- •14. Циркуляція есп. Потенціальний характер есп
- •15.Електричний диполь та його характеристики. Обертаючий момент, діючий на диполь у зовнішньому есп
- •16.Полярні та неполярні діелектрики. Поляризація діелектриків. Вектор поляризації. Електричне зміщення(незавершене)
- •17.Сегнетоелектрики та їх властивості. П’єзо- та піроелектрики
- •Поляризованість сегнетоелектриків[ред. • ред. Код]
- •Застосування[ред. • ред. Код]
- •Типи речовин, в яких виникає п'єзоелектричний ефект[ред. • ред. Код]
- •Приклади п'єзолектриків[ред. • ред. Код]
- •21.Енергія есп. Густина енергії
- •23. Ерс джерела струму
- •24. Опір провідника. Питомий опір провідника та його температурна залежність. Провідність провідника
- •25. Класична теорія електронної провідності металів( основні положення, досягнення та недоліки)
- •26. Рухливість носіїв заряду та її зв’язок з питомою електропровідністю провідника(доповнить)
- •27. Закон Ома
- •Перше правило Кірхгофа[ред. • ред. Код]
- •Друге правило Кірхгофа[ред. • ред. Код]
- •Використання[ред. • ред. Код]
- •29. Закон Джоуля-Ленса(дві форми). Потужність тепловиділення та густина
- •Визначення[ред. • ред. Код]
- •Закон Джоуля-Ленца в диференційній формі[ред. • ред. Код]
- •32. Циркуляція мп. Закон повного струму. Вихровий характер мп
- •33. Теорема Гауса для мп
- •Теорема Гауса в диференціальній формі[ред. • ред. Код]
- •Теорема Гауса для полів у середовищі[ред. • ред. Код]
- •Магнітне поле[ред. • ред. Код]
- •34. Сила Лоренца. Окремі випадки дії сили Лоренца
- •35. Магнітна взаємодія двох паралельних провідників зі струмом. Визначення Ампера
- •37. Робота з переміщення провідника зі струмом у мп. Магнітний потік
- •Вектор намагніченості[ред. • ред. Код]
- •Фізична природа[ред. • ред. Код]
- •Зв'язок з напруженістю магнітного поля[ред. • ред. Код]
- •42. Феромагнетики та їх властивості
- •43. Явище ем-індукції. Закон Фарадея. Правило Ленца та приклади його застосування
- •44. Струми Фуко
- •45.Скін-ефект
- •Наслідки скін-ефекту[ред. • ред. Код]
- •46. Взаємна індукція
- •48. Мп довгого соленоїда. Індуктивність довгого соленоїда
- •49. Енергія мп. Густина енергії
- •51. Загальна характеристика теорії Максвелла
- •52. Рівняння Максвелла
15.Електричний диполь та його характеристики. Обертаючий момент, діючий на диполь у зовнішньому есп
Дипо́ль[1] (рос. диполь, англ. dipole, нім. Dipol m) — в електродинаміці: ідеалізована система, що слугує для наближеного опису статичного поля або розповсюдження електромагнітних хвиль далеко від джерела (особливо — від джерела з нульовим сумарно, але просторово розділеним зарядом).
Електричний диполь — це два різнойменних точкових заряди рівних за модулем.
1) Двополюсник. Розрізняють диполь електричний і магнітний. Електричний диполь — сукупність двох рівних за абсолютною величиною різнойменних зарядів, які розташовані на певній відстані один від одного. Характеристикою диполя електричного є дипольний момент. Молекули багатьох речовин можна розглядати як диполі.
2) В радіотехніці диполь — антена у вигляді двох симетрично розташованих провідників.
3) В хімії — система, в якiй позитивний та негативний центри зарядiв не спiвпадають. У найпростiшому випадку диполем є система двох рiвних рiзнойменних, вiддалених один від одного точкових зарядiв.
Диполем називають сукупність двох рівних за величиною точкових зарядів q протилежного знака, що знаходяться один від одного на малій відстані l , яку називають плечем диполя. Плечу диполя присвоюють напрямок від заряду -q до заряду +q (мал. 2.4). Лінія, що проходить через електричні заряди, називається віссю диполя. Основна характеристика диполя - електричний (дипольний) момент.
(2.14)
Мал. 2.4.
Електричний момент диполя вимірюють в кулон-метрах ([р] = Кл-м), а дипольні моменти молекул з причини їхніх малих значень - в позасистемних одиницях - Дебаях (Ц):
Поле,
створене диполем.Диполь,
в цілому електричне нейтральний, утворює
навколо себе електричне поле. На мал.
2.1 зображена картина силових ліній та
еквіпотенціальних поверхонь такого
поля.Знайдемо вираз для потенціалу поля, створеного диполем у деякій віддаленій
точці
простору А (мал. 2.5). Оскільки для
точкового заряду
згідно
з принципом суперпозиції (2.13) маємо:
(2.15)
Мал. 2.5. Мал. 2.6.
Враховуючи, що відстані до точки А від зарядів
і
набагато
більші за плече диполя /, можна записати
;
де
α- кут між векторами р і r2. Підставивши
ці вирази в (2.15), матимемо:
(2.16)Застосуємо формулу (2.16) для знаходження різниці потенціалів між двома рівновіддаленими від диполя точками А і В (мал. 2.6).
Проведемо через точку 0 пряму, паралельну до АВ. Нехай γ- кут утворений цією прямою і вектором p, тоді
Звідки
Отже,
(2.17)Таким чином, ми бачимо, що різниця потенціалів у двох рівновідцалених від диполя точках пропорційна проекції моменту диполя на пряму, що сполучає ці точки, і залежить від синуса половини кута, під яким видно ці точки.
Отриманий результат дозволяє встановлювати залежність між різницею потенціалів в двох точках поля і параметрами диполя (орієнтацією в просторі, величиною р) і використовується при реєстрації біопотенціалів в електрографії (кардіографії, енцефалографії, міографії тощо).
Диполь в електричному полі.Розглянемо спочатку поведінку диполя в однорідному електричному полі напруженості Е = const. На заряди диполя діє пара сил:
та
яка
створює обертальний момент (мал. 2.7).
Величина цього моменту визначається
за формулою:
(2.18)де
-
кут між векторами Е і р. Таким
чином, електричне поле намагається
зорієнтувати диполь так, щоб
вектори р і Е були
співнапрямленими.
Мал. 2.7. Мал. 2.8.
У неоднорідному полі, де напруженість змінюється від точки до точки, диполь не тільки орієнтується вздовж ліній напруженості, а й втягується в область більшої напруженості. Це відбувається за рахунок нерівності сил
,
які діють на позитивний та негативний
заряди (мал. 2.8). Чим більша неоднорідність
поля (більший градієнт напруженості),
тим більша результуюча сила, яка діє
на диполь:
(2.19)Сила F спрямована у бік більшої напруженості і досягає максимального значення, коли
,
тобто коли диполь розміщений вздовж
лінії напруженості поля. Існуванням
цієї сили пояснюється притягання
наелектризованою скляною чи ебонітовою
паличкою легких предметів, налипання
пилу на наелектризовані поверхні. За
рахунок цього ефекту іони в рідких та
газоподібних середовищах з полярними
молекулами створюють оболонку з
молекулярних диполів.
