- •Реферат
- •«Формування професійної компетентності майбутніх вчителів до викладання інформатики в початковій школі»
- •1. Україномовний огляд наукових робіт, прочитаних іноземною мовою
- •1. Sibert e.S., Peterson t. And Schramm w. Four Teories of the Press. – Urbana, 1986. – 256 p.
- •2. McLuhan m., Understanding Media: The Extensions of Man. – n.Y.: McGraw Hill, 1964. – 464 с.
- •3. McLuhan m., The Gutenberg Galaxy: The Making of Typographic Man. – Toronto: University of Toronto Press, 1962. – 294 р.
- •4. Rogers Everett m. A History of Communication Study. A Biographical Approach. N.Y., London, Toronto, Sydney, Singapore, 1997. – 365 р.
- •5. Baron s.I. And Davis d.K. Mass Communication Theory; Foundation and Future. – Belmont, 1995. – 476 р.
- •6. Grossberg, l., Wartella, e., Whitney. D.C., Wise, j.M. MediaMaking: Mass Media in a Popular Culture. – Thousand Oaks, ca: Sage Publications, 2006. – 126 р.
- •7. Hart h.L.A. The Concept of Law. 2nd ed. With Hart’s Postscript / Eds. P. Bulloch and j. Raz. – Oxford: Oxford Univer-sity Press, 1994. – 263 p.
- •8. Thompson John Brookshire. The Media and Modernity: a Social Theory of the Media. – Cambridge: Polity; Stanford: Stanford University Press, 1995. – 314 p.
- •9. McChesney r.W. Communication Revolution: Critical Junctures and the Future of Media. New York: The New Press, 2007. – 378 р.
- •10. McChesney r.W. The Death and Life of American Journalism: The Media Revolution that Will Begin the World Again (with John Nichols). – New York: Nation Books, 2010. – 346 р.
- •11. Hoggart r. Mass Media in a Mass Society: Myth and Reality. Continuum International Publishing Group – Academi, 2004. – 326 р.
- •12. Hall, s. Encoding, decoding in the television discourse // Hall, s., Hobson, d. & Lowe, p. (eds). Culture, Media, Language. – London: Hutchinson, 1980. – 446 р.
- •2. Англо-український словник
- •Applied characteristics of the media law in the context of ukrainian media functioning
- •The content of the thesis
- •Висновки
- •Список використаних джерел
2. McLuhan m., Understanding Media: The Extensions of Man. – n.Y.: McGraw Hill, 1964. – 464 с.
Маклюен Маршал. Розуміння медіа: зовнішнє розширення людини. – Лондон–Нью-Йорк, 1964. – 464 с.
В праці визначного канадського культуролога, теоретика і філософа мас-медіа Маршала Маклюена ЗМІ розглядаються як особливий різновид артефактів, що слугують засобами комунікації (зв’язку і повідомлення) в сучасному суспільстві.
Вперше опублікована в 1964 р., книга зазнала низки перевидань, залишаючись однією з найбільш вдалих спроб філософського осмислення значення преси, радіо і телебачення в інформаційному полі культури та самовизначенні індивіда.
Праця містить три розділи, присвячених аналізу тих чи інших засобів комунікації. Власне дослідженню ЗМІ присвячений перший із них. Насамперед, вчений обґрунтовує значення засобу комунікації як повідомлення, класифікує «гарячі» і «холодні» ЗМІ, досліджує їх функціонування і трансформацію в сучасному суспільстві.
За думкою М. Маклюена, артефакти, зокрема ЗМІ, є зовнішнім «продовженням» («extensions») людини. Цю функцію виконують газети, радіо, телебачення, телефон, книгодрукування, письмове та усне слово тощо. У зв’язку із цим автор демонструє, що комунікаційний вплив артефактів є визначальним для розуміння культурних епох в історії людства. Також дослідник наголошує, що телебачення формує не лише інтерес до глобального, «широкого» світу, але й «повсякденну міфологізацію» усього, що в ньому відбувається.
Значення засобів комунікації М. Маклюен визначає афористично: «Засіб комунікації є повідомлення» («The Medium is the Message»). Саме так він називає перший розділ своєї книги.
На думку вченого, за характером впливу на людину засоби комунікації поділяються на «гарячі» і «прохолодні» (cool). «Гарячі» розширюють певне людське почуття до «високої міри визначеності», тобто «наповненості даними». Водночас, вони не залишають аудиторії простору для доповнення чи завершення повідомлення, а тому передбачують значно меншу співучасть, ніж «прохолодні». Саме до цього виду комунікації вчений відносить радіо, пресу та телебачення.
«Прохолодним» засобам притаманна низька інформативність, проте висока ступінь впливу на аудиторію, котрій доводиться «довершувати» повідомлення. До прикладу, телефон є «прохолодним» засобом комунікації: об’єм отримуваної інформації є незначним і вона не надто багатопланова, проте чимало слухачу доводиться «додумувати» самостійно.
Вчений акцентує принципову різницю використання «гарячих» і «прохолодних» засобів комунікації в «прохолодних» (низького рівня розвитку) та «гарячих» (високорозвинених, із насиченим і структурованим інформаційним полем) культурах. Зокрема, такий «гарячий» засіб як радіо в малорозвинених соціокультурних спільнотах може призвести до руйнаційних наслідків. В той же час, будь-які радіоповідомлення у Великобританії чи США сприймаються як шоу.
В контексті даного дисертаційного дослідження книга М. Маклюена важлива, передусім, тим, що створює теоретико-методологічне підґрунтя для розгляду часткових аспектів обраної теми.