3. Судова система України.

У ч. 3 ст. 124 Конституції України зазначено, що судочин­ство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції („юрисдикція” – повноваження давати пра­вову оцінку фактам, розв’язувати правові питання).

Конституційний Суд виступає єдиним органом конститу­ційної юрисдикції в Україні. Його основне завдання – забез­печення конституційного правопорядку в державі. Лише Кон­ституційний Суд робить остаточні висновки про відповідність законів та інших правових актів конституційним приписам. Всі інші суди – від районних (міських) до Верховного Суду України – називаються судами загальної юрисдикції.

Суди загальної юрисдикції – це самостійні державні органи судової влади, що здійснюють правосуддя шляхом ци­вільного, господарського, адміністративного та кримінального судочинства відповідно до Конституції та законів України і утворюють єдину систему судів.

Система цих судів відповідно з Конституції має будуватися за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Територіальний принцип означає поширення юрисдикції судового органу, тобто його повноважень розглядати й ви­рішувати певні категорії справ на визначеній законом частині території держави. При цьому вони можуть будуватись згідно з адміністративно-територіальними одиницями (районні, обласні суди), а можуть і не збігатися з ними (утворення між­районних судів, юрисдикція яких поширюється на територію кількох адміністративних районів).

Спеціалізація судів означає розгляд окремими судами справ певних категорій. В Україні як спеціалізовані вже діють війсь­кові, господарські та адміністративні суди.

Інстанційність – це поняття процесуальне, воно означає обсяг процесуальних повноважень суду по вирішенню судової справи. Судові інстанції з’явилися лише тоді, коли : а) учасники процесу набули права на скаргу, і ця скарга стала спонукою руху справи по вертикалі судових установ; б) обсяг повноважень судів по розгляду і перегляду однієї і тієї самої справи почав відрізнятися, і ця відмінність чітко визначена законом. (місцеві суди – апеляційні – касаційні)

Конституція у ч. 4 ст. 125 спеціально вказує на необхід­ність діяльності апеляційних судів, тобто судових органів, при­значення яких полягає в перегляді за скаргами заінтересованих сторін справ, рішення та вироки за якими ще не набрали в за­конної сили

Конституція України у ч. 5 ст. 125 вказує на недопусти­мість створення надзвичайних та особливих судів, які діяли б поза межами конституційно встановленої системи судів або керувалися якимись особливими, спеціально для них виробле­ними правилами здійснення правосуддя.

Відповідно з ч. 1 ст. 127 Конституції правосуддя в Україні здійснюється професійними суддями. Судочинство може здійснюватися суддею одноособово, колегією суддів (наприклад, у спеціалізованих судах).

До системи судів загальної юрисдикції належать:

• місцеві суди (районні, районні у містах, міські та міжрайонні суди);

• апеляційні суди;

• вищі спеціалізовані суди;

• Верховний Суд України.

Верховний Суд України є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції, а вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні виші спеціалізовані суди.

До спеціалізованих судів належать:

• господарські,

• адміністративні

• інші, визначені саме як спеціалізовані.

Місцевими загальними судами є районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди, а також військові суди гарнізонів.

Місцевими господарськи­ми судами є відповідні суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а місцевими адміністративними судами є окружні суди, а також інші суди передбачені процесуальним законом.

Місцеві суди є судами пер­шої інстанції. Місцеві загальні суди розглядають кримінальні, цивільні справи та справи про адміністративні правопорушення. Місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, що відне­сені процесуальним законом до їх підсудності. Місцеві адміністративні суди розглядають адміністративні справи, пов'язані з правовідносинами у сфері державного управ­ління та місцевого самоврядування (справи адміністративної юстиції), крім справ адміністративної юстиції у сфері військово­го управління, що розглядаються військовими судами.

Усі суди загальної юрисдикції утворюються і ліквідуються Президен­том України за поданням міністра юстиції України, погодженим з Головою Верховного Суду України або головою відповідного вищого спеціалізованого суду.

Президентом України визначається кількість суддів у судах за відповідним поданням голови Державної судової адміністрації України, погодженим із Головою Верховного Суду України чи головою відповідного вищого спеціалізованого суду з урахуванням обсягу роботи суду, та в межах видатків, визначених на утримання судів.

У порядку, визначеному законом, призначаються керівники судів (голови судів та їх заступники) строком на п'ять років за поданням Голови Верховною Суду України чи голови відповідного вищого спеціалізованого суду на підставі рекомендації ради суддів. У такому ж порядку відбувається звільнення керівників судів із посад. Звільнення судді з адміністративної посади не припиняє його повноваження судді.

Голова Верховного Суду України обирається Пленумом цього суду таємним голосуванням. Законом передбачено його переобрання, але не більш ніж ще на один строк(5 років?).

Першоосновою системи правосуддя є місцевий суд. Місцеві загальні суди діють у межах району, міста, району в місті чи району та міста одночасно. Вони роз­глядають справи по першій інстанції, віднесені процесуальним зако­ном до їхньої підсудності. Суди в Україні розглядають щорічно не менше трьох мільйонів справ. Із них 90 відсотків справ проходять че­рез місцеві суди. В Україні станом на жовтень 2005 р. діяло близько 666 місцевих загальних (районних, районних у містах, міських і міськрайонних судів), у яких фактично працювали близько 4 тисяч суддів. У складі місцевих адміністративних судів близько 600 суддів та 1800 працівників апарату, в апеляційних судах – 250 суддів і 720 працівників їх апарату, у Вищому адміністративному суді України 65 суддів та 250 працівників апарату.

Розгляд справ суддями здійснюється одноособово чи у складі колегії, а також у визначених законом випадках з участю народних засідателів або присяжних. Суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд.

Апеляційний і касаційний розгляд справ здійснюється відповідними судами у складі не менше трьох професійних суддів.

Апеляційні суди розглядають справи в апеляційному порядку згідно із процесуальним законом: розглядають у першій інстан­ції справи, визначені законом (крім апеляційних господарських судів); ведуть та аналізують судову статистику, вивчають і уза­гальнюють судову практику; надають методичну допомогу в за­стосуванні законодавства місцевим судам та здійснюють інші повноваження, передбачені законом.

У системі судів загальної юрисдикції діють загальні і спеціалізовані апеляційні суди.

В апеляційних судах утворюються судові палати. У складі загального апеляційного суду утворюються судова палата у цивільних справах та судова палата у кримінальних справах.

У складі спеціалізованих апеляційних судів можуть утворюватися су­дові палати з розгляду окремих категорій справ за встановленою спеціалізацією в межах відповідної спеціальної судової юрисдикції.

Для вирішення організаційних питань в апеляційних судах утво­рюється президія суду, до якої входять голова суду, його заступники, а також судді, кількість складу яких визначається рішенням загальних зборів суддів цього суду. Судді до складу президії обираються загаль­ними зборами суддів цього суду таємним голосуванням.

Для розгляду справ, визначених процесуальним законом, у загаль­них апеляційних судах передбачені суди присяжних.

Вищі спеціалізовані суди розглядають у касаційному по­рядку справи відповідної судової юрисдикції, а також інші судові справи у випадках, визначених процесуальним законом: ведуть та аналізують судову статистику, вивчають і узагальнюють судо­ву практику: надають методичну допомогу судам нижчого рівня з метою однакового застосування норм Конституції України та законів у національній судовій практиці на основі її узагаль­нення та аналізу: дають спеціалізованим судам нижчого рівня рекомендаційні роз'яснення з питань застосування законодав­ства щодо вирішення справ відповідної судової юрисдикції та виконують інші функції, передбачені чинним законодавством.

У вищих спеціалізованих судах можуть утворюватися судові пала­ти із розгляду окремих категорій справ. Для вирішення органі­заційних питань вищого спеціалізованою суду в ньому утворюється президія. У складі вищого спеціалізованого суду діє пленум суду, який складається із всіх суддів вищого спеціалізованого суду та голів спеціалізованих судів. Пленум дає роз'яснення з питань засто­сування спеціалізованими судами законодавства при вирішенні справ відповідності судової юрисдикції, вносить у встановленому по­рядку пропозиції щодо необхідності змін чинного законодавства, приймає рішення про звернення до Конституційного Суду України з поданням щодо офіційного тлумачення Конституції України, розгля­дає і вирішує інші питання, віднесені законом до його повноважень.

При вищому спеціалізованому суді створюється науково-консуль­тативна рада для наукового забезпечення діяльності суду. Вищий спеціалізований суд має офіційний друкований орган.

Найвищим судовим органом в ієрархії органів правосуддя України є Верховний Суд України. Він розглядає у касаційному порядку рішен­ня загальних судів у справах, віднесених до його підсудності процесу­альним законом, переглядає в порядку повторної касації усі інші справи, розглянуті судами загальної юрисдикції в касаційному поряд­ку; розглядає інші справи, пов'язані з виключними обставинами.

Верховний Суд України дає судам роз'яснення з питань застосування законодавства на основі узагальнення судової практики та аналізу су­дової статистики, за необхідності дає роз'яснення пленум вищою спеціалізованого суду з питань застосування спеціалізованими суда­ми законодавства при вирішенні справ відповідної судової юрис­дикції.

На Верховний Суд України покладено надання висновку щодо на­явності чи відсутності ознак державної зради або іншого злочину у діяннях, у яких звинувачується Президент України, а також за зверненням Верховної Ради України розглядає і надсилає письмове подання про неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я. У разі виникнення у судів загальної юрисдикції і при здійсненні ними правосуддя сумнівів щодо конституційності законів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів звертається з цими питанцями до Конституційного Сулу України.

Верховний Суд України веде та аналізує судову статистику, вивчає і узагальнює судову практи­ку, знайомиться з практикою застосування законодавства в судах. У межах своїх повноважень вирішує питання, що випливають із міжнародних договорів України, представляє суди загальної юрис­дикції у зносинах з суддями інших держав, здійснює передбачені за­коном інші повноваження.

Верховний Суд України очолює Голова. Склад Верховного Суду України – судді. До складу Верховного Суду України входять 48 суддів, з числа яких обираються Голова Верховного Суду України, Перший заступник Голови Верховного Суду України та чотири заступники Голови Верховного Суду України.

У Верховному Суді України діють судові палати: у цивільних справах, у кримінальних справах, у господарсь­ких справах, в адміністративних справах.

Судові палати Верховного Суду України:

1) здійснюють судочинство у справах у порядку, встановленому процесуальним законом; 2) аналізують судову статистику та вивчають судову практику;

3) здійснюють інші повноваження, передбачені законом.

Персональний склад судових палат визначається Пленумом Верховного Суду України за пропозицією суддів Верховного Суду України.

Судову палату Верховного Суду України очолює заступник Голови Верховного Суду України, який одночасно є секретарем судової палати.

Колегіальним органом Верховного Суду України є Пленум Верховно­го Суду України. До його складу входять: усі судді Верховного Суду Ук­раїни, голови вищих спеціалізованих судів, їх перші заступники.

Засідання Пленуму веде Голова Верховного Суду України, а за його відсутності – перший заступник або інший заступник відповідно до Регламенту Пленуму Верховного Суду України.

Пленум обирає на посаду та звільняє з посади Голову Верховного Суду України, утворює судові палати, призначає їх голів, обирає склад Президії Верховного Суду України, секретаря Пленуму Верхов­ного Суду України, дає роз'яснення судам загальної юрисдикції з пи­тань застосування законодавства, здійснює інші повноваження.

При Верховному Суді України діє Науково-консультативна рада, є бібліотека та офіційний друкований орган.

Для підготовки кваліфікованих кадрів судів при Державній судовій адміністрації України функціонує вищий державний навчальний за­клад – Академія суддів України. Вона здійснює підготовку, перепідго­товку та підвищення кваліфікації суддів і працівників апарату судів, її завданнями є: підготовка кадрів на посади суддів з-поміж осіб, які ма­ють вищу юридичну освіту та відповідають вимогам, встановленим до кандидатів на посаду судді, підвищення кваліфікації суддів та працівників апарату судових органів; проведення наукових дослі­джень з питань удосконалення організації та діяльності судів; вивчен­ня світового досвіду організації діяльності судів; науково-методичне забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції та Консти­туційного Суду України. Академія суддів України здійснює свою діяльність згідно із статутом, який затверджується головою Держав­ної судової адміністрації та Головою Верховного Суду України за погодженням з радою суддів України.

Система судів загальної юрисдикції України – це нор­мативно упорядкована та структурована сукупність взаємопов’язаних і взаємозумовлених місцевих, апеляційних. спеціалізованих судів та Верховного Суду України, що будується на засадах територіальності й спеціалізації і забезпечує здій­снення правосуддя в Україні.