23. Соціальна реабілітація людей з інтелектуальною недостатністю: інноваційні підходи в Україні

Інваліди з психічними розладами відносяться до найбільш соціально дезадаптовані групи населення. У загальній структурі інвалідності за класами хвороби психічні захворювання займають третє рангове місце і становлять 10%. Психічні розлади відрізняються великою варіабельністю як за клінічним особливостям, тим чи іншим проявам психічної дезорганізації, так і за ступенем її вираженості. У 10-й Міжнародній класифікації хвороб описано 458 категорій психічних розладів, але далеко не всі з них призводять до інвалідизації. До найбільш серйозних захворювань, що викликають виражені порушення життєдіяльності, відносяться шизофренія, розумова відсталість, старече слабоумство, розлади настрою, особи і деякі інші [11].

Програми реабілітаційних заходів при психічних розладах визначаються як характером обмеження життєдіяльності і здатністю до компенсації порушених психічних функцій, так і місцем їх проведення. Але в будь-якому випадку передбачаються дві стратегії втручань: 1) розвиток навичок інваліда; 2) розширення зовнішніх ресурсів.

Протягом багатьох десятиліть основними організаційними формами психіатричної допомоги в системі соціального захисту населення вважалися установи стаціонарного типу - психоневрологічні інтернати та диспансери (ПНД) для дорослих і дітей [12].

Основними завданнями психоневрологічних інтернатів служать:

матеріально-побутове забезпечення інвалідів та створення найбільш адекватних за віком та станом здоров'я умов життєдіяльності;

організація догляду та нагляду за пацієнтами, надання медичної допомоги, проведення лікувально-оздоровчих і профілактичних заходів;

здійснення реабілітаційних заходів медичного, соціального і лікувально-трудового характеру;

- Організація відпочинку і дозвілля осіб, що проживають в інтернаті.

Головні організаційні завдання соціальної допомоги в умовах ПНД:

організація різних форм соціальної підтримки пацієнтів;

забезпечення соціальної допомоги хворим і їх сім'ям; оформлення документів та госпіталізація пацієнтів при наявності показань до установ органів соціального обслуговування; вирішення питань опіки;

проведення соціально-реабілітаційних програм - освітніх курсів з основ психіатричних знань, різних видів індивідуальної та групової психотерапії та тренінгів соціальних навичок; відновлення професійного функціонування чи забезпечення трудової зайнятості;

надання психологічної підтримки сім'ям, які мають психічно хворого;

організація суспільних форм допомоги споживачів - самих хворих, їхніх родичів і найближчого оточення;

встановлення зв'язків і взаємодії психоневрологічного диспансеру з територіальними соціальними та іншими установами, що мають відношення до соціальних проблем психічно хворих людей [13, с. 78-90].

З метою активізації психічної діяльності хворих фахівцями пропонується використовувати наступні реабілітаційно-відновлювальні режими змісту пацієнтів:

режим постійного спостереження, коли хворий постійно перебуває в полі зору персоналу;

режим загального нагляду, який передбачає можливість переміщення пацієнта по території;

обмежено-вільний режим (у межах установи);

власне вільний режим утримання.

Лікувально-трудові майстерні (ЛТМ) і спеціалізовані цехи у системі органів охорони здоров'я представляють основну базу для організації трудової діяльності інвалідів з психічного захворювання. Вони розгорнуті в структурі психоневрологічних диспансерів і психіатричних лікарень.

Помітну роль у реабілітації інвалідів з психічного захворювання відіграють громадські об'єднання. Їх умовно можна розділити на два види: 1) професійні громадські об'єднання, до складу яких входять психіатри, психологи, соціальні працівники та інші спеціалісти; 2) громадські організації, які представлені самими пацієнтами, їх родичами, особами, їм співчуваючими.

Соціальна реабілітація головним чином спрямована на відновлення трудового статусу і придбання здатності жити у природних умовах. Один із способів досягнення здатності вести незалежну, особистісно задовольняє життя може бути виражений формулою: репетиція-імітація "нормальної" самостійного життя і суспільних взаємодій. За допомогою психосоціального тренінгу хворі також навчаються справлятися з конфліктами, відстоювати свої інтереси, визначати реальні перспективи, діяти у відповідності з очікуваннями суспільства. Підводячи підсумки сказаного, можна відзначити, що основними організаційними формами психіатричної допомоги в системі соціального захисту населення вважаються психоневрологічні інтернати та диспансери, де надається спеціалізована допомога цій категорії інвалідів, що пов'язано з клінічними особливостями психічних захворювань.