86. Малярійний плазмодій. Систематичне положення, цикл розвитку, боротьба з малярією, задачі протималярійної служби на сучасному рівні. Види малярійних плазмодії.

Малярійний плазмодій (Plasmodium vivax) відноситься до Regnum Animalia, Subregnum Protozoa, Phylum Apicomplexa, Order Haemosporidia,

Phylum:	Apicomplexa
Class:	Aconoidasida
Order:	Haemosporida
Family:	Plasmodiidae
Genus:	Plasmodium
Species:	P. vivax

Викликає у людини важке широко поширене захворювання малярію. Зараження людини відбувається при укусі малярійного комара (рід Anopheles), слина якого містить збудника на стадії спорозоїтів. Веретеноподібні тонкі спорозоїти потоком крові доносяться до печінки, впроваджуються в її клітини, де розвиваються і діляться шляхом шизогонії. Утворилися в результаті поділу в клітинах печінки мерозоїти надходять в кров і проникають в еритроцити. В еритроцитах вони перетворюються спочатку в трофозоїти (харчування гемоглобіном і зростання), потім-в шизонти (безстатеве розмноження). Таким чином, розрізняють дві форми шизогоніі : тканинна і еритроцитарна. В результаті еритроцитарної шизогонії утворюються 10-20 мерозоїтів, які руйнують еритроцит, виходять в кров і заражають наступні еритроцити. При руйнуванні еритроцитів у кров потрапляють і токсичні продукти життєдіяльності плазмодія. Еритроцитарна шізогонія триває у даного виду плазмодія 48 годин. Циклічність нападів малярії обумовлена циклічністю виходів мерозоїтів і продуктів їх метаболізму з еритроцитів в плазму крові. Після декількох циклів шизогонії в еритроцитах утворюються гамонти, які в організмі комара перетворяться на макрогамети і мікрогамети. При смоктанні комаром крові хворої людини, гамонти потрапляють в кишечник комара, де перетворюються на гамети. З мікрогамонта утворюється 4-8 мікрогамет, з макрогамонта-яйцеклітина, відбувається копуляція гамет. Утворилася в результаті запліднення зигота володіє рухливістю і називається оокінетою. Оокінети мігрує через стінку кишечника комара і на зовнішній поверхні кишечника перетворюється на ооцисту. Ядро ооцисти багаторазово ділиться і ооциста розпадається на величезну кількість спорозоїтів-до 10000, цей процес називається спорогонія. Спорозоїти переміщуються в слинні залози комара. В життєвому циклі малярійного плазмодія людина є проміжним господарем (тканинна шизогонія, еритроцитарна шизогонія, початок гаметогоніі), а малярійний комар-остаточним (завершення гаметогоніі, запліднення і спорогонія). У людини в організмі паразитують чотири види плазмодіїв. Часовий інтервал між виходами мерозоїтів в плазму крові у одного з цих видів (P. malariae)-72 години, захворювання-чотириденна малярія. В інших видів (P. ovale, P. vivax, P. falciparum)-48 годин. Якщо збудником є P. vivax, то захворювання називається триденною малярією. Якщо збудником є P. ovale, то захворювання-триденна малярія типу « овалє ». Якщо збудник P. falciparum, то захворювання-тропічна малярія. Малярія характеризується періодичними нападами лихоманки, кожен напад включає стадії ознобу, підвищення температури до 41 ° і триває до 6-12 годин. Інтервали між нападами залежать від виду плазмодія. Крім гарячкового стану розвивається анемія (недокрів’я). Протималярійні заходи проводяться за трьома напрямками: 1) вплив на джерело інфекції, 2) боротьба з переносниками малярії, 3) запобігання населення від укусів комарів. У число лікувально-профілактичних заходів входять виявлення, правильна діагностика, облік та лікування хворих і паразитоносіїв, заходи з попередження рецидивів і паразитоносійства, а також щодо попередження зараження комарів від хворих і паразитоносіїв. Виявлення хворих малярією і паразитоносіїв проводиться шляхом дослідження крові на малярію при зверненні хворих до медичного закладу, при обходах і під час масових обстежень. Медикаментозні заходи включали курс систематичного лікування і після закінчення його суспільну хіміопрофілактику. В останні роки у зв'язку з впровадженням в практику хіноніду, а за кордоном – прима хіну, лікування хворих істотно спростилося. Замість весняного протирецидивного лікування та громадської хіміопрофнлактікі протягом двох суміжних епідемічних сезонів здійснюється короткий, 10-14-денний курс радикального протирецидивного лікування хінонідом, що призводить до радикального лікування в 98% випадків.

87. Токсоплазма. Систематичне положення, морфологія, цикл розвитку, шляхи зараження, обґрунтування методів лабораторної діагностики. Toxoplasma gondii відноситься до Regnum Animalia, Subregnum Protozoa, Phylum Apicomplexa. Морфологія: в організмі людини існує у вигляді вегетативної форми (ендозоїд) і справжньої цисти. Вегетативна форма (ендозоїд) півмісяцевої форми, довжиною 4-7 мкм. Один кінець загострений, другий заокруглений. На загостреному передньому кінці знаходиться апікальний комплекс – коноїд і роптрії, що містять ферменти для розчинення клітинної мембрани. У центрі або на задньому полюсі клітини розташоване ядро. За методом Романовського – Гімзи ядро забарвлюється в червоно-фіолетовий колір, цитоплазма – в голубий. Справжні (тканинні) цисти – сферичні утворення, розміром 50-200 мкм, є скупченням кількох сотень ендозоїтів, оточених щільною захисною оболонкою. Життєвий цикл: складний. Проміжні хазяїни – ссавці, зокрема людина, багато видів птахів, рідше рептилії. Остаточний хазяїн – ссавці родини котячих. Проникнувши в клітини кишки котячих, спорозоїти перетворюються на шизонти, які діляться й утворюють мерозоїти. Через декілька шизогоній нестатеве розмноження замінюється статевим. Мерозоїти, які проникли в клітину, утворюють макрогамети і мікрогамети. Внаслідок злиття макро- і мікрогамет утворюється зигота, що перетворюється на ооцисту. Ооциста виділяється в зовнішнє середовище і є інвазійною стадією і для проміжного, і для кінцевого господаря. З ооцисти, яка потрапила в організм проміжного господаря, спорозоїти звільняються, проникають у клітини (печінка, селезінка, мозок) і там розмножуються шляхом поділу. В результаті багаторазового поділу в клітинах господаря утворюється багато особин, оточених однією щільною оболонкою (справжня циста). Скупчення токсоплазм,оточених оболонкою ураженої клітини, називається псевдо цистою. При руйнуванні оболонки спорозоїти звільняються і проникають у нові клітини. Шляхи зараження: 1. Аліментарний (погано просмажене м ясо ссавців) 2. Перорально (через брудні руки при догляді за тваринами) 3. Перкутанно (через слизову оболонку при зніманні шкір і розрізанні тваринних туш) 4. Трансплацентарно 5. Під час лабораторних досліджень крові. Лабораторна діагностика: мікроскопія мазків крові, пунктату лімфовузлів, центрифугату спинномозкової рідини, плаценти. Біологічний метод – зараження білих мишей матеріалом, взятим у хворого, дослідження тканин та органів тварин через 10-12 днів. Серологічні реакції, внутрішньо шкірна алергічна проба з токсоплазміном на даний час застосовується зрідка, тому що вона не дає характеристики біологічної активності процесу і мало специфічна внаслідок високої алергізації населення впродовж останніх років.

88. Тип Плоскі черви. Класифікація, характерні риси організації, медичне значення представників. Поняття про біо- та геогельмінти. Phylum Plathelminthes Цей тип налічує 7300 видів. Серед них є вільноживучі, які живуть у морських та прісних водах, і паразитичні форми. Представникам виду властиві такі риси: 1. Зародок розвивається з трьох зародкових листків: екто-, енто- і мезодерми; 2. Білатеральна симетрія тіла; 3. Тіло овальне, листоподібне, видовжене або стрічкоподібне, стиснене у спинно-черевному напрямку; 4. Наявний шкірно-м’язовий мішок; 5. Відсутня порожнина тіла, простір між органами заповнений паренхімою; 6. Відсутня кровоносна система та органи дихання; у вільноживучих форм газообмін здійснюється крізь поверхню тіла, у паразитів дихання анаеробне завдяки розщепленню глікогену; 7. Наявні такі системи органів, як м’язова, травна, видільна, нервова, статева. 8. Характерний гермафродитизм, Тип Плоскі черви поділяють на три класи: Сисуни (Trematoda) , Стьожкові (Cestoda) і Війчасті (вільноживучі) До геогельмінтів належать види (значна частина нематод),що розвиваються без участі проміжного хазяїна, їхні яйця або личинки досягають інвазійної стадії у зовнішньому середовищі й потрапляють до організму остаточного хазяїна переважно через рот – внаслідок випадкового проковтування з їжею та водою, занесення брудними руками (перорально). Личинки деяких видів (анкілостомід, стронгілоїдів) активно проникають через шкірні покриви людини при контакті з ґрунтом. До біогельмінтів належать види (сисуни, стьожкові, частина власне круглих червів), життєві цикли яких обов’язково пов’язані зі зміною хазяїна – проміжного та остаточного.

89. Печінковий сисун. Систематичне положення, морфологія, цикл розвитку, шляхи зараження, обґрунтування методів лабораторної діагностики, профілактика. Fasciola hepatica Phylum Plathelmintes Classis Trematoda Морфологія: тіло листоподібне (довжина 20-30 мм, ширина 8-12 мм), сірого кольору, сплющене у черевному напрямку. На передньому кінці тіла помітний конусоподібний виступ, на вершині якого розташований ротовий присосок. Черевний присосок лежить на невеликій відстані від ротового, по середній лінії тіла, біля основи конусоподібного виступу. Особливості внутрішньої будови: короткий розгалужений кишківник, закінчується сліпо, багатопала матка і яєчник, по краях тіла є численні жовтівники, середню частину тіла займають сім’яники. Органи чуттів, крім дотику, відсутні. Цикл розвитку: проміжний хазяїн – ставковик малий Galba trunculata, кінцевий хазяїн – ссавці, зрідка людина. Яйце – мірацидій – проміжний хазяїн – спороциста – материнська ре дія (рот, глотка, травна трубка, отвір для виходу особин нового покоління )– дочірня ре дія – церкарій, має мускульний хвіст ( цистогонія)_– адолескарій – остаточний хазяїн – статевозріла форма. Шлях зараження: пероральний (проковтування адолескарій) Лабораторна діагностика: овоскопія фекалій або дуоденального вмісту із попереднім виключенням печінки з раціону. Зрілі яйця жовтаво – брунатні, овальні, на одному з полюсів помітна кришечка, а на протилежному – плоский горбочок, їх розміри близько 135 *80 мкм. Серологічні реакції у перші три місяці після зараження, коли статевонезрілі фасціоли ще не виділяють яєць Профілактика: не споживати сиру воду, ретельно мити овочі, велике значення має санітарно-освітня робота, боротьба з фасціольозом тварин. Лабораторна діагностика: серологічні реакції (ΡΗΓΑ, ΡΙΦ) у перших три місяці після зараження, коли статевонезрілі фасціоли ще не виділяють яєць; овоскопія дуоденаль­ ного вмісту або фекалій (після 12 тижня хвороби). Яйця у фекаліях можуть виявлятися при вживанні в їжу печінки хворих тварин ("транзитні" яйця). Че­ рез це за день перед дослідженням необхідно вик­ лючити яловичу печінку з раціону пацієнта. Яйця жовтувато-брунатного кольору, овальні, є кришечка і горбочок.

90. Котячий (сибірський) сисун. Систематичне положення, морфологія, цикл розвитку, шляхи зараження, обґрунтування методів лабораторної діагностики та профілактика, осередки опісторхозу. Opistorchus felineus Regnum Animalia, Subregnum Eumetazoa, Phylum Plathelminthes, Classis Trematoda Морфологія: тіло звужене спереду, блідо-жовтого кольору (довжина 8-13 мм). На передньому кінці помітний слабо розвинений ротовий присосок, черевний присосок малопомітний. Гілки кишківника досягають заднього кінця тіла. У задній частини тіла знаходяться два великих чотири – і п’ятилопатеві сім’яники. Матка темнозабарлена, разом з жовтівниками займає середню частину тіла. Яйця дрібні, довжиною 26-30 мкм, асиметричні, мають кришечку і невеликий горбок на протилежних кіцях. Цикл розвитку: Опісторх – біогельмінт, опісторхоз – природно-осередкове захворювання. Проміжні хазяїни: перший – моллюск (Bithynia), другий- риби родини коропових. Остаточний хазяїн – люди і тварини, що харчуються рибою. Яйце – перший проміжний хазяїн – мірацидій – спороциста – ре дія – церкарія – другий проміжний хазяїн – метацеркарій. Шлях зараження:аліментарний ( остаточний хазяїн заражується, з’ївши сиру або недостатньо термічно оброблену рибу). Лабораторна діагностика: виявлення яєць у дуоденальному вмісті і фекаліях (яйця з’являються не раніше, ніж через місяць після зараження), серологічні реакції на ранній стадії хвороби. Профілактика: особиста: не вживати в їжу недостатньо термічно оброблену або погано просолену рибу; громадська: виявлення і лікування хворих, захист водойм від фекального забруднення, санітарно- просвітня робота. Найбільший у світі осередок опісторхозу сформувався в Обсько—Іртишському річковому басейні, у Росії. В Україні захворюваність менша через інші смакові уподобання, хоча Дніпровський річковий басейн вважається одним із найбільших, поступаючись за інтенсивністю лише Обсько-Іртишському .Хвороба реєструється у багатьох областях України,але найбільша ураженість населення спостерігається у Північно-Східному регіоні України: в Сумській, Полтавській і Чернігівській областях. В Україні у басейнах Дніпра та Південного Бугу.

91. Легеневий сисун. Систематичне положення, морфологія,цикл розвитку, шляхи зараження, обґрунтування методів лабораторної діагностики, профілактика.

Phylum Plathelminthes, Classis Trematoda, Paragonimus ringer

Морфологія: тіло завдовжки 4— 13 мм, форма яйцеподібна. На тілі є шипи. Паразит коричневого ко­льору. Часточкові сім'яники зна­ ходяться в задній третині тіла, часточковий яєчник і матка розташовані над сім'яниками. Жовтівники займають бічні поверхні вздовж тіла.

Цикл розвитку: парагонім - біогельмінт. Остаточний хазяїн - тварини із родини соба­чих, котячих, єнотових, рідше людина. Проміжний хазяїн: перший - молюск Мelаnіа, другий - раки, краби. Яйця з харкотинням або калом потрапляють у навколишнє середовище (у воду). З яйця виходить мірацидій, який активно проникає в молюска роду Мelаnіа, там проходить стадії спороцисти, редії і церкарії. Церкарії виходять із молюс­ ка і проковтуються прісноводними раками чи крабами, де перетворюються в метацеркарії.

Шляхи зараження: аліментарний (споживання термічно необроблених раків та крабів)

Лабораторна діагностика: серологічні реакції на ранніх стадіях хвороби, виявлення яєць у харкотинні, фекаліях. Форма яєць: овальні, золотисто-брунатного кольору, розмір — 80— 100 мкм.

Профілактика: особиста:не вживати сирих і погано термічно оброблених раків та крабів, не пити сиру воду в осередках хвороби. Громадська: виявлення і лікування хво­рих, захист водойм від фекального забруднення, са­нітарно-просвітня робота.

92. Китайський, ланцетоподібний і кров яні сисуни. Морфологія, цикли розвитку, медичне значення.

Китайський сисун (Clonorchis sinensis ) — збудник клонорхозу

Морфологія: плоске видовжене тіло черво­нуватого кольору завдовжки 10—20 мм. Має два присоски —ротовий і черевний. Кутикула без шпичок. В останній третині тіла містяться галузисті сім’яники. Перед сім’яником лежить грушоподібний сім’яприймач. Жовтівники по боках тіла. Яєч­ник і матка спереду сім’яників.

Життєвий цикл: клонорх - біогельмінт. Остаточний хазяїн - люди, собаки, кішки, па­цюки, багато хутрових звірів. Проміжний хазяїн: перший — молюск Bithynia, другий - риба з родини коропових. Локалізація в тілі остаточного хазяїна: внутрі- шньопечінкові жовчні протоки і протоки підшлунко­ вої залози яйця з мірацидіями від хворої людини потрапляють у воду і захоплюються молюском, з яєць виходять мірацидії. У кишківнику мо­люска з мірацидій партеногенетично розвиваються спороциста, редії, церкарії. Церкарії покидають тіло молюска і проникають в організм другого проміжного господаря прісноводних риб (зокрема коропових), де розвивається метацеркарія, яка є ін­вазійною стадією для людини.

Медичне значення: є збудником клонорхозу, нагадує опісторхоз. Виникають алергічні реакції, жовтяницю, цироз, рак печінки.

Сисун Ланцетоподібний – Dicrocoelium lanceatum Морфологія: довжина паразита близько 10 мм, тіло звужене на кінцях, форма ланцетоподібна. Є ротовий і черевний присоски. Травна система складається із рото­вого отвору, розташованого на дні ротового присоска, короткої глотки, що переходить у стравохід, двох нерозгалужених гілок кишок, які закінчуються сліпо, не доходячи до заднього кінця тіла. Два часточкові сім'я­ники знаходяться в передній третині тіла. Яєчник розташований за заднім сім'яником, матка - у задній частині тіла. Жовтівники - з боків у середній частині тіла.

Життєвий цикл: Остаточний хазяїн - травоїдні тварини: вели­ ка і мала рогата худоба, свині. У людини описані поодинокі випадки хвороби. Проміжний хазяїн: перший - наземні молюски (Неlісеllа, Zebrina та ін.), другий - мурахи. яйце з мірацидієм —» мірацидій -» спо­ роциста 1-го порядку-» спороциста 2-го порядку-» церкарія), у вигляді збірних цист виходять із тіла молюска та потрапляють до мурашки роду Рогтіса (метацеркарія), кінцевий господар — травоїдні ссавці.

Медичне значення: викликає дикроцеліоз.

Шистосома кров яна –Shistosoma haematobium

Морфологія: роздільностатеві, довжина самки 20 мм, самця — 10—15 мм. У самця широке тіло містить жолоб – гінекофорний канал, у якому лежить тонка і довга самка.

Цикл розвитку: проміжний господар — прісноводні молюс­ки, кінцевий госпо­дар — людина, мавпа. Розвиток відбувається таким чином: марита -» яйце -» мірацидій -» молюск (спороциста І порядку, спороциста II порядку, церкарія).

Медичне значення: викликає шистосомоз.

93. Свинячий (озброєний) ціп як. Систематичне положення, морфологія, цикл розвитку,шляхи зараження,обґрунтування методів лабораторної діагностики та профілактика теніозу.

Phylum Plathelminthes Classis Cestoidea Taenia solium

Морфологія: На передньому кінці тіла ціп’яка озброєного міститься головка — сколекс, далі коротка шийка (5— 10 мм) без члеників і потім— стробіла, що скла­ дається із члеників — проглотид, у якій є незрілі, гермафро­ дитні та зрілі проглотиди. Стробіла містить до 1000 проглотид. Розміри тіла ціп’яка озброєного, або свинячого, 1,5—2,0 м. Головка свинячого ціп’яка має чотири присоски і подвійний віночок гачечків.

Цикл розвитку: : озброєний ціп'як - біогельмінт. Остаточний хазяїн - тільки людина. Локалізація статевозрілої особини: тонка кишка. Проміжний хазяїн - домашні і дикі свині, рідше собаки, кішки, мавпи. Проміжним хазяїном може також бути людина, у якої розвивається цистицеркоз. З фекаліями хворого в зовнішнє середовище па­ сивно виділяються 5-6 зрілих члеників, що відірва­ лися від стробіли. Свині заражаються, поідаючи фекалії хворого або зараженого яйцями ціп'яка. У травному тракті про­ міжного хазяїна онкосфери вивільняються і за допо­ могою гачків проникають у кровоносні судини кишко­ вої стінки. З кров'ю вони заносяться в міжм'язову сполучну тканину, де через 2-2,5 міс. формуються ци- стиперки. В організмі свині цистицерки зберігаються живими до 2-х років, а пізніше гинуть і звапнюються.

Шляхи зараження: аліментарний (через сиру або погано термічно оброблену фінозну яловичину.

Лабораторна діагностика: теніозу: гельмінтоскопія фекалій (виявлення зрілих члеників з розгалуженням матки (7-12), можлива овоскопія, але вона не дозволяє відрізнити озброєного від неозброєного ціп яка. цистицеркозу: серологічні реакції, УЗД, комп ютерна томографія, рентгенографія черепа.

Профілактика: особиста: не вживати в їжу термічно необробленого м яса, громадська: контроль свинини на ринках та бойнях, дегельмінтизація хворих, охорона ґрунту, водойм від забруднень фекаліями, санітарно-освітня робота.

94.Бичачий (неозброєний) ціп як.Систематичне положення, морфологія, цикл розвитку,шляхи зараження, обґрунтування методів лабораторної діагностики та профілактика теніаринхозу.

Phylum Plathelminthes Classis Cestoidea Taenia saginata

Морфологія: На передньому кінці тіла ціп’яка бичачого розташована головка (сколекс), далі шийка і потім — стробіла, що скла­ дається із члеників — проглотид. Розміри тіла 4—10 м. Головка ціп’яка бичачого має 4 присоски.

Цикл розвитку: неозброєний ціп'як - біогельмінт. Остаточний хазяїн - людина. Локалізація в тілі остаточного хазяїна - тонка кишка. Проміжний хазяїн - велика рогата худоба. У зовнішнє середовище членики виділяються з фекаліями хворого або активно виповзають через задній прохід. Велика рогата худоба заражається, поїдаючи забруднену яйцями траву. У травному тракті проміжного хазяїна онкосфери вивільняють­ ся, проникають у кровоносні судини і з течією крові потрапляють у міжм'язову сполучну тканину скелетних м'язів, серцевий м'яз, язик. Через 7 місяців після зараження фіни є інвазійними для людини і зберігають інвазійність до 2-х років.

Шляхи зараження: аліментарний (через сиру або недостатньо термічно оброблену яловичину).

Лабораторна діагностика: гельмінтоскопія фекалій (к-ть відгалужень матки від 17 до 35), овоскопія (не дозволяє розрізнити озброєно­го і неозброєного ціп'яків)

Профілактика: Особиста: дотримання правил особистої гігієни, ретельна термічна обробка яло­ вичини. Громадська: контроль яловичини на ринках і бойнях перед продажем, попередження фекально­ го забруднення навколишнього середовища, санітар­ но-просвітня робота.

95. Цистицеркоз. Шляхи зараження та заходи профілактики.

Цистицеркоз -  паразитарне захворювання людини, що викликається личинками свинячого ціп'яка – цистицерками. В даному випадку людина стає проміжним факультативним господарем гельмінта. 

Відомі два шляхи зараження цистицеркозом - екзогенний і ендогенний. При екзогенному зараженні онкосфери або яйця потрапляють ззовні. Так, хворі теніозом можуть заразитися через власні брудні руки, лаборанти - у випадках порушення правил роботи з досліджуваним матеріалом, а також будь-яка людина через овочі, ягоди, фрукти, забруднені онкосферами при удобренні грунту фекаліями тварин, інвазованими свинячим ціп'яком.  Ендогенним шляхом заражаються тільки хворі теніозом при антиперистальтиці, попаданні члеників свинячого ціп'яка з кишечника в шлунок з подальшим їх переварюванням та звільненням десятків тисяч яєць. У цих випадках інвазія дуже інтенсивна. Причини антиперистальтики різні: харчове отруєння, алкогольне сп'яніння, вихід із стану наркозу, а також введення зонда та ін. Профілактика цистицеркозу: Профілактикою цистицеркозу є успішна боротьба з теніозом, дегельмінтизація хворих, охорона ґрунту і водойм від забруднень фекаліями, сан освітня робота та дотримання заходів особистої профілактики.

96. Ціп як карликовий. Систематичне положення, морфологія, цикл розвитку, шляхи зараження, обґрунтування методів лабораторної діагностики, профілактика.

Phylum Plathelminthes Classis Cestoidea Hymenolepis nana

Морфологія: : ціп’як карликовий має дов­ жину від 1 до 5 см. У стробілі 200 і більше члеників. На гру­ шоподібному сколексі розташовані 4 присоски і хоботок із віночком гачків.

Цикл розвитку: людина є остаточ­ ним і проміжним хазяїном карликового ціп'яка. Локалізація в тілі остаточного хазяїна: тонка кишка. Інвазійна стадія - яйце. Зараження відбуваєть­ ся при заковтуванні яєць із брудних рук. У тонкій кишці онкосфери вивільняються, проникають усе­ редину ворсинок тонкої кишки і перетворюються в фіну. Через 4—6 діб цистицеркоїди руйнують ворсин­ ки; ціп'яки, що виходять, прикріплюються до стінки кишки і за 2-3 тижні досягають статевої зрілості. Весь життєвий цикл карликового ціп'яка триває близько місяця. Із зрілих яєць онкосфери можуть виходити у просвіт кишківника, починаючи новий цикл розвит­ ку (аутоінвазія). При недотриманні правил особис­ тої гігієни можливе повторне зараження хазяїна (аутореінвазія). Внаслідок цих процесів кількість па­ разитів у хазяїна може досягати декількох сотень.

Шляхи зараження: пероральний (проковтування яєць ціп’я­ ка карликового)

Лабораторна діагностика: овоскопія свіжовиділених фекалій, тому що яйця ціп'яка швидко руйнуються і деформуються в зов­ нішньому середовищі. Дослідження повторюють тричі з інтервалом 5-7 днів внаслідок непостійного виділення яєць при невеликому ступені інвазії.

Профілактика: . Особиста: дотримання правил особистої гігієни. Громадська: профілактичне об­ стеження дітей у дитячих садках і школярів молод­ ших класів, працівників дитячих садків і харчових підприємств. При виявленні хворих обстежують всіх членів родини.

97. Ехінокок і альвеокок. Систематичне положення, розповсюдження, морфологія, цикл розвитку, відмінності личинкових стадій, шляхи зараження, обґрунтування методів лабораторної діагностики, профілактика.

Phylum Plathelminthes Classis Cestoidea Echinicoccus granulosus -ехінокок Echinococcus multiocularis- альвеокок

Поширені в усіх областях України.

Морфологія: ехінокок — дрібний гельмінт довжиною до 5 мм, білого кольору. На сколексі містить 4 при­ соски і 36—40 гачків. Стробіла складається із 3—4 проглотид, із яких остання — зріла рухлива і містить до 800 яєць. Альвеокок:Будовою подібний до ехінокока. На сколексі має 4 присоски і подвійний віночок гачків. Матка кулястої форми без бічних виростів, містить 130— 400 яєць. Статевий отвір у передній частині збоку членика.

Цикл розвитку: ехінокок: остаточний хазяїн - собаки, вовки, шакали, лисиці, у яких стате­возріла стадія паразита відбувається в тонкій кишці. Проміжний хазяїн - травоїдні ссавці, людина. Зрілі членики ехінокока відриваються від стро­ іли, виповзають із ануса собаки і рухаються по її шерсті, розсіюючи яйця. Яйця ехінокока виділяються так само з фекаліями собаки. Людина заражається, проковтуючи яйця ехінокока із забруд­неною їжею і водою або із брудних рук при контакті з хворим собакою. Онкосфери вивільняються в тонкій кишкці, прони­кають у стінку кишки і з течією крові розносяться по організму. Локалізація в тілі проміжного хазяїна.· печінка і легені (75 %), м'язи, трубчасті кістки, головний мозок та інші органи, де утворюються ехінококові міхурі. Собаки й інші остаточні хазяї заражаються ехі­нококозом, поїдаючи нутрощі травоїдних тварин з ехінококовими міхурами. альвеокок: біогельмінт. Альвеококоз - типове природно-осередкове захворювання. Остаточні хазяї - вовки, лисиці, песці, у яких альвеокок знаходиться в кишківнику. Проміжні хазяї - гризуни, рідко травоїдні тва­ рини, людина. Яйця альвеокока виділяються в зовнішнє середо­ вище з фекаліями хворих хижаків. Гризуни заражаються, з'ївши корм, забруднений яйцями альвеокока. Інвазійна для людини стадія - яйце. Людина заражається через брудні руки при обробці шкір тварин або при вживанні в їжу немитих лісових яги. Локалізація в тілі проміжного хазяїна і розвиток паразита в тілі людини аналогічні розвитку ехіноко­ка. Найчастіше первинно уражається печінка, зго­дом міхурі утворюються й в інших органах (легені, нирки, селезінка, головний мозок та ін.) Людина - біологічна кінцева ланка в життєвому циклі альвеокока. Хижаки заражаються, поїдаючи гризунів

Шляхи зараження: пероральний

Лабораторна діагностика: ехінокока: серологічні реакції; шкірно- алергічна проба; виявлен­ ня сколексів і гачків у харкотинні і дуоденальному вмісті при прориві міхура у просвіт бронхів або жов­човивідні шляхи; можлива діагностична пункції ехінококового міхура і мікроскопія його вмісту, од­нак цей метод не має широкого застосування внас­ лідок небезпеки обсіменіння дочірніми міхурами під час процедури. альвеокока: біопсія ураженого органа і мікроскопія отриманих зразків; серологічні реакції.

Профілактика: ехінокок: Особиста: дотримання правил особистої гігієни, миття овочів, кип'ятіння води, профілактична дегельмінтизація домашніх собак двічі на рік. Громадська: знищення уражених ехінококозом внутрішніх органів, забиття хворих тварин, знищен- ня бродячих собак, санітарно-просвітня робота. альвеокок: Особиста: миття ягід, кип'я­ тіння води. Громадська: дотримання правил особистої гігієни, санітарно-просвітня робота.

Відмінності личинкових стадій: ехінококовий міхур - міхур, що досягає ве­ ликих розмірів, всередині якого знаходиться токсич­ на рідина, безліч сколексів, дочірні і внучаті міхурці; альвеококовий міхур - конгломерат дрібних міхурів з колоїдним вмістом, всередині яких неве­ лика кількість сколексів

98. Стьожак широкий. Систематичне положення. Морфологія, цикл розвитку, шляхи зараження, обґрунтування методів лабораторної діагностики, профілактика.

Phylum Plathelminthes Classis CestoideaҐ Dyphyllobotrium latum

Морфологія: сколекс стьожака широкого має видовжену форму і дві поздовжні щілини (ботрії) замість присосок. Гермафродитний членик гельмінта має ширину біль­ шу від довжини. Чоловіча і жіноча статеві системи відкрива­ ються у статеву клоаку, яка розміщена на черевному боці пе­ редньої частини членика. Особливістю будови зрілого членика є наявність петлеподібної матки, що лежить у вигляді розетки я середній частині членика.

Цикл розвитку: Остаточний хазяїн - людина, м'ясоїдні тварини. Локалізація статевозрілої особи: тонка кишка. Проміжні хазяї - рачок циклоп, згодом - риба. З фекаліями хворого виділяється до 1 млн. яєць на добу. Яйця виділяються незрілими і дозрівають у воді впродовж 2-х тижнів. Терміни розвитку ли­ чинкової стадії залежать від температури води, при цьому підвищення температури скорочує час роз­ витку, але зменшує виживання яєць. Під дією сонячного світла із яйця вивільняється корацидій - шестигачкова онкосфера кулястої фор ми, покрита війками (рис. 3.101). Корацидій впро­довж 3-4-х днів повинен бути проковтнутий рачком циклопом (рис. 3.102), в організмі якого розвиваєть­ ся процеркоїд. Заражені рачки є кормом для прісно­ водних риб, у тілі яких через 2,5-3 міс. розвиваються плероцеркоїди, що стають інвазійними для остаточ­ ного хазяїна. Якщо великі хижі риби поїдають дрібних, плероцеркоїди зберігають у тілі нового ха­ зяїна свою інвазійність. Остаточні хазяїни заражаються, поїдаючи слаб­ко термічно оброблену рибу або ікру.

Шляхи зараження: аліментарний

Лабораторна діагностика: овоскопія фекалій, гельмінтоскопія фекалій (матка у вигляді розетки)

Профілактика: особиста: не вживати в їжу термічно необробленої риби, громадська: періодичне обстеження рибалок,працівників річкового транспорту, санітарний благоустрій корабля, боротьба з забрудненням водойм фекаліями.

99. Тип Круглі черви. Класифікація, характерні риси організації, медичне значення представників.

Тип Круглі черв'яки включає 5 класів: 1. Клас Власне круглі черв'яки, або Нема­тоди (Nematoda). 2. Клас Черевовій­часті (Gastrotricha). 3. Клас Кінокринхи (Kinokrinchi). 4. Клас Воло­сатики (Gordiacea). 5. Клас Коловрат­ки (Rotatoria).Нематоди - це первиннопорожнинні тварини, по­ рожнина не має власної вистилки і заповнена ріди­ною під тиском. Рідина виконує функцію гідроста­тичного скелета і транспорту органічних речовин (рис. 3.104). Покриви тіла - шкірно-м'язовий мішок, що скла­дається з зовнішньої кутикули, гіподерми і мускулату­ри. Кутикула товста, десятишарова, виконує захисну функцію. Особливістю є розташування м'язів у ви­гляді поздовжніх тяжів, розділених валками гіподер­ми. Травна система у вигляді трубки, складається з трьох відділів: передньої, середньої і задньої кишок. Ротовий отвір оточений кількома кутикулярними виростами - губами (2-6) або має вигляд ротової кап­сули з кутикулярними зубцями або пластинками. Стра­вохід може мати одне або два потовщення (бульбус). Дихальна і кровоносна системи відсутні. Видільна система - одноклітинні шкірні залози (видозмінені протонефридії). Складаються із екс креторної клітини і двох бічних видільних каналів, розташованих у валках гіподерми. Канали з'єдну­ються на вентральному боці і відкриваються од­нією екскреторною порою. Нервова система гангліонарно-драбинчастого типу, представлена навкологлотковим нервовим кільцем, 4-ма нервовими стовбурами, з'єднаними комісурами. Органи чуття розвинені слабко, є хе­морецептори на передньому кінці тіла і чутливі за­ лози на задньому кінці. Нематоди роздільностатеві. Самки більші за самців, статева система трубчаста. У самців непарні сім'яник, сім'япровід, сім'явипорскувальний канал, копулятивний орган (спикули). У самок парні яєчники, яйцепроводи, матки, які відкриваються в непарну піхву. Більшість нематод - геогельмінти (розвиток яйця відбувається в зовнішньому середовищі, без проміжних хазяїв), але є і біогельмінти. Деякі нематоди живородні.

100. Аскарида людська. Систематичне положення, морфологія , цикл розвитку, шляхи зараження, основні методи лабораторної діагностики. Личинки аскаридат тварин як збудники захворювань (синдром larva migrans).

Phylum Nemathelminthes Classis Nematoda Ascaris lumbricoides

Морфологія: тіло аскариди людської має циліндричну форму, загострене на передньому та задньому кінцях, вкрите кутикулою, гіподермою і поздовжніми м’я­ зовими волокнами. Довжина самки ЗО—40 см, самця— 15— 25 см. У самця задній кінець тіла закручений. На головному кінці тіла аскариди містяться три “губи” . По боках уздовж всього тіла в гіподермальних валиках просвічу­ ються видільні канали у вигляді двох тонких темних смужок. Починаються канали однією — двома одноклітинними шкір­ ними залозами у задній частині тіла, а в передній частині сполучаються в один канал, що відкривається назовні порою позаду губ. Травна система починається ротом, який оточений трьома “губами” . Травна трубка ділиться на три відділи — передній, середній і задній, який закінчується анальним отвором. За коротким стравоходом міститься кишка, обплетена трубочками різного діаметру. Це різні відділи статевої системи. Статеві органи трубчастої будови. У самки вони парні, а в самця — не­ парні. Найтонші трубочки — це яєчники. За яєчниками тяг­ нуться трубкоподібні яйцепроводи, які переходять у матковий відділ. Матки мають найбільший діаметр, у передній частині тіла обидві матки з’єднуються у непарну коротку піхву, яка відкривається зовнішнім статевим отвором. У самця початковим відділом статевої системи є сім’яник, який має вигляд тонкої нитки, за яким лежить сім’япровід. Сім’япровід переходить у сім’явипорскувальний канал, який впадає у задній відділ кишки з утворенням клоаки. Нервова система складається з навкологлоткового нервового кільця, від якого відходять нервові стовбури — спинний, черев­ ний і два бічні. Стовбури сполучені між собою комісурами. Органи чуттів розвинені слабо і представлені органами дотику та хімічного чуття.

Цикл розвитку: аскарида людсь­ка - це геогельмінт, який паразитує тільки в людини. Локалізація: тонка кишка. Спеціальних органів фіксації не має, утримуєть­ ся у просвіті кишки завдяки постійному руху на­ зустріч потоку їжі. Живиться харчовою кашкою. Самка за добу виділяє понад 200000 яєць, що по­ трапляють у зовнішнє середовище з фекаліями. Свіжовиділені яйця не є інвазійними. У вологому середовищі за наявності кисню всередині яйця фор­мується личинка. Терміни дозрівання яйця, залежно від температури навколишнього середовища - від трьох тижнів (20-30 °С) до декількох місяців. Зав­ дяки товстій багатошаровій оболонці (зовнішня - білкова, середня - глянцева, внутрішня - волокнис­ та) яйця стійкі до зовнішніх впливів і зберігають свою інвазійність впродовж 3-7 років. Людина заражається через немиті овочі або за­бруднену воду, брудні руки. Інвазійна стадія - яйце. Механічними перенос­никами яєць є мухи, таргани. У верхній частині тонкої кишки личинки вивільняються з яйця, проникають у кровоносні судини кишкової стінки. З течією крові заносяться в печінку, де знаходяться 3-4 дні, пізніше - в легені. У легенях личинки виходять у просвіт аль­веол, де ростуть і дворазово линяють. Через 10-15 діб личинки піднімаються повітроносними шляхами у глотку. Частина з них виділяється назовні разом з харкотинням, а частина проковтується і знову по­ трапляє в тонку кишку, де перетворюється в дорос­ лих аскарид. Міграція пов'язана з необхідністю кис ню для розвитку личинок, триває 2-2,5 міс. У пері­ од міграції личинки живляться кров'ю. Тривалість життя аскариди в тонкій кишці близько року.

Шляхи зараження: пероральний.

Лабораторна діагностика: виявлення личинок у харкотинні (лярвоскопія) у легеневу стадію хвороби; овоскопія фекалій (яйця у фекаліях можуть бути відсутні, якщо в кишківнику знаходяться тільки самці або юні ас­ кариди); серологічні реакції тощо.

Синдром «Larva migrans»: Розрізняють дві форми захворювання: шкірну, що викликається личинками нематод і трематод, і вісцеральну, що спричиняється личинками нематод і цестод. Шкірна форма. Захворювання характеризується лінійними ураженнями шкіри, що виникають по ходу просування личинок, що потрапили з зовнішнього середовища. Шкірні ураження щодня збільшуються на кілька сантиметрів (1-5 см) і супроводжуються появою висипки й запальною реакцією, що зберігаються іноді впродовж декількох місяців, хоча личинок у шкірі до цього часу вже може і не бути. У деяких випадках личинки проникають у більш глибокі шари шкіри, але потім можуть знову повертатися до епідермісу. Дерматити здебільшого супроводжуються сильним свербежем. Для аскариди характерна вісцеральна форма, бо вона просувається через печінку і легені. Вісцеральна форма захворювання викликається личинками гельмінтів тварин, що мігрують у внутрішні органи. Личинки деяких видів, здійснивши міграцію через внутрішні органи і викликавши їх ушкодження, досягають потім підшкірної клітковини і шкіри, де можуть зумовити відповідні запальні реакції.

101. Гострик. Систематичне положення, морфологія , цикл розвитку, шляхи зараження, основні методи лабораторної діагностики, профілактика.

Phylum Nemathelminthes Classis Nematoda Enterobios vermicularis

Морфологія: гострик має циліндричне тіло, довжина самок 10— 12 мм, самців— 2—5 мм. У самця задній кінець закручений. У передній частині тіла є кутику- лярне здуття — везикула. В передній частині гострика добре видно стравохід і бульбус, які утворюють передню кишку. За передньою кишкою лежить середня, яка продовжується у за­ дню. Статеві органи у самки трубчастої будови і представлені парними яєчниками, яйцепроводами, непарною маткою та піхвою. Матка заповнена яйцями

Цикл ровитку: Паразитує тільки в людини. Локалізація: нижній відділ тонкого і верхній відділ товстого кишківника. Зараження зазвичай відбувається через брудні руки. Інвазійна стадія - яйце. Гострики прикріплюються до стінки кишки за допомогою бульбуса і везикули. Після запліднення самці гинуть. У самок після дозрівання яєць збільше­на матка здавлює стравохід, гострики відділяють­ся від стінки й опускаються в нижні відділи товстої кишки. Вночі під час сну, коли анальний сфінктер розслаблений, гострики виповзають на шкіру періанальної ділянки і відкладають яйця. При темпера­ турі 35-37 °С і вологості 90 % яйця стають інвазій­ ними за 4-6 годин. Повзання гостриків викликає свербіж. Людина розчухує сверблячі ділянки шкіри, яйця гостриків потрапляють під нігті і можуть бут и занесені в рот (аутореінвазія). Тому, хоча тривалість життя гостриків всього близько місяця, людина може хворіти на ентеробіоз довготривало. Можли­ ва також ретроінвазія - вихід личинок із дозрілих.

Шляхи зараження: пероральний.

Лабораторна діагностика: овоскопія зішкрібка з періанальних складок або використання методу "липкої стрічки" (шматок прозорої целофанової стрічки з липким шаром прикладають до шкіри пе­ ріанальної ділянки, а згодом до предметного скла); дослідження на ентеробіоз повторюють тричі з інтервалом 2-3 дні; гельмінтоскопія фекалій при високому ступені інвазії або проносі.

Профілактика: Особиста: дотримання правил особистої гігієни. Громадська: щорічне обстежен­ ня дітей і персоналу в дитячих садках, молодшій школі, ретельне дотримання санітарного режиму в дитячих установах, санітарно-просвітня робота. Дуже важлива профілактика аутореінвазії у хво­ рої дитини. Необхідно коротко стригти нігті, мити руки з милом, ранком після сну постільну і натільну білизну прасують; у кімнаті щодня проводять воло­ ге прибирання

102. Волосоголовець. Систематичне положення, морфологія , цикл розвитку, шляхи зараження, основні методи лабораторної діагностики, профілактика.

Phylum Nemathelminthes Classis Nematoda Trichocephalus trichiurus

Морфологія: передній кінець волосого­ ловця дуже тонкий, нагадує волосину і становить 2/ 3 довжини тіла. У завуженій частині тіла міститься стравохід. Усі органи статевої системи й основні відділи травного каналу розташовані в задньому, розширеному відділі. Статева система має вигляд спірально закрученої трубки. Стать паразита визначають за наявністю у самця на задньому кінці тіла спікули (копулятив- ного органу).

Цикл розвитку: геогельмінт, паразитує тільки в людини (рис. 3.111). Локалізація: товста (сліпа) кишка. Тонкий головний кінець черва занурений у слизо- ву оболонку кишківника для фіксації і живлення. Жи- виться кров'ю і клітинами стінки кишківника. Зріла самка відкладає в просвіт кишківника яйця, що по­ трапляють у зовнішнє середовище з фекаліями хво­ рого. Свіжовиділені яйця неінвазійні, дозрівають від 2-х тижнів до 3-4 міс. залежно від температури і воло­ гості навколишнього середовища (при 24 °С - 4 тиж­ ні). Яйця зберігають життєздатність 1-2 роки. Людина заражається через забруднені продук­ ти, воду або брудні руки. Інвазійна стадія - яйце. У тонкій кишці із яєць зиходять личинки, що проникають у ворсинки кишки і розвиваються впродовж 3-10 днів. Згодом, зруйну- вавши ворсинки, вони виходять у просвіт кишківни­ ка, опускаються в товсту кишку і впродовж місяця стають статевозрілими. Тривалість життя -до 5 років.

Шляхи зараження: пероральний.

Лабораторна діагностика: овоскопія фекалій

Профілактика: Особиста: дотримання правил особистої гігієни, ретельне миття овочів, вживання кип'яченої води, захист продуктів харчування від мух і тарганів. Громадська: виявлення і лікування хворих, попередження фекального забруднення ґрун­ ту, очищення стічних вод, благоустрій вбиралень, знезаражування фекалій шляхом компостування, санітарно-просвітня робота. Заборонено удобрюва­ ти городи людськими фекаліями.

103. Анкілостоміди. Систематичне положення, морфологія , цикл розвитку, шляхи зараження, основні методи лабораторної діагностики, профілактика.

Phylum Nemathelminthes Classis Nematoda Ancy;lostoma duodenale

Морфологія: : кривоголовка має довжину тіла 10—20 мм, рожево-жовтуватого кольору. На передній частині тіла є характерний згин. Головний кінець має ротову капсулу, що містить чотири кутикулярні зубці, за допомогою яких паразит прикріплюється до слизової оболонки кишки. Самці відрізняються наявністю на хвостовому кінці особливо­ го розширення кутикули — статевої бурси.

Цикл розвитку: яйця паразита з екскрементами виводять­ся назовні. За сприятливих умов через один-два дні з яйця виходить рабдитна личинка з подвійним здуттям стравоходу. Після кількох линянь вона стає філярієподібною (інвазійна стадія), яка може бути занесена в організм через рот або про­ никнути через шкіру. По кровоносних судинах доходить до серця і через легеневу вену заноситься до легень. Далі через бронхіоли, бронхи, трахею потрапляє у глотку, кишківник і там перетворюється на статевозрілу форму. Тривалість життя паразита в організмі людини 5— 15 років.

Шляхи зараження: пероральний, перкутанний.

Лабораторна діагностика: овоскопія фекалій, рідше - дуо­ денального вмісту; яйця анкілостоми і близького їй некатора морфологічно однакові, що дозволяє по­ ставити тільки загальний діагноз - анкілостомідоз (анкілостомоз) - виявлення личинок у фекаліях (ляр- воскопія) та культивування на фільтрувальному па­ пері (метод Харада і Морі); гельмінтоскопія фекалій - при високому ступені інвазії анкілостоми у фекаліях можуть бути виявлені неозброєним оком.

Профілактика: Особиста: миття овочів, фрук­ тів, кип'ятіння води, виключення безпосереднього контакту з ґрунтом в осередках анкілостомозу (но­ сіння взуття та ін.) Громадська: запобігання фе­ кального забруднення ґрунту, бетоновані вигрібні ями в осередках анкілостомозу, виявлення і лікування хворих, санітарно-просвітня робота.

104. Трихінела. Систематичне положення, морфологія , цикл розвитку, шляхи зараження, основні методи лабораторної діагностики, профілактика.

Phylum Nemathelminthes Classis Nematoda Trichinella spiralis

Морфологія: : трихінела має циліндричне, звужене на передньому кінці й потовщене у задній частині тіло довжиною 2—4 мм (самка) і 1,4— 1,6 мм (самець). Довгий тонкий стравохід утворює розширення і переходить у кишкову трубку, яка відкривається на задньому кінці тіла анальним отвором. Статеві органи самки непарні та представлені яєчни­ ком, коротким яйцепроводом і широкою маткою, яка перехо­ дить у піхву. У самця на задньому кінці тіла є два конусоподіб­ ні шкірні вирости.

Цикл розвитку: Цей паразит - біогельмінт. Трихінельоз - природно-осередкове захворювання з широким колом хазяїв (людина, сви­ ня, пацюк, ведмідь та інші м'ясоїдні і всеїдні ссавці). Особливість життєвого циклу: одна і та сама особина послідовно стає остаточним і проміжним хазяїном. Локалізація: статевозрілі особини - тонка киш­ ка, личинки - скелетна мускулатура. Людина заражається, з'ївши свинину або м'ясо ди­ ких тварин (дикий кабан, ведмідь, борсук, нутрія та ін.) Інвазійна стадія - личинка. У тонкій кишці ли­ чинка кілька разів линяє і впродовж трьох діб дося­ гає статевої зрілості. Після запліднення самки за допомогою ротового стилета проникають у слизо­ ву оболонку кишки і починають народжувати личи­ нок безпосередньо в лімфатичні судини (1500- 2000 за весь період життя). Личинки з течією лімфа і крові розносяться по організму, осідають в поперечносмугастій муску­ латурі. Переважаючі місця локалізації - жувальні, дельтоподібні, міжреберні, литкові м'язи і діафраг­ ма. Інкапсуляція личинки починається приблизно на 17-21 добу. Личинка спірально закручується, внаслі док тканинної реакції хазяїна навколо личинки впро­ довж трьох місяців формується тонка сполучнотка­ нинна капсула. У м'язах людини вона лимоноподіб­ ної форми розміром 0,6 χ 0,2 мм. Через 6-18 міс. з'являються ознаки кальцифікації капсул і через два роки після зараження вони повністю звапнюються. Людина є біологічним тупиком у життєвому циклі трихінели. Свині й інші хазяї паразита заражають­ ся, з'ївши трихінельозне м'ясо.

Шляхи зараження: аліментарний.

Лабораторна діагностика: серологічні реакції, які обов'яз­ ково проводять повторно, з огляду на динаміку на­ ростання титру антитіл; лярвоскопія (виявлення ли­ чинок) у біоптаті м'язів хворого (частіше дослід­ жують надсухожильну ділянку литкового м'яза).

Профілактика: Особиста: не вживати свини­ ну, що не пройшла санітарно-ветеринарного контро­ лю. Термічна обробка трихінельозного м'яса не­ ефективна, тому що личинки зберігають життє­ здатність завдяки щільним звапненим капсулам. Громадська: санітарно-ветеринарний контроль на бойнях і ринках та знищення трихінельозного м'яса, утримання свиней в упорядкованих свинарниках, санітарно-просвітня робота.

105. Ришта. Систематичне положення, морфологія , цикл розвитку, шляхи зараження, основні методи лабораторної діагностики, профілактика.

Phylum Nemathelminthes Classis Nematoda Dracunculus medinensis

Морфологія: тоненькі білі паразити, роз­ мір самця до 20 см, самки — до 120 см. Найбільша із паразитуючих у лю­ дини нематод. Статевозріла особина (рис. 3.126) ниткопо­ дібна, білого кольору. Самка 70-120 см, шириною 0,9-1,7 мм, самець - до 3 см. Живородящі. Личинка довжиною 0,65-0,75 мм, головний кінець заокруглений, закручений, хвостовий кінець загострений.

Цикл розвитку: Ришта - біо- гельмінт. Остаточний хазяїн - людина, можуть бути домашні і дикі тварини (кінь, собака, мав­ па та ін.) Проміжний хазяїн - прісноводний рачок циклоп. : при проковтуванні циклопа з личинкою під дією травних соків мікрофілярія звільняється від тканин цик­лопа, перетворюється на статевозрілу форму, лімфатичною системою розноситься у шкірну клітковину рук або ніг, там згортається в клубочок, і на шкірі виникає висипання. При контакті з водою шкіра на папулі тріскає, а в щілину потрапляє частина нематоди, в якій міститься матка, уводу виходять численні личинки. Вони потрапляють у тіло циклопа. Коли циклоп із філярією заноситься в організм людини, починаєть­ ся захворювання.

Шляхи зараження: пероральний – проковтування циклопа з мікрофілярією.

Лабораторна діагностика: : зазвичай не потрібна. Серологічні реакції проводять у випадку атипової локалізації.

Профілактика: Особиста: кип'ятіння води. Громадська: виявлення і лікування хворих, благоустрій водойм, устаткування окремих джерел пит­ної води, знищення циклопів у відкритих водоймах диметилдитіокарбоматом цинку, санітарно-про світня робота.

106. Філярії. Систематичне положення, морфологія , цикл розвитку, шляхи зараження, основні методи лабораторної діагностики, профілактика.

Phylum Nemathelminthes Classis Nematoda Familia Fiide

Морфологія: ниткоподібна форма тіла, колір білий. Самка досягає у довжину 5—10 см, в ширину 0,2—0,3 мм, самець — 2—4 см в довжину і 0,1мм в ширину. Самці та самки переплітаються між собою, утворюючи клубок. Живуть паразити до 17 років. Самка народжує личинок (мікрофі- лярії), які оточені чохликом, передній кінець тіла має стилет.

Цикл розвитку: із лімфатичної системи личинки мігрують у кровоносну і живуть до 70 днів. Проміжний господар — комарі родів Сиіех, АпорНеІез, Мапзопіа. При смоктанні крові людини комаром личинки потрапляють в організм комара, залежно від температури цикл розвитку триває 8—ЗО днів. Личинки мігру­ ють у хоботок.

Шлях зараження:: укус комара, який вносить в організм людини мікрофілярії.

Лабораторна діагностика: ослідження мазків крові на наявність мікрофілярій.

Профілактика: захист від укусів комарів, осушення боліт, лікування хворих людей.