Розділ 2. Система вправ при навчанні усному перекладу
Зміст курсу перекладу включає як надання необхідних професійних знань, так і розвиток перекладацьких умінь і навичок. При цьому вміння та навички перекладу є і кінцевою метою курсу перекладу, оскільки вони забезпечують практичну професійну діяльність перекладача. Уміння та навички перекладу формуються на основі використання спеціально підібраних навчальних матеріалів. До таких матеріалів відносяться перекладацькі вправи і навчальні тексти.
Вправи є основний способом формування необхідних умінь. Перекладацькі вміння можуть розвиватися і в процесі перекладу зв'язного тексту. Однак переклад будь-якого тексту завжди пов'язаний з вирішенням цілої низки ряду перекладацьких завдань і практично дуже важко знайти такий
текст, в якому якась перекладацька проблема переважала або хоча б зустрічалася досить часто.
Спеціально підібрані вправи надають можливість зосередити увагу студентів на способах вирішення окремої перекладацької задачі. Робота з вправами складає значну частину курсу навчання перекладу. У процесі цієї роботи вивчаються способи подолання труднощів перекладу, відпрацьовуються
технічні прийоми перекладу, розвиваються перекладацькі вміння і створюється основа для вдосконалення навичок перекладу.
Так, Т. В. Ганічева виділяє вправи для навчання усного послідовного перекладу та перекладу з аркуша: підготовчі, операційні, цілісні; Л. К. Латишев виокремлює вправи для навчання перекладу: доперекладацькі, змішані, перекладацькі; В. Н. Комісаров розрізняє доперекладацькі та перекладацькі вправи для навчання писемного та усного перекладу; Л. М. Черноватий визначає вправи для навчання усного перекладу: операційні та цілісні [5, с. 77].
Так як в роботі розглядаються такі два види усного перекладу, як синхронний та послідовний, то системи вправ для формування перекладацьких вмінь розроблені саме для розвитку навичок цих видів перекладу.
Спеціальні вправи, націлені на освоєння синхрону, допомагають подолати труднощі, пов'язані з цим видом перекладу: роботу в дефіциті часу; обмеженість подальшого контексту; необхідність надавати переклад на одній мові одночасно зі сприйняттям іншої тощо [1, c. 118].
Отже, розглянемо декілька підготовчих вправ, які допоможуть оволодіти основами синхронного перекладу.
Аудіювання з рахунком тренує навичку одночасного сприймання та відтворення тексту. Для прослуховування пропонується аудіотекст або відеосюжет з текстом іноземною мовою. Протягом 3-5 хвилин один студент з групи виразно і ритмічно рахує вголос: один, два, три, чотири і т.д. Потім інший студент з числа тих, хто слухав зв'язно передає загальний зміст тексту мовою перекладу [14]. Цей полегшений варіант вправи через 1-2 заняття змінюється більш складним: загальний зміст тексту передає той студент, який рахував вголос. Подальше відтворення змісту тексту дозволяє перевірити ступінь концентрації уваги студентів. На перших заняттях студенти слухають записи та ведуть рахунок рідною мовою. Аудіювання з рахунком рекомендується виконувати на початку заняття в якості розминки. Для розвитку навиків синхронізації власного мовлення з мовленням оратора використовують вправу «Ехо-повтор». Ця вправа називають також «тіньовим повтором» (англ. Shadowing). Аудіотекст, записаний в повільному темпі, потрібно повторювати, відстаючи на 1-3 слова. Спочатку це текст рідною мовою, потім – іноземною [13, с. 67]. Починати краще всього зі зв'язкового тексту, дещо складніше робити ехо-повтор на перерахування чисел або окремих слів (продуктів харчування тощо). Коли повільний темп освоєно, можна переходити до ехо-повтору текстів з «рваним» темпом. Завдання дотримуватися темпу оратора, не переганяючи його і не відстаючи від нього. Кожному з майбутніх перекладачів тут доведеться вирішувати свої, індивідуальні проблеми: декому важко встигати за темпом, дехто навпаки промовляє слова занадто швидко і наздоганяє оратора, дехто не зможе працювати стабільно і довго. Тому дуже бажані індивідуальні тренування з голосом викладача. «Ехо-повтор», проте, має один недолік: мова «оратора» і мова «перекладача» не розчленовані, змішуються в звучанні, що створює психологічні труднощі, тому основна маса вправ цього роду повинна виконуватися на основі аудіоматеріалу, який подається через навушники.
Вправи «Прогнозування» розвивають прогностичні навички, які дуже необхідні перекладач-синхроністу з двох причин. По-перше, вони потрібні в тих випадках, коли мова подається перекладачеві з пропусками: через збій в роботі апаратури, з вини оратора (наприклад, доповідач відвернувся від мікрофона); або перекладача відволікли, і він почув не весь текст. По-друге, навички прогнозування потрібні, щоб здогадатися, який текст буде за почутим, так як перекладач змушений перекладати, не дочекавшись завершення синтаксичної або логічної структури [21, c. 26].
Вправи на прогнозування можна розділити на два типи:
Заповнення пропусків (cloze-exercises): в тексті, який підготував викладач, навмисно прибираються окремі слова або словосполучення ( у випадку з аудіо записом стираються окремі фрагменти стираються ). Потім студенти слухають текст і заповнюють прогалини спочатку без перекладу. Починати, як зазвичай, рекомендується з простого, тобто з тексту рідною мовою.
Завершення розпочатої фрази. Завершень може бути кілька, одночасно активізуються знання на певну тему. А також закріплюється навичка зберігати логічну послідовність висловлювання.
Синхронізація готового тексту допомагає вдосконалювати темпоральні показники мовлення студентів і формувати навички компресії. В ході підготовки до синхронного перекладу з листа студентам не рекомендується виконувати письмовий переклад всього тексту, перевага віддається «робочому» варіанту перекладу, коли переводяться окремі незнайомі лексичні одиниці [5, c. 144]. Студенти через навушники слухають текст і зачитують готовий переклад в мікрофон так, щоб не відставати від оратора і не забігати вперед. Можна попередньо прослухати аудіоматеріал з текстом в руках. Після циклу підготовчих вправ можна почати роботу над перекладом промов і дискусією в синхронному режимі. Її зручно поєднувати з тренінгом послідовного перекладу: спочатку текст перекладається послідовно, по фразам, попутно уточнюється переклад окремих слів і виразів. Потім той же фрагмент пропонується для синхронного перекладу [8, c. 126]. Спочатку темп мовлення оратора повинен бути невисоким, для цього найкраще використовувати записи дикторів. Потім можна приступити до освоєння «живого» матеріалу документальних промов політичних діячів, дискусій, записаних в прямому ефірі. Дуже корисна тренування на текстах, які вимовляються «за законами жанру» в підвищеному темпі це, перш за все, теле- і радіо-новини, а також спортивні репортажі.
Навчання володінню синхронної перекладацькою діяльністю на базовому рівні повинно бути організовано при максимальному врахуванні психологічних труднощів здійснення професійної синхронної перекладацької діяльності, зняття яких можливе за умови виконання особливого комплексу вправ і дотримання таких принципів їх організації: принципу поступового наростання труднощів, принципу поетапного виконання вправ, принципу рухливості» в організації і відборі вправ і принципу повторюваності одиниць перекладу у вправах.
Вправи на послідовний переклад спрямовані на тренування утримання в пам'яті змісту значних сегментів оригіналу протягом певного відрізка часу до моменту початку перекладу.
Вправи «Мнемотехніка» являють собою сукупність спеціальних прийомів і способів, що дозволяють полегшити запам'ятовування потрібної інформації і збільшують обсяг пам'яті шляхом утворення асоціативних зв'язків [15]. Виконання таких вправ націлене на розвиток обсягу оперативної пам'яті і запам'ятовування порядку подачі одиниць інформації:
Вправи на запам’ятовування логічного ряду допомагає виробити звичку очікування нової інформації. Наприклад, студентам зачитується ряд слів певної тематики (олень, кабан, лисиця, вовк), і вони мають повторити його повністю в такому ж порядку. Потім до цього рядку додаються неочікувані слова (олень, кабан, лисиця, радіо, вовк). Перекладач має бути завжди готовим до появи інформації в промові оратора, котра не відповідає темі промови. Схожі вправи можна провести з числами (до ряду чисел додаються іменники, утворюючи асоціації) чи топонімами (до ряду загальновідомих топонімів поступово додають менш відомі) тощо. Можна запропонувати кожному студенту маршрут автобусу, тролейбусу тощо. Беруться кінцеві точки маршруту та кілька проміжних. Завдання студентів перекласти іншомовні назви. Це типові вправи для без асоціативного запам’ятовування.
Тексти вправ «Мнемовірші» спрямовані на зняття фізичної та емоційної втоми у студентів в ході проведення занять з усного перекладу. Це можуть бути будь-які вірші веселої тематики, де є повторення одиниць інформації одного типу:
Eine Häsin namens Schwarznase
Hatte sieben Kinderhasen.
Der erste war schlau und hieß Tom
Der zweite war mutig und hieß Nick
Der dritte war lustig und hieß Anton
Der vierte war klug und hieß Mike
Der fünfte war stolz und hieß Andy
Der sechste war edel und hieß Simon
Der siebte war stark und hieß Klaus.
Sie wohnten alle in einem Loch
Und waren gesund und munter.
Die Sonne schien, das Gras war grün,
Sie wurden immer gesunder.
Aber!
Am 9. September gegann es zu regnen,
Es regnete viele Tage.
Die Hasen bekamen nasse Füsse,
Aber wollten sich lange nicht plagen.
Ihr Loch verschwand, und von der Stelle hin
Flossen jetzt sieben Flüsse:
Taja, Maja, Saja, Grünwasser, Eder, Renn und Linn.
Die Hasen bauten Boote
Und ohne ein einziges Wort
Fuhreт fort:
Der schlaue Tom wählte Taja
Der mutige Nick wählte Maja
Der lustige Anton wählte Saja
Der kluge Mike wählte Eder
Der stolze Andy wählte Renn
Der edle Simon wählte Linn
Und der starke Klaus wählte Grünwasser.
Mutter Häsin aber blieb auf der Insel allein
Das war nicht besonders fein.
Sie dachte: wer kehrt als erster zurück?
Vielleicht der Sohn, der ist besonders klug?
Wer?
Перевага таких вправ в тому, що в них є багато засобів підтримки асоціативних зв’язків. Вірші читаються вголос, потім роздаються завдання: наприклад, повторити всі чоловічі імена в тому порядку, в якому вони зустрічались в тексті, дати кожному характеристику по порядку тощо.
Вправи «Снігова куля» це спеціальні вправи на тренування певного лексичного матеріалу за допомогою розвитку навику ступеневого подовження та синтаксичного лінійного розгортання. Їх принцип запозичений з відомої однойменної гри. Викладач читає рядок, студент повторює, потім викладач читає інший, студент повторює перший і другий і т.д. З кожним рядком кількість слів зростає. В кінці повторюють весь текст:
Eine eigenartige Eidechse
Zwei zotteligen Zollbeamten
Drei doppelseitige Deserteure
Vier vernünftige Veilchen sind voneinander vervollkommnend verziert.
Fünf fromme Frösche fauchen, falls Flöhe fortspringen.
Sechs saumseligen Südafrikanern sagt man: sie sollten sich saubermachen.
Sieben selbstvergessen singende Säuglinge suchen sorglos süße Suppe.
Acht allwissende Astronomen arbeiten allerlei Arten von Atommodellen aus.
Neun nutzlose Nichtskönner neigen sich nacheinander, nachdem sie nebeneinander niederfallen.
Допоміжним засобом витупає асоціативний зв'язок слова в кожному рядку починаються на одну букву.
В якості домашнього завдання виступають: вправи на відпрацювання мовних навичок, постановки дикції; підготовка тезаурусного списку слів, стійких словосполучень і крилатих виразів в рамках досліджуваних тематичних розділів; прослуховування новин з ехо-повтором; вправи на переклад, що вимагають пееркладацької підготовки. Більш того, щоденний самотренінг студента майбутнього перекладача основа успішного оволодіння вміннями і навичками всіх видів усного перекладу [18].
Отже, навчання усному перекладу вимагає не тільки розвитку перекладацьких навичок, навичок усіх видів лінгвістичного аналізу, але також різноманітності тренувальної діяльності в комунікативній взаємодії з іншими студентами.