- •1. Поняття про посередницьку діяльність. Етапи посередницької діяльності
- •2. Види посередництва. Соціально-правове посередництво. Посередництво у вирішенні медико-соціальних питань. Посередництво у соціально-педагогічній сфері. Посередництво в отриманні соціальних послуг.
- •3. Мета, задачі, принципи сімейного посередництва. Етапи сімейного посередництва. Особливості спілкування з конфліктуючим подружжям. Система методів сімейного посередництва
- •4. Поняття про медіацію. Мета медіації. Особливості медіації як способу вирішення суперечки. Переваги медіації. Сфери застосування медіації.
- •5. Поняття про процедуру медіації. Підходи в медіації. Стадії медіації. Основні прийоми початку проведення процедури медіації. Функції медіатора.
- •6. Класифікація груп. Різновиди груп у соціальній роботі. Особливості груп самодопомоги (взаємодопомоги).
- •7. Групові процеси і явища. Динаміка функціонування групи само-, взаємодопомоги. Терапевтичні ефекти групи і групової соціальної роботи.
- •8. Організація соціальної групової роботи: планування і підготовка, переговори і узгодження діяльності, проведення групових занять і зустрічей, завершення і оцінювання групової соціальної роботи.
- •9. Функції і завдання соціального працівника в організації групової взаємодії на різних етапах розвитку групи само- і взаємодопомоги.
- •10. Сучасні моделі самокерованої групової роботи. Особливості діяльності самокерованих груп віл-інфікованих та хворих на снід людей. Анонімні алкоголіки
- •11. Сучасні моделі самокерованої групової роботи. Особливості створення і роботи групи взаємодопомоги у роботі з сім'єю.
- •12. Основні методи соціально-психологічного тренінгу
- •13. Склад тренінгових груп: якісний і кількісний аспекти
- •14. Групова згуртованість і її роль у процесі тренінгової роботи
- •15. Соціально-психологічний портрет успішного ведучого тренінгової групи
- •16. Групові норми в соціально-психологічному тренінгу
- •17. Інноватика як наука. Поняття про нововведення та його основні характеристики . Класифікація нововведень
- •18. Поняття про інноваційний процес та його структуру. Етапи інноваційного процесу. Основні перешкоди на шляху впровадження інновацій та способи їх усунення
- •19. Способи активізації пошуково-творчої діяльності соціального працівника. Евристичні методи: методи випадкових асоціацій, прямого і зворотного штурму, аналогій, синектики, емпатії та ін..
- •21. Впровадження мобільних форм соціальної роботи у різних сферах соціальної роботи
- •22. Інноваційні моделі соціальної реабілітації інвалідів в Україні: досвід та перспективи
- •23. Соціальна реабілітація людей з інтелектуальною недостатністю: інноваційні підходи в Україні
- •24. Соціальна реабілітація сліпих: інноваційні підходи в Україні
- •25. Спеціалізовані будинки для інвалідів: можливості впровадження в Україні
- •26. Соціальне обслуговування фізичних осіб за місцем проживання: традиції і інновації
- •27. Інноваційні форми інформаційно-просвітницької роботи з дітьми та молоддю щодо формування здорового способу життя.
- •28. Комплексна соціальна реабілітація неповнолітніх, які мають проблеми із законом: інноваційні методи роботи
- •29. Технології залучення «важких підлітків» до спільної соціально корисної діяльності
- •30. Інноваційні підходи до розв’язання проблеми насильства в сім’ї
- •31. Надання соціальних послуг недержавними організаціями: сучасні підходи
- •32. Актуальні проблеми діяльності громадських організацій (за результатами аналізу напрямів діяльності, які фінансуються за рахунок грантів)
- •1. Особливості маркетингу в соціальній роботі. Відмінності соціального маркетингу від товарного маркетингу.
- •2. Продукт соціального маркетингу.
- •3. Вартість продукту соціального маркетингу.
- •4. Ефективність соціального маркетингу
- •5. Попит та пропозиція на ринку соціальних послуг.
- •6. Ціноутворення на ринку соціальних послуг.
- •11. Поняття та суть державної служби.
- •12. Державна служба України у системі державного управління.
- •13. Цілі, завдання, функції державної служби.
- •14. Сучасні тенденції розвитку державної служби.
- •15. Характеристика принципів державної служби
- •16. Державна служба як державно-правовий інститут.
- •17. Державна служба в центральних та місцевих органах виконавчої влади.
- •18. Поняття та суть просування державного службовця по державній службі.
- •19. Стажування та просування по службі державного службовця, який зарахований до кадрового резерву.
19. Стажування та просування по службі державного службовця, який зарахований до кадрового резерву.
1. Кадровий резерв - створюється для заміщення посад державних службовців, а також для просування їх по службі.
Формування кадрового резерву повинне забезпечити добір працівників, які:
мають професійні навички, що грунтуються на сучасних спеціальних знаннях і аналітичних здібностях, для прийняття та успішної реалізації управлінських рішень.
2. Кадровий резерв формується з:
-народних депутатів України;
-керівників і спеціалістів підприємств, установ, організацій; -працівників органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування; - державних службовців, які підвищили кваліфікацію, пройшли стажування або за результатами атестації рекомендовані для роботи на більш високих посадах; - осіб, рекомендованих конкурсними комісіями для зарахування до кадрового резерву; -випускників вищих навчальних закладів, у тому числі тих, що зараховані на навчання за освітньо-професійними програмами підготовки магістрів державного управління. До кадрового резерву зараховуються професійно підготовлені працівники, які успішно справляються з виконанням службових обов'язків, виявляють ініціативу, володіють навичками роботи на комп'ютері, мають організаторські здібності, необхідні для виконання посадових обов'язків.
З працівниками, зарахованими до кадрового резерву, проводиться робота згідно із затвердженими керівниками державних органів чи їхніх структурних підрозділів особистими річними планами, де передбачається:
-вивчення і аналіз виконання законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України;
-систематичне навчання шляхом самоосвіти;
-періодичне навчання і підвищення кваліфікації у відповідних навчальних закладах (у тому числі зарубіжних);
-участь у роботі семінарів, нарад, конференцій з проблем та питань діяльності державних органів і структурних підрозділів;
- стажування терміном до двох місяців у державному органі, до кадрового резерву якого зараховано працівника;
-виконання обов'язків державного службовця, на посаду якого зараховано працівника до кадрового резерву;
- залучення до розгляду відповідних питань, проведення перевірок, службових розслідувань;
- участь у підготовці проектів актів законодавства, інших нормативних документів.
Кадрові служби державних органів, на які поширюється дія Закону України "Про державну службу" формують кадровий резерв, систематично аналізують та узагальнюють практику його формування, вносять пропозиції керівництву щодо вдосконалення цієї роботи.
Якщо посада, до кадрового резерву на яку зараховано працівника, стає вакантною, він має переважне право на її заміщення при проведенні конкурсу.
Просування по службі державного службовця, зарахованого до кадрового резерву, або такого, що пройшов стажування чи навчався в Національній академії державного управління при Президентові України, може здійснюватися за рішенням керівника відповідного державного органу поза конкурсом.
Перебування працівника у кадровому резерві може припинитися з його власної ініціативи або за вмотивованою пропозицією керівника відповідного державного органу. Виключення із списків кадрового резерву оформляється наказом чи розпорядженням керівника.
1
