30. Інноваційні підходи до розв’язання проблеми насильства в сім’ї

Координація цієї справи покладається сьогодні на управління з питань насильства щодо жінок, яке діє у складі Міністерства юстиції США [3]. Створене у 1995 p., управління з питань насильства щодо жінок координує

організаційні та фінансові ресурси, спрямовані на припинення насильства в сім'ї та у побуті.

Мережа організацій, що координуються зазначеним управлінням, широкопланова та різноспрямована. Вона охоплює структури державної (федеральної) влади і громадянського суспільства; служби реагування, надання допомоги жертвам насильства у сім'ї та спеціалізовані інституції.

Розпочати її розгляд доцільно зі служб швидкого реагування (гарячих ліній). Таких лише загальнодержавних утворень у США налічується понад п'ять: загальна лінія у правах домашнього насильства та спеціальні у справах сексуального насильства, захисту жертв злочинів, проти зґвалтувань та проти насильства під час побутового спілкування та знайомств [4].

Мережа федеральних органів США, які займаються питаннями протидії насильству у сім'ї та у побуті розгалужена. До цих організацій належать:

- підрозділи міністерства оборони (органи сприяння сімейним справам військовослужбовців, попередження і припинення сексуальних злочинів, відділи інформаційно-просвітницької роботи) [5];

- підрозділи міністерства освіти (управління безпеки та протидії наркотизму у навчальних закладах) [6];

- підрозділи міністерства охорони здоров'я і соціальних служб (управління у справах дітей та сім'ї, охорони здоров'я жінок, попередження травматизму та ін.) [7; 8];

- підрозділи громадянства та імміграції департаменту національної безпеки [9];

- бюро у справах жінок міністерства праці [10] та ін.

31. Надання соціальних послуг недержавними організаціями: сучасні підходи

Згідно із Законом постачальниками соціальних послуг можуть бути державні, комунальні, недержавні заклади і організації, фізичні особи. До недержавних надавачів соціальних послуг Закон відносить "громадські, благодійні, релігійні організації та фізичні особи, діяльність яких пов'язана з наданням соціальних послуг"[5].

НГО можуть використовувати: волонтерську працю, ініціативність та активність членів організації, психологічну підтримку на засадах принципу “рівний – рівному”, духовну підтримку. Вони також залучають пожертви і від міжнародних донорів, членські внески, отримують гранти, спрямовують доходи від власної підприємницької діяльності на розвиток соціальних послуг.

Найхарактерніші функції, які може виконувати недержавна організація у цій системі, – це безпосереднє адресне надання соціальних послуг на рівні громади; вивчення потреб і попиту споживачів на послуги та зміни соціальної ситуації у громаді; участь у формуванні місцевих соціальних програм та планування розвитку системи соціальних послуг на місцевому рівні; здійснення громадського контролю за якістю надання соціальних послуг та ефективністю місцевих соціальних служб та їхніх працівників. Необхідно впровадити державні стандартів якості надання таких послуг для кожної групи тих, хто в потребі. Громадські організації повинні розробити ці стандарти разом із державними органами влади на рівні комітетів Верховної Ради України та профільних міністерств. Цьому має передувати адвокаційна кампанія, проведення круглих столів, розроблення рекомендацій та досліджень щодо законодавчого регулювання питань, пов’язаних з організацією надання соціальних послуг та створення ініціативної групи експертів з представників неурядових організацій, зацікавлених у цій роботі. Водночас важливо посприяти реформам щодо фінансування соціальних послуг та підписати відповідну угоду про це з Міністерством праці та соціальної політики України. У сучасних умовах в Україні можливою і оптимальною є комплексна схема, що передбачає поєднання державних соціальних послуг з правом надавати окремі види соціальних послуг недержавним організаціям.