Розділ 4 рекреаційна політика розвитку рекреаційних послуг в межах причорноморського рекреаційного району

Державна туристична політика в Україні реалізується через державні, обласні та міські стратегії й програми розвитку туризму. На національному рівні програмним документом, який окреслює основні напрями функціонування туристичної сфери України, є Державна програма розвитку туризму на 2010-2020 роки та Закон України «Про стимулювання розвитку регіонів» [2]. Стратегічне планування розвитку рекреаційних послуг у регіоні повинно відбуватися в одному руслі із загальнодержавною програмою розвитку рекреації та туризму в Україні. Це означає, що розвиток рекреаційних послуг у регіоні має розвиватися запланованим шляхом, із раціональним використанням ресурсів навколишнього середовища, підтримкою соціально-культурних особливостей місцевого населення, з реалізацією довгострокових економічних програм підтримки рекреаційної галузі в межах, які не суперечать загальнодержавним засадам розвитку рекреації та туризму в Україні.

Якісна регіональна рекреаційна політика повинна не тільки створювати умови для розвитку якісного конкурентоспроможного рекреаційного продукту в регіоні, а також зменшувати негативні наслідки від розвитку рекреаційної галузі в регіоні, максимально ефективно використовувати позитивні ефекти. Для ефективного проведення якісної регіональної рекреаційної політики потрібно поєднувати стратегічне планування розвитку рекреації в регіоні з організаційними та економічними механізмами державного регулювання розвитку рекреаційних послуг [17].

Регіональна рекреаційна політика стає такою ж важливою, як і державна рекреаційна політика, тому що державна рекреаційна політика не може враховувати повну специфіку українських регіонів. А також якісна регіональна рекреаційна політика може вирішити різноманітні соціально-економічні проблеми регіону. Якісна регіональна рекреаційна політика повинна базуватися на таких принципах:

• цілеспрямованості чітко формулювати кінцеві результати реалізації регіональної рекреаційної політики;

• комплексності – усі заходи, які передбачені регіональною рекреаційною політикою, повинні не суперечити іншим заходам, які передбачені іншими програмами розвитку регіону; - поетапності – планомірне виконання завдань, передбачених регіональною рекреаційною політикою, відповідно до графіку виконання завдань, який затверджується при складанні регіональної рекреаційної політики.

Ця політика має враховувати всю сукупність внутрішніх та зовнішніх факторів, які визначають пріоритети та перспективи розвитку рекреації в регіоні.

До негативних факторів, які впливають на перспективу комплексного розвитку туризму і рекреації у регіонах, належать такі:

• значна територіальна диференціація у господарському використанні рекреаційного потенціалу;

• невідповідність якісних характеристик (зокрема рівня комфортності) та організаційно-економічного механізму функціонування рекреаційної інфраструктури міжнародним нормам і стандартам, зокрема низький рівень послуг у більшості українських готелів, що не відповідає їх вартості у зазначених закладах; - неефективність механізму регулювання цін на туристично-екскурсійні, санаторно-курортні та готельні послуги, рівень та динаміка яких повинні визначатися забезпеченістю індустрії оздоровлення, відпочинку та туризму;

• низький рівень маркетингових досліджень у сфері туристсько-екскурсійної та санаторно-курортної діяльності, недостатність її інформаційно-рекламного забезпечення, передусім на зовнішньому ринку [38].

Привабливість рекреаційних послуг окремого регіону для відпочиваючих залежить від економічного розвитку, від розвитку інфраструктури у регіоні, а також від державної рекреаційної політики, яка може вчасно виявити проблемну розвитку регіону, визначити їх причини та створити умови для якісного вирішення цих проблем за допомогою проведення якісної регіональної політики розвитку рекреації. Політика регіонального розвитку рекреації повинна також враховувати ситуацію у кожному окремому регіоні та бути націленою на усунення перешкод для реалізації потенціалу розвитку міст. Регіональна рекреаційна політика повинна бути спрямована на підвищення конкурентоспроможності регіону, тобто рекреаційні послуги, які пропонуються у регіоні, повинні відповідати стандартам у загальнодержавному і міжнародному масштабах. Для регіонів з низьким рівнем розвитку основну увагу потрібно приділяти досягненню конкурентоспроможності рекреаційних послуг регіону.

Для запланованого розвитку рекреаційних послугу в регіонах потрібно: - підвищувати кількість туристів, які відвідують регіон;

- постійно підвищувати обсяг попиту на рекреаційні послуги у регіоні; - посилювати тенденції розвитку різних видів туризму;

- створювати у регіоні комплексний рекреаційний продукт, який може конкурувати з рекреаційними продуктами сусідніх регіонів.

Також для ефективної реалізації регіональної рекреаційної політики потрібна зацікавленість місцевого населення та органів влади у розвитку рекреації та туризму в регіоні, яке має бути зумовлене розумінням корисного впливу рекреаційних послуг на розвиток регіону. Важливим фактором ефективного розвитку регіональної рекреаційної політики є переорієнтація попиту туристів на різноманітні рекреаційні послуги з місць з високими доходами до слаборозвинутих регіонів.

Стратегічною метою подальшого розвитку сфери рекреації та туризму в регіоні Українського Причорномор’я повинно стати створення конкурентоспроможного на внутрішньому та міжнародному ринку регіонального рекреаційно-туристичного продукту за рахунок ефективного використання природного та культурно- історичного потенціалу, модернізації та реконструкції наявної матеріально-технічної бази рекреаційно-туристичної інфраструктури, забезпечення на цій основі реалізації соціально-економічних інтересів галузі при збереженні екологічної рівноваги та комплексного розвитку курортних територій регіону [47].

Реалізація вищезазначених завдань регіональної політики розвитку сфери рекреації та туризму в Українському Причорномор’ї за умови вибору варіанту, при якому комплексно будуть поєднані економічна доцільність, соціальна ефек­тивність та екологічна допустимість діяльності, має стати якісним регулюючим механізмом її функціонування.

Це забезпечить підвищення рівня екологізації регіону, сприятиме раціо­нальному використанню рекреаційно-туристичних ресурсів, а також отриманню відповідних соціальних і економічних ефектів.

Для вирішення проблем, що перешко­джають інтенсивному та збалансованому розвиткові рекреаційно-туристичної сфери, в першу чергу необхідне детальне та всебічне вивчення шляхів та методів забезпечення ряду таких умов, як: державна підтримка й створення умов для ефективного управління рекреаційно-туристичною сферою; комплексний підхід до розвитку й вивчення рекреаційно-туристичного процесу як нерозривної єдності ресурсів; врахування інтересів населення регіону при плануванні розвитку рекреаційно-туристичного комплексу; науково-методичне забезпечення функці­онування рекреаційно-туристичного комплексу регіону [47].

Враховуючи специфіку Одещини наявну тут інфраструктуру та технічні можливості рекреаційно-туристичної сфери, стратегія соціально-економічного розвитку Одеської області [35] вбачає доцільною реалізацію таких першочергових заходів:

− інтенсивний розвиток круїзного морського та річкового туризму з впроваджен­ням комплексу заходів щодо визначення Одеського морського вокзалу Одесь­кого морського торговельного порту базовим круїзним портом Чорного моря;

− яхтингового туризму з реконструкцією наявних марин та будівництвом нових; круїзного туризму по р. Дунай з відвідуванням міст Ізмаїл та Вилкове;

− пляжного та оздоровчого туризму у приморських регіонах області; лікувально-оздоровчого туризму; ділового, культурного, історико-пізнавального, спортивного та розва­жального туризму;

− екологічного та сільського (зеленого) туризму; сюди також слід віднести організацію прибережних морських екскурсійних перевезень;

− забезпечення збереження, реставрації, музеєфікації та пристосування для туристично-екскурсійного відвідування пам’яток культурної спадщини. Зо­крема, це стосується пам’яток-будівель національного значення, в яких роз­міщуються заклади культури і мистецтв, і споруд, які традиційно відвідують­ся туристами. Серед них будівлі Одеського державного академічного театру опери та балету, музею західного і східного мистецтва, обласної філармонії, Воронцовський палац, Приморські сходи у м. Одесі, Акерманська фортеця у м. Білгород-Дністровський, пам’ятки архітектури у м. Болград, Вилкове та Ізмаїл. Музеєфікації потребують пам’ятки археології – залишки Ізмаїльської фортеці, античних городищ Тіра, Ніконій та Кошари;

− недопущення використання земель не за цільовим призначенням, для чого необхідно проведення обліку земель курортно-рекреаційних територій при­морських регіонів області з визначенням земель рекреаційного та оздоровчого призначення, розмежування земель цих територій за їх цільовим призначен­ням; резервування відповідних земельних ділянок на землях оздоровчого та рекреаційного призначення.

Щодо перспективності туристичного міста, то місто Одеса має у своєму розпорядженні туристичні бренди всеукраїнського й світового значення: Потьомкінські сходи, Французький бульвар, «Аркадія», Оперний театр, Дерибасівська, Одеські катакомби та ін. Однак цей потенціал використовується неефективно. Потік туристів, доходи й зайнятість у туристичної індустрії не відповідають потенціалу, що пояснюється відсутністю дотепер системної організованої роботи з формування конкурентноздатної туристичної індустрії й туристичного кластера в Одесі [36].

Виникла об'єктивна потреба подальшої мобілізації існуючого природно-ресурсного й наявного виробничого потенціалу курортно-рекреаційної й туристичної сфери м. Одеси. Активізації його використання з метою створення та розвитку в структурі міського соціально-економічного комплексу високорентабельної галузі, що повинна забезпечити потреби внутрішнього й міжнародного попиту на курортно-рекреаційні й туристичні послуги, посилення взаємозв'язків курортно-рекреаційної й туристичної галузі з іншими сферами народногосподарського комплексу міста; підвищення рівня природоохоронної діяльності, залучення інвестицій у розвиток курортно-рекреаційної й туристичної інфраструктури, збільшення надходжень до бюджету міста. Кінцевою метою створення туристичного кластера – забезпечити конкурентноздатність туристичної індустрії в Одеському регіоні. Це забезпечить податкові надходження до бюджету, поліпшення рівня життя населення за рахунок росту зайнятості й середньої зарплати в туристичної індустрії; якість життя за рахунок підвищення культурного рівня й патріотичного виховання населення міста, збереження для майбутніх поколінь історико-культурної спадщини й екології. Основні критерії досягнення мети – збільшення потоку туристів, робочих місць, доходів (обороту галузі й надходжень до бюджету) взаємозалежні:

- ріст зайнятості є результатом досягнення достатнього рівня обороту й прибуткової роботи підприємств туристичної індустрії;

- ріст обороту – результат від росту туристичного потоку;

- у свою чергу, ріст туристичного потоку – результат від виникнення туристичного інтересу й платоспроможного попиту;

- туристичний інтерес виникає стосовно конкретних туристичних продуктів (турів), що викликають бажання відправитися в туристичну поїздку; - платоспроможний попит виникає при вдалому сполученні туристичного інтересу, цін на туристичні продукти й платоспроможності потенційних туристів, достатньої для придбання послуг (у тому числі – туристичних); - конкурентноздатні туристичні продукти формуються на базі об'єктів туристичного інтересу (туристичних ресурсів: кількості і якості музеїв, пам'ятників історії й культури, театрів, природно-ландшафтних і рекреаційних комплексів, місць для проведення виставок, конференцій, конгресів і т.п.), які і є в туризмі основою потенціалу його розвитку;

- можливість реалізації цього первинного потенціалу визначається кількістю і якістю об'єктів інфраструктури туризму (місць розміщення, транспорту, харчування й т.д.) [12].

Наявність культурних ресурсів в Одесі визначається декількома хвилями культурного освоєння (історико-культурними періодами розвитку) даної території:

- пам'ятники, пов'язані з існуванням на території скіфського, готського, грецького населення регіону, культурних хвиль освоєння даного регіону кочовими народами. На території півдня області існують пам'ятники скіфо-сарматської й сарматської культур;

- пам'ятники, що відбивають існування генуезьких міст-факторій у часи існування Золотої Орди в середині XІ в.;

- пам'ятники історії й культури періоду російсько-турецьких війн і заснування міста Одеси;

- архітектурні пам'ятники епохи XІ століття, у тому числі пов'язані з біографіями відомих діячів науки й культури;

- пам'ятники архітектури рубежу XІ - поч. ХХ століття, у тому числі Оперний театр;

- пам'ятники, пов'язані з періодом Великої Вітчизняної війни;

- пам'ятники, пов'язані з культурною й літературною Одесою.

Культурні ресурси перерахованих періодів у різному ступені включені в туристичні екскурсійні маршрути й орієнтовані на різні історико-культурні інтереси аудиторії. У цей час туристичні культурні ресурси міста характеризуються показниками, що помітно перевершують середньо українські значення. Туристичні культурні ресурси (об'єкти туристичного інтересу) включають: більше 350 об'єктів історії, культури й дозвілля, у тому числі 13 музеїв, 9 театрів; 201 пам'ятник історії й культури, 700 пам'ятників архітектури, 148 пам'ятників історії й монументального мистецтва, установи культури й дозвілля; спортивні спорудження та ін. [44].

За числом об'єктів (кількісний показник), що становлять туристичні культурні ресурси (музеї, театри, пам'ятники історії й культури, спортивні споруди і т.д.), м. Одеса входить у першу трійку міст України. Пакет культурних ресурсів забезпечує конкурентноздатність туристичної індустрії міста, у порівнянні з іншими містами України. Фактично відсутнє позиціонування даних пам'ятників серед платоспроможних цільових груп, а не тільки в рамках освітньо-пізнавального огляду. У цілому можна сказати, що культурні ресурси міста не мають сучасної технологічної оболонки для цілей туризму – мультимедіа-презентації, веб-сайти й ін. (сьогодні ж вони в найкращому разі виступають предметом галузевого управління у сфері культури, що має інші завдання).

Туристичний комплекс м. Одеси на даний час представлений історичною центральною частиною міста, санаторно-курортними закладами, туристичними фірмами, які в основному займаються відправленням туристів за кордон, прийомом екскурсій і туристів з повним або частковим обслуговуванням, прийомом туристичних автобусів і круїзних теплоходів, яхт. Для розміщення туристів використовуються існуючі в цей час готелі з загальною кількістю понад 5000 місць [44].

Таблиця 4.1.