26

Тернопільський національний педагогічний університет

імені Володимира Гнатюка

Хіміко-біологічний факультет

Кафедра загальної біології та методики навчання природничих дисциплін

Курсова робота

з методики навчання біології

на тему:

«ОРГАНІЗАЦІЯ ПОЗАКЛАСНОЇ РОБОТИ З БІОЛОГІЇ

УЧНІВ 6-ГО КЛАСУ»

Студентки 4 курсу, групи БП–?,

спеціальності 6.040102 Біологія^*

Павлюс Лілія Василівна

Керівник: Жирська Г.Я.,

кандидат педагогічних наук, доцент

Національна шкала ___________________

Кількість балів: ______Оцінка: ECTS ____

м. Тернопіль – 2016 рік

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПОЗАУРОЧНИХ ФОРМ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ З БІОЛОГІЇ 5

1.1. Семінарські заняття 5

1.2. Факультативні заняття 7

1.3. Навчальна екскурсія 10

1.4. Додаткові групові, індивідуальні заняття. Предметні гуртки 12

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ОРГАНІЗАЦІЇ І ПРОВЕДЕННЯ ПОЗАКЛАСНИХ ЗАХОДІВ З БІОЛОГІЇ У 6-МУ КЛАСІ 14

2.1. Методичні рекомендації з позакласної роботи з біології у 6-му класі 14

2.2. Різноманітність форм і видів екологічної діяльності школярів у позакласній роботі з біології 17

2.3. Практична частина. Екскурсія „Природа рідного краю” для учнів 6-го класу 19

ВИСНОВКИ 24

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 25

ВСТУП

Актуальність роботи. Позакласна робота з біології в більшості випадків нерозривно пов`язана з навчально-виховним процесом, який здійснюється на уроках і ґрунтується на знаннях, навичках.

Знання, які подаються на уроці не є достатніми, щоб пізнати все. З метою розширити і поглибити знання, розвинути творчі нахили у дитини, побудувати її свідомість використовують позакласну роботу, тобто роботу, яка виходять за межі класної кімнати [7, 13].

Виступаючи проти догматичного навчання і зазубрювання, Л. Толстой наголошував, що дітей треба навчати так, щоб вони могли самостійно формулювати висновки, які випливають із спостережень і дослідів. Високо оцінюючи роль наочності у навчанні, закликав вивчати предмети і явища в природній обстановці, проводити екскурсії в поле, до лісу, де діти можуть спостерігати за життям рослин, тварин та ін.

Отже, позакласна робота проводиться в обстановці, ближчій до школярів, вона пристосована до режиму їх дня. Тому школа може охопити позакласною роботою всіх без винятку учнів, враховуючи при цьому індивідуальні особливості кожного [11].

Позакласна робота з біології дає можливість розвивати індивідуальні інтереси учнів, їхні здібності, нахили, розширювати кругозір, формувати стійкі потреби самостійно пізнавати, охороняти і примножувати навколишню природу.

Завдання позакласної роботи – закріплення, збагачення та поглиблення знань, набутих у процесі вивчення певної теми чи розділу з біології, а також застосування їх на практиці, розширення загальноосвітнього кругозору учнів, формування у них наукового світогляду, вироблення вмінь і навичок самоосвіти, формування інтересів до вивчення природи.

Сьогодні одним із пріоритетних напрямів навчання біології в сучасній школі є вдосконалення екологічної освіти й виховання, формування екологічної культури школярів [4, 11, 14].

Серед групових форм позакласної роботи в школах поширена діяльність екологічних гуртків.

В позакласній роботі з біології використовують різноманітні форми й види екологічного виховання школярів. У сучасній школі найбільш поширеною є масова форма роботи, яка дає можливість охопити екологічним вихованням якомога більшу кількість учнів [3, 7].

Мета курсової роботи – розглянути методику організації і проведення позакласної роботи з біології у 6 класі.

Предмет курсової роботи – організація і проведення позакласної роботи.

Об’єкт – позакласна робота з біології.

Для досягнення поставленої мети необхідно виконати наступні завдання:

1. Опрацювати наукову та методичну літературу з поставленого питання.

2. Розглянути позаурочні форми організації навчання.

3. Розглянути методику організації і проведення позакласної роботи з біології.

У процесі дослідження використано наступні форми наукового пізнання:

- робота з літературними джерелами;

- бесіда;

- спостереження.

Розділ 1. Теоретичні засади позаурочних форм організації навчання з біології

1. Семінарські заняття

Семінарське заняття є формою організації навчання, що дозволяє ефективно формувати вміння учнів самостійно працювати. Семінарські заняття здебільшого проводяться у старших класах [6, 14].

При цьому учням дається можливість активно оперувати знаннями, набутими на уроках, а також у процесі самостійної роботи з рекомендованою літературою. На семінарському занятті припустимі дискусії, заперечення, обговорення, аргументація тощо, що дозволяє учням більш осмислено й міцно засвоювати зміст теми. Семінар – це живий творчий процес, який не може бути запрограмований у всіх деталях. Основними завданнями семінарського заняття є: закріплення, розширення та поглиблення знань учнів, отриманих раніше на уроках; формування й розвиток їх навичок самостійної роботи; реалізація диференційованого підходу в навчанні з урахуванням індивідуальних особливостей учнів; створення умов для формування розвитку їх пошуково-творчих знань і навичок. За характером семінарські заняття поділяються на: випереджувальні, навчальні, узагальнюючі (підсумкові) [6].

Випереджувальні семінарські заняття проводяться перед вивченням невеликої за обсягом і нескладної за змістом теми. Їх мета – формувати в учнів уміння орієнтуватись у змісті навчального матеріалу, виділяти описувальний, пояснювальний та інструктивний матеріал; головне, істотне у змісті теми. Підготовка учнів до семінару такого типу вимагає обов'язкового інструктажу, розробки групових та індивідуальних завдань, контролю процесу підготовки учнів до семінару [11].

Навчальний семінар проводиться у процесі вивчення теми та ставить за мету поглибити заняття, сформувати в учнів уміння й навички застосовувати теоретичні знання у практичній діяльності; усунути ті прогалини в навчальних досягненнях учнів, які існують у засвоєнні теми. На семінарських заняттях навчального типу вчитель, спираючись на знання, уміння та навички учнів, що набуті на попередніх заняттях, розробляє систему навчальних завдань для самостійної роботи. При цьому завдання не повинні дублювати аналогічні, раніше використані, а носити варіативно-тренувальний або реконструктивний характер. Основні методи та прийоми роботи вчителя на навчальному семінарі - це обговорення, дискусія, аналіз, висновки та пропозиції.

Специфіка узагальнюючого (підсумкового) семінару полягає в тому, що він проводиться після вивчення складної за змістом і великої за обсягом теми чи розділу навчальної програми. Його мета – формувати вміння й навички учнів самостійно систематизувати та поглиблювати знання, використовувати їх у практичній діяльності. Ефективність семінарського заняття такого типу значною мірою залежить від ретельності його підготовки. Перш за все вчителю необхідно визначити місце семінару в системі інших уроків з навчального предмета; правильно сформулювати тему, мету й завдання семінару; визначити обсяг матеріалу для розгляду на занятті [6]. Суттєву роль при цьому відіграє організаційна сторона семінарського заняття, зокрема розробка питань і диференційованих завдань для обговорення; складання переліку основної та допоміжної літератури; завчасно (за 10-15 днів до заняття) довести до відома учнів план семінару; повідомити про форму організації та проведення заняття; визначити роль кожного учня як його активного учасника; підготувати спільно з учнями необхідну наочність, забезпечити методичне та технічне оснащення семінарського заняття. Учитель стежить за тим, щоб під час семінару була створена атмосфера доброзичливості та взаємної довіри, вільного обміну думками, співробітництва та співдружності. Активізація навчально-пізнавальної діяльності учнів на семінарі залежить від вільного вибору опонентів, створення проблемних ситуацій, розгортання мікродискусій. Завершується семінарське заняття підбиттям підсумків обговорення теми, оцінюванням навчальних досягнень учнів [3, 14].

Незалежно від типу семінарського заняття у процесі його спостереження та аналізу доцільно звертати увагу на такі параметри:

• вибір теми;

• педагогічна доцільність постановки мети та завдань семінару;

• підготовка вчителя та учнів до семінару;

• технологія проведення семінару;

• розкриття теми семінарського заняття;

• підбиття підсумків семінарського заняття;

• результативність семінарського заняття [6].