- •14. Циркуляція есп. Потенціальний характер есп
- •15.Електричний диполь та його характеристики. Обертаючий момент, діючий на диполь у зовнішньому есп
- •16.Полярні та неполярні діелектрики. Поляризація діелектриків. Вектор поляризації. Електричне зміщення(незавершене)
- •17.Сегнетоелектрики та їх властивості. П’єзо- та піроелектрики
- •Поляризованість сегнетоелектриків[ред. • ред. Код]
- •Застосування[ред. • ред. Код]
- •Типи речовин, в яких виникає п'єзоелектричний ефект[ред. • ред. Код]
- •Приклади п'єзолектриків[ред. • ред. Код]
- •21.Енергія есп. Густина енергії
- •23. Ерс джерела струму
- •24. Опір провідника. Питомий опір провідника та його температурна залежність. Провідність провідника
- •25. Класична теорія електронної провідності металів( основні положення, досягнення та недоліки)
- •26. Рухливість носіїв заряду та її зв’язок з питомою електропровідністю провідника(доповнить)
- •27. Закон Ома
- •Перше правило Кірхгофа[ред. • ред. Код]
- •Друге правило Кірхгофа[ред. • ред. Код]
- •Використання[ред. • ред. Код]
- •29. Закон Джоуля-Ленса(дві форми). Потужність тепловиділення та густина
- •Визначення[ред. • ред. Код]
- •Закон Джоуля-Ленца в диференційній формі[ред. • ред. Код]
- •32. Циркуляція мп. Закон повного струму. Вихровий характер мп
- •33. Теорема Гауса для мп
- •Теорема Гауса в диференціальній формі[ред. • ред. Код]
- •Теорема Гауса для полів у середовищі[ред. • ред. Код]
- •Магнітне поле[ред. • ред. Код]
- •34. Сила Лоренца. Окремі випадки дії сили Лоренца
- •35. Магнітна взаємодія двох паралельних провідників зі струмом. Визначення Ампера
- •37. Робота з переміщення провідника зі струмом у мп. Магнітний потік
- •Вектор намагніченості[ред. • ред. Код]
- •Фізична природа[ред. • ред. Код]
- •Зв'язок з напруженістю магнітного поля[ред. • ред. Код]
- •42. Феромагнетики та їх властивості
- •43. Явище ем-індукції. Закон Фарадея. Правило Ленца та приклади його застосування
- •44. Струми Фуко
- •45.Скін-ефект
- •Наслідки скін-ефекту[ред. • ред. Код]
- •46. Взаємна індукція
- •48. Мп довгого соленоїда. Індуктивність довгого соленоїда
- •49. Енергія мп. Густина енергії
- •51. Загальна характеристика теорії Максвелла
- •52. Рівняння Максвелла
48. Мп довгого соленоїда. Індуктивність довгого соленоїда
Циркуляцією
вектора
по
замкненому контуру називається
інтеграл
де
-
вектор елементу довжини контура,
напрямлений вздовж обходу контура,
–
проекція
на
дотичну до контура, α –
кут між
та
(рис.
4.9).
Розглянемо найпростіший випадок – магнітне поле нескінченно довгого прямолінійного струму. Лініями напруженості цього поля є кола, центри яких лежать на осі провідника, а площини перпендикулярні до нього.
Знайдемо циркуляцію вздовж кола радіусом R:
,
(4.15)
бо
.
В загальному випадку, коли провідник охоплений замкненою лінією довільної форми (рис. 4.10, а),
,
.
(4.16)
Якщо
контур не охоплює провідник зі струмом
(рис. 4.10, б), то в (4.16)
адже
радіальна пряма спочатку рухається в
одному напрямку (ділянка 1-2,
),
а потім – в іншому (ділянка 2-1,
).
Отже,
.
(4.17)
Якщо
магнітне поле створюється кількома
струмами
,
то за принципом суперпозиції
і,
враховуючи (4.16), остаточно одержимо
.
(4.18)
Ця
формула є математичним виразом теореми
про циркуляцію вектора напруженості
магнітного поля: циркуляція вектора
напруженості магнітного поля дорівнює
алгебраїчній сумі сил струмів, охоплених
даним контуром (позитивним вважається
струм, що зв’язаний з напрямком обходу
правилом свердлика; струм протилежного
напрямку вважається негативним). Вираз
(4.18) є математичною ознакою вихрового
характеру магнітного поля.
Використаємо теорему про циркуляцію для розрахунку магнітного поля довгого соленоїда – циліндричної котушки, на яку намотано N витків дроту. Виберемо контур інтегрування у вигляді прямокутника ABCD, в якому сторона AD лежить всередині соленоїда і паралельна до його осі, а сторона ВС дуже віддалена від соленоїда (рис. 4.11).
Тоді згідно з (4.18)
.
(4.19)
Магнітне
поле соленоїда швидко зменшується при
віддалені від нього, тому
.
Крім того,
оскільки
проекція
на
сторони AB і CD дорівнює
нулю.
Отже, в лівій частині (4.19) залишається один доданок
.
Проекція
на
паралельний йому відрізок DA дорівнює
модулю цього вектора:
,
а
(довжина
сторони DA).
Таким чином,
і
,
(4.20)
де
–
кількість витків на одиниці довжини
соленоїда (густина витків). Отже,
напруженість магнітного поля всередині
довгого соленоїда дорівнює добутку
сили струму на густину витків, а індукція
поля
.
(4.21)
49. Енергія мп. Густина енергії
Щоб зарядити провідник, треба виконати роботу проти кулонівських сил електростатичного відштовхування між однойменно зарядженими частинками. Так, для збільшення заряду на dq слід виконати роботу , але , тобто . Отже, повна робота при електризації провідника від потенціалу 0 до потенціалу φ дорівнює: .
За законом збереження енергії, робота з електризації йде на збільшення енергії зарядженого провідника, а отже − є енергією електростатичного поля навколо провідника.
Енергія електричного поля для конденсатора може бути обрахована з останньої формули: . Враховуючи, що , а значить, , маємо . Але S·d=V − об’єм поля між пластинами конденсатора. Густина енергії − енергія, яка припадає на одиницю об’єму, тобто .
Знаючи об’ємну густину енергії ωЕ , можна визначити загальну енергію довільного електростатичного поля. Так, якщо поле неоднорідне, то його можна розділити на нескінченно малі об’єми, в межах яких поле − однорідне. Тоді повна енергіяелектростатичного поля в довільному об’ємі V:
. 50. Струм зміщення. Узагальнений закон повного струму
Розглянемо рівняння Дж. Максвела в інтегральному вигляді.
1. Теорема Остроградського−Гаусса: потік вектора електричного зміщення через довільну замкнену поверхню, що обмежує електричні заряди дорівнює алгебраїчній сумі останніх:
,
де ρ − об’ємна густина заряду; dV − елемент об’єму всередині поверхні.
Це
фактично відома теорема Гауса
стосовно потоку ліній індукції
електричного поля і стверджує, що лінії
індукції
можуть
починатись та закінчуватись лише на
заряджених частинках чи тілах, тобто
що електростатичне поле обов’язково
пов’язане із зарядженими тілами.
2. Узагальнений
закон повного струму (закон Максвела−Ампера).
Розглянемо довільний контур, який
охоплює провідник зі струмом та розіб’ємо
його на елементарні ділянки Δl (
рис.13.4). Як відомо, Ампер встановив, що
сума добутків довжин елементарних
ділянок на складову вектора
пропорційна
результуючій силі струму, тобто
,
а оскільки
,
то можна записати, що
.
Максвелл узагальнив даний закон та подав його у вигляді:
,
тобто, циркуляція вектора напруженості магнітного поля по довільному контуру дорівнює повному струмові, що пронизує будь-яку поверхню, пов’язану із даним контуром.
Це рівняння стверджує, що навколо будь-якого струму провідності та змінного електричного поля неодмінно існує вихрове магнітне поле, причому ┴ .
3. Закон електромагнітної індукції Фарадея: змінне в часі магнітне поле породжує навколо себе вихрове електричне поле:
.
Це рівняння є узагальненням явища електромагнітної індукції та стверджує, що змінне в часі магнітне поле утворює вихрове електричне поле. Лінії напруженості електричного поля охоплюють лінії індукції магнітного поля у вигляді замкнутих кривих.
4. Магнітний потік через довільну замкнуту поверхню завжди дорівнює нулю
,
тобто поле вектора являється чисто вихровим.
Це рівняння виражає теорему Гауса відносно потоку ліній магнітної індукції через довільну замкнуту поверхню і стверджує, що ці лінії завжди замкнуті.
Рівняння Максвела виражають основні закони електромагнетизму. Головний висновок можна сформулювати так. Електричне та магнітне поле можна розглядати окремо, якщо вони незмінні в часі. Якщо ж вони змінні в часі, то розглядати їх окремо не можна, оскільки змінне в часі магнітне поле породжує змінне в просторі електричне, а змінне в часі електричне − призводить до виникнення змінного в просторі магнітного поля. Отже, головним висновком є умова виникнення електромагнітних хвиль. Цей висновок для вакууму в загальному можна математично описати системою рівнянь:
