фактор умовно визначається як територіально-інфраструктурний. Дія цього фактора по території області рівномірна – для 10 з 20 міст та районів його дія позитивна, найбільш впливовим він є у Каховському, Голопристанському, Білозерському, Бериславському і Великолепетиському районах. Туристсько-рекреаційні ресурси, включаючи в себе природні та суспільні, є відображенням географічного положення, природних умов та ресурсів, результатом первинного заселення та формування поселенської мережі в різні історичні періоди, особливостями господарського освоєння, спеціалізацією регіону та сучасного соціально-економічного розвитку. Туристсько-рекреаційний комплекс в Херсонській області сформувався ще за радянської доби, спрямований здебільшого на оздоровлення населення, найбільше розвинуто санаторно-курортне господарство (санаторії, пансіонати та дитячі літні табори). Тож, з одного боку туристсько-рекреаційне господарство області є однією із галузей спеціалізації економіки регіону, з іншого – сприяє оздоровленню населення регіону та всієї держави. Тож, враховуючи значні туристсько-рекреаційні ресурси, важливо закцентувати увагу на їх використанні. Як відомо, туристсько-рекреаційне природокористування виконує важливі функції [29,40]:

- задоволення потреб населення у відпочинку, оздоровленні, спілкуванні з природою, що сприяє зміцненню фізичного і розумового здоров'я суспільства (соціальна функція);

• відновлення робочої сили, прискорений розвиток соціальної і виробничої інфраструктури на територіях з активною туристсько-рекреаційною діяльністю, створення нових робочих місць (економічна функція);

• попередження деградації природних рекреаційних комплексів (природоохоронна або екологічна функції).

Досягнення основних цілей модернізації рекреаційно-туристичного потенціалу Миколаївської області, які декларуються в Стратегії її соціально-економічного розвитку [29], можливі за умови впровадження цілого комплексу пріоритетних заходів та умов їх реалізації:

− вивчення економічної, екологічної і соціальної ефективності діяльності скла­дових лікувально-реабілітаційної, спортивно-оздоровчої діяльності, санаторно- курортного відпочинку і культурно-пізнавального туризму в розрізі районів області, а саме: створення кадастру туристичних об’єктів області;

− здійснення організаційних заходів щодо визначення та оголошення територій Чорно­морського узбережжя курортами місцевого значення;

− проведення наукового обґрунтування територій, перспективних для розвитку санаторно-курортного лікування і рекреації;

− комплексне обстеження Тилігульського лиману, Бей­кушської затоки Березанського лиману, озера Солоного.

Миколаївщина має достатні природно-рекреаційні можливості для становлення індустрії туризму [3,26,27]. Осмислюючи причини незадовільної ситуації, що має місце на сучасному туристичному ринку, перше місце в списку цих причин займає нераціональне використання рекреаційних ресурсів, не достатня увага з боку органів місцевої влади до цієї галузі. Це видно, з того, що розроблена Програма соціально-екологічного розвитку зон відпочинку Чорноморського узбережжя Миколаївської області [33] не втілюються в реальне життя. Не втілюються в життя в повному обсязі і Програми розвитку туризму в регіоні на 2010-2020 роки через відсутність фінансування відповідних заходів, які визначають такі напрями розвитку туризму:

−      удосконалення системи управління галуззю;

−      зміцнення матеріальної бази туризму;

−      розширення міжнародної співпраці у туристичній галузі;

−      підвищення якості та розширення асортименту туристичних послуг;

−      поліпшення транспортного обслуговування;

−      підвищення ефективності використання рекреаційних ресурсів та об’єктів культурної спадщини;

−      поліпшення інформаційного та рекламного забезпечення;

−      провадження ефективної інноваційної діяльності;

−      поліпшення кадрового забезпечення.

З вищенаведеного, ми визначили, першочергові завдання розвитку рекреаційно-туристичної сфери в Українському Причорномор’ї:

1. Економічні завдання: [10]

– збільшення економічної ролі курортного і рекреаційно-туристичного комплексу у господарському комплексі регіону й створення регіонального мультиплікаційного ефекту;

• забезпечення участі регіону в системі міжнародного й міжрайонного поділу праці як великого рекреаційно-туристичного й санаторно-курортного центру України;

• підвищення конкурентоспроможності й економічної ефективності виробленого рекреаційно-туристичного продукту на основі оптимізації внутрішньогалузевих пропорцій і зміни режиму функціонування рекреаційно-туристичного комплексу;

• підвищення ефективності використання й охорони наявних лікувальних ресурсів;

• підвищення ефективності використання виробничих ресурсів (води, енергоносіїв, електроенергії, продовольства й ін.);

• впровадження управління економічними результатами діяльності курортного і рекреаційно-туристичного комплексу за допомогою ринкового регулювання цін на ресурси й пропоновані послуги.

2. Соціальні завдання:

• створення умов для соціальної стабільності в регіоні;

• забезпечення функціонування курортологічної бази для лікувальної, реабілітаційної, профілактичної й оздоровчої медицини регіону й України в цілому;

• забезпечення державної підтримки й умов для відновлення здоров’я й відпочинку населення регіону й України на основі подальшого розвитку форм і методів санаторно-курортного лікування, реабілітації, оздоровлення;

• підвищення якості обслуговування рекреантів і розвиток сфери послуг у регіоні;

• підвищення ефективності культурно-духовного виховання населення й гостей Українського Причорномор’я на основі розвитку культурно-пізнавального туризму;

• збереження в регіоні культурної спадщини як найважливішого рекреаційного ресурсу.

3. Екологічні завдання: [14]

• ефективне використання, охорона й відновлення природних рекреаційно-туристичних ресурсів регіону як важливої частини його природно-ресурсного потенціалу;

• мінімізація антропогенного впливу рекреаційно-туристичного комплексу на стан навколишнього природного середовища, природних ресурсів і стан здоров’я населення;

• досягнення нормативної якості навколишнього природного середовища для розвитку курортного і рекреаційно-туристичного комплексу і населення регіону.

4.Політичні завдання:

• сприяння ефективнішому входженню регіону Українського Причорномор’я й України в цілому в міжнародне співтовариство та розвитку міжнародних відносин;

• участь регіону в створенні привабливого образу (іміджу) України на міжнародній арені;

– інтенсифікація взаємодії Українського Причорномор’я з міжнародним співтовариством у сфері соціокультурних відносин.