Лр, що містять у своєму складі жирні олії
3.3.1. Льон звичайний
Насіння льону – Lini semina
Льон звичайний - Linum usitatissimum
Родина Льонові- Linaceae
Опис: Трав'яна рослина заввишки 60-150 см. Корінь стрижневий з численними дрібними корінцями. Стебла нечисленні (1-3), прямі, тонкі, світло-зелені, розгалужені лише у верхній частині. Листки розташовані спірально, вони численні, дрібні (2-3 см завдовжки, 3-4 мм завширшки), ланцетні, на верхівці загострені. На дотик листки дещо слизькі від тонкого шару воску, що їх вкриває. Квітконіжки довші за чашечку, наприкінці потовщені. Квіток у суцвітті відносно небагато. Оцвітина п'ятичленна, середнього розміру або дрібна, діаметром 1,5-2,4 см. Найпоширеніший колір квіток — синій або блакитний, рідше — білий, рожевий, червонувато-бузковий. Крім 5-ти розвитих тичинок є 5 недорозвинених у вигляді зубців чи ниток, розміщених між ними. Пиляки зазвичай сині, рідше — жовті або помаранчеві. Зав'язь суцільна. Плід — п'ятигніздова коробка 6-8 мм завдовжки; кожне гніздо ділиться на 2 півгнізда, що вміщують по одній насінині. Насіння пласке, жовто-коричневе, лискуче, без запаху, під час жування має слизький масляний смак. Поширення: Батьківщина льону — Південна Азія, Персія, Індія та узбережжя Середземного моря, де і тепер зустрічаються дикі рослини[4]. Ще в античні часи з Середземномор'я ця рослина поширилась по всій Європі, а потім з європейськими колоністами потрапила до Північної Америки. Зараз льон-довгунець вирощують у всіх помірних областях Європи, Азії, Північної Америки, а також у Північній Африці. Для України льон — традиційна луб'яна технічна культура. Заготівля: Збирання насіння льону механізоване. Рослину сушать у валках або на току на сонці. Після обмолочення насіння досушують на току або в сушарці при температурі 45 °С. Бережуть від вологи, яка надає насінню слизькості. Хімічний склад: Насіння містить слизові речовини (близько 12%), пектин, жирну олію (30-40%), складену з гліцеридів ліноловатої (35—40%), ліноленової (25—35%), олеїнової (15-20%), пальмітинової та стеаринової кислот, ціаногеновий глікозид лінамарин (1.5%), ензим лінамаразу, протеїни (< 20-25%), цукри, каротин тощо. Біологічна дія та застосування: Насіння має проносну, секретолітичну, обволікаючу і протизапальну дію. Набухле у воді насіння збільшує обсяг калової маси, посилює її просування,діє очисно при атонії товстої кишки і ожирінні. Водний настій слизу виявляє захисну, заспокійливу і протизапальну дію при запаленні стравоходу, виразці шлунка і дванадцятипалої кишки,ентеритах та колітах (в клізмах). Зовнішньо слиз у вигляді компресів використовують при трофічних виразках, опіках і променевих пошкодженнях шкіри.
