21. Впровадження мобільних форм соціальної роботи у різних сферах соціальної роботи

соціальні служби не очікують звернення клієнтів, а виходять зі своїми послугами на вулиці, які стали місцем перебування значної кількості людей, що потребують допомоги. Появу мобільної соціальної роботи пов'язують із загостренням в молодіжному середовищі таких соціальних проблем, як бездомність, безпритульність, наркоманія, правопорушення, прояви агресивності серед представників окремих субкультур. Зародившись в середовищі ентузіастів соціальної роботи в США, вона поширилася в Європі, зберігаючи при цьому англійське звучання в німецькій, французькій та інших мовах — "стрітворк" (streetwork). В українській мові можна також зустріти вживання прямої кальки з англійської — вулична соціальна робота. Перший досвід мобільної соціальної роботи в Україні отримано в рамках реалізації проекту ЮНІСБФ "Діти вулиці". Цей проект впроваджує соціальна служба для молоді Київської міської держадміністрації серед безпритульних та бездоглядних дітей столиці. Окремі її елементи використовують різні соціальні установи. До завдань мобільної соціальної роботи входить: створення довірливих відносин з клієнтами, роздавання їжі та одягу, перша медична допомога, консультування, надання порад, інформація про існуючі служби допомоги. Критерієм ефективності мобільної соціальної роботи є добровільне повторне звертання клієнтів за допомогою, прихід у соціальні служби, повернення з вулиці додому.

22. Інноваційні моделі соціальної реабілітації інвалідів в Україні: досвід та перспективи

Метою соціальної реабілітації є ресоціалізація з відновленням соціального статусу особистості, здібностей до побутової, професійної і громадської діяльності, забезпечення соціальної адаптації в умовах навколишнього середовища та суспільстві досягнення самостійності та матеріальної незалежності. На жаль, в сучасних умовах саме ця соціальна мета зустрічаєнайбільші труднощі, оскільки криза трудової сфери, відсутність трудової мотивації і можливостей трудової самозабезпеченості ведуть до переваги в ряді випадків статусу утриманця, одержувача допомог. Проте соціальна реабілітація не повинна бути спрямована на те, щоб сформувати утриманця, постачання (й задоволеного) соціальним статусом отримувача допомоги. Весь комплекс заходів соціальної реабілітації спрямований на відновлення і розвиток активного соціального суб'єкта, особистості, здатної до вольовим зусиллям, трудової мотивації, саморозвитку. 

Проблема професійної реабілітації інвалідів розглядається окремо і в силу її значимості виділена в особливий розділ професійно-трудової реабілітація. У широкому сенсі проблема соціально-середовищної реабілітації та інтеграції інвалідів у суспільство не може вважатися вирішеною без повернення або залучення інваліда до посильної трудової діяльності.

До завданням соціальної реабілітації відносять:

Сприяння соціально-побутової адаптації клієнта з наступним включенням його в навколишнє життя.

Надання допомоги у визначенні життєвих перспектив і виборі способів їх досягнення.

Розвиток комунікативних навичок.

Отже, підбиваючи підсумки, можна зазначити, що метою соціальної реабілітації є відновлення соціального статусу особистості, забезпечення соціальної адаптації в суспільстві, досягнення матеріальної незалежності.