Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Поняття про посередницьку діяльність.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
201.54 Кб
Скачать

28. Комплексна соціальна реабілітація неповнолітніх, які мають проблеми із законом: інноваційні методи роботи

Реабілітація в психолого-педагогічному аспекті розглядається як процес відновлення психічних проявів і здібностей особи після якого-небудь правопорушення. У результаті створюється певна рівновага в поведінці неповнолітнього. Це досягається в умовах, які є відповідними вимогам нормального життя. У цьому випадку реабілітацію й називають перевихованням.

Корекція передбачає роботу з конкретними відхиленнями і спрямована передусім на самого неповнолітнього. Відновлення особи в правах передбачає урахування основних положень Конвенції ООН про права дитини: її право на життя, право на виховання й навчання, захист прав і свобод особистості, забезпечення можливостей для розвитку, активну участь в житті суспільства.

Отже, соціально-педагогічна реабілітація неповнолітніх – це реінтеграція, включення, повернення особи в суспільство, сім’ю, школу, клас, об’єднання ровесників, що сприяє повноцінному функціонуванню в якості соціального суб’єкта.

Технологія соціальної реабілітації неповнолітніх правопорушників у закладах пенітенціарної системи.

Основними принципами програми реабілітації малолітніх правопорушників є:

- залучення до праці;

- повага особистості вихованця;

- самоврядування;

- співпраця педагогів і вихованців.

Розрізняють такі типи діяльності соціального педагога у ВТК:

1) карально-виховна;

2) виправно-виховна;

3) освітня;

4) трудова.

Найважливішими засобами соціальної реабілітації засуджених виступають: слово, праця, режим, релігія.

29. Технології залучення «важких підлітків» до спільної соціально корисної діяльності

Профілактична робота з важкими підлітками складається з матеріалів правової пропаганди і побудована в руслі військово-патріотичного виховання. Характер районного сільського Будинку культури, що випливає з особливості контингенту учасників, позначається, насамперед, в тому, що поруч із суто клубної діяльністю (гуртки, секції, зльоти, масові заходи, самоврядування та ін) ведеться копітка індивідуально-педагогічна робота. Вона має два основних напрямки: індивідуальне шефство над кожним важким і індивідуальна робота з батьками важких підлітків.

Цю діяльність, організовують клуб важких підлітків, працівники міліції, органи народної освіти, підприємства, культурно-освітні установи. У роботі з батьками важких підлітків проводяться масові та групові форми, але особлива увага приділяється індивідуальним бесідам, зустрічам, обговорень, спільному продумування питань перевиховання важкого підлітка.

У роботі з батьками важких підлітків можна простежити певні щаблі: від залучення батьків до педагогічних зустрічам (не індивідуальним), до постійної індивідуальній роботі і потім до участі в різноманітних клубних заходах, присвячених вихованню важких підлітків в сім'ї.

Таким чином, робота в сільському Будинку культури з важкими підлітками важкого тільки тоді призводить до високоефективних результатами, коли вона побудована на основі системи керівництва, до якої включаються всі виховні канали і можливості, коли ця робота вибудовується як цілеспрямована діяльність ДК, система дієвого шефства та методичної допомоги. Важливу роль у соціально-виховної діяльності в сільській місцевості займають комплексні соціальні програми роботи з важкого підлітками, тобто організація культурно-дозвільної діяльності.