Екзаменаційний білет № 4

І. рівень складності (правильна відповідь на кожне питання оцінюється 2-ма балами)

1. Засновником Києво-Могилянської колегії вважається:

а) Костянтин Острозький; в) Феофан Прокопович;

б) ван Федоров; г) Петро Могила.

2.Палац К.Розумовського в Батурині побудований у стилі:

а) модерн; в)класицизм;

б) ренесанс; г) бароко.

3."Оркестр кам’яного віку" було знайдено на стоянці:

а) Мізин; в) Киїк-Коба;

б) Королево; г) Лука Врублевецька.

4. Наукове товариство ім Т. Шевченка у Львові було створено:

а) 1868 р.; б) 1881 р.; в) 1892 р.; г) 1908 р.

5. Український театр корифеїв почав свою діяльність:

а) 1900 р. – Київ; в) 1879 р. – Львів;

б) 1885 р. – Полтава; г) 1882 р. – Єлисаветград.

ІІ рівень складності (правильна відповідь на кожне питання оцінюється 6-ма балами).

1. Назвіть жанри українського літературного бароко та охарактеризуйте один із них.

Архітектура,література…..

Архітектура. Українське бароко як архітектурний стиль почав формуватися в Україні в 17 столітті. Як і бароко західноєвропейських країн, українське бароко мало два впливових джерела — бароко з Риму (визначного центра барокової стилістики взагалі) і архітектура доби маньєризму.  Кращі їх зразки мали і досі мають місцебудівне значення — Почаїв, комплекс будівель Почаєвської лаври (арх. Г. Гофман), Луцьк, комплекс монастиря бернардинів (арх. П.Гіжицький) Кременець, колегіум Єзуїтів, (арх. П.Гіжицький), Микулинці, костел Св. Трійці, 1761—1779, (арх. А. Мошинський), Монастир Кармелітів Босих (Бердичів), м. Вінниця, костел монастиря домініканів, 1624—1760, Костел Святого Йосипа та монастир отців Лазаритів, м. Ізяслав тощо.

2. Найвідомішими декоративно-пейзажними парками, створеними в Україні у період класицизму, є:

а)Пейзажний парк в Олександрії…; б).................................................

3. Поясніть термін «романтизм». Які поеми Т. Шевченка написані у руслі романтизму?

Романти́зм (фр. romantisme) — ідейний рух у літературі й мистецтві, що виник наприкінці 18 століття у Німеччині,Великій Британії й Франції, поширився на початку 19 століття в Російській імперії, Польщі й Австрії, а з середини 19 століття охопив інші країни Європи та Північної і Південної Америки. Характерними ознаками романтизму є заперечення раціоналізму, відмова від суворої нормативності в художній творчості, культ почуттів людини; увага до особистості, її індивідуальних рис; неприйняття буденності й звеличення „життя духу“

У Шевченка: "Причинна", "Тополя", "Гайдамаки".

4. Про кого йдеться?

Письменник, учений, громадський і політичний діяч. У 1875 р закінчив дрогобицьку гімназію, навчався у Львівському, Чернівецькому та Віденському університетах. Із 1894 р. очолював філологічну секцію, а з 1898 р. також етнографічну комісію НТШ, редагував «Літературно-науковий вісник». Стояв біля витоків Української радикальної партії. Свої твори почав друкувати на початку 1870-х рр. Залишив значну поетичну, прозову, публіцистичну спадщину.

І.Франко.

5. У чому суть аксіологічної функції культури?

Аксіологічна функція дає можливість виробити ціннісні орієнтації людини, коригувати норми поведінки та ідентифікувати себе у суспільстві. Оцінка творів духовної й матеріальної культури розглядається у ній як артефакти у їх інформаційно-семіотичному значенні.

ІІІ рівень складності (оцінюється 20-ма балами).

1. Охарактеризуйте стан української культури в Галичині наприкінці ХVІІІ – на початку ХХ ст.

Галичина як австрійська адміністративно-територіальна одиниця кінця XVIII – початку XX ст. була заселена українцями і поляками. Під впливом різних природно-географічних, історичних, соціально-економічних, культурних чинників у Східній Галичині, як і на всій українській території, сформувалися та збереглися місцеві особливості традиційно-побутової культури. Польський уряд підтримував єзуїтські колегії. Після приєднання Галичини до Австрії уряд цієї країни провів шкільну реформу, і навчання у школах почали проводити німецькою мовою. Пізніше контроль за навчанням був переданий римсько-католицькій церкві, і в школах запанувала польська мова. Лише у невеликій кількості шкіл керівництву уніатської церкви вдалося ввести українську мову навчання. З приєднанням Галичини до Австрії створюється п´ять середніх шкіл-гімназій. Австрійський уряд, приєднавши Галичину, не дуже дбав про піднесення в ній краєзнавства, яке легко могло б пробудити у її мешканців надто велику любов до свого краю. У 1810-1820-і рр. Галичиною прокотилася нова хвиля національно-культурного руху. Епіцентром став Перемишль. Тут виникло перше українське просвітницьке Товариство для підготовки книжок для народу, яке проіснувало 2 р. Засновником Товариства був священик Іван Могильницький. У 1830-х рр. в Галичині зроблено крок до розвитку народознавства. У Львівській духовній семінарії виник маленький гурток однодумців, який назвався “Руська трійця”. У 1836 р. було надруковано рукопис “Руської трійці” під назвою “Русалка Дністрова”. Це була перша книжка у Галичині, написана живою українською мовою і українським алфавітом. “Весна Народів” 1848 р. сприяла пробудженню національної свідомості українського народу в Галичині. Саме в цей час виникло політичне об'єднання – Головна Руська Рада (очолив М.Устиянович). Було скликано на з'їзд діячів української культури для обговорення питань, пов'язаних з подальшим духовним розвитком українського народу. У 1861 р. у Львові засноване Товариство “Руська Бесіда”. При ньому у 1884 р. утворено Український театр. А в 1862 р. у Львові було скликано Установчі збори Товариства “Просвіта”, якими фактично було започатковано діяльність цієї громадської організації. Особливо активно розвинуло свою діяльність в регіоні у 1901 - 1939 рр. В той час проходило заснування хорових колективів, театральних гуртків і оркестрів при філіях "Просвіти", їхній репертуар включав як народні пісні, так і твори українських композиторів, рівень виконавської майстерності зростав. Головним чинником розвитку музичного життя Галичини було зростання національної самосвідомості, що виявилося у процесі організації культурно-просвітницьких і співочих товариств. Основною формою мистецького спілкування стала музика, зокрема хорова, що увійшла в різні сфери суспільного життя – громадсько-політичну, релігійну, навчальну та ін.