- •1. Поняття про посередницьку діяльність. Етапи посередницької діяльності
- •2. Види посередництва. Соціально-правове посередництво. Посередництво у вирішенні медико-соціальних питань. Посередництво у соціально-педагогічній сфері. Посередництво в отриманні соціальних послуг.
- •3. Мета, задачі, принципи сімейного посередництва. Етапи сімейного посередництва. Особливості спілкування з конфліктуючим подружжям. Система методів сімейного посередництва
- •4. Поняття про медіацію. Мета медіації. Особливості медіації як способу вирішення суперечки. Переваги медіації. Сфери застосування медіації.
- •5. Поняття про процедуру медіації. Підходи в медіації. Стадії медіації. Основні прийоми початку проведення процедури медіації. Функції медіатора.
- •6. Класифікація груп. Різновиди груп у соціальній роботі. Особливості груп самодопомоги (взаємодопомоги).
- •7. Групові процеси і явища. Динаміка функціонування групи само-, взаємодопомоги. Терапевтичні ефекти групи і групової соціальної роботи.
- •8. Організація соціальної групової роботи: планування і підготовка, переговори і узгодження діяльності, проведення групових занять і зустрічей, завершення і оцінювання групової соціальної роботи.
- •9. Функції і завдання соціального працівника в організації групової взаємодії на різних етапах розвитку групи само- і взаємодопомоги.
- •10. Сучасні моделі самокерованої групової роботи. Особливості діяльності самокерованих груп віл-інфікованих та хворих на снід людей. Анонімні алкоголіки
- •11. Сучасні моделі самокерованої групової роботи. Особливості створення і роботи групи взаємодопомоги у роботі з сім'єю.
- •12. Основні методи соціально-психологічного тренінгу
- •13. Склад тренінгових груп: якісний і кількісний аспекти
- •14. Групова згуртованість і її роль у процесі тренінгової роботи
- •15. Соціально-психологічний портрет успішного ведучого тренінгової групи
- •16. Групові норми в соціально-психологічному тренінгу
- •17. Інноватика як наука. Поняття про нововведення та його основні характеристики . Класифікація нововведень
- •18. Поняття про інноваційний процес та його структуру. Етапи інноваційного процесу. Основні перешкоди на шляху впровадження інновацій та способи їх усунення
- •19. Способи активізації пошуково-творчої діяльності соціального працівника. Евристичні методи: методи випадкових асоціацій, прямого і зворотного штурму, аналогій, синектики, емпатії та ін..
- •21. Впровадження мобільних форм соціальної роботи у різних сферах соціальної роботи
- •22. Інноваційні моделі соціальної реабілітації інвалідів в Україні: досвід та перспективи
- •23. Соціальна реабілітація людей з інтелектуальною недостатністю: інноваційні підходи в Україні
- •24. Соціальна реабілітація сліпих: інноваційні підходи в Україні
- •25. Спеціалізовані будинки для інвалідів: можливості впровадження в Україні
- •26. Соціальне обслуговування фізичних осіб за місцем проживання: традиції і інновації
- •27. Інноваційні форми інформаційно-просвітницької роботи з дітьми та молоддю щодо формування здорового способу життя.
- •28. Комплексна соціальна реабілітація неповнолітніх, які мають проблеми із законом: інноваційні методи роботи
- •29. Технології залучення «важких підлітків» до спільної соціально корисної діяльності
- •30. Інноваційні підходи до розв’язання проблеми насильства в сім’ї
- •31. Надання соціальних послуг недержавними організаціями: сучасні підходи
- •32. Актуальні проблеми діяльності громадських організацій (за результатами аналізу напрямів діяльності, які фінансуються за рахунок грантів)
- •1. Особливості маркетингу в соціальній роботі. Відмінності соціального маркетингу від товарного маркетингу.
- •2. Продукт соціального маркетингу.
- •3. Вартість продукту соціального маркетингу.
- •4. Ефективність соціального маркетингу
- •5. Попит та пропозиція на ринку соціальних послуг.
- •6. Ціноутворення на ринку соціальних послуг.
- •11. Поняття та суть державної служби.
- •12. Державна служба України у системі державного управління.
- •13. Цілі, завдання, функції державної служби.
- •14. Сучасні тенденції розвитку державної служби.
- •15. Характеристика принципів державної служби
- •16. Державна служба як державно-правовий інститут.
- •17. Державна служба в центральних та місцевих органах виконавчої влади.
- •18. Поняття та суть просування державного службовця по державній службі.
- •19. Стажування та просування по службі державного службовця, який зарахований до кадрового резерву.
28. Комплексна соціальна реабілітація неповнолітніх, які мають проблеми із законом: інноваційні методи роботи
Реабілітація в психолого-педагогічному аспекті розглядається як процес відновлення психічних проявів і здібностей особи після якого-небудь правопорушення. У результаті створюється певна рівновага в поведінці неповнолітнього. Це досягається в умовах, які є відповідними вимогам нормального життя. У цьому випадку реабілітацію й називають перевихованням.
Корекція передбачає роботу з конкретними відхиленнями і спрямована передусім на самого неповнолітнього. Відновлення особи в правах передбачає урахування основних положень Конвенції ООН про права дитини: її право на життя, право на виховання й навчання, захист прав і свобод особистості, забезпечення можливостей для розвитку, активну участь в житті суспільства.
Отже, соціально-педагогічна реабілітація неповнолітніх – це реінтеграція, включення, повернення особи в суспільство, сім’ю, школу, клас, об’єднання ровесників, що сприяє повноцінному функціонуванню в якості соціального суб’єкта.
Технологія соціальної реабілітації неповнолітніх правопорушників у закладах пенітенціарної системи.
Основними принципами програми реабілітації малолітніх правопорушників є:
- залучення до праці;
- повага особистості вихованця;
- самоврядування;
- співпраця педагогів і вихованців.
Розрізняють такі типи діяльності соціального педагога у ВТК:
1) карально-виховна;
2) виправно-виховна;
3) освітня;
4) трудова.
Найважливішими засобами соціальної реабілітації засуджених виступають: слово, праця, режим, релігія.
29. Технології залучення «важких підлітків» до спільної соціально корисної діяльності
Профілактична робота з важкими підлітками складається з матеріалів правової пропаганди і побудована в руслі військово-патріотичного виховання. Характер районного сільського Будинку культури, що випливає з особливості контингенту учасників, позначається, насамперед, в тому, що поруч із суто клубної діяльністю (гуртки, секції, зльоти, масові заходи, самоврядування та ін) ведеться копітка індивідуально-педагогічна робота. Вона має два основних напрямки: індивідуальне шефство над кожним важким і індивідуальна робота з батьками важких підлітків.
Цю діяльність, організовують клуб важких підлітків, працівники міліції, органи народної освіти, підприємства, культурно-освітні установи. У роботі з батьками важких підлітків проводяться масові та групові форми, але особлива увага приділяється індивідуальним бесідам, зустрічам, обговорень, спільному продумування питань перевиховання важкого підлітка.
У роботі з батьками важких підлітків можна простежити певні щаблі: від залучення батьків до педагогічних зустрічам (не індивідуальним), до постійної індивідуальній роботі і потім до участі в різноманітних клубних заходах, присвячених вихованню важких підлітків в сім'ї.
Таким чином, робота в сільському Будинку культури з важкими підлітками важкого тільки тоді призводить до високоефективних результатами, коли вона побудована на основі системи керівництва, до якої включаються всі виховні канали і можливості, коли ця робота вибудовується як цілеспрямована діяльність ДК, система дієвого шефства та методичної допомоги. Важливу роль у соціально-виховної діяльності в сільській місцевості займають комплексні соціальні програми роботи з важкого підлітками, тобто організація культурно-дозвільної діяльності.