10.3 Матеріали, обладнання та приладдя

Для виконання роботи необхідні: зразки зі сталі 65Г, печі для нагрівання під гартування і піч для ізотермічної витримки при 350...400 ⁰С в розплавленій селітрі NаN0₃ чи лугу NаОН, електроплитка, бачки з водою для кип'ятіння і промивання зразків, шліфувальний папір, твердомір ТК.

10.4 Хід роботи

1 Зразки зі сталі 65Г в кількості 3 шт завантажити в піч при температурі 850 °С і витримати протягом 5...10 хв.

2 Остудити зразки в розплавленій селітрі (лугу) при 400 °С на протязі 3...5 хв, піс­ля чого остудити зразки на повітрі протягом 5...10 хв.

3 Прокип'ятити загартовані зразки у воді протягом 5...10 хв для очищення по­верхні зразків від селітри чи лугу.

4 Після кип'ятіння зразки промити в холодній воді і просушити.

5 Просушені зразки зачистити і заміряти твердість за Роквелом. Результати досліджень занести в табл. 10.1.

Таблиця 10.1

№ пп	Режим нагріву під гартування		Режим ізотермічної ви­тримки		Твердість після ізотермічного гартування, HRCЕ
	Темпера­тура, °С	Витримка, хв	Темпера­тура, °С	Витримка, хв	І	II	III	Ср
1 2 3

6 Виготовити мікрошліф і вивчити мікроструктуру після ізотермічного гартування.

10.5 Зміст звіту

Звіт повинен містити: назву роботи і її ціль, короткі теоретичні відомості, хід ро­боти, а також наступні результати експерименту:

а) дані експерименту по табл. 10.1;

б) зарисовку мікроструктури;

в) висновки, що пояснюють характер зміни твердості і структури після ізотер­мічного загартування.

11 ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 10

ВПЛИВ ТЕМПЕРАТУРИ ВІДПУСКУ НА УДАРНУ В'ЯЗКІСТЬ

ЗАГАРТОВАНОЇ КОНСТРУКЦІЙНОЇ СТАЛІ

11.1 Ціль роботи

Експериментально установити зміну ударної в'язкості загартованої сталі в за­лежності від температури нагрівання при відпуску.

11.2 Короткі теоретичні відомості

Термообробку, що полягає в нагріванні загартованої сталі до температури ниж­че критичної А₁ називають відпуском. При відпуску відбуваються складні проце­си, що впливають на усі властивості сталі, причому повнота цих перетворень і зміна властивостей залежать від температури відпуску, тривалості витримки і, у меншій мері, від швидкості охолодження при відпуску. Особливо сильно впливає темпера­тура відпуску. 3 підвищенням температури відпуску знижуються твердість загар­тованої сталі, тимчасовий опір, межа текучості, але сильно підвищуються віднос­не подовження і звуження і особливо ударна в'язкість. Це пояснюється змен­шенням вмісту вуглецю в α-розчині, порушенням когерентності на межі між карбідами і α-фазою, розвитком у ній спочатку процесів повернення, а при високій температурі – рекристалізацією, а також коагуляцією карбідів.