Міністерство освіти і науки України

Херсонський державний університет Кафедра медико-біологічних основ фізичного виховання та спорту

ФІЗІОЛОГІЧНІ СОБЛИВОСТІ ОБМІНУ РЕЧОВИН І ТЕРМОРЕГУЛЯЦІЇ ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ

курсова робота

з фізіології людини

студента 2 курсу 10-211 групи

Векшина Сергія

напряму підготовки:

6.010201 Фізичне виховання

Керівник: к.фіз.вих., доцент Возний С.С.

Херсон – 2016 року

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………….3

Розділ 1 Загальні закономірності обміну речовин енергії у людини

1.1.Обмін речовин та енергії…………………………………………………..5

1.2.Вікові особливості дітей та підлітків……………………………………..6

1.3.Особливості обміну речовин у дітей та підлітків………………………..9

Розділ 2 Терморегуляція фізичних процесів людини

2.1.Механізм терморегуляції в теплокровних тварин………………………...14

2.2.Особивості терморегуляції у дітей та підлітків………………………….16 2.3.Гігієнічні умовизагартовуваннядітей у профілактиціпростудних

захворювань……………………………………………………………………..19 Висновки…………………………………………………………………….23 Список використанихджерел……………………………………24

Вступ

Актуальністьдослідження: Основною функцією живого організму є обмін речовин і енергії. Життя можливе лише доти, поки відбувається обмін речовин. В різних клітинах організму в процесі обміну речовин утворюються хімічні сполуки, які необхідні для існування організму в цілому

Система травлення забезпечує організм людини всіма необхідними для життєдіяльності поживними речовинами . Саме завдяки її діяльності організм отримує вуглеводи , білки , жири , мінеральні солі, воду, вітаміни в тому вигляді , який дає можливість їх засвоєння клітинами і тканинами. Потрапивши в кров та лімфу , прості поживні речовини розносяться по всьому організму і в клітинах зазнають подальших змін : вони стають будівельним матеріалом для клітин , джерелом енергії тощо .

Протягом життя обмін речовин і енергії та терморегуляція зазнає суттєвих вікових змін , які дають можливість пристосуватися організму до змін в харчуванні .Організм людини здатний реагувати на будь-які зміни в температурному режимі навколишнього середовища, і відповідальної за це є наша система терморегуляції, яка при охолодженні тіла включає механізм його обігріву, а при підвищенні температури тіла задіє різні способи його охолодження.

Тому є доволі важливим знання вікових особливостей обміну речовин та терморегуляції, які дадуть студентам можливість зрозуміти вікові особливості організму людини та відрізняти вікові особливості від патологічних станів в певній віковій категорії.

Мета дослідження: вивчення закономірностей та вікових особливостей обміну речовин і терморегуляції дітей та підлітків.

Об'єкт дослідження:функціональні особливості організму людини.

Предмет дослідження:особливості обміну речовин і терморегуляції у дітей та підлітків.

Для досягнення мети курсової роботи необхідно вирішити наступні завдання дослідження:

1. Опрацювати методичну літературу з проблеми дослідження змісту та характеристикобміну речовин;

2. Виявити особливості розвитку обміну речовин у дітей та підлітків;

3. Визначити передумови та закономірності формування терморегуляції фізичних процесів людини та дати пропозиції щодо умови загартовування дітей у профілактиці простудних захворювань.

Методи дослідження:

-   аналіз літературних джерел;

-   спостереження;

-   бесіди;

-   теоретичне узагальнення.

Структура та обсяг роботи. Робота складається зі вступу,двух розділів, висновків та списку використаних джерел. Бібліографія складає 20 джерел українською та російською мовами. Основний зміст викладений на 23 сторінках друкованого тексту.

Розділ 1 Загальні закономірності обміну речовин і енергії у людини

1.1. Обмін речовин та енергії

Обмін речовин — це сукупність процесів поглинання речовин із навколишнього середовища, їхніх перетворень в організмі та виведення з нього продуктів життєдіяльності.

У тілі живих організмів постійно відбувається обмін речовин і перетворення енергії. Основу обміну складають процеси синтезу — утворення складних органічних сполук із простих, на які витрачається енергія, та процеси  розпаду — перетворення складних органічних сполук на прості, під час яких енергія виділяється. Енергія необхідна організмам для підтримання життєдіяльності, забезпечення таких процесів, як живлення, дихання, ріст, розвиток, рух, розмноження, подразливість.

У природі постійно відбувається обмін речовин. Усі живі організми здійснюють обмін речовин із навколишнім середовищем: поглинають поживні речовини й виділяють продукти життєдіяльності.

Для живих організмів Землі основним джерелом енергії є сонячне світло. Зелені рослини здатні синтезувати органічні сполуки з неорганічних, використовуючи енергію світла. Вони безпосередньо поглинають сонячну енергію та витрачають її для забезпечення процесів життєдіяльності або запасають її у вигляді синтезованих сполук (білків, жирів, вуглеводів). Енергія, яку рослини запасають під час фотосинтезу в органічних речовинах, виділяється в процесі дихання, коли ці речовини руйнуються. Так забезпечуються процеси життєдіяльності рослинного організму: всмоктування води, розкривання пелюсток, обертання листків до світла, проростання насіння.

Для тварин джерелом енергії є готові органічні речовини, які вони одержують із їжею (рослинного чи тваринного походження). Розщеплення складних сполук супроводжується вивільненням енергії, що забезпечує процеси життєдіяльності організмів, у тому числі синтез нових органічних сполук. При цьому синтезуються речовини, притаманні даному організму, які є будівельним матеріалом і тому відіграють важливу роль у процесах росту та розвитку. Енергія, яка виділяється, забезпечує рух, підтримує сталу температуру тіла тварин та всі інші процеси життєдіяльності. Етапи обміну речовин:

I етап – травлення: розщеплення у шлунково-кишковому тракті під дією травних ферментів складних молекул поживних речовин до простих.

ІІ етап – всмоктування в кишечнику та надходження у кров і лімфу, рознесення по організму простих молекул поживних речовин, а також кисню, вітамінів, мінеральних солей і води.

ІІІ етап – побудова клітинними структурами з простих речовин, що надійшли в клітину, складних молекул, потрібних даному організмові.

ІV етап – розщеплення синтезованих складних сполук, вивільнення при цьому енергії та утворення проміжних продуктів обміну речовин.

V етап – використання енергії АТФ на виконання різноманітних функцій організму й виведення з нього кінцевих продуктів обміну.

1.2.Вікові особливості дітей та підлітків.

Віковими особливостями називаються характерні для певного періоду життя анатомо­-фізіологічні і психічні якості.Сутність вікових особливостей наочно розкривається на прикладі фізичного розвитку людини. Ріст, зростання ваги, поява молочних зубів, а потім зміна їх, статеве дозрівання та інші біологічні процеси здійснюються в певні вікові періоди з незначними відхиленнями. Оскільки біологічний і духовний розвиток людини взаємопов'язані між собою, то з віком відповідні зміни відбуваються і в психічній сфері. Поступово здійснюється соціальне дозрівання, проявляється динаміка духовного розвитку особистості. Це й слугує природною основою для виділення послідовних етапів розвитку людини і складання вікової періодизації.

Е. Еріксон виділив 8 стадій у розвитку людини: немовля (з моменту народження до одного року), ранній вік ( 1 - 3 роки), дошкільний вік (3 - 6, 7 роки) підлітковий вік (7-12років), юність (13 - 18 років), раннязрілість (третє десятиліття), середній вік (четверте і п'яте десятиліття життя), пізня зрілість (після шостого десятку років життя).

Дитячий вік (0-1 рік). Провідною діяльністю є безпосереднє емоційне спілкування. Всередині і на тлі його формуються орієнтовні дії, відчуття і сприйняття. Активне функціонування зорового і слухового аналізаторів є важливим моментом в психічному розвитку дитини. Великим досягненням у розвитку дитини 2-го року життя є ходьба. Це робить дитину більш самостійним і створює умови для подальшого освоєння простору. У цей період поліпшується координація рухів, діти освоюють все більш складні комплекси дій. На третьому році життя дитина стає більш самостійним: він навчається елементам самообслуговування, відокремлювати себе від дорослого, починає ставитися до себе як до самостійного «Я»

Дошкільний вік 3-6 (4-7) років, рушійними силами розвитку психіки дошкільника є протиріччя, які виникають у зв'язку з розвитком цілого ряду потреб дитини. Найважливіші з них: потреба в спілкуванні, з допомогою якого засвоюється соціальний досвід; потреба в зовнішніх враженнях, в результаті чого відбувається розвиток пізнавальних здібностей, а також потреба в рухах, що призводять до оволодіння цілою системою різноманітних навичок і вмінь.

Підлітковий вік від 11-12 до 14-15 років. Перехід від дитинства до дорослості складає головний зміст і специфічне відмінність цього етапу. Підлітковий період вважається «кризовим», така оцінка обумовлена багатьма якісними зрушеннями в розвитку підлітка. Саме в цьому віці відбуваються інтенсивні і кардинальні зміни в організації дитини на шляху до біологічної зрілості і статевого дозрівання. Анатомо-фізіологічні зрушення в розвитку підлітка породжують психологічні новоутворення: почуття дорослості, розвиток інтересу до протилежної статі, пробудження певних романтичних почуттів.

Кожен вік або період розвитку людини характе­ризується наступними показниками (Л.С.Виготський, Д.Б.Ельконін):

а) певною соціальною ситуацією розвитку або конкретною формою відносин, в які вступає людина з іншими людьми в даний період;

б) основним чи провідним видом діяльності;

в) основними психічними новоутвореннями (від окремих психічних процесів до властивостей особистості).

У процесі онтогенезу окремі органи і системи дозрівають поступово и завершують свій розвиток в різні терміни життя. Ця гетерохронія дозрівання обумовлює особливості функціонування організму дітей різного віку. Виникає необхідність виділення питань комерційної торгівлі етапів або періодів розвитку. Основними етапи розвитку є внутрішньоутробній и постнатальний,що починається з моменту народження. Під час внутрішньоутробного періоду закладаються тканин і органів, відбувається їх диференціювання. Постнатальний етап охоплює все дитинство, ВІН характеризується тривалим дозріванням органів и систем, змінами фізичного розвитку, значними якісними перебудовами функціонування організму.

Гетерохронія дозрівання органів и систем в постнатальному онтогенезі визначає специфіку функціональних можливостей організму дітей різного віку,особливості його взаємодії із зовнішнім середовищем