16.2. Особливості сучасної перехідної економіки України

Перехідна економіка України характеризується процесами трансформації від одержавленого соціалізму до нової економічної системи. Відбувається зміна форм власності, форм координації та всіх основних інститутів суспільства, і як результат, перехід до змішаної економіки.

Риси перехідної економіки України:

– зміна одноукладної “чистої” економічної системи змішаною, більш багатою й різноманітною системою відносин;

– розвиток різноманітних форм власності та формування інфраструктури ринку;

– відмова від форм соціально гарантованого суспільства;

– загострення протиріч у суспільстві.

Протиріччя перехідної економіки:

– протиріччя між державним управлінням економікою й ринковою системою відносин; протиріччя між підприємницьким прагненням збагачення та необхідністю соціально-орієнтованого розвитку;

– протиріччя між відкритістю економіки та необхідністю забезпечити захист вітчизняного виробника, небезпекою перетворення України на аграрно-сировинний “придаток” розвинутих країн;

– протиріччя між ринковими перетвореннями й соціалістичною ідеологією значної частини населення.

Сучасна перехідна економіка України є ілюстрацією переходу від планово-централізованої державної економіки до змішаної соціально орієнтованої ринкової економіки.

Змішана соціально орієнтована ринкова економіка в Україні повинна мати такі риси:

– різноманітність форм власності й видів діяльності;

– поєднання ринкових і державних механізмів регулювання економіки;

– економіка, заснована на сучасній технічній та технологічній базі національного господарства постіндустріального типу.

– соціально орієнтована економіка, яка забезпечує соціальну стійкість громадян та їхню соціальну відповідальність за результати виробництва.

– суверенна економіка.

Економічний суверенітет України забезпечується власністю українського народу на своє національне багатство, на основі якого держава самостійно здійснює регулювання економіки та зовнішньоекономічну діяльність.

Матеріально-речовинною основою економічного суверенітету є незалежність країни у створенні свого технологічного способу виробництва. Труднощі створення такого способу виробництва, зокрема, випливають з такого факту: понад 80 % виробництва в Україні не мало закінченого технологічного циклу, залежало від постачань комплектованих виробів і сировини з інших країн.

Основне завдання забезпечення економічного суверенітету полягає у створенні конкурентоспроможної продукції. Конкурентоспроможність – це стійке становище країни чи товаровиробника на внутрішньому й зовнішньому ринках, обумовлене економічними, соціальними та політичними факторами. За умов відкритої економіки конкурентоспроможність може бути визначена як здатність країни протистояти міжнародній конкуренції на власному й світовому ринках.

Наслідки неконкурентоспроможності продукції для України:

– відрив, що збільшується, від провідних країн світу;

– непоєднуваність технологій з технологіями провідних країн світу;

– структурно-галузева й інституціональна несумісність.

Однією з особливостей перехідної економіки України є створення вільних економічних зон. В Україні в деяких регіонах, у тому числі й у Донецькій області, створено вільні економічні зони (ВЕЗ) та території пріоритетного розвитку (ТПР).

Територія пріоритетного розвитку (ТПР) – це територія в межах міста, району, на якій склалися несприятливі соціально-економічні умови й на якій вводиться спеціальний режим інвестиційної діяльності з метою створення нових робочих місць.

Мета створення спеціальних (вільних) економічних зон:

– залучення інвестицій у пріоритетні галузі виробництва;

– впровадження нових технологій;

– модернізація діючих підприємств;

– розвиток зовнішньоекономічних зв'язків;

– збільшення постачань на внутрішній ринок високоякісних товарів і послуг;

– створення сучасної виробничої та ринкової інфраструктури;

– ефективне використання природних ресурсів.

Створення особливого режиму інвестиційної діяльності є необхідними заходами для сприяння інвестиційному клімату в Україні.

Фактори інвестиційної непривабливості для прямих іноземних інвестицій в Україні:

– недостатня надійність і авторитетність законодавчої бази;

– низька рентабельність галузей і конкретних об'єктів інвестування;

– перешкоди адміністративно-бюрократичного характеру (корупція, чиновницька тяганина та ін.);

– високий рівень оподатковування;

– вузькість внутрішнього ринку, низька платоспроможність населення;

– загроза інфляційних процесів;

– нестійкість соціально-політичного клімату в країні.

Одним із завдань перехідної економіки України є створення відкритої економіки.

Відкрита економіка – це протилежність закритій економіці (економіці колишнього СРСР). Вона характеризується участю країни у світовому товарообігу, ступенем інтегрування у світове господарство.

Визначається відкритість економіки питомою вагою країни у світовому виробництві. Відкритість економіки залежить не тільки від експортної квоти, але й від структури експорту. Чим більше розвинуті продуктивні сили й економічний потенціал країни, тим вищою є конкурентоспроможність її продукції, тим більш відкритою є економіка, і тим більшою є її експортна квота.

У розвинутих країнах темпи зростання експортної квоти вищі за темпи зростання ВНП, що свідчить про високий рівень участі країн у міжнародному поділі праці. Використовуючи переваги міжнародного поділу праці, ці країни одержують додаткові можливості підвищення рівня продуктивності праці й посідають нові ніші в міжнародній торгівлі.

Структура експорту, тобто співвідношення готової продукції та сировини, визначає рівень розвитку країни й ступінь вигідності входження в світовий товарообіг. Країни, що вивозять готову продукцію, диктують свої умови країнам, що вивозять сировинні ресурси. В Україні експорт, в основному, має аграрно-сировинний характер, що визначає її нерівноправне становище на світовому ринку.

Для підвищення ступеня відкритості економіки в Україні необхідно здійснити комплекс заходів, які дозволяють реалізувати накопичений науковий та виробничий потенціал: Досягненню цієї мети сприяє створення спеціальних економічних, зон і територій пріоритетного розвитку, стимулювання інвестиційних процесів і створення сприятливих умов для українських експортерів.

Що досягнуто за роки реформ у перехідній економіці України?

Для переходу до змішаної економіки в Україні здійснювалися кроки з перетворення форм власності, розвиток ринкових відносин та інфраструктури ринку.

До якісних перетворень в економіці України можна віднести:

– подолання гіперінфляції та забезпечення стійкості гривні;

– формування ринкової інфраструктури;

– розвиток багатоукладної економіки;

– розвиток приватного та колективного секторів економіки;

– роздержавлення землі;

– закріплення ринкового механізму ціноутворення;

– забезпечення товарної насиченості ринку;

– розвиток відкритої економіки.