ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………	3
РОЗДІЛ 1. УСНИЙ ПЕРЕКЛАД ЯК НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА……...	5
1.1. Види усного перекладу…………………………………………………..	5
1.2. Формування навичок та вмінь усного перекладу………………………	10
РОЗДІЛ 2. СИСТЕМА ВПРАВ ПРИ НАВЧАННІ УСНОМУ ПЕРЕКЛАДУ…………………………………………………………………..	15
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………...	22
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………...	24

ВСТУП

В останні роки соціальне замовлення на спеціалістів, які володіють іноземною мовою, різко змінилося. Активізація ділових та економічних відносин України з зарубіжними країнами зумовила потребу в спеціалістах, які б могли забезпечувати високий рівень взаємовигідних стосунків між представниками нашої держави та її іноземними партнерами. Тому однією з найважливіших умов підвищення якості підготовки фахівців у вищих навчальних закладах на даному етапі є максимальна орієнтація на особливості професійної діяльності спеціаліста.

Побутує думка, що оскільки вимоги до сучасного перекладача є досить високими, і зумовлені вони, головними чином, тим, що на даний момент існує потреба у фахівцях, які б володіли як професійно-орієнтованими мовними знаннями та вміннями, так і здатністю виконувати функцію помічника в ринковій або державні структурі в процесі співробітництва з іноземними партнерами, необхідно випрацювати нову концепцію викладання іноземної мови для перекладацьких спеціальностей, яка б відповідала вищезазначеним вимогам.

При розробці методів навчання усному перекладу необхідно враховувати той факт, що усний переклад відрізняється від письмового цілим рдом особливостей. По-перше, перекладач не має можливості працювати зі словником або довідником, у зв'язку з чим, він повинен уважно слухати співрозмовників і вчасно передавати інформацію. По-друге, професійний переклад припускає володіння всіма спеціальними термінами. По-третє, від перекладача не потрібне вибудовування речень, основне завдання - передати зміст сказаного, не спотворюючи інформації. І, нарешті, робота перекладача прямо залежить від проведених переговорів.

Актуальність дослідження зумовлена тим, що усний переклад та методика його навчання на даний момент недостатньо вивчені. Незважаючи на постійну потреба в усних перекладачах, розробка методик їх навчання стали надбаннях лише небагатьох авторів (Л. О. Гаврилов, Р. К. Міньяр-Белоручев, Г. В. Чернов, А. Ф. Ширяєв). Ці автори досить широко вивчили особливості та методи навчання послідовному і синхронного перекладу. Однак навчання перекладу на етапі, що передує навчанню найскладнішим видам усного перекладу (послідовний і синхронний), з методичної точки зору не розглядалося і не було об'єктом цілеспрямованого вивчення.

Мета роботи полягає у комплексному аналізі видів та принципів усного перекладу та у більш детальному вивченні методів його навчання.

Мета дослідження обумовила постановку наступних завдань:

1. визначення сутності усного перекладу;

2. дослідження основних видів усного перекладу;

3. аналіз принципів та прийомів навчання усному перекладу;

4. обґрунтування переваг і недоліків методів навчання усному перекладу.

Для досягнення поставленої мети і задач використані наступні методи дослідження: описовий, метод кількісного аналізу, структурно-функціональний метод.

Об’єктом дослідження є особливості навчання усному перекладу. Предметом дослідження є застосування методів навчання усному перекладу.

Теоретична значущість роботи полягає в розширенні знань про усний переклад в цілому та методики його навчання зокрема.

Розділ 1. Усний переклад як навчальнальна дисципліна

Усний переклад  це поняття, що поєднує усі види перекладу, що припускають усне оформлення, у тому числі такі самостійні види перекладу, як послідовний, синхронний та переклад з листа.

Усний переклад завжди здійснюється в ситуації мовного спілкування 

прямого (усний послідовний переклад) і звукового  через навушники (синхронний переклад). Усний переклад вимагає додаткових навичок психічної стійкості і фізичної витривалості.

Багато перекладачів сполучають обидва види діяльності, але в навчанні

необхідні розходження. Усному перекладачу необхідний тренінг усного сприйняття, тобто аудіювання, тренінг пам'яті, активне володіння ораторським мистецтвом. Письмовому перекладачу необхідно в процесі навчання познайомитися з максимально великою кількістю різновидів письмових текстів, включаючи дуже складні: юридичний, патентний, музикознавчий, філософський.

1. Види усного перекладу

Дослідники розходяться в думці з приводу виділення провідних характеристик усного перекладу. До них, зокрема, відносять такі:

1. вихідне повідомлення передбачає слухове сприйняття;

2. поточне й перекладне повідомлення надходять в нефіксованій (усній) формі;

3. перекладне повідомлення передбачає усне оформлення [24, с. 61].

Однак такі види усного перекладу, як переклад з аркуша, що передбачає зорове сприйняття письмового тексту оригіналу, та переклад кінофільмів, який проходить з опорою на зоровий ряд і записується на інформаційний носій, не

відповідають першим двом характеристикам. Водночас сурдопереклад, або переклад на мову жестів виключає усне оформлення тексту.

Ми схильні вважати, що поняття усного перекладу включає в себе такі види професійного перекладу, які передбачають вербальну (звукову або жестову) передачу усного повідомлення з однієї мови на іншу.

Розглянемо різновиди усного перекладу, виокремлення яких може здійснюватися на основі цілої низки чинників.

Залежно від сфери застосування Ф. Пехакер розташовує різні види усного перекладу в континуумі, крайніми точками якого є переклад всередині одного співтовариства і переклад в міжнародному контексті. Перший відповідає комунальному перекладу, другий  конференц-перекладу [1, с. 60].

Конференц-переклад  це переклад публічних виступів в рамках великих міжнародних засідань при використанні двох і більше мов.

Під комунальним перекладом розуміється забезпечення міжмовного/міжкультурного посередництва в судових,медичних, адміністративних установах. Іншими словами, це вид перекладацької культурологічної допомоги особам, що проживають в країні, але не володіють її мовою [20, с. 10].

Проміжними формами є:

1. переклад-супровід (міжмовне/міжкультурне посередництво в побутових ситуаціях закордонних поїздок);

2. медіа переклад (переклад в засобах масової інформації), телефонний переклад (переклад телефонних переговорів);

3. переклад переговорів (міжмовне / міжкультурне посередництво в бізнес-сфері.

Виходячи з напрямків, переклад може бути:

1. одностороннім, тобто здійснюватися в одному напрямку при перекладі монологічних публічних виступів;

2. двостороннім, що передбачає перемикання з однієї мови на іншу при перекладі діалогічних висловлювань та дискусій [8].

Усний переклад може здійснюватися без будь-яких технічних засобів і з застосуванням.

За часом співвіднесення з вихідним повідомленням виділяють:

1. Синхронний переклад, що виконується одночасно з прослуховуванням вихідного повідомлення;

2. Послідовний переклад, здійснюваний після прослуховування всього фрагмента вихідного повідомлення [17, c. 89].

Синхронний переклад за формою здійснення, в свою чергу, поділяється на такі види:

1. Власне синхронний переклад з використанням технічних засобів, при якому перекладач сидить у спеціальній кабіні, сприймає мову оратора, що знаходиться в залі, через навушники і вимовляє переклад у мікрофон;

2. Переклад з аркуша, що здійснюється одночасно з прочитанням вихідного тексту;

3. «Нашіптування», що передбачає дії, коли перекладач синхронно перекладає вихідне повідомлення на вухо клієнтові;

4. Переклад на мову жестів, в ході якого перекладач подає повідомлення у візуально-жестовій формі (для глухих реципієнтів);

5. Синхронний переклад кінотексту, що передбачає переклад реплік героїв з опорою на монтажні листи і зоровий ряд [7].

Формами усного послідовного перекладу є:

1. Власне послідовний переклад із записом, що передбачає ведення запису в процесі сприйняття вихідного тексту та породження перекладу на основі даних записів після закінчення великого фрагмента мовлення;

2. Абзацний  фразовий переклад, здійснюваний без запису за невеликими фрагментами (фрази, абзаци) під час пауз промовця.

За обсягом перекладного повідомлення послідовний переклад можна розділити на два види: повний послідовний переклад, що передає всі деталі вихідного повідомлення, та скорочений послідовний переклад, в ході якого перекладач передає тільки основні ідеї вихідного повідомлення.

У цій роботі ми будемо розглядати такі два види усного перекладу, як послідовний та синхронний, тому було б доцільно детальніше зупинитися на принципах цих видів перекладу.

Найчастіше під послідовним перекладом розуміється професійний вид перекладацької діяльності, що передбачає усний переклад на слух із записом.

Як будь-який інший вид перекладу, усний послідовний переклад визначається

через ті види мовленнєвої діяльності, за допомогою яких відбувається комунікація [8, с.63].

Як зазначає Т. С. Серова, усний послідовний переклад є посередницькою мовною діяльністю, яка здійснюється за участі не менше трьох суб'єктів і включає кілька видів і форм мовної діяльності, а саме: аудіювання, продумування, запис, прочитання запису і говоріння [1].

Процесуально усний послідовний переклад можна описати таким чином:

перекладач, знаходячись поряд з оратором, слухає мову, веде запис, а під час пауз відтворює текст цільовою мовою, спираючись на свої записи [3, c. 61].

Таким чином, послідовний переклад характеризується низкою темпоральних, технічних, стилістичних і просторових особливостей. До темпоральних характеристиках послідовного перекладу можна віднести наступні особливості: однократність і дискретність сприйняття інформації, залежність від темпу мови і пауз оратора, досить тривалий час звучання вихідного фрагменту, поділ у часі звучання фрагмента мовою оригіналу і мовою перекладу, одночасне виконання різного роду дій (прослуховування і фіксація, прочитання запису і говоріння).

Швидкість мови перекладача є досить високою: дорівнює мові оратора, якщо він говорить швидко, і може бути швидшою, якщо темп промови повільний .

У технічному плані послідовний переклад відрізняється від інших видів усного перекладу використанням спеціального засобу (занотовування) як допоміжного для запам'ятовування і аналізу інформації, що дозволяє глибше проникнути в зміст вихідного висловлювання, з одного боку, а з іншого  скоротити переказаний фрагмент (приблизно на третину), що відбувається в основному за рахунок вилучення повторень [17, с. 39].

У процесі професійної підготовки перекладачів необхідно включати у зміст навчання всі модифікації усного послідовного перекладу.

Синхронний переклад  складний підвид усного перекладу, оскільки він вимагає від перекладача уміння одночасно виконувати різні мовні дії: слухати на одній мові, перекладати на іншу і говорити цією мовою, не відстаючи при цьому від темпу мови оратора. Синхронізація всіх трьох дій пов'язана зі значною роботою пам'яті, напруженою увагою, необхідністю здійснювати мовну компресію, прогнозувати наступні відрізки оригіналу, коригувати невиправдані прогнози, приймати миттєві рішення тощо [8, c. 97].

При синхронному перекладі дії перекладача строго обмежені в часі темпом мови оратора і необхідністю «видавати» переклад одночасно з оратором. У зв'язку з цим у перекладача не залишається часу на роздуми, перебір варіантів або звернення до довідкової літератури. Зростає роль напівавтоматичних навичок, знання стійких відповідностей і штампів, вміння швидко і чітко артикулювати висловлювання. Разом з тим іноді перекладачеві доводиться вводити елементи адаптивного транскодування, опускати деякі деталі перекладного повідомлення, компресувати (стискати і скорочувати) текст перекладу, задовольнятися перекладом на більш низькому рівні еквівалентності. Необхідність особливо швидких мовних дій за короткі проміжки часу в процесі синхронного перекладу створює великі фізичні і психологічні навантаження, в зв'язку з чим перекладач-синхроніст може повноцінно виконувати свої обов'язки лише протягом 20-30 хв. Тому при синхронному перекладі кожну кабіну обслуговують кілька перекладачів, які працюють по черзі.

При синхронному перекладі перекладач змушений сприймати і перекладати текст оригіналу невеликими сегментами у міру їх виголошення оратором і не має можливості (за винятком «перекладу з аркуша», де ця можливість теж обмежена) звертатися в процесі перекладу до інших частин оригіналу. При синхронному перекладі з огляду на паралельне здійснення сприйняття і перекладу і гострого дефіциту часу перекладач перекладає окремі сегменти висловлювань в оригіналі, будуючи з перекладених сегментів закінчені висловлювання в мовою перекладу [8, с. 100].

При підготовці синхронних перекладачів доцільно використовувати систему вправ, що забезпечують переклад від письмового перекладу до усного, виділяючи кожного разу один із чинників на кожному етапі формування необхідних умінь.