19. Способи активізації пошуково-творчої діяльності соціального працівника. Евристичні методи: методи випадкових асоціацій, прямого і зворотного штурму, аналогій, синектики, емпатії та ін..

Серед методів активізації можна виокремити такі:

-інверсія(розглядання завдання з протилежної позиції);

-аналогія(на основі схожості предметів у якихось властивостях формується припущення про наявність вказаних властивостях про об’єкт проектування);

-емпатія(утотожнення особистості проектувальника з об’єктом розробки, шляхом входження в образ);

-комбінування(використання в конструкції окремих елементів чи процесів у різному порядку та у різних комбінаціях);

-компенсація(врівноваження небажаних та шкідливих чиників засобом спеціальних навичків);

-динамізація(перетворення нерухливих і незмінних елементів у рухливі та змінні форми);

-мультиплікація(підвищення ефективності функціонування об’єкта за допомогою використання кількох робочих органів, що виконують однакові функції);

-видалення зайвого(виключення елементів, без яких можна обійтися);

-метафоризація(пошук метафори, що характеризує соціальну конструкцію та детальне її втілення);

Поряд із названими загальними, універсальними прийомами аналізу в ході системних досліджень використовують і евристичні прийоми, які ґрунтуються на інтуїції та досвіді дослідників.

До евристичних прийомів, або методів активізації творчості, нестандартного мислення відносять зазвичай низку методів генерації варіантів розв’язання проблеми на основі притаманної людині здатності до творчої діяльності. Їх застосовують тоді, коли звичайні рутинні методи, засновані на аналізі минулого досвіду та теперішніх умов, не дають змоги вибрати спосіб вирішення. Особливо широко ці прийоми використовують у стратегічному аналізі для прогнозування розвитку економічної ситуації.

Усі евристичні методи поділяються на дві великі групи — методи ненаправленого пошуку («мозкового штурму», «експертних оцінок», «колективного блокнота», «контрольних питань», «асоціацій та аналогій», ділові ігри та ситуації, кібернетичні наради) та методи направленого пошуку (морфологічний метод, алгоритм розв’язання винахідницьких задач АРВЗ).

Методи асоціацій та аналогій припускають активізацію в першу чергу асоціативного мислення людини. До цих методів належать метод фокальних об'єктів і метод гірлянд випадкових асоціацій.

Метод фокальних об'єктів полягає у перенесенні ознак випадково вибраних об'єктів на вдосконалюється об'єкт, який лежить як би у фокусі перенесення і тому називається фокальним. В результаті виникає ряд несподіваних варіантів рішення. Цей метод дає добрі результати при пошуку нових модифікацій відомих систем. Він дозволяє, наприклад, швидко знайти ідеї нових абсолютно незвичайних товарів, способів обслуговування в супермаркетах, нових способів управління.

Метод мозкового штурму призначений для того, щоб вирішувати завдання, а точніше, генерувати рішення і вибирати найбільш підходящі. Приміром, пошук нової назви продукту або компанії, пошук нестандартних підходів, - одним словом, коли є завдання, і не уявляють, як до неї підступитися, з чого почати. Зворотний мозковий штурм використовується при реалізації проектів, що складаються з багатьох етапів (елементів). У разі невдачі одного етапу - зрив всього процесу. Отже, найважливіше - переконатися у вірності кожного елемента. Мета мозкового штурму - максимальне виявлення всіх недоліків. Етапи: складання списку існуючих, потенційних і можливих у майбутньому недоліків за допомогою мозкового штурму; їх ранжирування.

Метод аналогій

Ідея методу полягає у вичлененні виниклої проблеми і спробі її вирішення за допомогою ідей з інших сфер життя і науки.

Для використання методу аналогій необхідно:

а) вичленувати причину утруднень;

б) гранично формалізувати її до рівня, що сприймається фахівцями з інших галузей;

в) описати цілі майбутнього рішення і об'єктивні обмеження;

г) виділити сферу життя або науки, в якій можуть бути близькі по своєму сенсу рішення;

д) підібрати команду фахівців з вибраної галузі;

е) організувати і провести мозковий штурм;

ж) інтерпретувати для початкової галузі отримані варіанти рішень;

з) вибрати з них, що реалізовуються, і найбільш ефективні.

Синектика

У цьому методі передбачається генерування альтернатив шляхом асоціативного мислення. При цьому на противагу мето­ду мозкового штурму залучаються навчені спеціалісти-синектори, і їхнє завдання полягає в генерації невеликої кількості альтер­натив, що вирішують поставлену проблему.

Приклади постановки проблем: розробити новий вид про­дукції з річним потенціалом продажів 30 млн грн; сформувати програму розподілу державних засобів у галузі містобудування й ін.

Для роботи формується група з 5-7 чоловік із гнучким мис­ленням, практичним досвідом роботи, психологічно сумісних, то­вариських і рухливих. Працюючи щодня, група послідовно аналізує найнесподіваніші рішення. До основних принципів роботи відноситься неприпустимість обговорення переваг і недоліків членів групи, можливість несподіваного припинення роботи будь-яким членом групи, черговість ролі ведучого. За рік група здатна вирішити біля чотирьох невеликих і двох великих проблем.

Іноді доводиться вирішувати завдання по визначенню відносної важливості цілей на рівнях цільової структури дерева компанії чи якої-небудь проблеми.

20. Рівні творчої діяльності соціального працівника: удосконалення власної діяльності, творчі впровадження передового досвіду, впровадження нововведень у професійну діяльність, науково-дослідна перевірка ефективності нововведень, прогнозно-пошукова діяльність.

На даний час професійна підготовка фахівців соціальної сфери в Україні здійснюється у різних формах: очна, очно-заочна, заочна, вечірня, екстернат та інші – і передбачає багаторівневий характер освіти: допрофесійна, професійна, післядипломна, підвищення кваліфікації, перепідготовка кадрів. Соціальні працівники мають можливість отримувати різну професійно рівневу кваліфікацію і спеціалізацію у середніх навчальних закладах (училищах, технікумах, коледжах, ліцеях) та у вищих навчальних закладах (інститутах, університетах, академіях, спецфакультетах) та ін.

Професійна підготовка спеціалістів для соціальної сфери здійснюється у вузах різних напрямків: університетах класичного профілю, педагогічних університетах, академіях, педагогічних, медичних, технічних, юридичних, економічних інститутах.

На даний час в Україні можна виділити наступні рівні підготовки кадрів для соціальної сфери:

1. Допрофесійна підготовка на курсах, у школах, ліцеях. Випускники цих закладів, отримавши середню освіту, можуть працювати у відповідних закладах і обслуговувати хворих, престарілих, одиноких.

2. Навчання у середніх навчальних закладах дає можливість очолити відділення обслуговування на дому, відділення денного перебування, невідкладної соціальної допомоги та інші відділення із обслуговування хворих, престарілих, одиноких.

3. Навчання у вищих закладах освіти (термін навчання 4-5, 5 років); особи, які мають вищу освіту, можуть навчатись на спеціальних факультетах післядипломної освіти (від 1 до 3 років). У свою чергу, вища професійна освіта має 3 ступені: підготовка бакалаврів (4 роки), спеціалістів (5 років), магістрів (6 років). Останні після отримання диплому мають право займатися навчально-педагогічною та науково-дослідницькою роботою.

4. Перепідготовка і підвищення кваліфікації працюючих спеціалістів (система різноманітних курсів, стажувань і т.д.).

5. Підготовка науково-викладацьких кадрів. На сьогодні в Україні діють вчені ради по захисту дисертацій, у яких успішно захищаються докторські і кандидатські дисертації із різноманітних проблем соціальної роботи та соціальної педагогіки. Характерно, що поряд із викладачами успішно захищають свої наукові дослідження практики: спеціалісти комітетів соціального захисту населення, спеціалісти центрів соціальних служб для молоді, управлінські кадри.