Глосарій

Аванс – грошова сума чи інша майнова цінність, яку перераховують наперед у рахунок майбутніх платежів (за виконання роботи, передачу майна, у рахунок заробітної плати, на витрати у зв'язку зі службовим відрядженням та ін.).

Австрійська школа – напрямок у політекономії, що виник у 80-х pp. XIX ст. Австрійською школою розроблено суб'єктивно-психологічну теорію цінності й засновано на ній теорію капіталу й відсотка. Основний елемент теорії – вчення про граничну корисність. Основні принципи розвинені в теорії граничної продуктивності.

Автаркія – замкнутість. Відсутність міжнародної торгівлі. Створення замкнутого господарства в межах окремих країн; вид економічної політики, спрямованої на ізоляцію від світового господарства.

Аграрні відносини – сукупність суспільних відносин у сільському господарстві, що складаються з приводу характеру власності на землю, умов надання її землекористувачам, умов виробництва й розподілу додаткового продукту (ренти). Змінюються під час переходу від однієї суспільно-економічної формації до іншої.

Ажіо – перевищення курсу акції над її номіналом.

Акредитив – доручення про виплату певної суми особі чи компанії за виконання вказаних в акредитивному листі умов. У цій операції беруть участь: клієнт, що дає доручення про відкриття акредитиву; банк, що відкриває акредитив; банк, у якому відкрито акредитив і який стежить за виконанням його умов; особа, на користь якої відкрито акредитив (одержувач).

Актив – одна зі сторін бухгалтерського балансу. Показує склад, розміщення й використання коштів, що групуються за ознакою їхньої функціональної ролі в господарстві.

Активи – вартість власного майна, а також коштів і запасів, що призначені для сплати боргів:

– банку – ресурси комерційного банку у грошовому виразі, розподілені за напрямками використання.

Активні операції – операції комерційних банків з розміщення залучених і власних ресурсів:

– депозитні – операції з розміщення тимчасово вільних коштів певного банку в інших банках, строкові внески в банках (чи інших кредитних установах), кошти на резервному рахунку в центральному банку, а також кошти на кореспондентських рахунках в інших банках.

Акціонерне товариство – форма організації підприємства, капітал якого утворено шляхом об'єднання коштів багатьох фізичних і юридичних осіб через випуск і продаж ними цінних паперів (акцій та облігацій):

– закритого типу – акції розподіляються тільки серед засновників;

– відкритого типу – акції вільно продаються і купуються на ринку цінних паперів (фондових біржах).

Акція – частковий цінний папір, що свідчить про внесення його власником певної грошової суми (паю) у капітал AT, а тому дає власникові право на одержання частки прибутку AT у вигляді дивіденду, а також (за певним винятком) право голосу на загальних зборах акціонерів:

– іменна – акція, рух якої фіксується в документах AT, а ім'я власника вказується на бланку самої акції;

– звичайна (проста) – акція, що не гарантує ні регулярної виплати дивіденду, ні його розмірів, але власник якої має право голосу на загальних зборах акціонерів (за принципом “одна акція – один голос”);

– на пред'явника – акція, бланк якої не містить імені власника. Рух таких акцій не реєструється в документах AT;

– привілейована – акція, що гарантує її власникові право на обов'язкові виплати фіксованих дивідендів, але не дає йому права голосу на загальних зборах акціонерів.

Альтернативна вартість (альтернативні витрати) – вартість, що визначається тією кількістю інших товарів, від яких відмовилися на користь одержання додаткової одиниці певного товару. Властивість рідких економічних благ, що виражається через кількість інших економічних благ, від яких необхідно відмовитися, щоб одержати певне благо. Альтернативна вартість може бути виражена через витрати інших благ чи грошей для обміну або через витрати виробничих благ і часу на виробництво цього блага. Ціна – найбільш поширена форма альтернативної вартості в ринковому господарстві. Витрати часу –найбільш універсальна форма альтернативної вартості.

Амортизація – поступове перенесення вартості засобів праці на вироблений продукт внаслідок фізичного і морального зношування.

Анархія виробництва – неорганізованість, хаотичність суспільного господарства, що розвивається за умов стихійної дії економічних законів.

Антитрестовське законодавство – законодавчі акти, прийняті державою для регулювання процесу централізації капіталу шляхом утворення монополістичних об'єднань, що перешкоджають вільній конкуренції.

Аудитор – посадова особа, що перевіряє фінансово-господарську діяльність акціонерних товариств.

Аукціон – форма організації торгівлі товарами, які характеризуються яскраво вираженими індивідуальними властивостями, публічний торг.

Багатство:

– речовинне (матеріальне) багатство суспільства – сукупність матеріальних ресурсів країни, яка складається з накопичених продуктів минулої праці (заводи, споруди, машини й устаткування, сировина, одяг, продукти харчування й т. ін.) і природних ресурсів, врахованих і залучених до економічного обороту;

– національне багатство – виражена в грошах сукупність матеріальних благ, які накопичені суспільством за весь період його виробничої діяльності та знаходяться у власності окремих осіб, підприємств, організацій, установ і держави, а також нематеріальні, духовні блага, які має країна; накопичений виробничий досвід людей, їхній освітній потенціал, досягнення науково-технічної думки, культурні цінності;

– нематеріальне багатство – елементи багатства суспільства, які насамперед визначають якість робочої сили; науково-технічний, освітній, культурний потенціал та потенціал здоров'я суспільства.

Баланс – рівновага; кількісний вираз відносин між сторонами будь-якої діяльності, які повинні врівноважувати одна одну (наприклад, доходи й витрати):

– банку – основний документ бухгалтерського обліку, який характеризує в грошовому еквіваленті стан ресурсів банків, джерела їхнього формування і напрямки використання, а також фінансові результати діяльності банків на початок і кінець звітного періоду.

Банк – кредитно-фінансова установа, найважливішими функціями якої є акумуляція тимчасово вільних коштів і надання їх у строкове користування у формі кредитів (позик) своїм клієнтам:

– державний – здійснює централізоване управління грошово-кредитною системою країни й проведення єдиної грошово-кредитної політики держави, координацію діяльності банків;

– інвестиційний – фінансує і кредитує на тривалий термін підприємства й галузі для вкладення капіталу в промисловість, транспорт, сільське господарство й т. ін.;

– інноваційний –здійснює кредитування (як правило, ризикове) впровадження науково-технічних розробок;

– іпотечний – надає довгострокові позички під заставу нерухомості;

– комерційний – здійснює широке коло операцій, переважно з короткострокового кредитування. Головним чином кредитує промислові, торговельні й інші підприємства та організації в основному за рахунок коштів, залучених у вигляді внесків (в Україні це, як правило, синонім недержавних банків);

– ощадний – залучає вільні кошти населення, зберігає заощадження, здійснює безготівкові розрахунки, надає кредити населенню і т. ін.;

– емісійний – центральний банк, що має монопольне право на виготовлення грошей і банкнот.

Банкнота – банківський білет, який виготовлено емісійним банком. Банкнота є безстроковим борговим зобов'язанням центрального банку. На сьогодні – основний вид паперових грошей.

Бартер – безпосередній обмін одного товару на іншій.

Бартерна торгівля – товарообмін, здійснюваний без грошей шляхом обміну одних товарів на інші безпосередньо за допомогою їхньої грошової оцінки.

Безробіття – соціально-економічне явище, за якого частина економічно активного населення не може використовувати свою робочу силу:

– вимушене часткове – безробіття, що охоплює працівників з неповним робочим днем чи неповним робочим тижнем;

– застійне – безробіття, що виникає тоді, коли зайва робоча сила використовується у виробництві, яке реально вимагає меншої кількості праці. Охоплює осіб з великою нерегулярністю занять (наприклад, осіб, що були змушені працювати неповний робочий день та ін.);

– сезонне – виникає в результаті залежності певних видів праці від пори року (сільське господарство, водний транспорт, будівництво й т. ін.);

– структурне – пов’язане з нестачею виробничих потужностей, неможливістю знайти роботу внаслідок статево-вікових особливостей, національності, недостатньої кваліфікації тощо;

– технологічне – різновид структурного безробіття; виникає через заміну частини робочої сили машинами й новими технологіями під впливом НТП. Робітників то відштовхують, то залучають в більш значній кількості, в результаті чого кількість працівників збільшується, хоча в постійно спадній пропорції порівняно з масштабом виробництва. Перенаселення існує тут у плинній формі. Форма безробіття, обумовлена зростанням відношення с/V, нерівномірністю розвитку галузей і районів;

– фрикційне є результатом добровільної зміни місця роботи й недосконалої технологічної організації функціонування ринку робочої сили;

– економічно зумовлене – виникає за умов негнучкої ціни робочої сили, тобто за наявності фіксованої заробітної плати.

“Бик” – біржовий спекулянт, що купує цінні папери (чи товари) з метою їхнього перепродажу під час зростання їх курсу.

Бізнес – підприємницька діяльність; справа, заняття, що є джерелом збагачення.

Білет державної скарбниці – паперові гроші, що випускаються державою (скарбницею), як правило, для покриття бюджетного дефіциту.

“Білі комірці” – професійна група найманих робітників, що виконують переважно не фізичну, а розумову працю. До “білих комірців” не належать, як правило, вищий управлінський персонал, професійна еліта (“золоті комірці”).

Біржа – регулярно функціонуючий і організаційно оформлений оптовий ринок, на якому відбувається торгівля товарами, цінними паперами чи валютою (від лат. bursa – гаманець):

– валютна – ринок іноземної валюти;

– товарна – регулярно функціонуючий ринок масових, однорідних, переважно сільськогосподарських і сировинних товарів, де торгівля ведеться за зразками чи встановленими стандартами;

– праці – установа, що регулярно здійснює посередницькі операції на ринку робочої сили;

– фондова – постійно діючий організований ринок цінних паперів;

– ф'ючерсна – сучасний різновид товарної біржі, на якій укладають ф'ючерсні угоди, тобто угоди з купівлі-продажу партій товарів (чи цінних паперів) на термін з постачанням і оплатою їх у майбутньому за цінами, зафіксованими на момент укладання угоди. Багато таких угод має чисто спекулятивний характер.

Біржові індекси – відносні цифрові показники, що відображають сукупну інформацію про динаміку курсів окремих цінних паперів, які котируються на фондовій біржі.

Біржові спекулянти – учасники біржових угод, які мають прибуток з різниці між курсами цінних паперів на момент укладання й виконання угоди.

Біржові фахівці – найбільш універсальні посередники фондової біржі, що спеціалізуються на торгівлі певними видами цінних паперів, поєднуючи функції дилера і брокера.

Блага – річ чи послуга, здатні задовольнити потреби людини:

– матеріальні – блага, що безпосередньо задовольняють життєво важливі потреби людини (їжа, одяг, житло та ін.), а також усі права на володіння, використання матеріальних речей чи одержання з них користі, чи одержання від них користі в майбутньому (земля, вода, будинки, продукція сільського господарства, видобувної та обробної промисловості, авторські права тощо);

– нематеріальні:

– внутрішні – те, що дано людині природою чи те, що людина розвиває в собі з власної волі (мускульна сила, здоров'я, знання, професійна майстерність);

– зовнішні – усе, що зовнішній світ надає людині для задоволення її потреб (наприклад, ділові зв'язки, репутація, які використовуються для придбання матеріальних благ).

Брокер – посередник при укладанні угод на біржах, що діє з доручення клієнтів і за їхній рахунок, одержуючи за посередництво певну винагороду, яка називається куртажем.

Будова капіталу – співвідношення втілених у засобах виробництва й робочій силі частин функціонуючого у виробництві капіталу:

– органічна – вартісна будова капіталу (c/V), обумовлена його технічною структурою. Відбиває зміни в технічній структурі;

– вартісна – відношення вартості постійного капіталу до вартості змінного;

– технічна – відношення маси засобів виробництва до кількості робітників, необхідних для обслуговування цих засобів.

Бюджет – кошторис доходів і витрат держави, установи, сім'ї, окремої особи на певний строк (наприклад, на рік):

– державний – річний план державних витрат із вказівкою на джерела їхнього фінансового покриття, що охоплює витрати й доходи не тільки центрального уряду, але й влади всіх рівнів.

Валова продукція – продукція господарської одиниці (підприємства), що надходить через економічний оборот у продуктивне і непродуктивне споживання.

Валюта – грошова одиниця країни (в Україні – гривня, в Росії – рубль, в США – долар і т. ін.) та її тип (золота, срібна, паперова); кошти на рахунках, паперові гроші, монети, векселі, чеки, використовувані в міжнародних розрахунках.

Валютний курс – ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої країни.

Вартість товару “робоча сила” – вартість життєвих засобів, необхідних для існування робітника, підтримки нормальної трудової діяльності, утримання його родини, задоволення культурних потреб, покриття витрат на освіту й професійну підготовку.

“Ведмідь” – біржовий спекулянт, що одержує дохід за падіння вартості цінних паперів. Укладає термінові угоди на цінні папери, які сподівається придбати на момент виконання угоди за нижчою ціною.

Вексель – безумовне письмове боргове зобов'язання, що має чітко встановлену законом форму. Вексель дає його власникові безперечне право після настання строку вимагати від боржника сплати означеної у векселі грошової суми. Розрізняють два основних види векселів: простий і переказний.

Вивіз (експорт) капіталу – одна з форм міжнародних економічних відносин. Здійснюється приватними особами, фірмами, державою.

Виробничі відносини – сукупність економічних відносин між людьми в процесі суспільного виробництва. Виробничі відносини виражають відносини власності.

Витрати виробництва – виражені у фізичних одиницях чи у грошах витрати виробничих факторів, отриманих послуг і соціальних витрат (робоча сила, засоби виробництва, матеріали, ремонт, транспортування, продаж, соціальне страхування й т. ін.), що використовуються під час виробництва продукції і послуг:

– валові – загальна сума витрат виробництва, що враховує постійні й змінні витрати;

– непрямі – вид витрат (амортизація, орендні платежі, витрати на цехове й загальнозаводське управління, продаж і збут тощо), що розподіляються по окремих вироблених продуктах пропорційно якомусь спеціально відібраному показнику (відсоток чи ставка від прямої заробітної плати, відпрацьовані машино-години, вартість прямих матеріалів та ін.);

– змінні – витрати, що змінюються зі зміною обсягу виробництва;

– постійні – витрати, що не змінюються зі зміною обсягу виробництва, не залежать від кількості виробленої продукції;

– граничні – додаткові витрати на виробництво кожної нової одиниці продукції;

– прямі – витрати, що безпосередньо належать до певного виду продукції;

– середні – витрати на одиницю виробленого товару.

Витрати обігу – витрати, пов'язані зі здійсненням купівлі-продажу товарів:

– додаткові – витрати, викликані необхідністю продовження виробничих процесів у сфері обігу (витрати на транспортування, розфасовку, упакування, збереження),

– чисті – витрати, обумовлені необхідністю здійснення процесу реалізації товарів (оплата праці торговельних працівників, ведення торговельної документації, реклама й т. ін.).

Вільні економічні зони – спеціальні території з пільговим валютно-фінансовим і податковим режимами. На таких територіях заохочується спільна з іноземними капіталами діяльність.

Власність – відносини, що виникають між людьми з приводу присвоєння матеріальних благ, – відносини між людьми з приводу володіння, використання і розпорядження матеріальними благами;

– акціонерна – власність акціонерного товариства, що включає спільну часткову власність його акціонерів, резервний капітал і нерозподілений прибуток;

– буржуазна – в її основі знаходиться приватна власність на засоби виробництва й наймана праця;

– державна – власність, головним чином, на такі об'єкти, діяльність яких впливає на функціонування всього народного господарства країни чи її великих регіонів. Функція державної власності – захистити життєво важливі для всієї економіки об'єкти від ринкових коливань і соціальних конфліктів. Суб'єктами державної власності є: а) держава загалом; б) регіон; в) місцеве адміністративно-територіальне утворення – район, місто, селище тощо;

– економічний зміст – відносини, що складаються в суспільстві між суб'єктами власності з приводу об'єктів власності (виробництво, розподіл, обмін, споживання);

– індивідуальна – особисте надбання громадянина, використовуване для задоволення матеріальних і духовних потреб, самостійного ведення господарства й іншої, не забороненої законом, діяльності; власність одного власника, ґрунтується на його особистій праці й праці його родини;

– інтелектуальна – власність на результати розумової діяльності у сфері науки, виробництва, мистецтва, літератури у вигляді патентів, авторських посвідчень, творів мистецтва тощо;

– колективна – матеріальні блага, привласнені колективом людей і використовувані ними (колективом) у своїх інтересах;

– об'єкт власності – те, що привласнюється. Насамперед матеріально-речовинні елементи суспільного багатства, засоби виробництва й результати виробництва – продукти праці;

– право власності – відображення існуючих у суспільстві відносин власності в юридичних законах, що регулюють норми поведінки людей щодо об'єктів власності;

– приватна – власність громадянина, підприємства, що мають право вільно володіти й використовувати і розпоряджатися нею. Присвоєння приватним власником засобів виробництва й результатів праці та використання їх у своїх інтересах;

– рабовласницька – в її основі право власності рабовласника на засоби виробництва й на особистість безпосереднього виробника – раба;

– суспільна – матеріальні блага, привласнені суспільством загалом (усім народом) і використовувані ним в інтересах усього суспільства;

– сукупність прав власності – обумовлені законами держави правила, що регулюють норми поведінки людей у суспільстві з приводу об'єктів власності (володіння, розпорядження, використання тощо), яких вони (люди) повинні дотримуватися або мають нести відповідальність у разі їхнього недотримання;

– суб'єкт власності – той, хто привласнює, володіє, розпоряджається, використовує об'єкти власності. Ними можуть бути окремі громадяни, родини, колективи, держава й інші економічні суб'єкти;

– феодальна – в її основі право власності феодала на землю й особистість безпосереднього виробника – селянина. Але на відміну від рабів, селяни мали елементи власності – свій земельний наділ, знаряддя праці;

– юридична форма – з появою (виникненням) держави приналежність об'єктів власності тим чи іншим суб'єктам набуває юридичного, правового оформлення.

Властивості товару – характерні риси, що притаманні тільки товару порівняно з іншими видами благ:

– вартість – суспільна праця, опредметнена в товарі;

– мінова вартість – здатність товару обмінюватися на інший товар у певному кількісному співвідношенні;

– номінальна вартість – грошова сума, зазначена на товарі;

– реальна вартість – вартість товару, виражена в незмінних цінах;

– споживча вартість – здатність товару задовольняти ту чи іншу людську чи суспільну потребу.

Гранична корисність – корисність останньої одиниці кожного блага, тобто одиниці, що задовольняє найменш нагальну потребу.

Граничний виторг (граничний дохід) – приріст виторгу (доходу), одержаного продавцем від продажу додаткової одиниці продукції.

Двоїстий характер праці – суспільна властивість людської праці. Праця, за допомогою якої створюється товар, є за своїм характером, з одного боку, конкретною (створює споживчу вартість), а з іншого боку – абстрактною (створює вартість).

Дебет – ліва сторона бухгалтерських рахунків. В активних рахунках дебет означає збільшення сум, що враховуються, а в пасивних рахунках –зменшення.

Девальвація (ревальвація) – офіційне зменшення (збільшення) золотого вмісту грошової одиниці чи зниження курсу національної валюти щодо золота, срібла, будь-якої іноземної валюти.

Делістинг – процедура позбавлення компанії права на продаж своїх цінних паперів на фондовій біржі, вилучення з біржового обороту цінних паперів конкретного емітента.

Демпінг – продаж фірмою товарів за рубіж за цінами нижчими за витрати виробництва або за цінами нижчими за внутрішні ціни.

Депозит (внесок) – кошти чи цінні папери, віддані на збереження до фінансово-кредитних чи банківських установ. Поняття “депозит” як таке має кілька значень: поряд із внесками в банках та інших кредитно-фінансових інститутах, воно може означати також цінні папери, передані на збереження в кредитно-фінансові інститути; внески під оплату мита, зборів, податків і т. ін.

Депозитний сертифікат – документ, що є зобов'язанням банку з виплати розмішених у ньому депозитів, право вимоги за яким може переходити від однієї особи до іншої.

Державний борг – накопичена заборгованість державних органів.

Державні фінанси – сукупність державного бюджету, місцевих бюджетів і позабюджетних фондів.

Дефіцит – перевищення витрат над доходами:

– державного бюджету – перевищення витрат бюджету над його доходами.

Дефлятор ВНП – індекс цін, застосовуваний для коригування номінального ВНП з урахуванням інфляції чи дефляції й одержання на цій основі обсягу реального ВНП

Дефляція – негативна інфляція чи зниження загального рівня цін, обумовлене зменшенням грошової маси в обігу шляхом вилучення частини надлишкових (порівняно з потребами грошового обігу) паперових грошей. Дефляція може здійснюватися шляхом підвищення податків, дисконтної ставки банків, скорочення бюджетних витрат, стимулювання скорочення кредитів, зростання заощаджень тощо.

Диверсифікація – проникнення капіталу у сфері, що не мають прямого виробничого зв'язку і функціональної залежності від основної галузі діяльності; поширення господарської діяльності на нові сфери (розширення номенклатури продукції, видів наданих послуг і т. ін.).

Дивіденд – дохід, виплачуваний за акціями; частина чистого прибутку акціонерного товариства.

Дизажіо – зниження курсу акції порівняно з її номіналом.

Дилер – біржовий посередник, що веде операції з цінними паперами від свого імені та за свій рахунок (на Лондонській фондовій біржі називається джобер); – підприємець, що торгує вроздріб продукцією, яку він закупив оптом.

Дисконтування – обчислення сьогоднішнього аналога вартості майбутніх доходів чи витрат. Використовується для порівняння витрат і доходів, що можуть бути отримані від тих чи інших варіантів вкладення капіталу через певний термін за певної норми позичкового відсотка. Порівняння нинішніх витрат і майбутніх доходів.

Диференціація продукту – особливості продукту, що обумовлюють відносно стійкі переваги покупців, які віддають їх одним видам взаємозамінної продукції порівняно з іншими.

Добровільні експортні обмеження – квота, введена іноземною державою на експорт товарів.

Додаткова вартість – надлишок вартості, створений працею найманого робітника понад вартість його робочої сили; – різниця між вартістю товару і витратами на його виробництво:

– абсолютна – створюється або шляхом прямого подовження робочого дня, або шляхом збільшення інтенсивності праці за незмінної величини робочого дня;

– відносна – виникає в результаті зростання продуктивності праці в галузях, у яких виробляються предмети споживання, що знижує їхню вартість і, як наслідок, вартість робочої сили;

– надлишкова – різновид відносної додаткової вартості. Виникає на окремих підприємствах у результаті впровадження нової техніки, технології. Зникає, як тільки ці нововведення стають надбанням більшості підприємств.

Додатковий продукт – частина сукупного суспільного продукту, створюваного безпосередньо виробниками у сфері матеріального виробництва понад необхідний продукт.

Додатковий робочий час – час виробництва додаткової вартості, додаткового продукту, створюваного робітниками сфери матеріального виробництва.

Дотація – асигнування з держбюджету на покриття збитків, збалансованість бюджетів, оздоровлення підприємств, підтримку інфраструктури.

Економічна ефективність – результативність, зафіксована як співвідношення між масою витрат праці й масою продуктів, отриманих за допомогою цих витрат (співвідношення результатів і витрат).

Економічна політика – система заходів, здійснюваних суспільством (державою) з організації процесу відтворення на основі використання економічних законів, узгодження економічних інтересів.

Економічна родючість ґрунту – родючість, що виникає під впливом високої землеробської культури, ретельної обробки ґрунту, раціональної зміни культур, меліорації, систематичного внесення органічних і мінеральних добрив.

Економічна система – сукупність економічних відносин і регулюючих інститутів (правил, норм, законів), що виконують функцію розміщення і використання економічних ресурсів для виробництва, розподілу, обміну й споживання благ для задоволення різноманітних потреб людей. Розрізняють такі види економічних систем залежно від: переваг форм власності (приватна, колективна); переваг регулюючого механізму (ринкова, централізовано-керована). Основні види економічних систем: первісна, рабовласницька, феодальна, капіталістична й соціалістична.

Економічне зростання – збільшення обсягів створених за певний період товарів і послуг:

– екстенсивне – економічне зростання за рахунок залучення додаткових факторів виробництва;

– інтенсивне – економічне зростання, що здійснюється за рахунок застосування більш досконалих факторів виробництва і технологій.

Економічні закони – об'єктивні, істотні, стійкі зв'язки та взаємна залежність економічних явищ у процесі виробництва, розподілу, обміну й споживання матеріальних благ.

Експлуатація – використання, одержання вигоди за рахунок привласнення результатів чужої праці.

Експорт – вивіз товарів чи капіталів за кордон.

Експортні субсидії – заходи стимулювання експорту товарів шляхом уведення певних пільг.

Еластичність попиту – ступінь зміни попиту під впливом того чи іншого фактора (еластичність попиту за ціною, за доходом).

Еластичність пропозиції – ступінь зміни пропозиції під впливом того чи іншого фактора (наприклад, ціни).

Ембарго – заборона (на ввіз чи вивіз товарів).

Емітент – держава, організація, підприємство, установа, що випускає в оборот цінні папери.

Зайнятість – рівень зайнятості, розрахований як частка працюючих осіб у загальній чисельності робочої сили, характеризує ступінь участі працездатного населення в суспільній праці.

Закон попиту – залежність (зворотна) між ціною і кількістю товару, який буде куплено.

Закон пропозиції – залежність між ринковими цінами й тією кількістю товару, який за таких цін буде вироблено й поставлено на продаж.

Закон спадної віддачі – приєднання до фіксованої кількості одного ресурсу (наприклад, устаткування) додаткових одиниць іншого змінного ресурсу (наприклад, праці), починаючи з певного моменту, що призводить до зменшення кількості продукту, одержуваного в результаті залучення кожної одиниці цього ресурсу, і підвищення собівартості одиниці продукції.

“Закон” спадної родючості ґрунту – становище, відповідно до якого кожне додаткове вкладення капіталу й праці в певне ділянку землі нібито супроводжується меншим ефектом, ніж попередні вкладення. Згодом цей закон був трансформований у закон спадної продуктивності (віддачі) додаткових витрат узагалі.

Заробітна плата (“ціна” робочої сили) – перетворена форма вартості товару “робоча сила”. Форма розподілу фонду особистого споживання між працівниками:

– відрядна – форма оплати праці, що залежить від кількості та якості праці;

– номінальна – заробітна плата в грошовому еквіваленті. Характеризує рівень заробітної плати поза зв'язком з цінами на товари й послуги;

– погодинна – форма оплати праці працівника за певний період робочого часу (година, день, тиждень, місяць);

– реальна – показує, яку кількість предметів споживання й послуг можна придбати на отриману грошову заробітну плату. Визначається номінальною заробітною платою, рівнем цін на товари й послуги, обсягом стягнутих податків, штрафів і т. ін.

Засновництво (грюндерство) – діяльність з організації акціонерних товариств.

Засновницький прибуток – прибуток, отриманий засновниками акціонерного товариства у вигляді різниці між сумою, отриманою від продажу акцій, і коштами, дійсно вкладеними в це товариство.

Засоби виробництва – сукупність засобів і предметів праці, використовуваних людьми в процесі виробництва матеріальних благ.

Засоби праці – усе те, за допомогою чого люди впливають на предмет праці (машини й устаткування, інструменти й прилади, виробничі будинки й споруди, засоби переміщення вантажів, засоби зв'язку). Загальним засобом праці є земля.

Змішана економіка – економічна система, в якій розподіл основної частини економічних ресурсів і функціонування підприємств регулюється через механізм ринку, що доповнюється системою централізованого державного регулювання і контролю при здійсненні грошової, фіскальної та соціальної політики. Характеризується співіснуванням різних історичних форм господарства.

Зовнішній ефект від виробництва – вплив виробництва товарів (послуг) на осіб, які безпосередньо не беруть участь у продажу, купівлі чи використанні певних товарів.

Золотий запас – державний фонд золота в зливках і монетах, що зберігається в центральному емісійному банку чи казначействі країни.

Золотий паритет – встановлення валютного курсу на основі співвідношення вагової кількості золота, що міститься в грошовій одиниці.

Золото – хімічний елемент; шляхетний метал; специфічний товар, природні властивості якого (однорідність, подільність, здатність зберігатися, портативність – велика вартість за невеликого обсягу та маси) зробили його найбільш придатним для функціонування як загального еквівалента вартості всіх інших товарів, тобто грошей; – товар, споживча вартість якого полягає в здатності виражати й вимірювати вартість всіх інших товарів.

Імперіалізм – стадія капіталізму, що характеризується зміною вільної конкуренції пануванням монополій, переходом головної ролі в економічних відносинах від промислового до фінансового капіталу, формуванням світової капіталістичної системи господарства.

Інвестиції – потік нового капіталу, що додається протягом року до запасу капіталу, вкладення капіталу в галузі економіки всередині країни й за кордоном; – сукупність товарів, що купуються підприємствами чи приватними особами для збільшення накопиченого капіталу.

Інвестиційні торги – продаж акцій підприємства; викуп орендованого майна. Право викупу надане трудовим колективам або підприємствам, що уклали договір оренди, якщо в договорі визначені терміни, обсяг, порядок і умови внесення викупу.

Індекс – відносний показник зростання чи зниження одиничних чи агрегованих економічних параметрів. Використовується для вивчення стану економіки та її динаміки (наприклад, індекс цін, індекс економічного зростання й т. ін.):

– вартості життя – індекс розрахункових цін і тарифів фіксованого набору товарів і послуг, які споживають певні категорії населення.

Індексація доходів – встановлений державою механізм збільшення грошових доходів і заощаджень громадян у зв'язку із зростанням цін з метою підтримки купівельної спроможності населення.

Інтенсивність праці – ступінь напруженості праці. Вимірюється кількістю праці, витраченої працівником у процесі виробництва за одиницю часу.

Інфляція – процес знецінення грошей, за якого купівельна спроможність грошової одиниці зменшується. Супроводжується зростанням загального рівня цін на товари й послуги. Основним показником, що характеризує інфляцію, є коефіцієнт інфляції, виражений у відсотках.

Іпотека – застава нерухомості (землі, будівель) з метою одержання довгострокового кредиту.

Історична школа – напрямок у політекономії. Виник в середині XIX ст. у Німеччині. Його представники вбачали завдання політекономії в описуванні господарських явищ, заперечуючи загальні для всіх країн економічні закони.

Капітал – суспільні відносини, економічна категорія; – самозростаюча в процесі руху вартість, що приносить додаткову вартість; – необхідний фактор виробництва, що має як грошову, так і матеріально-речовинну форму, презентовану необхідними засобами виробництва:

– акціонерний – капітал акціонерного товариства, утворений за допомогою об'єднання коштів багатьох фізичних та юридичних осіб через продаж їм цінних паперів (акцій та облігацій), а також за рахунок капіталізації одержуваного прибутку;

– змінний – частина капіталу, що витрачається на покупку робочої сили й збільшується в процесі виробництва на величину додаткової вартості;

– обігу – капітал, що витрачається торговцем на закупівлю товарів у промисловця (чи іншого торговця) з метою їх перепродажу;

– оборотний – частина продуктивного капіталу (витраченого на сировину, матеріали, робочу силу), вартість якого переноситься на знов створений продукт цілком і повертається до капіталіста в грошовій формі наприкінці кожного кругообороту;

– основний – частина продуктивного капіталу (витрати на машини й устаткування, будинки, споруди), вартість якого переноситься на знов створений продукт частинами й повертається до капіталіста в грошовій формі поступово, у міру зношування, протягом ряду кругооборотів, тобто в процесі амортизації;

– позичковий – грошовий капітал, наданий його власником у позику іншим особам на умовах повернення й плати у формі відсотка;

– постійний – частина капіталу, втілена в засобах виробництва; переноситься на вартість готової продукції без зміни величини;

– статутний – капітал, розмір якого зафіксовано у статуті акціонерного товариства чи підприємства і який формується з внесків засновників, виторгу, отриманого від продажу акцій і відрахувань з прибутку підприємств;

– торговельний – частина капіталу, що функціонує у сфері обігу, використовується для реалізації товарів, переміщення їх від виробника до споживача;

– фіктивний (фондовий) – капітал, презентований цінними паперами, що дають право їхнім власникам на певний дохід;

– фінансовий – монополістичний промисловий капітал, що злився з монополістичним банківським капіталом.

Капіталізація доходів – перетворення додаткової вартості, у тому числі рентних доходів, на капітал (у тому числі банківський), з метою його збільшення.

Капіталізм – соціально-економічна система, в якій розвиток продуктивних сил здійснюється у формі й під контролем капіталу. Поєднання робочої сили із засобами виробництва відбувається шляхом купівлі-продажу особисто вільної робочої сили. Товарно-грошові відносини мають загальний характер. Основною структурною одиницею є капіталістичне підприємство, яке максимізує прибуток в умовах ринкової конкуренції. Капітал і наймана праця утворюють дві сторони основних економічних відносин.

Капіталіст – особа, що одержує дохід від власності на капітал у вигляді позичкового відсотка чи орендної плати – капіталіст-власник; – особа, що використовує власний чи позиковий капітал з метою одержання прибутку чи підприємницького доходу – капіталіст-підприємець.

Касові операції – операції комерційного банку з приймання та видачі клієнтам наявних грошових знаків а також їхнього зберігання.

Касові угоди – угоди на біржі за готівку, коли товар реально переміщується від продавця до покупця.

Квота – кількісне чи вартісне обмеження.

Кількісна теорія грошей – напрямок розвитку кількісної теорії грошей і цін, що припускає систематичні зміни швидкості обігу грошей і реальних доходів аналогічно до змін кількості грошей, що знаходяться в обігу, і рівня цін.

Коефіцієнт еластичності – показник, що відображає відносну зміну будь-якої величини під впливом певних факторів.

Коефіцієнт еластичності попиту – показник, що відображає відносну зміну величини попиту під впливом відносної зміни ціни товару. Визначається як частка від поділу зміни кількості купленого товару (у %) на зміну ціни (у %).

Коефіцієнт еластичності пропозиції – показник, що відображає відносну зміну величини пропозиції під впливом відносної зміни ціни товару. Визначається як частка від поділу зміни кількості виробленого товару (у %) на зміну ціни товару (у %).

Колонія – країна чи територія, що знаходиться під владою іноземної держави (метрополії), позбавлена економічної чи політичної самостійності.

Компанія – підприємство, фірма, організація, форма організації підприємницької діяльності, за якої двоє чи більше людей є співвласниками підприємства.

Конвертованість валюти – здатність національних грошей обмінюватися на гроші інших країн:

– вільна – обмін національної грошової одиниці на гроші інших країн, здійснюваний без будь-яких обмежень для всіх категорій власників грошей і при здійсненні усіх видів зовнішньоекономічних операцій;

– внутрішня – можливість громадян і юридичних осіб певної країни вільно купувати й продавати валюту інших країн за національні гроші;

– зовнішня – можливість іноземних держав, громадян і фірм вільно купувати й продавати національну валюту.

Конкуренція – змагання, боротьба (суперництво) економічних суб'єктів за реалізацію власного економічного інтересу без урахування економічних інтересів інших економічних суб'єктів. Наприклад, конкуренція виробників за найбільш вигідні сфери вкладення капіталу, ринки збуту, джерела сировини. Конкуренція осіб найманої праці за одержання робочого місця, за більш високу заробітну плату, за кращі умови праці. Конкуренція між покупцями за одержання товару за більш низьку ціну. Механізм стихійного регулювання пропорцій у ринковому господарстві:

– вільна – конкуренція періоду становлення й розвитку капіталізму (ХVIII і XIX ст., за винятком його останньої третини). Ринкова ціна складалася під впливом стихійних сил, що формують попит та пропозицію. Конкурентні ринкові сили переважали над регулюючими з боку феодальних цехів і держави. Головним методом конкурентної боротьби була цінова конкуренція;

– внутрішньогалузева – боротьба між підприємцями однієї галузі за одержання надлишкового прибутку, як правило, за рахунок більш низьких витрат виробництва;

– досконала – абстрактна теоретична модель, що описує функціонування ідеальної децентралізованої економічної системи, у якій відсутня можливість впливати на загальний рівень ринкової ціни з боку будь-якого виробника, продавця чи покупця;

– за умовами продажів – одна з форм нецінових методів ведення конкурентної боротьби, під час якої використовують різноманітні засоби для стійкого залучення покупців до своїх товарів,

– міжгалузева – боротьба між підприємцями різних галузей за найбільш вигідні сфери вкладення капіталу, які дозволяють одержувати протягом певного періоду надлишковий прибуток. Здійснюється шляхом переливу капіталів з галузей з низькою нормою прибутку в галузі з більш високою;

– монополістична – конкуренція за умов наявності зовнішніх обмежень з боку монополій;

– недосконала – конкуренція, за якої окремі виробники мають можливість впливати на рівень ринкової ціни;

– нецінова – використання нецінових методів ведення конкурентної боротьби: поліпшення якості і дизайну продукту, поліпшення умов продажу продукту, реклама, надання послуг з експлуатації проданої продукції;

– продуктова – одна з форм нецінового методу ведення конкурентної боротьби. Полягає в тому, що виробник прагне захопити частину галузевого ринку конкурента шляхом випуску нового асортименту товарів і підвищення їх якості;

– цінова – один з методів конкурентної боротьби. Полягає в тому, що окремий виробник для залучення покупців може знизити ціну на свій товар, але не може вплинути на загальний рівень ринкової ціни.

Конкурсний відбір – продаж власності фізичним чи юридичним особам, плани яких за висновком конкурсної відбірної комісії найбільше відповідають умовам використання власності, висунутим при оголошенні про її продаж.

Консалтинг – консультування підприємств, фірм, організацій з різних економічних питань.

Контракт – договірна угода між двома суб'єктами (державою та корпорацією, двома чи декількома корпораціями) про виробництво й постачання певної кількості товарів за узгодженою ціною на певний строк.

Контрольний пакет акцій – частка капіталу акціонерного товариства, що забезпечує його власнику більшість голосів на зборах акціонерів і, як наслідок, дає фактичний контроль над акціонерним товариством.

Концентрація виробництва – процес зосередження виробництва на великих і найбільших підприємствах.

Концентрація капіталу – процес зростання капіталу за рахунок нагромадження, тобто перетворення частини додаткової вартості на капітал.

Концерн – багатогалузевий комплекс підприємств і організацій, характерною рисою якого є збереження за структурними одиницями, що входять до концерну, господарської самостійності та статусу юридичної особи при фінансовому контролі з боку головної (холдингової) компанії.

Кооператив – добровільно організоване об'єднання громадян, що об'єднують у спільне майно належні їм грошові, матеріальні, інтелектуальні й інші ресурси чи використовують орендоване майно для спільного виробництва продукції чи надання послуг.

Кооперація – стадія в розвитку капіталізму, заснована на внутрішньовиробничому поділі праці; – форма організації праці, за якої багато осіб спільно беруть участь у тому самому чи різних, але пов'язаних між собою, процесах праці; – сукупність добровільно об'єднаних економічних структур з метою досягнення спільних економічних результатів:

– виробнича – вид кооперації, що поєднує виробників для спільного виробництва.

– споживча – система, що поєднує кооперативи у сфері обігу. Вид кооперації, що поєднує масових споживачів (робітників, службовців, селян, ремісників та ін.) для спільних закупівель товарів, почасти для виробництва споживчих товарів з наступним їх продажем як своїм членам, так і населенню.

Корпорація – форма організації підприємств на спільному виробничому, науковому, комерційному й іншому видах діяльності з делегуванням окремих повноважень кожному учаснику; синонім акціонерного товариства.

Корупція – зрощування державних структур зі структурами злочинного світу в сфері економіки; підкуп і продажність суспільних та політичних діячів.

Котирування – встановлення курсу іноземних валют, цінних паперів чи цін товарів на біржах відповідно до чинних законодавчих норм і сформованої практики:

– цінних паперів – визначення їхньої ринкової ціни на біржових торгах шляхом порівняння цін пропозиції і попиту.

Кредит – права сторона бухгалтерських рахунків. В активних рахунках запис у кредит показує зменшення, а в пасивних – збільшення коштів.

Кредит – форма довірчих відносин між двома сторонами, одна з яких виступає позичальником, а інша – кредитором, із приводу надання кредитором позичальникові грошової чи товарної позички на певний строк із зобов'язанням повернення і за умови сплати відсотка:

– банківський – кредит, наданий банками, спеціальними кредитними установами позичальникам у вигляді грошових позичок;

– державний – кредит, наданий населенням (домашніми господарствами) і господарськими структурами своїй державі;

– іпотечний – надання грошових позичок під заставу нерухомості;

– комерційний – кредит, наданий одним підприємством іншому у вигляді продажу товарів з відстрочкою платежу. Такий кредит супроводжується видачею векселя;

– міжнародний – кредит, наданий однією державою іншій, міжнародною кредитно-фінансовою організацією якій-небудь державі чи на рівні інституціональних структур;

– споживчий – кредит, наданий магазинами, банками, спеціальними кредитними установами приватним особам для покупки товарів тривалого користування або у формі продажу товарів з відстрочкою платежу, або у формі грошової позички.

Кредитна картка – грошовий документ, виданий банком чи компанією для оплати товарів і послуг.

Кредитна система – сукупність кредитно-розрахункових відносин, форм і методів кредитування чи сукупність кредитно-фінансових інститутів.

Крива байдужості – крива, що відображає поєднання змінюваної кількості двох різних благ за умов, коли їхня загальна корисність для споживача залишається незмінною. Оскільки корисність двох благ однакова в будь-якій точці, споживачеві “байдуже”, яку точку кривої він обере. Показує весь різноманітний набір товарів (х та у), що характеризує можливі рівні корисності.

Крива попиту – графічне зображення закону попиту, що показує функціональну залежність кількості купленого товару, яку покупці хочуть і можуть придбати, від його ціни.

Крива пропозиції – графічне зображення закону пропозиції, що відображає функціональну залежність кількості виробленого товару від ціни.

Криза – фаза відтворювального циклу, під час якої відбувається насильницьке відновлення порушених у ході розвитку економіки пропорцій відтворення. Виявляється в абсолютному падінні виробництва, недовантаженні виробничих потужностей, зростанні безробіття, порушеннях у кредитно-грошовій і валютно-фінансовій сферах і т. ін.

Кругооборот капіталу – рух капіталу через сфери виробництва й обігу з послідовною зміною функціональних форм (грошової, продуктивної, товарної).

Курс акцій – ціна, за якою продають і купують акції. Прямо залежить від виплачуваного за акцією дивіденду й обернено – від ставки позичкового відсотка. Зазнає впливу багатьох інших факторів економічного, політичного і психологічного характеру.

Курс цінних паперів – ціна, за якою цінні папери продають і купують на фондовому ринку. Теоретично прямо залежить від доходу, одержуваного за цінним папером, і обернено – від ставки позичкового відсотка. У реальному житті зазнає на собі вплив безлічі різноспрямованих факторів.

Латифундія – велике землеробське господарство-маєток, у якому використовується праця рабів, колонів, а згодом і найманих працівників. Були поширені в Римській імперії, у наш час – у деяких країнах Латинської Америки й Африки.

Лідерство в цінах – один з методів конкурентної боротьби на олігополістичному ринку. Найбільші фірми галузі встановлюють ціну на продукцію, а дрібні фірми ідуть за лідером у разі зміни своїх цін.

Лізинг – придбання банком дорогих машин і устаткування і подальше надання їх в оренду промисловим компаніям. Об'єктом лізингової угоди найчастіше є верстати, літаки, вантажні судна, ЕОМ, автомашини. Орендар періодично (раз на місяць, на квартал) сплачує внески, за рахунок яких відбувається погашення вартості устаткування й забезпечується прибуток установи, що кредитує угоду.

Ліквідність – можливість швидкого “перетворення” будь-яких цінностей (матеріальних, фінансових) на гроші без втрат для їхнього власника:

– цінного папера – здатність цінного папера до легкої реалізації, до перетворення на готівку.

Лістинг – процес допуску цінних паперів конкретного емітента до участі в біржових операціях.

Ліцензія – юридичний документ, що надає право на певний вид підприємницької діяльності, на виробництво й реалізацію певного товару, а також надання іншій особі чи організації права використовувати захищені патентами винаходи, технологію.

Маклер – посередник при купівлі-продажу товарів чи цінних паперів, працівник біржі.

Макроекономіка – розділ економічної теорії, що вивчає функціонування всього суспільного виробництва; – метод економічного аналізу структурних властивостей економічної системи, процесу її функціонування й розвитку загалом.

Мануфактура – підприємство, засноване на поділі праці й ручній ремісничій техніці. Сприяла поглибленню суспільного поділу праці, переходу до машинного виробництва.

Маржа – різниця між курсами купівлі й продажу цінних паперів чи процентними ставками залучених і наданих кредитів.

Маржиналістська (неокласична) теорія цін – теорія, що ґрунтується на наступних принципах: розгляд попиту та пропозиції як рівнозначних ціноутворюючих факторів; – аналіз умов досягнення рівноваги попиту та пропозиції.

Маркетинг – напрямок практичної діяльності фірм-виробників з вивчення ринку.

Марксизм – система філософських, економічних та соціально-політичних поглядів, що становлять світогляд робітничого класу й робітничих мас. Наука про пізнання й перетворення світу, про закони розвитку суспільства, природи й людського мислення. Основоположники – К. Маркс і Ф. Енгельс. Теоретичними джерелами марксизму є німецька класична філософія, англійська політична економія та французький утопічний соціалізм. Теоретична основа соціал-демократичного й комуністичного руху.

Масштаб цін – грошова одиниця, зафіксована державою як одиниця виміру вартості товарів, зафіксований державний грошовий знак, узятий за одиницю виміру вартості товарів.

Матеріальне виробництво – процес створення матеріальних благ. Природна умова людського життя й матеріальна основа інших видів діяльності.

Машинна індустрія (виробництво) – найважливіша стадія розвитку матеріальної основи виробництва, заміна мануфактури фабрикою, застосування системи машин. Виникла в результаті промислової революції в другій половині XVIII ст.

Менеджер – найманий керівник, фахівець з управління.

Менеджмент – управління підприємством. Сукупність принципів, методів, засобів і форм управління виробництвом і збутом з метою підвищення ефективності та збільшення прибутку.

Меркантилізм – перша школа буржуазної політичної економії. Економічна політика періоду раннього капіталізму, заснована на активному втручанні держави в господарське життя. Здійснювалася в інтересах національних торговців, спираючись на протекціонізм.

Минула праця – праця, опредмечена в засобах виробництва. Переноситься на знов створений продукт у вартісній формі.

Мита – податок на товари, що пропускаються через кордони під час їхнього транзиту, ввозу та вивозу.

Митний збір – додаткові збори, стягнуті понад мито; найчастіше пов'язані з оплатою послуг митниці.

Митний тариф – податок, що накладається на товар під час перетину національного кордону (мито на імпорт).

Міжгалузевий баланс – частина балансу народного господарства, у якому зв'язки й пропорції національної економіки відображаються в детальному галузевому розрізі у вигляді шахової таблиці.

Мікроекономіка – частина економічної теорії, що вивчає процес індивідуального відтворення у фірмах, галузях, домашніх господарствах, а також окремі ринки товарів і ресурсів, конкретні ціни й конкретні товари й послуги.

Монетаризм – школа економічної думки, що акцентує увагу на змінах кількості грошей, що знаходяться в обігу, як функції, що визначає рівень цін, доходів і зайнятості.

Монетаристська теорія грошей – розділ економічної теорії, що вивчає процеси впливу грошей і грошово-кредитної політики на стан економіки загалом.

Монополізм – панування великих компаній у галузі.

Монополія – великі компанії (фірми, корпорації) та їх об'єднання (картелі, трести, концерни, консорціуми, конгломерати). Монополія зосереджує у своїх руках значну частину виробництва того чи іншого товару, що дозволяє їй мати панівне становище на ринку, диктувати умови споживачу аж до встановлення монопольної ціни, яка є основою монопольного надприбутку:

– абсолютна – наявність у галузі одного єдиного підприємства чи об'єднання.

Мораторій – відстрочка платежів за борговими зобов'язаннями на певний строк; – припинення боргових платежів, не обговорених строком.

Надвиробництво – значне відставання платоспроможного попиту від пропозиції товарів і послуг.

Найманий робітник – працездатна людина, позбавлена засобів виробництва й тому змушена продавати свою робочу силу на ринку.

Накладні витрати – додаткові до основних витрат витрати для забезпечення процесів виробництва і обігу; – витрати підприємств і організацій, пов'язані з їх управлінням та обслуговуванням, утримуванням та експлуатацією обладнання.

Народне господарство – історично сформована у певних межах система суспільного відтворення.

Натуральне господарство – спосіб господарювання, коли усе виробляється тільки для задоволення власних потреб.

Науково-технічна революція – корінне, якісне перетворення продуктивних сил на основі перетворення науки на головний фактор розвитку суспільного виробництва, безпосередню продуктивну силу.

Науково-технічний прогрес – взаємообумовлений розвиток науки й техніки, основа соціального прогресу.

Національний дохід – новостворена за рік вартість чи відповідна їй частина сукупного суспільного продукту в натуральній формі, одержувана після відкидання усіх матеріальних витрат на його виробництво.

“Невидима рука” Адама Сміта – кожен окремий покупець обирає товар, керуючись своєю вигодою. Врешті решт ціни підпорядковуються сукупності індивідуальних реакцій. Теоретичне положення, відповідно до якого окремий покупець бере товар, кожен окремий продавець продає товар, керуючись своєю вигодою. Як підсумок, ринкові ціни формуються в результаті вільних самостійних рішень окремих економічних суб'єктів; є тотожним поняттю – ціновий регулятор ринкової економіки.

Нееквівалентний обмін – форма обміну, за якої один з учасників продає свої товари іншому за цінами вищими за вартість. Наслідок монополістичної практики ціноутворення, штучного скорочення виробництва, політичного диктату та ін.

Необхідний продукт – частина новоствореної вартості, вироблена працівниками матеріального виробництва, необхідна для нормального (за певних соціально-економічних умов) відтворення робочої сили.

Необхідний робочий час – час, протягом якого створюється еквівалент вартості робочої сили.

Неокейнсіанство – напрямок зарубіжної економічної думки, що поділяє теоретичні ідеї Кейнса про необхідність державного регулювання економіки й доповнює їх динамічними моделями економічного зростання (Р. Харрод), теорією економічного циклу (Е. Хансен) та іншими ідеями щодо умов економічного розвитку другої половини XX ст.

Неокласицизм – напрямок зарубіжної економічної думки, який поєднує кілька економічних теорій (маржиналізм, теорію загальної економічної рівноваги, неоконсерватизм та ін.) спільністю методологічних і теоретичних позицій. Стверджує пріоритет обігу, теорії граничної корисності, граничної продуктивності факторів виробництва. Вважає ринкову економіку такою, що самокорегується, що здатна забезпечити стан загальної економічної рівноваги й можливості відтворення без державного втручання.

Неолібералізм – німецький різновид неокласичного напрямку, що віддає перевагу вільній ринковій економіці, але визнає роль держави у виборі найбільш ефективної форми ведення господарства. Містить у собі концепцію “соціального ринкового господарства”, здатного забезпечити добробут для усіх.

Номінал – номінальна вартість цінних паперів, паперових грошей, банкнот, монет.

Норма (ставка) позичкового відсотка – показник прибутковості позичкового капіталу. Процентне відношення прибутку, отриманого позичковим капіталістом, до величини капіталу, який було позичено (%).

Норма додаткової вартості – відношення додаткової вартості до змінного капіталу (%).

Норма прибутку – відношення отриманої маси прибутку до всього авансованого капіталу (%).

Норма ренти – відношення рентних доходів до спожитого капіталу (%).

Ноу-хау – сукупність різних непатентованих знань наукового, технічного, виробничого, адміністративного, фінансового, комерційного та іншого характеру, які практично застосовані у діяльності підприємства чи в професійній діяльності, але які доки що не стали загальним надбанням.

Облігація – борговий цінний папір на пред'явника, що дає власнику право на одержання доходу у вигляді фіксованого відсотка у формі виграшів чи оплати купонів. Підлягає погашенню (викупу) протягом обговореного емітентом при випуску позики терміну.

Облікова (дисконтна) політика – зміна процентних ставок за кредитами центрального банку, наданими комерційним банкам, з метою впливу на їхні кредитні операції.

Облікова (дисконтна) ставка – процентна ставка, за якою центральний банк країни надає кредити комерційним банкам. Могутній інструмент грошово-кредитної політики держави.

Обмін – одна з фаз суспільного виробництва; – акт одержання від кого-небудь бажаного товару чи послуги з пропозицією обмінять цей товар чи послугу на щось інше.

Обмін продуктами – процес придбання одного продукту замість іншого; –процес передачі одного продукту замість іншого, здійснюваний їхніми власниками.

Обмінний курс – ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошовій одиниці іншої країни (наприклад, 5 грн. за 1 дол.).

Оборот капіталу – кругооборот капіталу, що безперервно повторюється й забезпечує повне повернення авансованих коштів. Час, протягом якого авансований промисловий капітал проходить усі стадії кругообороту і повертається до його власника повністю, становить час обороту капіталу.

Обсяг попиту – кількість товару, яку покупці готові купити за певну ціну в певний строк.

Обсяг пропозиції – кількість товару, що виробники захочуть виробити й постачити на ринок за певною ціною в певний строк.

“Олень” – біржовий спекулянт, що скуповує за низькими цінами акції, уперше допущені до біржових котирувань, з метою перепродажу за умов зростання їхнього курсу.

Олігополія – панування невеликого числа найбільших фірм, компаній у виробництві і на ринку, що дозволяє їм впливати на встановлення ринкової ціни.

Опціон – похідний цінний папір, що дає його власнику право купити (чи продати) цінні папери, валюту чи біржові контракти протягом певного терміну за фіксовану на момент придбання опціону ціну. Покупець опціону не зобов'язаний реалізувати це право.

Оренда – договір, за яким орендодавець (власник майна, землі тощо) надає за певну плату орендарю (наймачу) право користуватись майном, ділянкою землі та ін.

Орендна плата – плата за користування майном, у землеробстві – землею (разом з будівлями, спорудами та ін.).

Особиста унія – одна з форм зрощування між собою представників фінансового капіталу; – форма зрощування фінансового капіталу з державою.

Паритет купівельної спроможності – рівень обмінного курсу валют, що вирівнює купівельну спроможність кожної з них. Співвідношення між двома валютами за їх купівельною спроможністю відносно певного набору товарів і послуг.

Пасив – одна з двох сторін бухгалтерського балансу, що відображає джерела коштів за їх складом, цільовим призначенням.

Первісне нагромадження капіталу – історично передувало капіталізму. Процес перетворення основної маси дрібних товаровиробників на найманих робітників шляхом відчуження їх від власності на засоби виробництва й перетворення останніх на капітал. Здійснювалося також за рахунок насильства (работоргівля й т. ін.), грабежів, піратства, нееквівалентної колоніальної торгівлі й інших хижацьких методів.

Переказні операції – перерахування внесених до банку грошей одержувачеві, що знаходиться в іншому місці. Здійснюються шляхом банківського чека чи переказу банку-кореспонденту.

Перелив капіталу – вилучення капіталу з однієї галузі й вкладення його в іншу, більш прибуткову галузь.

Підвищення вартості валюти – зростання (зниження) обмінного курсу валюти в результаті зміни співвідношення попиту та пропозиції на нерегульованому валютному ринку.

Підприємництво – особливий людський ресурс, ініціативна діяльність окремих осіб чи їхніх об'єднань, спрямована на одержання доходу, прибутку й т. ін.

Підприємницький дохід – частина прибутку, що залишається в користуванні підприємця після сплати відсотка на позиковий капітал.

Планування – практична форма регулювання економіки на макро- й мікрорівнях на певну перспективу.

Платіжний баланс – систематизований облік усіх операцій між резидентами певної країни (домогосподарства, фірми, уряд) й зовнішнім світом.

Платоспроможний попит – потреба, підкріплена грошовими доходами покупців, тобто попит достатній, щоб стимулювати виробників для того, щоб постачити товар на ринок.

Повна собівартість реалізованої продукції – грошовий вираз поточних витрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції.

Податки – обов'язкові платежі, стягнуті державою (центральними й місцевими органами влади) з фізичних та юридичних осіб у державні й місцеві бюджети:

– прямі – ними обкладаються доходи й майно (прибутковий податок, податок на надприбуток і т. ін.),

– непрямі – на товари й послуги, встановлювані як надбавка до ціни чи тарифу (акциз, податок на додану вартість і т. ін.).

Поділ праці – спеціалізація трудової діяльності, що приводить до виділення і співіснування різних її видів;

– суспільний – диференціація в суспільстві різних соціальних функцій, виконуваних певними групами людей, і виокремлення у зв'язку з цим різних сфер суспільства (промисловість, сільське господарство, місто й село, наука, мистецтво, армія й т. ін.), які, у свою чергу, поділяються на більш дрібні галузі.

Позики – договори, через які одна сторона (позикодавець) передає іншій (позичальникові) у власність гроші чи майно. Позичальник зобов'язується в означений термін повернути таку саму суму грошей чи рівну кількість майна. Позикові відносини виникають між державами, державою й громадянами, між громадянами й т. ін.:

– державні – внутрішні чи зовнішні запозичення, здійснювані державою (як продаж державних цінних паперів, позик) у населення, позабюджетних фондів і банків для покриття дефіциту держбюджету.

Позичка – кредит. Надання однією особою іншій коштів (чи матеріальних цінностей) на певний строк на умовах зворотності й платності.

Політична економія – наука, що вивчає основи суспільного виробництва й закони його функціонування й розвитку, проблеми виробничих відносин, виробництва, розподілу, обміну й споживання матеріальних благ на різних ступінях, фазах їхнього розвитку.

Попит – сукупна суспільна потреба в товарах з урахуванням їхніх цін:

– на цінні папери – сукупна потреба в цінних паперах, що знаходиться під впливом різноманітних факторів економічного характеру і є постійно мінливою.

Поточний рахунок – рахунок у комерційному банку, що відкривається організаціям і установам, які не займаються комерційною діяльністю і не мають статусу юридичної особи (громадським організаціям, установам і організаціям, що знаходяться на федеральному, республіканському чи місцевому бюджеті). Самостійність власника рахунку є істотно обмеженою порівняно з власником розрахункового рахунку.

Праця – свідомий вплив людини на природу з метою перетворення природних ресурсів для задоволення своїх потреб; – витрати фізичної і розумової енергії людьми на виробництво благ, необхідних для задоволення їхніх потреб:

– абстрактна – витрати праці взагалі, поза залежністю від її доцільної форми, що створюють вартість товару;

– відособлена – окрема від інших видів праці, що лежить в основі діяльності виробників, які самостійно вирішують, що і скільки робити, де і за якою ціною продавати, і ведуть своє господарство на основі отриманих ними доходів;

– конкретна – праця товаровиробника, що витрачається в особливій доцільній формі і що створює споживчу вартість;

– приватна – праця, яка здійснюється за допомогою засобів виробництва, що знаходяться в приватній власності, планована і здійснювана в інтересах їхніх власників;

– суспільна – праця, планована суспільством для задоволення суспільних потреб.

Предмети праці – предмети, що піддаються обробці, на які спрямована праця людини. Дані природою (вугілля, руда, нафта й т. ін.) чи є продуктами праці (метал, бавовна, деревина й т. ін.).

Предмети споживання – продукти праці для невиробничого, насамперед особистого споживання (продукти харчування, одяг, житло, послуги й т. ін.).

Прибуток – головна мета підприємницької діяльності; – узагальнений показник фінансових результатів господарської діяльності підприємств усіх видів незалежно від форми власності; – одна з основних економічних категорій; – перетворена форма додаткової вартості (реалізована додаткова вартість), що становить надлишок виторгу від продажу товару над витратами капіталу; – різниця між доходами й витратами:

– від реалізації товарної продукції – різниця між вартістю реалізованої продукції в оптових цінах підприємств і повною собівартістю реалізованої продукції;

– торговельний – прибуток, що приносить торгіовельний капітал; – особлива перетворена форма додаткової вартості.

Прибутковість цінного папера – здатність цінного папера приносити своєму власнику дохід (у вигляді дивіденду, відсотка чи за рахунок зростання курсу).

Приватизація – перерозподіл прав власності й управління нею, а також доходів від її використання від держави на користь приватних осіб.

Приватне господарство – господарство окремої особи, родини, громади, діяльність яких спрямовано на віднаходження засобів існування чи на одержання доходу.

Природна монополія – володіння якими-небудь даровими силами природи; – деякі види галузей народного господарства, в яких економічно вигідним є існування великих фірм (підприємств).

Природна родючість ґрунту – родючість, що є результатом природних процесів. Характеризується певними фізико-хімічними властивостями, структурою, рельєфом місцевості, кліматичними умовами.

Продуктивні сили – засоби виробництва й люди, що їх використовують.

Продуктивність праці – ефективність праці в процесі виробництва. Вимірюється кількістю часу, витраченого на виробництво одиниці продукції чи кількістю продукції, виробленої за одиницю робочого часу.

Промислова революція – стрибок у розвитку продуктивних сил, суть якого полягає в переході від мануфактури до машинного виробництва наприкінці ХVIII ст. – початку XIX ст.

Пропозиція – сукупність товарів і послуг, що знаходяться на ринку чи здатні бути доставленими туди за певну ціну за певний строк.

Протекціонізм – економічна політика держави, спрямована на захист національної економіки від іноземної конкуренції.

Процентна ставка (норма) – показник прибутковості позичкового капіталу чи “ціна” його використання; визначається як відношення величини позичкового відсотка до величини позикового капіталу (%):

– номінальна – фактична ставка відсотка за кожний конкретний період часу, як правило, за рік;

– реальна – номінальна ставка відсотка, скоректована з урахуванням інфляції: приблизно дорівнює номінальній ставці за винятком темпу інфляції;

– ринкова (поточна) – ставка позичкового відсотка, що встановилася на ринку в результаті зіткнення попиту на позиковий капітал і його пропозиції. Рівноважна ціна кредиту;

– середня – ставка позичкового відсотка, отримана з поточних ставок за певний період часу.

Рантьє – власник коштів, розміщених у банку чи в цінних паперах, який живе винятково на доходи від них і не веде самостійної підприємницької чи трудової діяльності.

Регульована ринкова економіка – багатоукладне товарне виробництво, що припускає рівноправність і взаємодію різноманітних форм власності й підпорядкованість виробництва ринковій орієнтації, у якому процес відтворення здійснюється за певного ступеня державного регулювання.

Рейтинг – оцінка людини суспільством; – віднесення до класу, розряду, категорії тощо.

Реклама – відкрите оголошення про товар, послуги. Рекламу найчастіше здійснюють із використанням різних засобів: видань проспектів, каталогів, плакатів, листівок; періодичної преси (статей, оголошень, вкладок), кіно, телебачення, радіо тощо.

Ремесло – вид занять, дрібне ручне виробництво промислових виробів. Панувало до появи машинної індустрії. Характеризується застосуванням простих знарядь праці, особливим значенням особистої майстерності ремісника, індивідуальним характером виробництва.

Реновація – економічний процес заміщення виробничих основних фондів, що вибувають у результаті морального й фізичного зношування, новими. Необхідна умова простого відтворення. Джерелом капітальних вкладень на реновацію є амортизаційний фонд.

Рента – дохід, регулярно одержуваний рантьє у формі відсотка за наданий у позичку капітал. У землеробстві – частина доходу хлібороба-підприємця, що сплачується власникові землі за право користування землею. За своєю економічною природою рента в землеробстві – додатковий чистий продукт, частина додаткової вартості, яка створена найманими сільськогосподарськими працівниками і не перерозподіляється між галузями й виробництвами:

– абсолютна – рента, одержувана на всіх ділянках землі незалежно від їхньої родючості й місця розташування. Головною умовою утворення і присвоєння абсолютної ренти є монополія приватної власності на землю і, як правило, велика приватна власність на землю й специфічні форми прояву закону цін у сільському господарстві;

– відробіткова (панщина) – особливий вид ренти, стягнутої поміщиками-кріпосниками з кріпаків у вигляді примусової роботи на панській землі чи виконання інших трудових повинностей;

– гірнича – рента, одержувана при експлуатації шахт, рудників,

– грошова – вид феодальної ренти, грошовий платіж, стягнутий поміщиками з кріпаків;

– диференційна – додатковий чистий дохід, що виникає внаслідок розходжень у родючості ґрунтів чи їхньому місці розташування щодо ринків збуту;

– з будівельних ділянок – рентні доходи, стягнуті власником землі за право користування землею, якою скористались для будівництва житлових приміщень, господарських будівель, будівництва доріг та ін.;

– земельна – рента, що виникає в будь-якому виробництві, пов'язаному з використанням землі, природних ресурсів;

– землеробська – рента, одержувана з земельних ділянок, на яких виробляються сільськогосподарські продукти;

– монопольна – рента, одержувана з обмежених ділянок землі, придатних для виробництва рідких, особливо коштовних культур;

– продуктова – натуральний оброк, сплачений кріпаками поміщику замість виконання трудової повинності.

Рентабельність – прибутковість, прибутковість капіталу чи цінних паперів; чи відношення прибутку до середньорічної вартості основних виробничих фондів і нормованих оборотних коштів чи до собівартості продукції.

Рентні (фіксовані) платежі – вид поточних витрат, величина яких не залежить від масштабів комерційної діяльності, тобто від обсягу випуску та продажів продукції і послуг. Форма вилучення в дохід держави (у бюджет) частини прибутку, одержання якого обумовлене факторами, що не залежать від діяльності певного підприємства.

Рентні відносини – виробничі відносини за умов виробництва і розподілу (реалізації) рентних доходів.

Речовинні елементи виробництва – різнорідні ресурси, використовувані в процесі виробництва, що на відміну від робочої сили й землі є результатом попереднього виробничого процесу.

Ринкова влада фірми – здатність фірми вплинути на обсяг пропозиції галузі (на попит на продукцію галузі), а значить вплинути на рівень ринкової ціни.

Ринковий механізм господарювання – координація діяльності розрізнених виробників за допомогою ринкової ціни. Орієнтуючись на ринкову ціну, виробники ухвалюють рішення, яку продукцію виробляти й у якому обсязі.

Ринок – сукупність економічних відносин, що виникають з приводу купівлі-продажу товарів (послуг):

– валютний – ринок, на якому купуються і продаються валюти різних країн;

– вільний – ринок, на якому ціни встановлюються тільки відповідно до попиту й пропозиції, незалежно від впливу будь-яких зовнішніх факторів;

– галузевий – сфера формування попиту, пропозиції та ціни на продукцію однієї галузі виробництва;

– грошовий – частина ринку позичкових капіталів, де здійснюються в основному короткострокові депозитно-позичкові операції, що обслуговують головним чином рух оборотного капіталу фірм, короткострокових ресурсів банків, установ, держав та приватних осіб;

– депозитів – сегмент ринку капіталів, свого роду “фундамент” ринку кредитів, де об'єктом попиту та пропозиції є в основному кошти населення, що розміщуються на депозитних рахунках;

– землі – сфера формування попиту та пропозиції на землю;

– капіталів – складова частина ринку факторів виробництва, де об'єктом попиту та пропозиції є капітал у формі машин та устаткування (фізичний капітал), цінних паперів і кредитів (позичковий капітал);

– кредитів – сегмент ринку капіталу, де об'єктом попиту та пропозиції є капітали, надані в позичку, ринок довгострокових зобов'язань;

– монополістичної конкуренції – вид ринкової структури, де багато продавців конкурують, щоб продати диференційований продукт, характеризується широким діапазоном цін;

– олігополістичний – ринок, на якому невелика кількість продавців, що швидко реагують на ціноутворення й маркетингові стратегії конкурента, торгують з великою кількістю покупців;

– праці – сфера формування попиту та пропозиції на робочу силу, а також ціни робочої сили;

– фізичного капіталу – сегмент ринку капіталів, де об'єктом попиту та пропозиції є машини, устаткування й капітальне майно;

– цінних паперів (фондовий ринок) – сегмент ринку капіталів, де здійснюються емісія та купівля-продаж цінних паперів;

– цінних паперів вторинний – купівля-продаж цінних паперів, що обертаються на ринку, через фондову біржу чи позабіржовий ринок;

– цінних паперів первинний – емісія нових цінних паперів та їх наступний первинний продаж (розміщення) фірмою-емітентом;

– цінних паперів позабіржовий (фондовий ринок вуличний) – частина ринку цінних паперів; купівля-продаж цінних паперів через посередницькі фірми, оминаючи фондову біржу.

Рівновага – стан зрівноважування протилежно спрямованих сил (наприклад, рівність попиту та пропозиції на ринку);

– загальна – рівність обсягів сукупного попиту та сукупної пропозиції;

– часткова – рівність обсягів попиту та пропозиції на окремих ринках.

Рівність – характеристика певного суспільного стану, складова частина багатьох соціальних ідеалів. Марксизм відкидає примітивний принцип зрівняльного розподілу (“зрівнялівку”), пов'язує рівність зі створенням умов для вільного розвитку всіх людей.

Робоча сила – здатність людини до праці, сукупність фізичних і духовних сил, застосовуваних нею у процесі праці; – особливий товар.

Робочий час – час участі працівника в суспільно-організованій праці. Вимірюється тривалістю робочого дня, тижня, місяця чи року.

Розподіл – фаза суспільного відтворення, ланка між виробництвом і споживанням. Активно впливає на виробництво, уповільнюючи чи прискорюючи його розвиток. Характер і форми розподілу визначаються способом виробництва.

Розрахунковий рахунок – рахунок до замовлення, що відкривається всім підприємствам незалежно від форми власності, які працюють за принципами комерційного розрахунку і мають статус юридичної особи. Власник розрахункового рахунку має право розпоряджатися коштами на рахунку. Він має свій окремий баланс, є самостійним платником усіх належних платежів до бюджету, самостійно вступає в кредитні взаємини з банком.

Розрахункові операції – проведення банком розрахунків за дорученням клієнта, видача грошових і розрахункових чекових книжок, а також витягів з особових рахунків, здійснення поштових і телеграфних послуг тощо.

Сальдо – у бухгалтерському обліку – різниця між підсумками записів за дебетом і кредитом рахунків. Дебетове сальдо (дебет більший за кредит) відбиває стан певного виду господарських засобів на означену дату й фіксується в активі балансу. Кредитове сальдо (кредит більший за дебет) відбиває стан джерел господарських засобів і фіксується в пасиві.

Селянське господарство – переважно дрібне господарство в землеробстві, як правило, без використання найманої праці, відрізняється низькою товарністю; – сімейно-трудове об'єднання осіб, що спільно ведуть сільське господарство.

Середній виторг – виторг, що припадає на одиницю проданого товару.

Середній прибуток – прибуток на авансований капітал, отриманий відповідно до середньої норми.

Середня норма прибутку – відношення створеної в суспільстві маси додаткової вартості до всього авансованого в поточному році капіталу, виражене у відсотках.

Сертифікат – похідний цінний папір, що засвідчує право його власника на володіння цінними паперами, матеріальними цінностями чи грошовими внесками й одержання на них доходів:

– депозитний – письмове свідчення кредитної установи про розміщення в ній певної грошової суми й про право вкладника на її повернення, а також на одержання відсотків на внесок;

– простий – свідчення про володіння цінними паперами, житловою площею й іншими матеріальними цінностями, що дає право на одержання того, свідченням чого вони є, чи їхнього грошового еквівалента.

“Сині комірці” – найманий середньотехнічний персонал і кваліфікована робоча сила на сучасному капіталістичному підприємстві. Особи, задіяні для виконання переважно фізичної праці.

Система участі – одержання однією компанією (холдингом) контролю над іншими компаніями шляхом придбання контрольних пакетів їхніх акцій.

Собівартість – виражені в грошовій формі безпосередні витрати окремого підприємства на виробництво й реалізацію продукції.

Соціальне страхування – основна форма захисту трудящих на випадок утрати ними заробітку в зв'язку зі старістю, постійною чи тимчасовою непрацездатністю, безробіттям, утратою годувальника. Найважливіший принцип – утримання страхових внесків із заробітної плати найманих робітників.

Спеціалізація – форма суспільного поділу праці та її раціональної організації. Відбиває процес зосередження виробництва окремих видів продукції чи її частин у самостійних галузях і на спеціалізованих підприємствах.

Спільне підприємство – підприємство, власність якого складається із засобів вітчизняних та зарубіжних фірм.

Споживання – використання суспільного продукту в процесі задоволення потреб. Заключна фаза процесу відтворення.

Споживча вартість робочої сили – здатність працівника створювати в процесі виробництва додаткову вартість.

Спосіб виробництва – спосіб добування матеріальних благ; – єдність продуктивних сил і виробничих відносин, основа суспільно-економічної формації.

Стагнація – застій у виробництві, торгівлі тощо.

Стагфляція – депресивний стан економіки за одночасного розвитку інфляційного процесу.

Статутний фонд – основне джерело матеріальних і грошових коштів, з якого формуються основні й оборотні кошти.

Суспільний поділ праці – спеціалізація виробників на виробництві окремих продуктів чи їх складових з наступним обміном його результатами, відокремлення різних видів праці.

Суспільний продукт – результат суспільного виробництва, у якому матеріалізуються витрати минулої та живої праці у вигляді матеріальних благ і послуг:

– валовий національний (ВНП) – сума доданої вартості, отриманої усіма виробниками товарів і послуг окремої країни за винятком різниці між надходженнями доходів від власності на фактори виробництва через кордон і доходами, отриманими зарубіжними інвесторами в цій країні;

– кінцевий – частина валового суспільного продукту, яка за винятком проміжного продукту залишається на кінець року у вигляді готової продукції;

– номінальний – ринкова вартість усієї виробленої кінцевої продукції і послуг в економіці за рік, обчислена в поточних ринкових цінах;

– проміжний – частина валового суспільного продукту, виробленого за певний період часу, і споживана в процесі виробництва в той самий період;

– реальний – валовий національний продукт, скоригований з урахуванням інфляції чи дефляції;

– сукупний – уся сума матеріальних благ у народному господарстві, вироблених за певний проміжок часу.

Суспільно-необхідний робочий час – середньозважений робочий час, що витрачається на виробництво одиниці однойменної продукції за середніх суспільних умов виробництва.

Сучасна кількісна теорія грошей – напрямок розвитку кількісної теорії грошей і цін, що припускає систематичні зміни швидкості обігу грошей і реальних доходів аналогічно до змін кількості грошей, що знаходяться в обігу, і абсолютного рівня цін.

Соціалізм – соціально-економічна система, заснована на суспільній власності на засоби виробництва, плановому веденні господарства й централізованому управлінні виробництвом.

Теорія граничної корисності – визначає цінність товарів на основі суб'єктивних оцінок їхньої корисності і рідкості з боку покупця і продавця. Відповідно до цієї теорії, корисність робить товари порівнянними.

Теорія трудової вартості – теорія, відповідно до якої вартість товару визначається суспільно-необхідними витратами праці. Тим загальним, що міститься у всіх товарах і робить їх порівнюваними, є праця. Усі товари – продукти праці. Опредмечена у товарах праця створює вартість товару.

Термінові угоди – угоди з купівлі-продажу цінних паперів у майбутньому за цінами, зафіксованими на момент укладання угоди; має переважно спекулятивний характер.

Тіньова економіка – неконтрольоване суспільством виробництво, розподіл, обмін і споживання матеріальних благ і послуг в особистих і групових інтересах, приховане від органів державного управління.

Товар – продукт праці, призначений для задоволення якої-небудь людської потреби, вироблений для обміну (продажу).

Товариство – об'єднання, члени якого відповідають за зобов'язаннями товариства: усім своїм майном – повне товариство; лише в межах своєї частки капіталу товариства – товариство з обмеженою відповідальністю.

Товарне виробництво – виробництво продуктів (уже товарів) не для власного споживання, а для задоволення потреб інших людей за допомогою обміну.

Торгівля – діяльність з реалізації товарів, ланка між виробниками і споживачами товарів:

– оптова – посередницька діяльність з переміщення партій товарів від виробника до торговців з метою подальшого перепродажу, а також реалізації товарів виробничого призначення підприємствам-споживачам цієї продукції;

– роздрібна – посередницька діяльність з реалізації продукції безпосередньо населенню (кінцевим споживачам). Пов'язує сферу торгівлі зі сферою особистого споживання.

Трансферні платежі – виплата державою чи підприємством грошей, замість яких платник безпосередньо не одержує товарів, послуг (наприклад, пенсійні виплати, допомоги тощо).

Траст (довіра) – у ході довірчих (трастових) операцій клієнт (особа чи компанія) передає банку в управління майно, капітал, портфель цінних паперів з метою одержання найвищого прибутку. До довірчих операцій належать і збереження цінностей у сейфах банку. Банк також може бути гарантом з облігаційної позики компанії, агентом з реєстрації акцій, що випускаються на ринок, з трансферту (передача права власності на іменні акції тим, хто керує коштами пенсійних фондів і страхових компаній).

Тройська унція – 31,1 грам золота.

Факторні доходи – винагорода, яку отримують власники факторів виробництва за результатами їх участі в поточному виробництві товарів та послуг.

Фахівці біржові – найбільш універсальні посередники фондової біржі, що спеціалізуються на торгівлі певними видами цінних паперів, поєднуючи в такий спосіб функції дилера й брокера.

Феодалізм – соціально-економічна система, основою якої є приватна (феодальна) форма власності на землю й експлуатація особисто і поземельно залежних селян власниками землі (феодалами). Основною структурною одиницею є феодальний маєток.

Фермерське господарство – землеробське підприємство, що функціонує переважно на орендованій землі. Відрізняється від селянських господарств, як правило, більш великими обсягами, високою товарністю й використанням найманої праці.

Фіксований курс – обмінний курс валюти з фіксованим паритетом.

Фінансова олігархія – вищий прошарок буржуазії, представники фінансового капіталу.

Фінансові інститути – організації, що здійснюють фінансові і кредитно-фінансові операції: лізинг, факторинг, страхування, операції з цінними паперами тощо.

Фінансово-промислова група – організаційна форма фінансового капіталу, комплекс промислових, банківських, торговельних, транспортних та інших компаній, що перебувають під єдиним фінансовим контролем.

Фонд нагромадження – частина національного доходу, використовувана на розширення виробництва (нагромадження капіталу).

Фонд споживання – частина національного доходу, використовувана для задоволення індивідуальних і суспільних потреб у предметах споживання й послугах.

Фондові операції банків – різноманітні операції банків з цінними паперами: купівля цінних паперів для власного портфеля (інвестиції); первинне розміщення знов випущених цінних паперів серед власників; купівля й продаж цінних паперів за дорученням клієнта (обслуговування вторинного обороту цінних паперів); видача позичок під цінні папери.

Фондові цінності – цінні папери, з якими законодавчо дозволені біржові угоди.

Фритредерство – напрямок в економічній теорії, основними принципами якого є вільна торгівля й невтручання держави в приватнопідприємницьку діяльність.

Функції грошей:

– засіб нагромадження – збереження грошей для майбутньої купівлі товарів і послуг;

– засіб обігу – таку функцію гроші виконують будучи посередником в обігу товарів;

– засіб платежу – оплата товарів і послуг, куплених у кредит; виконують цю функцію при поверненні боргу за раніше куплені товари та надані послуги;

– міра вартості – служать засобом визначення вартості товарів в обміні;

– світові гроші – є загальним засобом платежу; загальний купівельний засіб і матеріалізація суспільного багатства, засіб виміру вартості товарів та їхнього обігу в міжнародній торгівлі.

Функції ринкової ціни – показують, яким чином реалізується призначення ринкової ціни як економічної категорії. Ринкові ціні мають функції передачі інформації, розподільну і стимулюючу.

Ф'ючерс – похідний цінний папір, зобов'язання, що укладається між продавцем і покупцем на здійснення купівлі-продажу тих чи інших цінних паперів (чи партій товару) за обумовленою ціною через певний термін у майбутньому.

Холдинг (холдингова компанія) – компанія, що тримає під контролем низку інших компаній за допомогою володіння контрольними пакетами їхніх акцій.

Ціна – грошове вираження вартості; ринкова вартість товару, виражена в грошах; кількість грошей, яку сплачують за одиницю товару. Ціна повинна відшкодовувати витрати з виробництва й реалізації товару та сприяти одержанню прибутку:

– виробництва – включає витрати виробництва й середній прибуток на авансований капітал;

– землі – капіталізована рента чи сума дисконтованих річних рентних доходів, яка, будучи вкладеною в банк, забезпечує у вигляді відсотка на вкладений капітал дохід, дорівнює річній ренті;

– монопольна – ціна товарів, що забезпечує монополіям одержання надприбутку. Включає витрати виробництва й монопольно високий прибуток;

– оптова – ціна, за якою товари реалізуються в оптовій торгівлі. Відшкодовує витрати виробників і оптовиків і забезпечує їм одержання промислового й торговельного прибутку;

– роздрібна – ціна, за якою товари реалізуються через роздрібну торгівлю населенню. Відшкодовує витрати виробників, оптовиків і роздрібних торговців, а також забезпечує їм одержання прибутку;

– ринкова рівноважна – ціна, що встановлюється при відповідності обсягу і структури попиту обсягові і структурі пропозиції.

Цінні папери – фінансові документи встановленого зразка, що виражають деякі майнові права їхніх власників (наприклад, дають право їхнім власникам на одержання певних доходів). Характеризуються трьома основними властивостями: прибутковістю, надійністю та ліквідністю:

– державні – облігації, казначейські векселі й інші зобов'язання, які випускають центральні і місцеві органи влади (головним чином з метою фінансування державних доходів);

– надійність – рівень ризику при вкладенні в них коштів;

– пропозиція – кількість різноманітних цінних паперів, пропонованих до реалізації на ринку емітентами й іншими продавцями. Зазнає впливу різноманітних факторів економічного, політичного й психологічного характеру;

– емісія – випуск в оборот акцій, облігацій та інших цінних паперів. Емісію здійснюють акціонерні товариства, фінансово-кредитні установи та держава.

Цінова політика – сукупність заходів, які проводять держава, а також великі фірми при встановленні цін на свою продукцію.

Ціноутворення – процес формування цін і тарифів та системи цін загалом. Виражає в порівняльній формі основні вартісні показники економіки.

Чек – документ, що містить безумовний наказ власника поточного рахунку банку про виплату зазначеної в ньому суми певній особі чи пред'явнику.

Чистий (економічний) прибуток – сума перевищення загального доходу над доходом, що покриває усі витрати виробництва.

Чистий дохід суспільства – частина національного доходу, що є узагальненою формою вартості додаткового продукту.

Чистий продукт – загальна кількість усіх продуктів (товарів) і послуг, вироблених у суспільстві протягом певного період часу понад ту кількість продуктів і послуг, що потрібні були для їхнього виробництва.

Швидкість обороту капіталу – час, протягом якого вкладений капітал цілком повертається до свого власника. Для виміру й порівняння швидкості обороту індивідуальних капіталів за одиницю взято рік. З прискоренням обороту капіталу збільшується виробництво додаткової вартості.

Штраф – грошове стягнення. Засіб матеріального впливу на осіб, винних у порушенні певних правил.

Ярмарок (виставка-ярмарок) – з'їзд торговців і виробників, що періодично проводиться у відомому місці в заздалегідь установлений термін , на якому здійснюється купівля-продаж великих партій продукції з її демонстрацією й укладення торговельних договорів і угод.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Баб'як М.М., Пешенкова Л.А., Рибчук А.В. Економічна теорія. – К.: ЦУЛ, 2005. – 208 с.

2. Белокрылова О.С. Теория переходной экономики. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2002. – 352 с.

3. Блауг М. Економічна теорія в ретроспективі/Пер. з анг. І. Дзюб. – К.: Основи, 2001.– 670 с.

4. Бобров В.Я. Основи ринкової економіки і підприємництва. – К.: Вища школа, 2003. – 719 с.

5. Большой экономический словарь/Под ред. А.Н. Азрилияна. – М., 2002. – 1280 с.

6. Борисов Е.Ф. Экономическая теория. – М.: Юристъ, 1997. – 568 с.

7. Бутук А.И. Экономическая теория. – К.: Вікар, 2002. – 644 с.

8. Воробьев Е.М. и др. Экономическая теория. – Харьков: Фортуна-пресс, 2000. – 411 с.

9. Воробьев Е.М. Экономическая теория в вопросах и ответах. – Харьков, 2002. – 640 с.

10. Гальчинський А.С. та ін. Основи економічних знань. – К.: Вища школа, 1999. – 544 с.

11. Горкіна Л.П. Нариси з історії політичної економії в Україні. – К.: Наукова думка, 1994. – 244 с.

12. Дзюбик С., Ривак О. Основи економічної теорії. – К.: Знання, 2006. – 481 с.

13. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку/За ред. В.М. Гейця. – К.: Фенікс, 2003. – 1008 с.

14. Економічна енциклопедія: У 3-х т./Відп. ред. С.В. Мочерний. – К.: ВЦ “Академія”, 2000-2002.

15. Економічна теорія: Політекономія/За ред. В.Д. Базилевича. – К.: Знання-Прес, 2003. – 581 с.

16. Ефимов Е.Г. Экономика для юристов. – М.: Флинта, 2001. – 472 с.

17. Європейський союз: словник-довідник/За ред. М. Марченко. – К., 2005. – 142 с.

18. 3аблоцький В.Ф. Перехідна економіка. – К.: ВЦ “Академія”, 2004. – 512 с.

19. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник. – К.: Знання, 2002. – 566 с.

20. 3адоя А.А., Петруня Ю.Е. Основы экономической теории. – М., 2000. – 479 с.

21. Иноземцев В.Л. На рубеже эпох. Экономические тенденции и их неэкономические следствия. – М.: Экономика, 2003. – 776 с.

22. Иохин В.Я. Экономическая теория. – М.: Юристъ, 2000. – 861 с.

23. Кульчицький Б. Сучасні економічні системи. – Львів, 2004. – 279 с.

24. Курс экономики/Под ред. Б.А. Райзберга. – М.: ИНФРА-М, 1999. – 720 с.

25. Курс экономической теории/Под ред. М.Н. Чепурина, Е.А. Киселевой. –Киров, 1999. – 752 с.

26. Курс экономической теории/Под ред. А.В. Сидоровича. – М., 2001. – 832 с.

27. Липов В.В. Міжнародна економіка. – Харків: ВД “ІНЖЕК”, 2005. – 408 с.

28. Майєр Дж. М., Раух Дж. Е., Філіпенко А. Основні проблеми економіки розвитку. – К.: Либідь, 2003. – 688 с.

29. Мочерний С.В. Політична економія. – К.: Знання-Прес, 2002. – 687 с.

30. Мочерний С.В., Довбенко М.В. Економічна теорія. – К.: ВЦ “Академія”, 2004. – 856 с.

31. Мочерный С. и др. Экономическая теория. – К.: Знання, 2003. – 662 с.

32. Носова С.С. Экономическая теория. – М.: Владос, 1999. – 520 с.

33. Основи економічної теорії: У 2 кн./За ред. Ю.В. Ніколенка. – К., 1998.

34. Основи економічної теорії: політекономічний аспект/За ред. Г.Н. Климка. – К.: Знання, 2004. – 615с.

35. Перехідна економіка/За ред. В.М. Гейця. – К.: Вища школа, 2003. – 591 с.

36. Політична економія/За ред. В.О.Рибалкіна, В.Г.Бодрова. – К.: Академвидав, 2004. – 672 с.

37. Політична економія/За ред. Г.А. Оганяна. – К.: МАУП, 2003. – 520 с.

38. Політична економія/За ред. Г.І. Башнянина. – Львів, 2004. – 480 с.

39. Політична економія/За ред. К.Т. Кривенка. – К.: КНЕУ, 2001. – 508 с.

40. Політична економія/За ред. Ю.В. Ніколенка. – К.: ЦУЛ, 2003. – 412 с.

41. Протас В.Ф. Экономическая теория: структурно-логические схемы. – М.: Экзамен, 2002. – 208 с.

42. Пруссова Л. Экономика в вопросах и ответах. – К., 1998. – 320 с.

43. Пруссова Л. Экономика. Тренинг курс. – К., 1999. – 632 с.

44. Сажина М.А., Чибриков Г.Г. Экономическая теория. – М.: Норма-ИНФРА, 1998. – 456 с.

45. Сапич B.I., Сапич Н.М. Міжнародна економіка. – Суми: “Університетська книга”, 2003. – 159 с.

46. Селезнев В.В. Основы рыночной экономики Украины. – К.: А.С.К., 2002. – 656 с.

47. Современная экономика /Науч. ред. О.Ю. Мамедов. – Ростов-на-Дону, 1998. – 605 с.

48. Тарасевич Л.С., Гребенников П.И., Леусский А.И. Экономика для технических специальностей. – М.: Юрайт-Издат, 2002. – 288 с.

49. Теоретическая экономика. Политэкономия/Под ред. Г.П. Журавлевой. – М.: ЮНИТИ, 1997. – 485 с.

50. Ушакова Н.Г., Помінова I.I. Соціально-економічні типи країн: Навч. посібник. – К., 2004. – 304 с.

51. Чухно А.А. Постіндустріальна економіка: теорія, практика та їх значення для України. – К.: Логос, 2003. – 632 с.

52. Экономика/Под ред. А.С. Булатова. – М.: Юристъ, 2002. – 896 с.

53. Экономическая теория (политэкономия): Учебник/Под общей ред. В.И. Видяпина, Г.П. Журавлевой. – М.: ИНФРА-М, 2004. – 640 с.

54. Экономическая теория/Под ред. А.И. Добрынина, Л.С. Тарасевича. – СПб., 1999. – 544 с.

55. Экономическая теория/Под ред. Н.И. Базылева, С.П. Гурко. – Минск, 2001. – 752 с.

56. Экономическая теория в вопросах и ответах/Под ред. И.П. Николаевой. – М.: Проспект, 2005. – 192 с.

57. Экономическая теория национальной экономики и мирового хозяйства (политическая экономия): Учебник/Под ред. А.Г. Грязновой, Т.В. Чечелевой. – М.: ЮНИТИ, 1998. – 326 с.

58. Экономическая теория/Под общей ред. В.И. Видяпина, А.И. Добрынина, Г.П. Журавлевой. – М.: ИНФРА-М, 2002. – 714 с.

59. Экономическая теория/Под ред. Дж. Итуэлла. Пер. с англ. – М.: ИНФРА-М, 2004. – 931 с.

60. Эффективный экономический рост: теория и практика/Под ред. Т.В. Чечелевой. – М.: Экзамен, 2003. – 320 с.

Навчальне видання