10. Сучасні моделі самокерованої групової роботи. Особливості діяльності самокерованих груп віл-інфікованих та хворих на снід людей. Анонімні алкоголіки

Самокерована групова робота - це метод соціальної роботи, спрямований на стимуляцію соціальної активності особистості, реалізацію її потенційних можливостей шляхом впливу групової роботи, в основі якої — соціальна активність її членів. Самокерована діяльність заснована на колективній силі людей, організованих разом з метою досягнення суттєвих змін у поліпшенні становища особистостей (Одрі Мюллендер, Дейв Ворд).

Самокерована групова робота спирається на п'ять практичних принципів.

1. Соціальні працівники повинні дотримуватися щодо людей, з якими працюють, такої позиції яка не тільки відкидає будь-які негативні "ярлики" стосовно людей, а й визнає, що всі люди володіють певними навичками, вміннями, інтелектом та здібностями.

2. Люди мають право бути почутими і право контролю над своїм власним життям. Це також означає, що вони мають право самі вибирати форму втручання у своє життя. Користувачам соціальних послуг має завжди надаватися право вирішувати самим ступінь їхньої участі в роботі самокерованої групи, визначати коло питань та діяти згідно з ними.

3. Проблеми користувачів соціальних послуг дуже складні і у відповідях-реакціях на них це має враховуватися. Проблеми людей ніколи не будуть зрозумілими, якщо вони розглядатимуться тільки як результат особистої неповноцінності. Питання, пов'язані з такими явищами, як пригноблення, соціальна політика, довкілля та економіка, часто відіграють у житті користувачів соціальних послуг величезну роль.

4. Практика може бути ефективно побудованою, якщо ґрунтуватиметься на розумінні того, що люди, які діють разом, стають сильнішими. Люди, які не мають влади, можуть здобути її, працюючи у групах разом.

5. Практикуй те, що проповідуєш. Методи роботи мають відображати не елітарні принципи: працівники не очолюють групу, а допомагають її членам самостійно приймати рішення і контролювати їх результати, незважаючи на те, що використовуються спеціальні вміння і знання, це не дає працівникам ніяких привілеїв; уся робота має бути спрямована проти гноблення, націленого на расу, стать, вік, сексуальну орієнтацію, клас, інвалідність або будь-яку іншу форму соціальної диференціації, на яких історично будувалися (і продовжують будуватися) фальшиві почуття переваги та неповноцінності.

Самокерована групова робота відрізняється від інших підходів у груповій роботі, орієнтованих в основному на слабкі місця соціального становища особистості, її психологічного стану, емоційного самопочуття, тим, що має показати, якими сильними, здібними і мислячими є користувачі соціальних послуг, та чого вони можуть досягти для себе. Для клієнтів дуже важливим є "знайти" свій власний голос, відповіді на різноманітні питання, які допоможуть їм зрозуміти та усвідомити шляхи розв'язання особистих проблем, перейти на рівень суб'єкт-суб'єктних взаємовідносин, які основані на взаємодопомозі та взаємопідтримці.

Модель самокерованої групової роботи складається з кількох стадій.

Стадія А. Підготовка працівників. Ця стадія передує безпосереднім контактам з користувачами соціальних послуг, її метою є підготовка спеціалістів для самокерованої групової роботи, планування групи. З цією метою відбувається ретельний добір команди співпрацівників, пошуки належної консультаційної підтримки, з'ясовують та узгоджують принципи імпаурменту (спосіб надання соціальних послуг чи допомоги; правильне усвідомлення особистості, її внутрішнього світу, можливостей, потенціалу, адекватна інтерпретація поведінки тощо).

Стадія Б. Створення груп. Працівники спільно з користувачами створюють групу, керуючись принципом "відкритого планування". Це стимулює стиль роботи, за якого користувачі соціальних послуг самі встановлюють групові норми, визначають та аналізують коло проблем, ухвалюють завдання та цілі.

Стадія В. Група готується до дій. На цій стадії група відповідає на запитання: Що? Чому? Яким чином? Як вирішується та чи інша проблема, проблемна ситуація, які виходи з них? Працівники допомагають групі виробити свій власний план — порядок денний. Питання "що це за проблеми, які ми маємо вирішити?" — працівники допомагають групі з'ясувати причини виникнення цих проблем. Питання — "чому існують ці проблеми?" — працівники допомагають групі вирішити, яких заходів слід ужити, визначити головні цілі та встановити завдання: — питання "яким чином ми можемо досягти змін?"

Стадія Г. Дії групи. Учасники переходять від обговорення до дій: діють згідно з ухваленим планом. Етапи визначення проблем і дії згідно з ухваленим планом можуть повторюватися кілька разів, перш ніж зросте впевненість учасників і група перейде до дій.

Стадія Д. Група діє самостійно. Група продовжує встановлювати взаємозв'язки між запитаннями "Що? Чому? Яким чином?". Іншими словами, учасники приділяють увагу ширшим питанням та широкомасштабним акціям. Тепер працівники відходять на задній план і можуть взагалі залишити групу. На цій стадії учасники вчаться контролювати власне життя, те, як їх сприймають інші, зростаюча самооцінка вказує їм, що вони мають на це право. На цій стадії група аналізує те, чого вона досягла; визначає коло нових питань, які треба розглянути — з'являється нове формулювання "що?". Група оцінює взаємозв'язки між різними, вже розглянутими питаннями — нове формулювання "чому?". Група вирішує, яких заходів слід вживати надалі — нове формулювання "яким чином?". Етапи цієї стадії повторюються впродовж усього існування групи.

Самокерована групова робота виявилася ефективним методом соціальної роботи з дітьми, молоддю, інвалідами, жінками, родичами клієнтів соціальних служб. Часто самокерована групова діяльність стимулювала її учасників до виходу на новий рівень взаємодопомоги — створення недержавної організації, об'єднання, асоціації, фонду з метою відстоювання своїх прав та інтересів в органах влади. В Україні метод самокерованої соціальної роботи використовується в рамках проекту Міжнародного дитячого фонду ЮНІСЕФ "Деінституалізація системи утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", "Молодь за здоровий спосіб життя" та ін.

Особливості діяльності самокерованих груп ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД людей.

Самокеровані групи з ін'єкційними споживачами наркотиків (далі - Служба) - це спеціалізоване формування, яке створюється центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (далі - Центр) для надання соціальних послуг ін'єкційним споживачам наркотиків та членам їх сімей (далі - Клієнти).

Метою створення та діяльності груп є запобігання поширенню ВІЛ-інфекції серед ін'єкційних споживачів наркотиків.

Група здійснює свою діяльність згідно з чинним законодавством України та цим Типовим положенням.

Основні завдання самокерованої групи:

формування у Клієнтів навичок безпечної поведінки та усвідомлення ризику зараження ВІЛ-інфекцією при ін'єкційному вживанні наркотиків;

створення умов щодо зменшення кількості ВІЛ-інфікованих серед молодих осіб, які вживають наркотики ін'єкційним шляхом, через доступ до стерильного інструментарію та дезінфікційних засобів;

охоплення ін'єкційних споживачів наркотиків профілактичними програмами;

створення соціально-психологічних умов для відмови Клієнтів від уживання ін'єкційних наркотиків.

Основні функції групи:

надання індивідуальних соціально-медичних, психолого-педагогічних, юридичних, інформаційних послуг Клієнтам;

розповсюдження серед Клієнтів інформаційно-просвітницьких матеріалів з питань профілактики соціально небезпечних явищ у молодіжному середовищі, пропаганди здорового способу життя;

інформування Клієнтів про безпечну статеву поведінку, безпечне споживання наркотиків, про можливість проходження анонімного тестування на ВІЛ/СНІД;

організація навчання ін'єкційних споживачів наркотиків за методикою "рівний - рівному";

організація самокерованих груп взаємодопомоги;

переадресація Клієнтів до інших установ, закладів та фахівців;

здійснення дотестового консультування;

розробка та реалізація заходів, спрямованих на мотивацію Клієнтів щодо відмови від ін'єкційного вживання наркотиків;

проведення обміну та утилізації використаних шприців, забезпечення Клієнтів засобами контрацепції та захисту при здійсненні внутрішньовенних ін'єкцій;

організація навчальної підготовки та перепідготовки соціальних працівників і волонтерів для роботи з Клієнтами;

здійснення моніторингу своєї діяльності та епідеміологічної ситуації на відповідній території в аспекті поширення ВІЛ-інфекції серед ін'єкційних споживачів наркотиків;

проведення серед вживачів психоактивних речовин, в тому числі ін'єкційних споживачів наркотиків, мотиваційного консультування щодо зміни моделі поведінки з подальшим направленням до лікувальних та реабілітаційних закладів;

залучення до роботи громадських організацій;

надання Клієнтам первинної медичної допомоги залученими медичними працівниками Центру;

здійснення профілактичної роботи в дитячому та молодіжному середовищі з питань наркоманії.

Самокерована група може функціоневати як у стаціонарному (в тому числі за різними адресами), так і в мобільному режимах.

Анонімні алкоголіки.

Аноні́мні Алкого́ліки — це співтовариство чоловіків та жінок, які діляться один з одним своїм досвідом, силою та надією з метою вирішити їхню спільну проблему та допомогти іншим одужати від алкоголізму.

Єдиною вимогою для членства є бажання кинути пити. Членство в АА не передбачає вступних або обов'язкових платежів; співтовариство утримується завдяки власним добровільним внескам.

АА не пов'язане з будь-якою сектою, релігією, політикою, організацією чи установою; не бажає брати участь в будь-яких суперечках, не підтримує та не виступає проти будь-яких справ.

Основна мета АА - залишатися тверезими та допомагати іншим алкоголікам досягти тверезості.

Часто участь у групах АА є лише елементом реабілітаційної програми. Проте не завжди організація ро­боти дається легко, що спричинене значною кількістю учасників на деяких заняттях, внаслідок чого не всі мають змогу висловитися. Крім того, не всі залежні чи співзалеж-ні приймають релігійні аспекти в діяльності груп самодо­помоги, що діють за програмою «12 кроків».

Інші групи можуть проводити менш структуровані зіб­рання. Наприклад, зустрічі учасників київської групи са­модопомоги осіб із проблемами психічного здоров'я, що виникла на базі лікарні, а згодом стала діяти за її межами, складалися з двох частин: психологічної і клубу спілку­вання, учасники якого за чашкою чаю читали вірші, співа­ли пісні, розмовляли на цікаві для всіх теми. Робота в та­кій групі змінювала ставлення її учасників до себе ідо нав­колишнього світу.

Поширеним видом діяльності груп самодопомоги є представництво інтересів, активний захист їх учасників в судах та інших організаціях та ініціювання соціальних ре­форм. Цінність само- і взаємопредставництва як методу со­ціальної роботи обумовлена прагненням людей мати право бути задіяними в прийнятті і реалізації рішень, що стосу­ються їхнього життя. За сутністю і використовуваними стратегіями ці форми, представництва можна вважати як індивідуальним, так і колективним захистом інтересів.

Групові завдання таких самокерованих утворень є зов­нішніми стосовно групи і спрямовані на зміну соціального оточення її учасників. Тому діяльність цих груп доцільно сегментувати на невеликі, конкретні для кожної підгрупи активістів завдання, дбаючи, щоб усі локальні дії слугува­ли загальним цілям.

Модель самокерованої групової роботи репрезентують групи захисту громадянських прав, феміністичні групи, групи захисту людей із функціональними обмеженнями, групи представників сексуальних меншин тощо.

У західних країнах окремі групи самодопомоги діють як віртуальна спільнота, тобто сформоване завдяки Інтер-нету соціальне утворення, учасники якого тривалий час беруть участь у публічних дискусіях, виявляючи при цьо­му свої емоції, створюючи у такий спосіб в кіберпросторі мережу особистих стосунків. Такі групи допомагають лю­дям, які мають доступ до сучасних комп'ютерних техноло­гій, легше знайти собі подібних, налагодити з ними пос­тійні зв'язки, спілкуватися у зручний для себе час. На таких засадах функціонує он-лайн дискусійна група, учас­никами якої є хворі на шизофренію, члени їхніх сімей, друзі, а також фахівці з охорони психічного здоров'я. Дис­кусії зазвичай точаться довкола питань лікування, ліків, дієти. Ідея групи полягає в заохоченні та взаємодопомозі, захисті інтересів своїх учасників.