22. Походження фарингального [н].

Питання про те, коли саме виник у мові східних слов'ян фарингальний [Ь], і досі розв'язується по-різному. Деякі вчені його появу відсувають аж на XIV ст.164, інші ж виникнення південно-російського задньоязикового [7] і   українського та білоруського фарингального [Ь] відносять ще до спільнослов'янського періоду 165, проти чого рішуче заперечував О. М. Селіщев 166. До доісторичної доби відсував появу українського [Ь] Є. К. Тим- ченко 167. На думку А. Ю. Кримського, в давньоруських діалектах на території поширення сучасної української мови в XI ст. «звука [б] не було», а вимова фрикативного [у] чи [Ь] безсумнівна 168. Р. ЇТАВанесов та В. В. Іванов виникнення фрикативного [7], з якого пізніше розвинувся український [Ь], датують XI — першою половиною XII ст.169 І. В. Абаєв, спираючись на те, що ареал   розповсюдження слов'янського [у] і [Ь] збігається, за деякими   винятками, з ареалом скіфської топоніміки, скіфської археології та скіфських впливів на території східного слов'янства, висунув   припущення, що цей звук у слов'янських мовах засвоєний «із скіфсько- сарматської мови, у якій споконвіку була фонема у» 17°. Проте його гіпотеза серед дослідників історії слов'янських мов   прихильників собі не здобула. Неоднаково розв'язуються питання і про генетичні зв'язки фрикативного [7] чи [Ь] з проривним [б], а також питання про   відношення східнослов'янських [у], [Ь] до аналогічних звуків у   чеській, словацькій, верхньолужицькій мовах та західних говорах 164 Див.: УаШапі Апйге. Сгагтшіаіге котрагее сїез 1ап§иез зіауез, уоі. 1. Рагіз, 1950, р. 32—33; Бернштейн С. ?. Очерк сравнительной грамматики сла- вянских язьїков, с. 296. 165 Див.: Фортунатов Ф. Ф. Краткий очерк сравнительной фонетики индоев- ропейских язьїков, с. 435; Шахматов А. А. Очеркдревнейшего периода истории русского язьїка, с. 35—36; Вступ до порївняльно-історичного вивчення   слов'янських мов, с. 78. 166 Див.: Селищев А. М. Зазнач, праця, с. 190. 167 Див.: Тимченко 6. К. Курс історії українського язика, с. 59. 168 Див.: Крьшский А. Украинская грамматика, т. 1. М., 1907, с. 119. 169 Див. Аванесов Р. /. Лингвистическая география и история русского   язьїка.— Вопр. язьїкознания, 1952, № 6, с. 45; Иванов В. В. Краткий очерк истори- ческой фонетики русского язьїка, с. 59. 170 Абаев И. В. О происхождении фонемьі [у] (Ь) в славянском.— Проблеми индоевропейского язьїкознания. М., 1964, с. 121; його ж. Скифско-европейские изоглоссьі.— Проблеми сравнительной грамматики индоевропейских язьїков. Научная сессия. Тезиси докладов. М., 1964, с. 72. 165 словенської мови. Окремі вчені вважають, що процес виникнення фрикативного [у], [Ь]був спільнослов'янським, інші ж, навпаки, розглядають його як незалежний у кожній мові або в групі   близьких мов. Так, С. Булич свого часу висунув гіпотезу про   спільнослов'янське поширення фрикативного приголосного [у], який   пізніше в одних мовах зберігся, в деяких змінився в [Ь], а в інших — в проривний [§]171. Аналогічне припущення повторив Л. Новак, на думку якого, фрикативний [у] виник після IV ст. і був властивий консонантизму спільнослов'янської мови. Проривний [§] в окремих мовах з'явився вже після розпаду спільнослов'янської мовної   єдності 172. . ! Однак гіпотезу про первинність слов'янського [у] і вторинність [§] сучасне мовознавство повністю заперечує. Більшість славістів, хоч далеко не всі, додержується того погляду, що зміна [§] в [у] і [Ь] відбувалася в різних слов'янських мовах незалежно, і відносять цей процес на пізній час розетку тих мов, яким він властивий. * Проте з позиції пізнішого походження і незалежного розвитку в кожній мові фрикативних приголосних [у], [Ь] важко, як справедливо зазначає Ф. П. Філін, пояснити компактність географічної зони, що вони її займають 173. Звук [у] розвинувся з [?] внаслідок утрати проривнрм змикання при його артикуляції- А пересунення назад місця утворення   задньоязикового [у] зумовило виникнення фарингального (Ті]. Отже, розвиток від Задньоязикового проривного до фарингального   фрикативного відбувався в такій послідовності: [§] *->¦ [у] -> [Ь]. Час виникнення на східнослов'янському грунті задньоязикового [у], властивого південноросійським говорам та білоруській мові, та   фарингального [Ь], поширеного в українській мові, визначити важко. Переконливих доказів,-що вони розвинулися Ще Ь окремих   діалектах спільнослов'янської мови в пізніший період її історії, як   припускали П. Ф. Фортунатов, О. О. Шахматов, Т. Лер-Сплавінський, М. С. Трубецькой, не існує 174. Разом з тим зовсім не переконливою видається й аргументація на користь гіпотези цро занадто пізнє виникнення цих приголосних у східнослов'янських мовах*   віднесення часу їх появи на писемний період розвитку давньоруської мови чи навіть на період її розпаду й формування окремих мов   східнослов'янських народностей, тобто на той час, коли [у] й [Ь] стали вже досить помітно відбиватися в писемних пам'ятках. У мовознавчій науці давно стала загальновизнаною істина, що гп Див.: ВиШзсН 5. ЗІауізсЬе Мізгеїіеп^ ІпсІо^егтапізсЬе Рогзсішп^еп, ІЛ? 5, $ІгазЬоиг?, 1895, 5. 389 і далі. 172 Див. Наойк Ь. Кегпатб петеске уріууу па гарасіпозіоуапзк^, уусЬосіпо зіоуапзку а тасі'аі-зку копзопапіізтиз.— ІЛп^иізііса зіоуаса, 1939—1940, з. 1—% з. 109. 173 Див.: Филин Ф. Я, Происхождение русского, белорусского и украинского язьїков, с. 249. *74 Докладно див. Селищев А. М» Огарославянский язмк, ч. 1, с. 290—294; Бернштейн С% Б, Очерк сравнительной грамматики славянских язьїков, с. 293— 297. 166 задньоязиковий [у] і фарингальний [Ь] між собою генетично   зв'язані і що виникнення їх на східнослов'янському грунті становить єдиний процес, про що свідчить і те, що говори білоруської мови   поряд із звичайним для неї [7] широко знають також і [Ь], а в деяких говорах української мови відомі перехідні артикуляції між [у] і [Ь], в окремих з них можна спостерігати навіть задньоязикове   творення цього звука або фарингальне з незначним наближенням до задньоязикового175. Очевидно, південноросійський і білоруський задньоязиковий [у] зберігає перший ступінь у дроцесі зміни   спільнослов'янського проривного [б] на фрикативний приголосний, а   український фарингальний [Ь] — другий. Грунтуючись на діалектних свідченнях, дехто з учених   висловлює припущення, що фрикативний [у] раніш усього, ще в XI — першій половині XII ст., розвинувся на території середнього   Подніпров'я, басейну Десни й Сейму та басейну Оки, крім її нижньої течії; на цій території вже з XI ст. між князівствами встановилися різного типу політичні й економічні зв'язки, утворюється їх від-* носна єдність, що сприяло суцільному поширенню на ній певних інновацій 176. Одним з найдавніших прикладів, що засвідчує вимову   фрикативного [7] у східних слов'ян, є написання кьніхьчш (Ізб. 1073, 232) замість кьнигьчии — кьнижникь. Міститься це написання в   пам'ятці, переписаній давньоруським писарем з староболгарського   перекладу грецького оригіналу, тобто в такій, в якій з особливою   старанністю йрагнуть не відхилятися від орфографії тексту, з якого відбувається переписування. І якщо таке відхилення все ж   трапляється під впливом рідної мови переписувача, то це значить, що відбите в орфографічній помилці фонетичне явище цій мові глибоко притаманне, давно узвичаєне, закріплене суспільною практикою, Отжет й написання літери х замість г у названій пам'ятці   засвідчує глибоку притаманність давньоруському переписувачеві   фрикативної вимови приголосного* [у], глухим еквівалентом якого виступає задньоязиковий фрикативний [х]. Фрикативну вимову задньоязикового [у] засвідчує в X ст.   написання у праці К. Багрянородного «Про управління державою» (949 р.) іменника ярах — поріг, вжитого в ній двічі: 'ОатроРоогія- ра*Х і ВоиАд?гіл;ра%. Правда, написання яра% викликає різні   тлумачення, зокрема, окремі дослідники розглядають його як   одиничний приклад, ізольований факт, що не має суттєвого значення, а дехто вважає, що літера X у ньому відбиває не слов'янську, а   грецьку вимову 17?. Але в зіставленні з аналогічними фактами з пам'яток 176< Див.: Брок О. Очерк физиологии славянской речи. Спб., 1910, с. 57; Бровченко 7\ Л. Сравнительньїй анализ фонем украинского и английского язнков. Автореф. канд. дис, 1952, с. 13. 176 Див.: Аванесов Р. И. Зазнач, праця, с. 45. хгг> Див.: ТолкаяевА. И. О названий днепровских порогов в сочинении Кон- стантина Багрянородного Ше асітіпізігапсіо ітрегіо».— В кн.: Историческая грамматика и лексикология русского язнка. М., 1962, с. 57* 167 давньоруської писемності XI ст. та пізнішими свідченнями   відповідних діалектів таке написання виступає не ізольовано, а в системі тих доказів, що проливають світло на вимову [-у] у   давньоруській мові того часу. Отже, припущення, що така вимова   насамперед виникла на території Середнього Подніпров'я, видається   досить переконливим, але немає сумніву й у тому, що виникла вона не в XI ст., а значно раніше, ще в дописемний період історії   давньоруської мови, принаймні окремим діалектам Подніпров'я   задньоязиковий фрикативний [у] був відомий уже в IX—X ст. Фарингальний [Ь] розвинувся, звичайно, пізніше,   найімовірніше вже тоді, коли в південних діалектах східнослов'янської   мовної єдності почали формуватися фонетичні особливості, які пізніше стали властиві українській мові, оскільки саме він виявився однією з характерних ознак її консонантизму, як [у] однією з ознак   південноросійського та білоруського консонантизму. Свідченням не проривної, а фрикативної вимови приголосного на місці давнішого [§], є, безсумнівно, пропуск на письмі літери на його позначення. Найдавніший приклад такого пропуску   вірогідно належить до 1063 р. Це підпис кириличними літерами Ана рьина, поставлений французькою королевою, дочкою київського князя Ярослава, на грамоті від того року, написаній латинською мовою, замість Аппа ге^іпа або А^па ге^іпа. Якщо це так, то   підпис Анни Ярославівни теж може свідчити про вже сталу традицію вимовляти фрикативний [у] чи [Ь] у давньому Києві, коріння якої сягає, звичайно, далеко раніше XI ст. Проте відсутність   приголосного після ь у цьому підписі надається й іншому тлумаченню, а саме як відбиття в ньому консонантизму не латинської мови, а французької, в якій проривному [§] класичної латині відповідає []]178. Однак граматична форма цього підпису — закінчення -а, а не -є — дає більше підстав, щоб прийняти припущення про його латинське, а не французьке мовне джерело, отже, що в ньому справді пропущений фрикативний задньоязиковий [у] або   фарингальний [Ь]. Про фрикативну вимову в XI ст. в південних говорах   давньоруської мови приголосного, відповідного спільнослов'янському [§], свідчить, певно, й написання без літери г слова изніиєть (Ізб. 1076, 237) замість изгншеть. У східнослов'янських пам'ятках XII ст. трапляються написання окремих слів без початкового г. Найдавніший його приклад — це слово осподарм в написі на чарі чернігівського князя 1151 р.   Пропуск початкового г перед о дуже поширений у XIII ст., а особливо в староукраїнських грамотах XIV—XV ст.: тсподарь, сосподарєва (Р., гр. бл. 1386, ЗО), (оспдрю (гр. 1388, 42), асподарю (гр. 1411, 77) та ін. Втрата початкового [ґ] на початку слова відома сучасним ук- *78 Див.: Мельников Е. И. О язьіке и графике подписи Анньї Ярославньї 1063 года.— В кн.: Славянское язьїкознание. М., 1959, с. 116, 119. 168 раїнським діалектам, пор. орох замість горох у полтавських   говорах. Фрикативну вимову рефлексу спільнослов'янського [§] у   південно-західних говорах давньоруської мови засвідчують іноземні пам'ятки з XIII ст. В угорській королівській грамоті 1229 р., наприклад, власний іменник Галичина переданий з початковим Ь Наїісіе, хоч тоді ж традиційно в цьому слові, як і в іменнику   Галич, була поширена літера §: ОаІісЬ (Гр. 1240 р.),< Оаіісіе (Гр. 1254 р.) 179. У практиці українського письма з XIV ст. за літерою г остаточно закріпилася функція передавати лише звичайний для української мови фарингальний [її], оскільки для проривного задньоязикового [§], що заходив до неї в іншомовних словах, стали вживатися   сполучення літер кг: кгирдиви&ь (Р., гр. 26. IV. 1388, 38) кголдовать (гр. 16.ХН. 1388, 73), кгастовть (гр. 1392, 47), Бекгичь, Идикгид, Идикгиєву (гр. 1393, 48), кгрунть, кгвалтом (АЖ, 1582, 39);   пізніше— також літеру ґ: зґлягане молоко (Луц. XVII, 79), ґонту (К. 3., к. ХУІІ-п. XVIII, 275). Зміна проривного [§] у фрикативний [у], отже, й у [Ь], не   охоплювала його позиції після [г]: тог§ь, гог§а •«- *огг§а. У такій позиції внаслідок пізнішої дисиміляції [?]~амінився в [к]: укр. мозок, мозку т, різка, бризки, бризкати; пор. ч. то2ек, тохки, але рос. мозг, слвц. того?, то2§очуу. В окремих словах регресивна асиміляція у звукосполученні [гк] зумовлювала перехід   приголосного [г] в [з]: укр. прискати, ч. ргузкаіі. Причини втрати в південно-західній частині   східнослов'янських діалектів, як і в деяких інших слов'янських мовах,   проривного компонента при артикуляції звука [§] й зміни його в   задньоязиковий фрикативний [у], а далі й у фарингальний [Ь] досі   залишаються не виясненими. Цікава з цього погляду спроба, хоч ще й не в усьому достатньо аргументована, пояснити дане явище   фонологічними умовами. Відомо, що в спільнослов'янській мові існувала за ознакою проривності — фрикативності опозиція глухих   задньоязикових фонем /к/ — /х/. Дзвінка ж фонема /§/ залишалась у ній поза подібною опозицією, оскільки в її фонологічній системі зовсім не була представлена в складі задньоязикових дзвінка   фрикативна фонема. Тенденція до вирівняння системи спричинилася до виникнення в ряді слов'янських діалектів дзвінкої фрикативної фонеми /у/, яка в більшості з них еволюціонувала в /її/. У словах 179 Див.: Аграсікогі йі октапуіаг. кбі. 6, Висіарезі, з. 477; кбі. 7, з. 283; 361; див. Деже Л. Очерки по истории закарпатських говоров. Будапешт» 1967, с. 61. 180 Див.: Вступ до порівняльно-історичного вивчення слов'янських мов, с. 78—79. Зміна [&] в [к] у слові мозок (д.-р. мозгь ч- *то2§ь) підтримувалась також аналогією до іменників з суфіксом ок (пор. Карский Е. Ф. Трудьі по белорусско- му и другим славянским язьїкам. М., 1962, с. 551). Написання мозокь у   староукраїнських пам'ятках досить поширене ще в XVI—XVII ст. (Луц. XVII, 81; Бер. Лекс, 1627, 65; Син. XVII, 128), хоч вимова цього іменника з кінцевим   глухим [к] виникла, певно, значно раніше. 169 звуконаслідувальних та афективного значення фонема   /§/збереглася, як-от укр. гелготіти, герготати, джерготати [?еІ?оі'іІу], [?ег- ?оіаіу], [сІ2ЄГ?оіаіу] І под. Це полегшило пізніше запозичення з   інших мов слів з І&І 18Ч Внаслідок виникнення, /у/ або /Ь/ опозиція за ознакою проривність — фрикативність у системі задньоязикових фонем вирівнялась: /к/ — /х/, /?/ — /у/ або /§/ — Лі/. Однак на рівні дзвінких вона реалізується як лексично дуже обмежена, оскільки її проривний член (/?/) функціонує лише в словах   звуконаслідувальних, афективних і деяких запозичених з інших мов.

23. 20.Історія ь,ъ у сполуках ър, ъл, ьр, ьл та ръ, лъ, рь, ль. У сполуках ър, ъл, ьр, ьл редуковані перебували в сильній позиції незалежно від якості наступного складу, тому вони вокалізувалися і рефлексувалися як секундарні о, е ( Ъ=О, Ь=Е): *gъrbъ-горб *vьrhъ-верх. Таку зміну давньоруські памятки засвідчують вже з ХІІ ст. Одночасно у памятках поширеним є вживання на місці ър, ъл, ьр, ьл між приголосними повноголосних сполук [оро],[оло],[ере],[еле]: вьрьсты, жьрьтва, мълъва, вълъкъ. Це явище називають другим повноголоссям. Вперше його описав О. Потебня. В СУЛМ друге повноголосся виявляється непродуктивно: лише слово терен, в російській мові воно засвідчене ширше: бестолочь, веревка, золовка та ін. Що ж до сполук ръ, лъ, рь, ль, то в укр. м. існувало 2 шляхи розвитку ь, ъ: в сильній позиції вони вокалізувались: кръвъ-кров, крьстъ-крест. Написання о, е на місці редукованих в цій позиції засвідчується з 13ст. У слабкій позиції вони занепадали, а r,l набували складотворчості, проте ознака складотворчості приголосних невластива тодішній фонологічній системі, тому r,l її втрачають, а після них виділяється призвук [и], що пізніше перейшов у звук нормальної тривалості: кръвавыи-кривавий, дръгота-дригота. На грунті цієї зміни виникли чергування ро,ло з ри, ли : кров-кривавий, глотка-глитати, дров-дривітня. Говори південно-західного наріччя фіксують іншу рефлексацію редукованих після r,l у слабкій позиції, вставний голосний виникав не лише після, а й перед плавним. Ці сполуки перетворювалися в ре, ле, ир, ір, ил, іл,ер, ел: слеза, лижка, кервавий, кірвавий тощо.